Консультації

Консультації органам місцевого самоврядування надають регіональні консультанти Офісів реформ в РВ АМУ перейти до контактів.

Надані консультації
Запитай експерта

Належна мені земельна ділянка площею 8,069 га використовується мною одноосібно з 2015 року. На протязі всього часу землекористувач суміжної ділянки не визнаючи меж моєї ділянки знищує мої посіви використовуючи частину моєї ділянки як профільну дорогу. Профільна дорога проходить між нашими ділянками. При виділені земельних ділянки в натурі та встановленні меж моєї ділянки я повідомляв сільську раду та користувача суміжної ділянки про проведення даних робіт. Надайте, будь ласка, роз'яснення щодо подальших моїх дій для припинення даного правопорушення.

Ураховуючи частину 6 статті 55 Закону України «Про землеустрій», власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов’язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Також, відповідно до ст.126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ» внесено зміни до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 №15, та визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 №963 визначено повноваження державних інспекторів, де останні мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;
давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;
складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;
викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України;
передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;
проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;
звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Ураховуючи вище викладене, Асоціація міст України пропонує Вам, у разі виявлення ознак правопорушення у використанні земель, звертатись до територіальних органів виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду за дотриманням земельного законодавства Держгеокадастру.

Громадянин України має у користуванні три земельні ділянки, для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га. У 2012 році за рішенням сесії сільської ради він отримав, безоплатно, у приватну власність дві земельні ділянки, для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,63 га. на які виготовив правостановчі документи (державний акт). Чи має право даний громадянин на безоплатне отримання третьої земельної ділянки площею 1,37 га для ведення особистого селянського господарства, в межах норм безоплатної приватизації, за новим рішенням сесії сільської ради? (попереднє рішення тільки на дві земельні ділянки). Дякую!

Відповідно до частини 4 статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

У випадку, якщо громадянин раніше за рішенням ради отримав ділянку для ведення особистого підсобного господарства (дія старого кодексу, прийняті рішення рад до 01.01.2002 року), але загальний розмір менший ніж 2,00 га, то він має право доприватизувати безоплатно до такого розміру (до 2,00га) для ведення особистого селянського господарства в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України.

Такі норми визначено пунктом 7 статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство».

У Вашому випадку потрібно звернути увагу на інформацію, наявну в Державному Акті. Якщо цільове призначення прописано «для ведення особистого підсобного господарства» і підставою для такої видачі стало прийняте рішення ради до 01.01.2002 року, то громадянин має право доприватизувати до 2,00га.

В інших випадках - ні.

Плануємо звертатися до ЦНАПУ для того щоб поставити безхазяйну земельну ділянку на облік як безхазяйне майно Власник земельної ділянки помер у 2003 році Кадастрового номера у земельної ділянки немає Який пакет документів необхідно підготувати селищній раді,для того щоб звернутися до держреєстратора поставити її на облік?

Відповідно до частини 1 статті 335 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), безхазяйною річ (земельна ділянка) може бути в тому випадку, коли власник невідомий або взагалі відсутній.

Оскільки, земельна ділянка все ж таки мала власника (зазначено у Вашому листі), а спадкоємці до цього часу не з’явились, на думку Аналітичного Центру Асоціації міст України - таке майно вважається відумерлою спадщиною (стаття 1277 ЦКУ).

Порядок оформлення органом місцевого самоврядування відумерлої спадщини регламентується Цивільним кодексом України, Законом України від 20.09.16 р. № 1533-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли», яким викладено у новій редакції п. «в» ч. 5 ст. 83 Земельного кодексу України, згідно з яким відтепер територіальні громади набувають землю у комунальну власність у тому числі у разі переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною.

Отже, у такому випадку, якщо спадкодавець помер, а спадкоємці протягом шести місяців не звернулися ні до місцевої ради, ні до відповідного нотаріуса із заявами про успадкування майна, орган місцевого самоврядування повинен:

1. Прийняти необхідні заходи щодо збереження майна померлої особи (якщо ваш населений пункт, де немає нотаріуса – обов’язок охорони спадкового майна покладається на орган місцевого самоврядування).

