Консультації

Консультації органам місцевого самоврядування надають регіональні консультанти Офісів реформ в РВ АМУ перейти до контактів.

 

Глибоцька селищна об’єднана територіальна громада просить Вас надати консультацію з питань затвердження тарифів на теплову енергію органами місцевого самоврядування: Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ОМС затверджують тарифи на теплову енергію комунальним підприємствам, установам, організаціям. До селищної ради звернулося підприємство (ТзОв, яке не є комунальним підприємством селищної ради) з проханням встановити тариф на теплову енергію, яка буде подаватися до центральної районної комунальної лікарні (яка теж не належить до комунальної власності селищної ради, але розташована на адміністративній території селищної ради). Зі змісту постанов НКРЕКП №896 від 12.10.2005 року «Про затвердження порядку розрахунку тарифів на електричну та теплову енергію, що виробляється на ТЕЦ, ТЕС, АЕС та на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії» та №898 «Про затвердження процедури перегляду та затвердження тарифів для ліцензіатів з виробництва та відпуску теплової енергії бюджетним споживачам, розрахунків витрат технологічного палива, розрахунку витрат на оплату праці та інших витрат» можливо зробити висновок, що затвердження тарифів на теплову енергію здійснює НКРЕ, крім тарифів на теплову енергію, які згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджують органи місцевого самоврядування для підприємств, установ, організацій комунальної власності. Просимо сприяти в роз’ясненні правомірності встановлення селищною радою тарифів на теплову енергію для товариства з обмеженою відповідальністю, яке не є комунальним підприємством селищної ради.

Розглянувши Ваше звернення, Асоціація міст України надає наступне роз'яснення по суті заданого запитання:

Відповідно до підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються НКРЕКП), транспортні та інші послуги.

В свою чергу НКРЕКП, керуючись вимогами законів України «Про природні монополії», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», та відповідно до визначених Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлює тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, комунальні послуги для суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Таким чином, НКРЕКП встановлює тарифи на теплову енергію, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та централізоване водопостачання та водовідведення своїм ліцензіатам, органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на теплову енергію і на зазначені послуги підприємствам, які не підпадають під державне регулювання НКРЕКП, і є ліцензіатами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. При цьому форма власності надавача послуг не має значення.

Довідково, Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення, затверджені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 10.08.2012 № 276, № 277, № 278 та 279. Відповідно до зазначених постанов, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, здійснює ліцензування господарської діяльності з постачання теплової енергії суб’єктів господарювання у разі, якщо:

протягом останнього року дії попередньої ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії суб’єкт господарювання здійснював таку господарську діяльність на території двох або більше областей України (включаючи Автономну Республіку Крим, міста Київ та Севастополь) або якщо із джерел теплової енергії суб’єкта господарювання для потреб споживачів відпускалась теплова енергія в обсязі, що перевищує 20 тисяч Гкал на рік;

суб’єкт господарювання має намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії на території двох або більше областей України (включаючи Автономну Республіку Крим, міста Київ та Севастополь) або відпускати із джерел теплової енергії, що належать йому на правах власності або користування, для потреб споживачів теплову енергію в обсязі, що перевищує 20 тисяч Гкал на рік.

Всі інші суб’єкти господарювання є ліцензіатами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

 

З повагою, Аналітичний центр Асоціації міст України

З 01.04.2017 року районна рада закрила фінансування соціально-культурних об’єктів, мотивуючи це тим, що є ОТГ і має ці об’єкти забрати на своє управління і фінансування. чи може селищна рада (ОТГ) 11.04.2017 року прийняти рішення про взяття на свій баланс із 01.04.2017 року? Попередній проект рішення мав дату «з 01.04.2017 року».

Для того щоб повноцінно управляти (мати всі правомочності – володіння, користування та розпорядження, визначені Цивільним кодексом України) соціально-культурними обʼєктами, місцева рада має прийняти такі обʼєкти не на баланс (це лише бухгалтерський облік), а прийняти ці обʼєкти у власність (взяти у користування) у встановленому порядку. Вже на підставі акту приймання-передачі майна від однієї ради до іншої майно буде включено у відповідний баланс («взято на балансовий облік»). Поняття, порядок ведення балансу визначається Національним положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2009 № 1541 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2010 № 1629), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.01.2011 за № 95/18833.

Баланс (Звіт про фінансовий стан) – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобовʼязання і власний капітал. Бухгалтерський баланс будують у вигляді двосторонньої таблиці, яка складається з двох частин – активу і пасиву. В активі балансу відображають дані, які характеризують наявність, розміщення та стан майна, а в пасиві – показники, які характеризують джерела утворення цього майна і його цільове призначення. Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигід у майбутньому. Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Усі показники балансу підприємства моментні і характеризують його фінансовий стан за активами і зобов’язаннями на певний момент часу, як правило, на кінець останнього дня звітного періоду (місяця, кварталу, року). Мета складання Балансу – надання користувачам повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Баланс дає можливість визначити склад та структуру майна підприємства, ліквідність та оборотність засобів, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості та інші показники. Отримання такої інформації – необхідна умова для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також для оцінки ефективності майбутніх вкладень капіталу та ступеня фінансових ризиків.

