ПРАВОВА ДОПОМОГА
Мобільна телефонна лінія з надання юридичних консультацій органам місцевого самоврядування 067 469 02 38
(консультації в робочі дні з 9:00 до 18:00, адвокат в робочі дні з 8:00 до 22:00)
ОТРИМАТИ КОНСУЛЬТАЦІЮВідповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про інформацію» не допускаються поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. Інформацією про фізичну особу (персональні дані) - є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. З огляду на вказане до конфіденційної інформації про фізичну особу відноситься й інформацію про її доходи. Відповідно до частин першої, другої статті 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційна інформація віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом.
Законом можуть бути встановлені винятки. Так відкритість інформації про доходи осіб, які займають виборні посади, передбачено пунктом 1 частини шостої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Але й у цьому разі це лише загальні річні цифри доходів, які не передбачають розкриття структури заробітної плати (оклад, надбавки, премії). В свою чергу інформація про доходи керівників комунальних підприємств, їх заступників законом не віднесена до відкритої.
Тому на звернення будь-якої третьої особи про надання інформації щодо розміру заробітної плати, премій, надбавок керівників комунальних підприємств, їх заступників повинно бути надано відмову, яка обґрунтовується конфіденційністю відповідної інформації (якщо не має згоди відповідної особи). У відповіді можна вказати, що умови оплати праці керівників, їх заступників комунальних підприємств визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств».
26.04.2012
Роз’яснення надано листом Мін’юсту від 05.04.2012 № 2242-0-33-12/6.1.
Згідно з абзацом восьмим статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» (далі - Закон) персональними даними є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Відповідно до статті 2 Закону базою персональних даних є іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних.
Так, будь-яка сукупність упорядкованих персональних даних про фізичних осіб, які ідентифіковані або можуть бути конкретно ідентифіковані, вважається базою персональних даних.
Зауважуємо, що чинним законодавством України не визначено видів баз персональних даних. Підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи-підприємці самостійно встановлюють, чи здійснюють вони діяльність, пов'язану зі створення баз персональних даних та обробки персональних даних у цих базах.
Відповідно до підпункту 3.3.1 пункту 3 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 № 1153, реєстрація документа - це фіксування факту створення або надходження документа шляхом проставляння на ньому умовного позначення - реєстраційного індексу з подальшим записом у реєстраційних формах необхідних відомостей про документ.
Обробкою персональних даних відповідно до статті 2 Закону є будь-яка дія або сукупність дій, здійснених повністю або частково в інформаційній (автоматизованій) системі та/або в картотеках персональних даних, які пов'язані зі збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, поновленням, використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням відомостей про фізичну особу.
З огляду на це ані ведення карткової форми, ані ведення журнальної форми реєстрації документів, в тому числі звернень громадян на підставі Законів України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації», не є діями з обробки персональних даних у базі персональних даних у сенсі статті 2 Закону.
Частина друга статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» передбачає обов’язок оприлюднення в офіційних друкованих виданнях відповідних органів місцевого самоврядування відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік керівників органів місцевого самоврядування та їх заступників протягом 30 днів з дня їх подання.
Буквальне тлумачення вказаної норми дозволяє встановити, що її дія поширюється на сільських, селищних, міських голів та заступники сільських, селищних, міських з питань діяльності виконавчих органів ради, керівників департаментів, управлінь, відділів, що діють як окремі органи місцевого самоврядування із статусом юридичної особи, та їх заступники. Законодавство не відносить секретаря сільської, селищної, міської ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради до категорії заступників голови, тому підстав для оприлюднення їх декларації не вбачається.
На нашу думку, оприлюдненню підлягає вся декларація за винятком відомостей, які передбачені у пункті 7 Примітки до Декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 20 ……… рік (додаток до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції"). А саме відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, що зазначаються у позиціях 1 і 4, та щодо місцезнаходження об’єкта, що зазначаються у позиціях 2 та 23–34.