2. По закінченні річного терміну з дня відкриття спадщини, звернутися із заявою до місцевого суду про визнання спадщини відумерлою.

3. Отримати рішення суду про визнання спадщини відумерлою та перехід права власності на майно до територіальної громади та в установленому порядку ці права зареєструвати.

4. Якщо навіть згодом з’явиться спадкоємець і в судовому порядку доведе, що строки на успадкування він пропустив з поважних причин і має право на успадкування майна, яке вже визнано як відумерла спадщина, орган місцевого самоврядування передає йому таке майно (за його наявності), або ж виплачує грошову компенсацію, або ж пропонує іншу рівноцінну земельну ділянку. Однак, місцева рада має право вимагати від спадкоємця компенсації всіх витрат, у тому числі пов’язаних із охороною спадкового майна (відповідно до ст.1238 ЦКУ).

З моменту вступу рішення у законну силу спадщина, визнана судом відумерлою, за місцем її відкриття і розташування майна, переходить у власність територіальної громади, тобто у комунальну власність.

Добрий день! Я працюю в Інклюзивно-ресурсному центрі з 26.03.2019 року. Чи маю я право піти у відпустку в літній період і на який термін? Дякую!

Згідно з Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, посади працівників інклюзивно-ресурсного центру належать до посад педагогічних працівників.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про відпустки» керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України. Чинний Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам (далі ‒ Порядок) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.1997 № 346.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку керівним, педагогічним, науковим і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів щорічна основна відпустка повної тривалості, визначеної в додатку до цього Порядку, у перший та наступні роки надається у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Згідно з додатком до Порядку у розділі VI. Інші заклади освіти та установи, що провадять освітню діяльність до визначеної категорії осіб належать посади працівників інклюзивно-ресурсних центрів.

Згідно з абзацом четвертим пункту 2 Порядку основна щорічна відпустка може надаватись протягом навчального року лише у разі необхідності санаторно-курортного лікування.

Згідно з пунктом 4 Порядку перенесення щорічної основної відпустки, поділ її на частини та відкликання з відпустки провадиться відповідно до умов, передбачених статтями 11 та 12 Закону України «Про відпустки». Педагогічним і науково-педагогічним працівникам невикористана частина щорічної основної відпустки, за умови її поділу, повинна бути надана, як правило, в період літніх канікул, а в окремих випадках, передбачених колективним договором, ‒ в інший канікулярний період.

Отже, Вам незалежно від часу прийняття на роботу мають надати відпустку у період літніх канікул тривалістю 56 календарних днів.

Аналітичний центр АМУ

Працюю на посаді асистента вчителя інклюзивного класу на умовах строкового договору (з 03.09.2018 по 24.05.2019 року). Строки зазначила у заяві (інакше взагалі відмовлялись брати). Зараз хочу продовжити трудовий договір, однак мені відділ освіти відмовляє, мотивуючи це тим, що «асистент ‒ не вчитель, доки діти у школі, доти і посада діє». Я навіть не можу працювати протягом червня у пришкільному таборі з моїми особливими дітьми. Я розумію. що відмова обумовлена економією коштів (невиплата допомоги на оздоровлення). Я не впевнена взагалі, чи буду працювати у новому навчальному році (хоча батьки учнів вже подали відповідні заяви на інклюзію і клас буде працювати і надалі). Під час роботи на посаді я не мала жодного стягнення, підготувала багато документів, брала участь в оформленні класної кімнати за власний кошт. Допоможіть.

Щодо належності асистента вчителя до педагогічних посад

Відповідно до абзацу третього Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, посада «асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням» належить, як і посада «вчителя», до посад педагогічних працівників, тому всі гарантії, передбачені законодавством України для працівників, які перебувають на цих посадах, мають бути однаково забезпечені.

