Консультації
Статтею 4 Закону України «Про державні фінансові гарантії» передбачено, що програмою медичних гарантій визначаються перелік та обсяг медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України.
У свою чергу пунктом 4 Порядку реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на 2019 рік затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 р. № 1117 зазначено, що «перелік послуг з медичного обслуговування населення (медичних послуг), пов’язаних з первинною медичною допомогою, оплату надання яких держава гарантує в межах програми медичних гарантій на 2019 рік, визначається Порядком надання первинної медичної допомоги, затвердженим МОЗ.
Та пунктом 12 цього Порядку зазначено, що оплата за надані медичні послуги здійснюється відповідно до договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного з Національною службою здоров’я України.
Переліком визначеному Додатком 1 до Порядку надання первинної медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.03.2018 № 504 «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 березня 2018 року № 348/31800) передбачено медичні послуги з надання первинної медичної допомоги. У рамках здійснення медичного обслуговування населення, надавач ПМД організовує забезпечення пацієнтів медичними послугами, у тому числі лабораторними та інструментальними діагностичними дослідженнями, відповідно до додатків 2, 3 до цього Порядку.
Стосовно запитання, що повинна обов’язково фінансувати ОТГ у сфері первинної медицини, яка не на балансі громади?
Якщо на території об’єднаної громади недостатньо бюджетних установ, інших суб’єктів господарювання комунальної власності, які забезпечують надання гарантованих послуг, визначених п. 2 частини першої ст. 86 Бюджетного кодексу України (далі - БКУ), в обсязі, визначеному фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, обрахований обсяг видатків на здійснення цих послуг враховується при визначенні міжбюджетного трансферту бюджету, з якого утримуються бюджетні установи, що надають гарантовані послуги.
Стаття 93 Бюджетного кодексу України дозволяє передачу коштів між місцевими бюджетами на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів у вигляді міжбюджетного трансферту. Згідно з п.5 Порядку та умов надання медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 січня 2015 р. № 11, передбачено, що місцеві ради мають право передавати кошти субвенції у вигляді міжбюджетного трансферту іншим бюджетам для надання медичних послуг за місцем обслуговування населення.
Підпункти г), ґ), д) пункту 3 Стаття 89 Бюджетного кодексу України визначають видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад.
Згідно ст. 93 Бюджетного кодексу України передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору. Умови надання субвенцій, зазначених у ст.101 БКУ, визначаються відповідним договором сторін, який укладається одночасно з прийняттям рішення про передачу коштів і є невід’ємною частиною рішень про внесення змін до відповідних місцевих бюджетів. Усі договори про передачу коштів між місцевими бюджетами згідно з такими рішеннями укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.
З 1 квітня 2019 р. реімбурсація лікарських засобів здійснюється виключно за електронними рецептами, виписаними через електронну систему охорони здоров’я, відповідно до Порядку реімбурсації лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2017 р. № 152 “Про забезпечення доступності лікарських засобів”. Реімбурсація лікарських засобів здійснюється для лікування в амбулаторних умовах серцево-судинних захворювань, цукрового діабету II типу та бронхіальної астми. Відпуск лікарських засобів за електронним рецептом здійснюється в аптеках чи аптечних пунктах, які здійснюють відпуск лікарських засобів згідно з договором про реімбурсацію, укладеним між НСЗУ та суб’єктом господарювання, незалежно від місця проживання пацієнта чи місця надання медичних послуг.
Крім того, на сайті Асоціації міст України Ви можете ознайомитися з актуальною нормативно-правовою базою за посиланням: http://www.auc.org.ua/galuz/ohorona-zdorovya.
Порядок диспансеризації, що був затверджений наказом МОЗ України від 27 серпня 2010 року №728 «Про диспансеризацію населення», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1396/18691, втратив чинність на підставі наказу МОЗ України від 19.03.2018 № 504 «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21 березня 2018 р. за № 348/31800.
Щодо безоплатного або пільгового відпуску лікарських засобів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року №1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» затверджено Перелік груп населення, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються безоплатно або на пільгових умовах, та Перелік категорій захворювань, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безоплатно. Зокрема другим Переліком передбачено такі хвороби як епілепсію та хворобу Паркінсона, про які Ви згадуєте у запитанні, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безоплатно за рецептами лікарів.
Пунктом 2 постанови визначено, що відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах у разі амбулаторного лікування осіб провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб.
Виписувати пільгові рецепти можуть як лікарі в закладах охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, так і лікарі, які спостерігають таких хворих в закладах охорони здоров’я, що надають вторинну медичну допомогу. Це залежить від рішення прийнятого у Вашому місті. А особи, які обслуговуються у відомчих лікувально-профілактичних закладах і мають право на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів, отримують їх у аптеках, закріплених за цими закладами.
Відповідно до зазначеної постанови витрати, пов'язані з відпуском лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах, провадяться за рахунок асигнувань, що передбачаються державним та місцевими бюджетами на охорону здоров’я.