Відповідно до частини сьомої статі 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Тобто за наявності конфіденційної інформації у тексті документу, що підлягає оприлюдненню, відповідна частина інформації повинна бути прихована. Якщо це копія з оригіналу, то конфіденційна інформація повинна бути зафарбована в чорний колір. Якщо це електронний текст, то відповідна частина тексту замінюється на виділеним словосполученням «конфіденційна інформація», «інформація з обмеженим доступом» або іншим подібним. Для прикладу: пункт 1 «Петренко Петро Петрович, реєстраційний номер облікової картки платника податків /інформація з обмеженим доступом/»; пункт 2 «2. Місце проживання: /інформація з обмеженим доступом/». Не друкувати таких приміток не можна, оскільки особам, які ознайомлюються з документом повинно бути зрозуміло чому оприлюднені відомості є неповними.
Відповідно до положень абзацу шостого частини першої статті 1 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» офіційними друкованими виданнями органів місцевого самоврядування є видання, які спеціально видаються органами місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, інформаційні листки тощо) для інформування про свою діяльність. З огляду на те, що такі видання призначені для періодичного публічного поширення друкованої інформації, то такі видання є друкованим засобом масової інформації (частина друга статті 22 Закону України «Про інформацію», стаття 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»).
Вказівка у Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» на друкування як обов’язкову ознаку офіційного видання означає, що відповідна інформація повинна бути видана лише у друкованому, а не електронному засобі масової інформації.
Закон не вимагає щоб таке статус такого офіційного друкованого видання надавався виключно засобам масової інформації відповідного органу. Міська рада може визначити своїм рішенням будь-яке друковане ЗМІ друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення її рішень, рішень виконкому, оголошень, декларацій, проектів рішень тощо (офіційним друкованим виданням). Але важливо, щоб така газета реально розповсюджувалася на території відповідного міста. Традиційно такими газетами є газети районних рад та РДА. Але за їх відсутності це можуть бути й інші газети.
Строк, протягом якого необхідно здійснити оприлюднення, на нашу думку, повинен починати обраховуватися з дня, наступного за днем подання декларації до відповідного органу місцевого самоврядування.
28.03.2012
Відповідно до положення абзацу першого частини першої статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» депутати місцевих рад зобов'язані подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за місцем роботи (служби). Місцем роботи фізичної особи як депутата місцевої ради є відповідна рада. І саме до ради він повинен подавати свою декларацію.
28.03.2012
Відповідно до положення абзацу першого частини першої статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі Закон) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік зобов'язані подавати особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 Закону. Із вказаних норм можна встановити, що декларантами є:
депутати місцевих рад;
посадові особи місцевого самоврядування (сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, заступники сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючий справами (секретар) виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, головні бухгалтери, керівники відділів, управлінь, спеціалісти згідно з статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та розпорядженнями Кабінету Міністрів України);
посадові особи юридичних осіб публічного права, крім вже вказаних, які одержують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Службовці та робітники, що працюють в органах місцевого самоврядування, Законом не включено до кола декларантів.
Новацією Закону крім віднесення до декларантів депутатів місцевих рад є також віднесення до даної категорії посадові особи юридичних осіб публічного права.
Відповідно до частини другої статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. У зв’язку з цим до юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету, крім органів місцевого самоврядування, відносяться комунальні заклади освіти, охорони здоров’я, культури тощо. Проблемним питанням реалізації цього положення є невизначеність терміну «посадова особа». Виглядає за доцільне використовувати його по аналогії із службою в органах місцевого самоврядування. Тобто відносити до посадових осіб, що мають право здійснювати юридично значимі дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин (керівників, їх заступників, бухгалтерів, лікарів, вихователів тощо) і не відносити до посадових осіб технічний персонал і робітників. Але це не знайшло свого відображення у профільному законодавстві.