Посаду асистента вчителя введено до Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 року № 1205. Ця посада вводиться у школах, де запроваджене інклюзивне навчання, для роботи з учнями з особливими освітніми потребами з розрахунку 1 ставка на клас, у якому навчаються такі діти. Відповідно до пункту 1 цього документа Типові штатні нормативи закладів загальної середньої освіти поширюються на усі типи закладів загальної середньої освіти, в тому числі опорні заклади загальної середньої освіти та їх філії (далі - школи), крім шкіл-інтернатів усіх типів, спеціальних, санаторних шкіл, шкіл соціальної реабілітації та вечірніх (змінних) шкіл, та визначають максимальну кількість посад (штатних одиниць). Формування штатів шкіл передбачається з урахуванням їх контингенту учнів, кількості класів, режиму роботи, площ та санітарного стану приміщень, будівель і споруд. Таким чином, посада асистента вчителя має бути внесена до штатного розвитку закладу загальної середньої освіти за наявності у мережі цього закладу класів із інклюзивною формою навчання.

Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 2 акта штатний розпис школи розробляється в межах затвердженого центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування фонду заробітної плати, дотримуючись найменування посад, передбачених цими Типовими штатними нормативами.

Щодо гарантій педагогічним працівникам

Права педагогічних працівників визначені частиною першою статті 54 Закону України «Про освіту» та передбачають:

академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі;
педагогічну ініціативу;
розроблення та впровадження авторських навчальних програм, проектів, освітніх методик і технологій, методів і засобів, насамперед методик компетентнісного навчання;
користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;
підвищення кваліфікації, перепідготовку;
вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників;
доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;
відзначення успіхів у своїй професійній діяльності;
справедливе та об’єктивне оцінювання своєї професійної діяльності;
захист професійної честі та гідності;
індивідуальну освітню (наукову, творчу, мистецьку та іншу) діяльність за межами закладу освіти;
творчу відпустку строком до одного року не більше одного разу на 10 років із зарахуванням до стажу роботи;
забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва;
забезпечення службовим житлом з усіма комунальними зручностями у порядку, передбаченому законодавством;
безпечні і нешкідливі умови праці;
подовжену оплачувану відпустку;
участь у громадському самоврядуванні закладу освіти;
участь у роботі колегіальних органів управління закладу освіти;
захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю.

У статті 57 Закону України «Про освіту» передбачені державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам.

Так, згідно з частиною першою статті 57 Закону України «Про освіту» держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам:

належні умови праці та медичне обслуговування;
оплату підвищення кваліфікації;
правовий, соціальний, професійний захист;
диференціацію посадових окладів (ставок заробітної плати) відповідно до кваліфікаційних категорій, встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за педагогічні звання, надбавок за почесні звання, доплат за наукові ступені та вчені звання;
виплату педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов’язків;
виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки;
надання пільгових довгострокових кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла або надання службового житла у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України;
пенсію за вислугу років;
інші гарантії, визначені законом України.

Щодо оплати праці асистента учителя

Відповідно до статті 103² Бюджетного кодексу України на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників у загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів спрямовується освітня субвенція, що є трансфертом з державного бюджету місцевим бюджетам.

Згідно з Формулою розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1088, передбачено два коефіцієнти:

коефіцієнт приведення для асистентів вчителя в інклюзивних класах (обраховується на клас), що становить 9,72;
кількість інклюзивних класів.

Зважаючи на це, зауважуємо, що кошти на заробітну плату асистентів учителів закладені в обсягах освітньої субвенції на весь рік.

Поряд із тим, необхідність економії коштів має місце у діяльності органів місцевого самоврядування. Завдяки діям Асоціації міст України (далі ‒ АМУ) було внесено зміни до формульного розрахунку освітньої субвенції. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 року № 65 «Про внесення змін до формули розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами» вже було внесено важливі зміни до формули, що враховували значну частину пропозицій АМУ. Завдяки цьому та співпраці АМУ з Міністерством освіти і науки України та Міністерством фінансів України було досягнено таких позитивних результатів:

Збільшено на 13% порівняно з 2018 роком обсяг освітньої субвенції;
Зменшився у 6 разів дефіцит освітньої субвенції (за інформацією міст обласного значення та ОТГ) з 4,4 млрд грн у 2018 році до 740,7 млн грн у 2019 році.
Зменшився вдвічі відсоток громад, які заявляли про дефіцит освітньої субвенції (зі 177 до 91 громади).

