Консультації
Консультації органам місцевого самоврядування надають регіональні консультанти Офісів реформ в РВ АМУ перейти до контактів.
При розпаюванні Фермерського господарства чи потрібна нотаріальна згода користувача? В ст.118 ЗКУ не прописано в який перелік документів необхідно надавати до ОМС.
Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені у приватизації земельної ділянки, для ведення фермерського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Звертаємо увагу, що статтею 5 Закону України «Про адміністративні послуги» (далі – Закон) визначено основні вимоги та підстави для одержання вище зазначеної адміністративної послуги. Також статтею 8 Закону зазначається, що суб’єктом надання адміністративних послуг на кожну адміністративну послугу, яку він надає відповідно до закону, затверджуються інформаційна і технологічна картки, а у разі якщо суб’єктом надання є посадова особа, - органом, якому вона підпорядковується. Саме в технологічна картка уточнює перелік та деталізує порядок подачі документів на отримання адмінпослуг.
Вимоги до підготовки технологічної картки адміністративної послуги визначені постановою Кабінету Міністрів України №44 від 30.01.2013 року.
Тобто, при зверненні до Центру надання адміністративних послуг органу місцевого самоврядування, Вам необхідно враховувати норми статті 118 Земельного кодексу України, де згода на вилучення є обов’язковою. А щодо нотаріального посвідчення, то таку вимогу ОМС може зазначити у технологічній картці, затвердженою відповідним рішенням.
Довідка. 5 грудня 2019р. Верховна Рада України прийняла в другому читанні та в цілому Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України та деяких інших законодавчих актів щодо протидії рейдерству» (перебуває на підписі у Президента). Даним документом Закон надає власнику чи громаді інструменти боротьби з рейдерством шляхом оформлення відповідної нотаріальної вимоги. Вказані вимоги будуть внесені в якості обтяжень до державних реєстрів, і з цього моменту - без нотаріального посвідчення відповідного правоустановчого документу ніяка реєстраційна дія вчинена не може бути. Це – своєрідне обмеження за ініціативою (за бажанням) власника. В майбутньому така вимога може бути скасована тим же власником чи громадою.
Чи мають право органи місцевого самоврядування надавати пільги по орендній платі за землю?
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Статтею 288.5. Податкового кодексу України зазначаються граничні розміри (мінімальні та максимальні) плата за землю.
Звертаємо увагу, що розмір орендної плати не може бути нижчим за ставку земельного податку та не може бути меншим за розмір, встановлений пп.288.5.1. ст.288 Податкового кодексу України.
Пунктами 28 та 35 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад повноваження щодо прийняття рішень відповідно до чинного законодавства, а саме:
-
про пільги по місцевих податках і зборах, а також земельному податку;
-
затвердження ставок земельного податку.
Ураховуючи вище викладене, орган місцевого самоврядування керується вище зазначеними нормами та може встановлювати пільги по земельному податку, а по орендній платі – регулювати ставками, які будуть визначені у локальному нормативному документі ради, що пройшов регуляторну процедуру відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Виконавчий Комітет Курахівської міської ради просить надати роз’яснення щодо:
1. Відповідно до якого порядку та методики органам місцевого самоврядування визначається розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу та інших збитків, передбачених Постановою від 19.04.1993 року №284.
2. Чи можливе прийняття органами місцевого самоврядування власних нормативно-правових актів, якими встановлюються додаткові підстави відшкодування збитків, які не врегульовані чинним законодавством?
3. Необхідність проведення виконавчим комітетом міської ради процедури визначеної Законом України від 11.09.2003 р. №1160-IV (далі – Закон №1160) «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» в процесі підготовки та прийнятті рішення «Про затвердження Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Курахівської міської ради.
1. Відповідно до якого порядку та методики органам місцевого самоврядування визначається розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу та інших збитків, передбачених Постановою від 19.04.1993 року №284.
Зазначаємо, що Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284 затверджено (із змінами №522 від 19.06.2019р.) «Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» (далі – Порядок). Пунктом 2 Порядку встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.
Комісії створюються за рішенням виконавчих комітетів у складі міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власників землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представників підприємств, установ, організацій та громадян, які будуть їх відшкодовувати, представників територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури.