28.03.2012
Декларування відомостей про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік як посадової особи місцевого самоврядування так ї членів її сім’ї є однією з умов перебування на публічній службі. Особа, яка хоче зайняти відповідну керівну посаду, а також члени її сім’ї повинні це враховувати. Особа, ідучи на таку службу на певні посади, повинна розуміти, що право на невтручання в її особисте життя, а також членів її сім’ї буде частково обмежено. Якщо претендента чи членів його сім’ї це не влаштовує, то від публічної служби необхідно відмовитися. Бо у подальшому відсутність згоди вказаних осіб на поширення конфіденційної інформації означатиме подання неповних даних у декларації і як наслідок створення умов для притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності за статтею 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. А це матиме наслідком звільнення з посади.
Заповнення декларації посадовою особою місцевого самоврядування супроводжується збором інформації про членів його сім’ї, які йому таку інформацію надають. Надання ними такої інформації про себе по суті є їх згодою на її використання для цілей декларування і відповідно наступного оприлюднення відповідно до закону. За законність отримання конфіденційної інформації посадовою особою про членів своєї сім’ї відповідальність несе він, а не органи місцевого самоврядування.
На нашу думку буквальне виконання статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» не буде суперечити законодавству про захист інформації. Оскільки як збирання так і поширення конфіденційної інформації у даному випадку уможливлюється тим, що певні особи, розуміючи мету збору такої інформації, надали її для використання у порядку встановленому Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Звертаємо увагу, що частиною першою статті 1, частиною першою статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що об’єктами захисту є персональні дані, які обробляються в базах персональних даних. Тобто вказаним Законом захищаються не персональні дані самі по собі, а у зв’язку з їх включенням до відповідної бази, що для даних декларацій є не типовим. Захист конфіденційної інформації (персональних даних) як таких є переважно сферою регулювання законів України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації».
23.03.2012
Останнім часом набула поширення практика притягнення посадових осіб місцевого самоврядування (насамперед, сільських, селищних та міських голів) до відповідальності за адміністративні корупційні порушення, зокрема за порушення вимог частини першої статті 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», що тягне за собою за статтею 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Зазначена стаття КУпАП передбачає, що караними є порушення посадовою особою органу місцевого самоврядування встановлених законом обмежень щодо:
1) зайняття підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту);
2) входження до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства.
При цьому, не має значення вид підприємства (фермерське господарство, приватне підприємство, підприємство споживчої кооперації тощо) за допомогою якого посадова особа здійснює підприємницьку діяльність чи факт реєстрації підприємницької діяльності або наявність передбаченого законодавством спеціального дозволу (ліцензії) – останнє лише посилює відповідальність.
Встановлена КУпАП (ст. 172-4) відповідальність за порушення вимог сумісництва та суміщення– штраф від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від такої діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом.
Крім того стаття 22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» встановлює, що особи, яких притягнено до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов’язані з порушенням зазначених вище обмежень, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання органом місцевого самоврядування копії судового рішення, яке набрало законної сили.
Дострокове припинення повноважень сільського, селищного, міського голови, секретаря ради має здійснюватися з урахуванням положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Слід також мати на увазі, що на розгляді у Верховній Раді України перебуває внесений Кабінетом Міністрів України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (реєстр. № 9473 від 17.11.2011 р.), яким передбачається включити до переліку підстав дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови (стаття 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») «набрання законної сили суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення» та прийняття якого прогнозується вже в березні 2012 р.
Водночас, в чинному законодавстві України чітко не визначені критерії, що дозволяють однозначно встановити порушення посадовими особами місцевого самоврядування вимог антикорупційного законодавства України щодо заборони займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю. Так,
- по-перше, Господарський кодекс України (ст. 167) передбачає, що володіння корпоративними правами (під якими слід розуміти права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами) не вважається підприємництвом (підприємницькою діяльністю);
- по-друге, не може визнаватися корупційним правопорушенням входження посадової особи місцевого самоврядування до складу редакційних колегій періодичних видань (газет, журналів) різного роду журі, консиліумів, навіть за умови одержання нею винагороди за виконану роботу, оскільки ці органи створюються з метою розвитку науки, культури, мистецтва, вдосконалення медичної практики (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією» № 13 від 25 травня 1998 року).