Поряд із тим АМУ констатувала, що 48% міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад (91 орган місцевого самоврядування з 177 опитаних) мають дефіцит освітньої субвенції на виплату заробітної плати педагогічним працівникам у розмірі в середньому по Україні 9%. Загальний дефіцит освітньої субвенції для їх бюджетів складає 740,7 млн. гривень.

Однак спостерігаємо динаміку збільшення контингенту учнів в інклюзивних класах. Як наслідок, Формула не враховує реальної потреби збільшення одиниць педагогічного персоналу.

Зважаючи на це, економія коштів може бути викликана наявністю дефіциту освітньої субвенції.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту» педагогічне навантаження асистента вчителя інклюзивних класів закладів загальної середньої освіти ‒ 25 годин на тиждень, що становить тарифну ставку.

З метою додержання Державних стандартів загальної середньої освіти та забезпечення досягнення особами з особливими освітніми потребами результатів навчання, передбачених у відповідному Державному стандарті загальної середньої освіти, на виконання частини четвертої статті 33 Закону України «Про загальну середню освіту» до штату закладу освіти вводиться посада асистента вчителя. Отже, ця норма є обов’язковою для виконання.

Щодо відповідності до законодавства строкових трудових угод

Передусім трудові відносини в освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу п’ятого частини другої статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» асистента учителя, як педагогічного працівника закладу загальної середньої освіти, призначає на посаду та звільняє з посади керівник цього закладу. При цьому керівник закладу загальної середньої освіти має право оголосити конкурс на вакантну посаду.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із статтею 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Укладання з Вами строкового трудового договору, на нашу думку, вмотивоване тим, що мережа інклюзивних класів не є сталою, адже залежить від кількості учнів із особливими освітніми потребами у закладі освіти.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі ‒ підприємство).

Звертаємо увагу, що відповідно до статті 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Таким чином, з Вами має бути продовжена дія строку трудового договору на період повної або часткової відпустки. У випадку надання часткової відпустки (не менше 14 днів) різниця має бути відшкодована відповідно до чинного законодавства. Тут також застосовуємо норму статті 57 Закону України «Про освіту» щодо виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Зауважуємо, що відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про відпустки» керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Порядком надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 346, асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням повинен мати відпустку тривалістю 56 календарних днів.

Зважаючи, що кошти заробітної плати з нарахуваннями економляться лише фактично за півтора місяці календарного року, вважаємо, що Вас доцільно взяти на посаду на умовах строкового трудового договору, у якому прописати умовою розірвання з Вами трудових відносин лише у випадку змін у мережі інклюзивних класів, що дозволить не призначати Вас та не розривати трудовий договір із Вами щороку. При цьому згідно з трудовим законодавством про такі зміни в мережі та пов’язане з цим розірвання з Вами трудового договору Вам мають повідомляти не пізніше, ніж за два місяці.

Аналітичний центр АМУ

Учитель (спеціаліст другої категорії) з певних причин не пройшов курси підвищення кваліфікації до засідання атестаційної комісії. Курсова підготовка закінчилась 19.04.2019 року. Чи має право атестаційна комісія атестувати вчителя за умови проходження курсів? Як здійснювати оплату праці?

Атестація педагогічних працівників здійснюється відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників (далі – Положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 року № 930.

Відповідно до пункту 1.8. Положення умовою чергової атестації педагогічних працівників є обов’язкове проходження не рідше одного разу на п’ять років підвищення кваліфікації на засадах вільного вибору форм навчання, програм і навчальних закладів.

При цьому звертаємо увагу, що ця вимога не розповсюджується на педагогічних працівників, які працюють перші п’ять років після закінчення вищого навчального закладу.