Відповідно до статті 4 Порядку, розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна в момент заподіяння збитків, проведених або необхідних витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).
2. Чи можливе прийняття органами місцевого самоврядування власних нормативно-правових актів, якими встановлюються додаткові підстави відшкодування збитків, які не врегульовані чинним законодавством?
Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі комітети в своїй діяльності повинні не тільки керуватись Порядком, а можуть приймати свої локальні нормативні акти, які унормують процедуру створення таких комісій, їх склад та порядок роботи. Такі акти затверджуються органами, що створили таку комісію.
Нагадаємо, що статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі – Закон №280) визначено повноваження виконавчих органів, в тому числі делеговані повноваження:
«… здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;..».
Статтею 73 Закону №280 встановлено обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а саме:
рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
3. Необхідність проведення виконавчим комітетом міської ради процедури визначеної Законом України від 11.09.2003 р. №1160-IV (далі – Закон №1160) «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» в процесі підготовки та прийнятті рішення «Про затвердження Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Курахівської міської ради.
Регуляторний акт – це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання – відповідно до ст. 1 Закону №1160.
В даному випадку, Порядком, затвердженим постановою КМУ №284 зазначено шляхи застосування Порядку, але не конкретизовано визначення заподіяних збитків (стаття 4 Порядку). Тому рішення «Про затвердження Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачем на території Курахівської міської ради» потребує проведення регуляторної процедури.
Чи можна надавати громадянам у приватну власність землі
пасовищ для ведення особистого селянського господарства?
Статтею 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам – для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Тобто, земельні ділянки сільськогосподарського призначення із видом угідь «багаторічні насадження та пасовища» можуть бути передані у власність громадянам для ведення особистого селянського та фермерського господарства.
У свою чергу, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян, визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Чи обов’язково потрібно мати в селищній раді затверджений порядок продажу комунального майна на аукціоні, якщо продаж комунальної власності, нерухомого майна відбувається через аукціон (електронні торги), рішення про перелік об’єктів існує?
Відповідно пункту 5 статті 7 до Закону України від 18.01.2018 року № 2269-VIII «Про приватизацію державного і комунального майна» повноваження органів місцевого самоврядування у сфері приватизації визначаються законами України і правовими актами органів місцевого самоврядування.
Пунктом 7 статті 11 того ж Закону зазначено, що заяви про включення об’єктів права комунальної власності до переліків об’єктів, що підлягають приватизації, подаються покупцями до органів приватизації територіальних громад і розглядаються ними в порядку, встановленому відповідними місцевими радами.
Додатково нагадаємо, що пунктом 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР зазначено, що до компетенції місцевої ради належить:
«…прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна;
затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації;
визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності;
вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, ….».
Ураховуючи вище викладене, селищна рада може здійснювати свої повноваження керуючись діючим Законом, якщо такі випадки проведення процедури приватизації поодинокі. А у разі необхідності (велика кількість звернень, інших умов, які не уточняються в Законі, чи інше) - має право приймати свої правові акти, які будуть діяти на території ради та не будуть суперечити діючому законодавству.
Звертаємо увагу, що локальний нормативний акт унормовує процедуру приватизації, визначає однакові умови для всіх учасників відносин і убезпечує орган місцевого самоврядування від судових оскаржень.
Як створити централізовану бухгалтерію в міській раді об’єднаної територіальної громади?
Централізовані бухгалтерії є самостійними бюджетними установами, які ведуть бухгалтерський облік декількох бюджетних організацій і установ на відповідній території (закладів освіти, охорони здоров’я, культури тощо). Це випливає з положень статті 2 Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.2011 N 59, якою затверджено Типове положення про бухгалтерську службу бюджетної установи (далі - Типове положення).
Відповідно до пункту 2 Типового положення бухгалтерська служба утворюється як самостійний структурний підрозділ бюджетної установи, вид якого залежить від обсягу, характеру та складності бухгалтерської роботи, - департамент, управління, відділ, сектор або в бюджетній установі вводиться посада спеціаліста, на якого покладається виконання обов'язків бухгалтерської служби. Обов'язки бухгалтерської служби може виконувати централізована бухгалтерія бюджетної установи, якій підпорядковані інші бюджетні установи.