На жаль окремі суди, розглядаючи справи про корупційні адміністративні правопорушення не беруть до уваги норми господарського законодавства чи роз’яснення пленуму Верховного Суду України – посадові особи місцевого самоврядування притягаються до відповідальності лише на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, до якого включаються особи, що володіють корпоративними правами (засновники підприємств). Не звертають уваги суди і на роз’яснення з цього питання, що надане Національним агентством з питань державної служби (розміщено на сайті АМУ).
Враховуючи, що зазначена законодавча невизначеність може сприяти «вибірковому правосуддю» та використана для додаткового тиску на посадових осіб місцевого самоврядування з боку виконавчої влади, рекомендуємо всім посадовим особам органів місцевого самоврядування негайно передати свої корпоративні права (у разі їх наявності) іншим особам.
28.02.2012
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» база персональних даних (далі БПД) – це іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних. Сукупність паперових оригіналів рішень та книг їхреєстрації однозначно не підпадають під визначення БПД, оскільки вони не є електронними базами і картотеками. Тому питання можна розглядати лише у площині ведення електронної бази рішень (далі ЕБР).
БПД і ЕБР створюються з різною метою. В БПД міститься масив персональних даних, а в ЕБР – масив рішень. Крім того в ЕБР лише частина рішень містить персональні дані. Склад персональних даних відрізняється в залежності від виду рішень. ЕБР дає можливість доступу до персональних даних, однак такий доступ є опосередкований доступом до тексту рішення. З вказаного можна зробити висновок, що в ЕБР відсутня така обов’язкова ознака БПД як упорядкованість персональних даних. Саме це, на нашу думку, не дозволяє віднести ЕБР до категорії БПД.
27.02.2012
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (частина сьома статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Тобто за наявності конфіденційної інформації у тексті документу, що підлягає оприлюдненню, відповідна частина інформації повинна бути прихована. Якщо це копія з оригіналу, то конфіденційна інформація повинна бути зафарбована в чорний колір. Якщо це електронний текст, то відповідна частина тексту замінюється на виділеним словосполученням «конфіденційна інформація» або іншим подібним.
Звертаємо Вашу увагу, що проекти розпоряджень міського голови не підлягають оприлюдненню. Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» оприлюдненню підлягають лише проекти рішень органів місцевого самоврядування. Розпорядження міського голови – це правовий акт посадової особи.
27.02.2012
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Офіційне тлумачення вказаних положень Конституції України надано рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012. У вказаному рішенні зазначено, що винятком із вказаних норм є передбачена законами інформація, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій органів місцевого самоврядування, своїх посадових повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» оприлюдненню підлягають відомості, зазначені у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік керівників органів місцевого самоврядування та їх заступників. Згідно з пунктом 7 примітки до форми Декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, що є додатком до вказаного Закону, є інформацією з обмеженим доступом і не підлягають оприлюдненню:
1) відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України – стосовно декларанта та членів його сім’ї;
2) адреса місця проживання декларанта та місцезнаходження його нерухомого майна.
Вказана частина персональних даних повинна бути прихована при оприлюдненні інформації. Вказана норма є більшою за обсягом правового регулювання та поглинає положення пункту 2 частини шостої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Пункт 1 частини шостої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» додатково відносить до відкритої інформації декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади. Відповідно до статті 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» виборними посадами є посади міського голови та його заступників, секретаря ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету ради. Вказане положення відносить до відкритої інформації лише частину декларації, яка стосується доходів відповідних осіб та членів їхніх сімей, інша інформація декларації щодо майна, витрат і зобов'язань фінансового характеру є конфіденційною. У цьому випадку відкритість інформації не означає обов’язку її оприлюднення, а лише обов’язок надати її на інформаційний запит.
27.02.2012