Згідно з п. 3.16. Положення педагогічний працівник визнається таким, що відповідає займаній посаді, якщо:

1) має освіту, що відповідає вимогам, визначеним нормативно-правовими актами у галузі освіти;

2) виконує посадові обов'язки у повному обсязі;

3) пройшов підвищення кваліфікації.

Оскільки педагогічний працівник не пройшов підвищення кваліфікації, рекомендуємо скористатись нормою п. 3.13. Положення, що дозволяє за результатами атестації атестаційні комісії прийняти, окрім інших, таке рішення: педагогічний працівник відповідає займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією. Таким заходом може бути проходження педагогічним працівником до визначеного атестаційною комісією терміну підвищення кваліфікації.

Це рішення прописується у протоколі засідання атестаційної комісії. Сам педагогічний працівник не одержує атестаційний лист до того часу, як не подасть у встановлені атестаційною комісією терміни посвідчення про підвищення кваліфікації. При цьому оплата праці йому здійснюється без змін.

Після одержання секретарем атестаційної комісії підтвердження про проходження педагогічним працівником підвищення кваліфікації атестаційна комісія знову скликається та приймає рішення про виконання педагогічним працівником визначених раніше заходів. На підставі протоколу цього засідання атестаційної комісії готується наказ, що є підставою для змін в оплаті праці педагогічного працівника. Після цього працівник одержує на руки атестаційний лист.

Звертаємо увагу, що відповідно до абзацу сьомого частини першої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право, зокрема, на вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників.

Аналітичний центр АМУ

Скажіть, будь ласка, як правильно написати протокол про вихід членів із профспілки?

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами. При цьому Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.

Таким чином, коли особа (працівник) хоче вийти із профспілки, то підставою для виключення з членів є також відповідна заява голові первинної організації профспілки. Голова первинної організації профспілки, у свою чергу, на підставі цієї заяви пише протокол у довільній формі про вихід (прізвище, ім’я та по батькові, посада) особи (працівники) з профспілки.

Звертаємо увагу, що витяг з протоколу обов’язково надається в бухгалтерію для припинення відповідних відрахувань із заробітної плати працівника.

Аналітичний центр АМУ

Створено відділ освіти при ОТГ як окрему юридичну особу, при ньому централізовану бухгалтерію та господарську групу. Хто нараховує заробітну плату посадовим особам місцевого самоврядування (начальнику відділу освіти та головним спеціалістам) централізована бухгалтерія відділу освіти чи бухгалтерія селищної ради, яка нараховує зарплату всім решту посадовим особам апарату селищної ради? Де ведеться кадровий облік головних спеціалістів відділу освіти, їх преміюють і встановлюють їм надбавки за розпорядженням селищного голови чи за наказом начальника відділу освіти? За результатами конкурсу на заміщення вакантних посад їх призначають розпорядженням голови чи наказом начальника відділу освіти? На мою думку, оскільки вони є посадовими особами і віднесені до сьомої категорії посад в ОМС то призначати їх має голова ради за результатами конкурсу і присвоювати їм ранги своїм розпорядженням, та кадровий облік повинен вестись саме в селищній раді. Та і видатки на оплату праці таким особам треба проводити як працівникам органів місцевого самоврядування, то їх рахувати до апарату селищної ради чи все таки оскільки відділ освіти зареєстрований, як окрема юридична особа то оплатою праці начальника та головних спеціалістів буде займатись їх централізована бухгалтерія?

Щодо трудових відносин у сфері освіти в ОТГ

Отже, рішення про створення відділу освіти (як і інших відділів), як і його чисельності, приймає рада ОТГ, оскільки фінансування органу управління освітою, зокрема виплат заробітної плати з нарахуваннями, здійснюється повністю з бюджету об’єднаної територіальної громади. Таким чином, кількість посад головних спеціалістів та спеціалістів, наявність централізованої бухгалтерії та чисельність її працівників регулюється рішенням ради ОТГ.