Отже, селищна рада ОТГ не може прийняти рішення попередньою датою, що передує даті проведення сесії та до прийняття обʼєктів у власність на підставі акту приймання-передачі майна від однієї ради до іншої.

Додатково інформацію з порушеного питання можете почитати у Практичному посібнику за посиланням –https://www.auc.org.ua/sites/default/files/library/mod6nweb.pdf

Аналітичний центр АМУ

У громаді створено відділ освіти, культури, молоді та спорту, чи правомірним є призначення на посаду начальника такого відділу людини без педагогічної освіти, а з освітою культуролога?

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

Згідно з наказом Головного управління державної служби України від 29 грудня 2009 року № 406 «Про затвердження Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посадових осіб місцевого самоврядування начальник управління, відділу (самостійного), іншого виконавчого органу міської (районної в місті) ради повинен, окрім іншого, мати повну вищу освіту відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста.

Оскільки начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Вашої громади має освіту культуролога, він може виконувати функціональні обовʼязки керівника цього органу.

Аналітичний центр АМУ

Чи має правові підстави міська рада для виплати матеріальної допомоги на поховання громадянина працездатного віку, без постійного місця роботи і без наявності статусу безробітної особи, який був зареєстрований на території міста, але помер на території Російської Федерації, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим органом ДРАГС Москви?
Відповідно до Закону України «Про поховання та похоронну справу» органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції вирішують питання про надання допомоги на поховання померлих громадян.
 
Відповідно Порядку надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 99 допомога на поховання померлої особи з числа тих, що зазначені у Порядку (зокрема особи, яка не досягла пенсійного віку та на момент смерті не працювала, не перебувала на службі, не зареєстрована у центрі зайнятості як безробітна), надається за останнім місцем її проживання з коштів місцевого бюджету на підставі заяви, паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, та довідки про смерть у розмірі, встановленому органом місцевого самоврядування виходячи з вартості ритуальних послуг.
 
Тобто, законодавством не передбачений розподіл громадян за місцем смерті. Вважаємо, що в органу місцевого самоврядування наявні підстави для виплати матеріальної допомоги на поховання зазначеної померлої особи.
Чи може входити до структури місцевої об'єднаної територіальної громади відділ надання соціальних послуг людям похилого віку та інвалідам, або необхідно створити його як юридичну особу (яка не буде головним розпорядником коштів). Чи необхідна для надання платних послуг даним відділом ліцензія?
Відповідно до Критеріїв діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2012 № 1039, критеріями діяльності зазначених суб’єктів є, зокрема, наявність статутних документів. Відповідно до Порядку надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 № 12 суб’єкти, що надають платні соціальні послуги, провадять свою діяльність на професійній основі відповідно до їх статутів.
 
Зазначаємо, що, по-перше, законодавством не передбачено затвердження статутів про відділи, управління та інші виконавчі органи ради.
По-друге, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад створюються для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених законами; надання соціальних послуг на професійній основі, вважаємо, не є повноваженням виконавчого органу.
По-третє, відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень організовують роботу з надання відповідних соціальних послуг та здійснюють контроль за діяльністю суб'єктів, що надають соціальні послуги.
 
Для надання соціальних послуг рекомендуємо створити окрему комунальну установу, метою якої буде, у тому числі, надання соціальних послуг, або надати субвенцію іншому органу місцевого самоврядування або органу державної влади, який зможе організувати надання соціальних послуг територіальній громаді.
 
Зазначаємо, що чинним законодавством ліцензування діяльності з надання соціальних послуг не передбачено.
Дитина, яка є жителем ОТГ, відвідує районний заклад: школу естетичного виховання/музичну школу. Батьки сплачують 100 грн. у місяць за навчання. Тепер голова райради порушив питання про відрахування з навчального закладу дітей, які проживають в ОТГ. Спираючись на те, що керівництво ОТГ не бере участі у співфінансуванні таких районних закладів. Це стосується також і учнів спортивної школи. Чи мають право відраховувати наших дітей?