Оскільки така установа буде фінансуватися з місцевого бюджету, рішення про її створення має прийматися міською радою. Також міською радою затверджується Положення про централізовану бухгалтерію та штатний розпис.
Доброго дня! У зв’язку з перейменуванням міста Переяслава-Хмельницького на Переяслав, міська рада приймає рішення про внесення змін в установчі документи міської ради та її виконавчих органів, а також всіх установ, закладів та підприємств комунальної власності міста.
У зв’язку з цим виникає питання чи обов’язково в назві органу місцевого самоврядування вказувати область ?
Наприклад: "Переяславська міська рада Київської області" або "Виконавчий комітет Переяславської міської ради Київської області". В Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осі - підприємців органи місцевого самоврядування зареєстровані по різному, як із зазначенням області, так і без області.
Законодавством не встановлено єдиної вимоги до написання назви представницького органу місцевого самоврядування – місцевої ради. Слід виходити з того, що назва представницького та виконавчих органі місцевого самоврядування, є похідними від назви адміністративно-територіальної одиниці або ж від назви адміністративного центру громади.
У даному випадку, на наш погляд, доречною назвою представницького та виконавчих органів буде назва без найменування області "Переяславська міська рада" та "Виконавчий комітет Переяславської міської ради". Така назва буде відповідати тексту Постанови Верховної Ради України від 30 жовтня 2019 року № 251-IХ та у випадку зміни (гіпотетично) меж області не потребуватиме внесення змін до назви. Поряд з цим, зазначення в назві органу місцевого самоврядування приналежність до певної області, не буде вважатися невідповідною назвою.
Чи можна призначити в.о. заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради розпорядженням міського голови, без затвердження кандидатури відповідною радою?
Посада заступника міського голови відноситься до виборних посад, на яку особа призначається шляхом затвердження відповідною радою. Такий порядок прийняття на роботу є спеціальним у порівнянні із загальним порядком працевлаштування, що передбачений законодавством про працю.
Відповідні норми Законів України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачають надання/делегування повноважень міському голові по призначенню заступника.
У тому разі, якщо посада заступника міського голови не є вакантною (тобто особа тимчасово відсутня), повноваження заступника може виконувати особа, яка обиралася на іншу посаду у такий самий спосіб як і заступник міського голови. Розподіл функціональних обов’язків та порядок заміщення заступників міського голови та керуючого справами на час їх тимчасової відсутності слід затвердити окремим документом.
Чи переноситься на наступний рік додаткова відпустка за ненормований робочий день (до 7 к. д.), у разі невикористання працівником упродовж робочого року?
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Таким чином, положення пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про відпустки» поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування у повному обсязі.
Оскільки відпустка працівникам з ненормованим робочим днем належить до щорічних відпусток, правила надання таких відпусток є аналогічними правилам надання щорічної основної відпустки.
Як правило, додаткова щорічна відпустка має бути використана до закінчення робочого року. Однак, як зазначалося, правила перенесення додаткової щорічної відпустки аналогічні правилам перенесення основної щорічної відпустки, відтак її використання можливе і у наступному робочому році.
Стала вакантною посада начальника відділу _головного бухгалтера. Чи можемо до проведення конкурсу покласти виконання обов’язків за цією посадою на провідного спеціаліста?
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Формулювання «покладання обов’язків» застосовується виключно у випадках, коли один працівник виконує обов’язки тимчасового відсутнього працівника, тобто посада не є вакантною, а працівник перебуває на лікарняному, у відпустці тощо.
У випадку, коли посада є вакантною, інший працівник може виконувати обов’язки за такою посадою поряд з виконанням обов’язків за своєю посадою. У трудовому законодавстві зазначені правовідносини визначені як суміщення професій (посад) (стаття 105 КЗпП України).
Суміщення посад повинно бути оформлено розпорядженням (наказом) із зазначенням, що таке суміщення відбувається на період саме до призначення особи на вакантну посаду, а не до проведення конкурсу.