Відповідно до частини третьої статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, ‒ за погодженням з відповідними органами виконавчої влади. Таким чином, трудові відносини із працівниками відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради здійснюють їх керівники. Зважаючи на це та на те, що орган управління освітою у Вас має статус юридичної особи, призначення та інші рішення щодо трудової діяльності головних спеціалістів та інших працівників органу управління освітою здійснює начальник відділу освіти, а кадровий облік ведеться у відділі освіти уповноваженою начальником відділу освіти особою.

Звертаємо увагу, що відповідно до частини третьої статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою. Тому у такому положенні про відділ освіти ради ОТГ Ви можете детально прописати повноваження керівника органу управління освітою, у тому числі й щодо кадрової політики.

Щодо нарахувань заробітної плати головних спеціалістів органу управління освітою

Оскільки головні спеціалісти входять до штатного розпису відділу освіти, затвердженого радою ОТГ, то і заробітна плата з нарахуваннями їм розраховується централізованою бухгалтерією відділу освіти. Так, наприклад, у наказі про призначення на посаду прописується тарифний розряд (відповідний ранг) новопризначеного, для здійснення відповідних виплат; також керівник відділу освіти щомісячно видає наказ про преміювання працівників, згідно з яким розраховуються належні виплати спеціалістам.

Звертаємо увагу, що відповідно до статті 143 Кодексу законів про працю України до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобовʼязаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298 керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій дано право затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці.

При цьому враховуємо, що преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці. Отже, виплата щомісячної премії керівнику відділу освіти має погоджуватись головою ОТГ.

Аналітичний центр АМУ

В ОТГ створений відділ освіти як юридична особа (виконавчий орган). Чи можуть у ньому бути передбачені посади головних спеціалістів ‒ посадових осіб місцевого самоврядування? Хто призначатиме головних спеціалістів на посади після проходження конкурсу та буде присвоювати їм ранг - селищний голова чи начальник відділу освіти?

Щодо введення посад головних спеціалістів органу управління освітою

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання. Отже, рішення про створення відділу освіти (як і інших відділів), як і його чисельності, приймає рада ОТГ, оскільки фінансування органу управління освітою, зокрема виплат заробітної плати з нарахуваннями, здійснюється повністю з бюджету об’єднаної територіальної громади. Таким чином, кількість посад головних спеціалістів та спеціалістів регулюється рішенням ради ОТГ.

Щодо порядку призначення головних спеціалістів відділу освіти та присвоєння їм рангів

Відповідно до частини третьої статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, ‒ за погодженням з відповідними органами виконавчої влади. Таким чином, трудові відносини із працівниками відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради здійснюють їх керівники. Зважаючи на це та на те, що орган управління освітою у Вас має статус юридичної особи, призначення та інші рішення щодо трудової діяльності головних спеціалістів здійснює начальник відділу освіти.

Аналітичний центр АМУ

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України «Про дошкільну освіту» режим роботи закладу дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, тривалість перебування в ньому дітей встановлюються його засновником (засновниками) відповідно до законодавства України. Яким чином встановити режим роботи ЗДО, засновником якого є сільська рада?

Питання встановлення режиму закладу дошкільної освіти насамперед регулюється нормами Закону України «Про освіту», частини 4 статті 11 Закону України «Про дошкільну освіту», постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2019 року № 305 «Про затвердження Положення про дошкільний навчальний заклад».

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» засновник закладу освіти ‒ орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов’язків засновника. Тобто сільська рада є засновником закладу дошкільної освіти, що належить до комунальної власності сільської територіальної громади.

Відповідно до підпункту 2 частини другої статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» координація діяльності відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, комунальних підприємств, установ та організацій належить до компетенції виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради. Таким чином, у Вашому випадку рішення про затвердження режиму роботи комунального закладу дошкільної освіти приймає виконавчий комітет сільської ради. У такому рішенні, як правило, визначаються тривалість робочого тижня (п’ятиденний чи шестиденний), наявність груп (різновікові чи одновікові, інклюзивні, санаторні тощо), загальна кількість годин перебування дітей (наприклад, 10-годинне перебування), робочі та вихідні дні, а також години початку робочого дня та його завершення тощо.

Аналітичний центр АМУ

Вертикальні вкладки

Пошукова форма