Згідно зі статтею 89 Бюджетного Кодексу України видатки на дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, школи естетичного виховання дітей, фізичну культуру і спорт, зокрема на утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів, належать до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 51 Закону України «Про освіту» вихованці, учні мають гарантоване державою право на вибір навчального закладу, форми навчання, освітньо-професійних та індивідуальних програм, позакласних занять. Це право також закріплено у пункті 26 Положення про позашкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 433 від 06.05.2001 року. Варто також зауважити, що відповідно до пункту 2 цього Положення позашкільний навчальний заклад, окрім інших нормативно-правових актів, у своїй діяльності керується рішеннями місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Оскільки районна рада є розпорядником коштів громади району, вона має забезпечувати права своєї громади на власні повноваження, визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Підпунктом 2 пункту «а» статті 32 цього Закону регулюються повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема у сфері освіти, культури, фізкультури і спорту. Йдеться про сприяння органами місцевого самоврядування діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій. Відповідно до частини шостої статті 10 Закону України «Про позашкільну освіту» місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції затверджують обсяги фінансування комунальних позашкільних навчальних закладів не нижче мінімальних нормативів, визначених в установленому порядку спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання. Також забезпечують збереження і зміцнення матеріально-технічної бази позашкільних навчальних закладів, розвиток їх мережі. Якщо орган місцевого самоврядування вважає за недоцільне створювати окрему мережу позашкільних навчальних закладів для надання послуг позашкільної освіти, а члени такої територіальної громади користуються послугами інших громад, у даному випадку району, то для забезпечення потреб учнів ОТГ варто скористатись нормою статті 93 Бюджетного кодексу України. Відповідно до неї місцева рада може передати кошти на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів іншій місцевій раді у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету. При цьому слід урахувати, що передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною зі сторін, і укладання договору. Всі договори про передачу коштів між місцевими бюджетами згідно з такими рішеннями укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.

Отже, вважаємо, що з метою забезпечення гарантованого законодавством права учням ОТГ на позашкільну освіту у навчальному закладі, засновником якого є районна рада, слід прийняти спільне рішення місцевими радами району та ОТГ про фінансування із місцевих бюджетів обох громад видатків на утримання позашкільних навчальних закладів з урахуванням кількості здобувачів освіти та фактичної вартості утримання 1 вихованця у закладі на рік.
Аналітичний центр АМУ
Чи підлягає постановці на пільгову квартирну чергу інвалід 2 групи загального захворювання?

Відповідно до статті 45 Житлового кодексу УРСР у першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов, у тому числі, інвалідам праці I і II груп. Тобто, інвалід другої групи підлягає постановці на квартирний облік як особа, яка користується правом першочергового одержання жилого приміщення.

Чи може староста в ОТГ виконувати додаткову роботу з метою одержання прибутку?
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо статусу старости села, селища)» староста не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. У той же час варто зауважити, що згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Аналітичний центр АМУ
Чи можливо здобувати другу вищу освіту за бюджетні кошти, якщо перша вища освіта здобувалась з кошти державного бюджету?

Відповідно до частини третьої статті 53 Конституції України громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Згідно з абзацом другим частини першої статті 4 Закону України «Про вищу освіту» громадяни України мають громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі відповідно до стандартів вищої освіти, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за кошти державного або місцевого бюджету. Окрім того, абзацом третім частини першої статті 4 цього ж Закону передбачено можливість громадянам України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним ступенем освіти, мати право повторно безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах за тим самим ступенем освіти, за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів. Процедура відшкодування передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 658 від 26.08.2015 року «Про затвердження Порядку відшкодування коштів державного або місцевого бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців».

Отже, зважаючи на те, що особа скористалась своїм конституційним правом і здобула першу вищу освіту за бюджетні кошти, другу вищу освіту вона може здобувати за кошти державного бюджету лише за умови відшкодування до державного бюджету коштів за першу вищу освіту.

Поряд із тим зауважуємо, що органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування згідно з статтею 7 Бюджетного кодексу України та статтею 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон) мають право самостійно визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 26 Закону сільські, селищні, міські ради мають право затверджувати програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільові програми з інших питань місцевого самоврядування.

Статтею 91 Бюджетного кодексу України надано право органам місцевого самоврядування передбачати у місцевих бюджетах кошти на фінансування програм, з виконання власних повноважень, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою згідно із законом.

Враховуючи зазначене, фінансування заходів щодо отримання необхідної освіти для фахівців територіальної громади можливе за рахунок власних коштів місцевого бюджету за умови прийняття відповідної програми та передбачення необхідних видатків у рішенні про місцевий бюджет.

Яким чином органи місцевого самоврядування можуть вплинути на власників нерухомого майна, які утримують його, та прилеглу територію в неналежному стані?

Згідно статті 322 Цивільного кодексу України, на власника майна покладається тягар його утримання. Таким чином встановлюється обов'язок власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, зокрема: пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Окремими законодавчими актами, відповідальність власника за збереження належного йому майна передбачається додатково. Так стаття 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» прямо передбачає обов’язок власників приватизованих квартир утримувати їх за свої кошти. А Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлює обов'язок співвласників нести витрати щодо утримання не лише займаних ними приміщень у багатоквартирному будинку, але і щодо їх спільного майна.

Що стосується відповідальності за неналежне виконання власником свого обов’язку – то законодавець передбачив адміністративну відповідальність за такі дії. Так стаття 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, орган місцевого самоврядування повинен розробити та прийняти Правила благоустрою населеного пункту, в яких детально передбачити, зокрема, обов’язки власників об’єктів нерухомого майна щодо належного його утримання. Порушення цих Правил та державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів будуть підставою для притягнення власника до відповідальності, а значить і стимулом до належного утримання майна.

Вертикальні вкладки

 

 

  

Сторінку розроблено в рамках проекту
«Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (ПУЛЬС)