Відповідно до частини другої статті 78 Закону України «Про освіту фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
Щодо фінансування освіти з бюджету ОТГ
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються, зокрема, з бюджетів об’єднаних територіальних громад, належать видатки на освіту:
а) дошкільну освіту;
б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади (у тому числі: загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів, спеціалізовані школи (школи-інтернати) (крім шкіл, визначених у підпункті "а" пункту 7 частини першої статті 87 та у підпункті "а-1" пункту 2 частини першої статті 90 цього Кодексу), ліцеї (ліцеї-інтернати), гімназії (гімназії-інтернати), колегіуми (колегіуми-інтернати) (крім загальноосвітніх навчальних закладів, визначених у підпункті "а-1" пункту 2 частини першої статті 90 цього Кодексу), вечірні (змінні) школи); навчально-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад";
в) навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри (якщо не менше 70 відсотків кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячих будинків, навчально-реабілітаційних центрів припадає на територію відповідного міста, району чи об’єднаної територіальної громади), інклюзивно-ресурсні центри;
г) інші державні освітні програми;
ґ) вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації державної та комунальної власності відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів);
д) позашкільну освіту.
Щодо фінансування освіти з державного бюджету
Відповідно до частини першої статті 97 Бюджетного кодексу України у Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам, зокрема у сфері освіти:
4-2) додаткова дотація на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров’я;
6) освітня субвенція;
6-1) субвенція на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами;
12) інші додаткові дотації та інші субвенції.
Звертаємо увагу, що згідно з статтею 1032 Бюджетного кодексу України освітня субвенція спрямовується на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників у таких типах навчальних закладів:
1) загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів;
2) шкільні відділення навчально-виховних комплексів "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад";
3) спеціалізовані школи (школи-інтернати), включаючи школи-інтернати з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів для поглибленої підготовки дітей в галузі науки і мистецтв, фізичної культури і спорту, інших галузях, ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою; ліцеї (ліцеї-інтернати); гімназії (гімназії-інтернати); колегіуми (колегіуми-інтернати);
4) вечірні (змінні) школи;
5) загальноосвітні навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні санаторні школи-інтернати; спеціальні загальноосвітні школи-інтернати; загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки;
6) спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, навчально-реабілітаційні центри, інклюзивно-ресурсні центри;
7) професійно-технічні навчальні заклади державної та комунальної власності в частині забезпечення видатків на здобуття повної загальної середньої освіти;
8) вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації державної та комунальної власності в частині забезпечення видатків на здобуття повної загальної середньої освіти.
Відповідно до частини першої статті 1036 Бюджетного кодексу України додаткова дотація на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров’я спрямовується на 1) видатки навчальних закладів, визначених у частині першій статті 103-2 цього Кодексу (крім видатків на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників навчальних закладів, визначених пунктами 1-6 частини першої статті 103-2 цього Кодексу, а також навчальних закладів, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 103-2 цього Кодексу, в частині здобуття повної загальної середньої освіти).
Згідно із статтею 1033 Бюджетного кодексу України субвенція на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами спрямовується на надання державної підтримки для здобуття освіти дітьми сліпими та із зниженим зором, глухими та із зниженим слухом, з тяжкими порушеннями мовлення, із затримкою психічного розвитку, з порушеннями опорно-рухового апарату, з порушенням інтелектуального розвитку, із складними порушеннями розвитку (у тому числі з розладами аутичного спектра) у закладах та установах освіти відповідно до частини другої цієї статті.
Відповідно до додатка 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачені у 2019 році такі види трансфертів місцевим бюджетам (інші види трансферів), як:
- субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на модернізацію та оновлення матеріально-технічної бази закладів професійно-технічної освіти у розмірі;
- субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти «Нова українська школа»;
- субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на створення та ремонт існуючих спортивних комплексів при загальноосвітніх навчальних закладах усіх ступенів;
- субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію заходів, спрямованих на підвищення якості освіти.
Напрями та цільове призначення цих субвенцій передбачені порядками та умовами надання їх місцевим бюджетам, що затверджуються відповідними актами Кабінету Міністрів України.
Аналітичний центр АМУ
Відповідно до частини другої статті 31 Закону України «Про дошкільну освіту» на посаду керівника закладу дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності призначається особа, яка є громадянином України, має вищу освіту не нижче ступеня бакалавра, стаж педагогічної роботи не менш як три роки, а також організаторські здібності, фізичний і психічний стан якої не перешкоджає виконанню професійних обов’язків.
Отже, Законом не передбачено обмежень щодо виключно вищої освіти за спеціальністю дошкільна освіта. Якщо Ваша кандидатура відповідає нормам частини другої статті 31 Закону України «Про дошкільну освіту», вона може очолити заклад дошкільної освіти.
Аналітичний центр АМУ
05 лютого Асоціація міст України погодила із зауваженнями проект постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання зарахування частини акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування у 2019 році» (вихідний лист від 05.02.2019 №5-56).
21 березня 2019 року на засідання Урядового комітету з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності погоджено проект постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання зарахування частини акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування у 2019 році».
Очікуємо прийняття зазначеного проекту постанови Кабінету Міністрів України 27 березня 2019 року.
Додатково повідомимо про прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання зарахування частини акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування у 2019 році».
Відповідаючи на Ваше запитання слід зазначити наступне.
Протягом останніх років залишається проблемною ситуація із забезпеченням належним фінансуванням для лікування хворих на цукровий діабет препаратами інсуліну. Тільки протягом 2018 року Асоціація міст України неодноразово звертала увагу на критичний стан місцевих бюджетів у забезпеченні фінансування видатків у галузі охорони здоров’я за рахунок медичної субвенції.
Асоціація міст Українизверталася до Прем'єр-міністра України з пропозицією переглянути обсяги медичної субвенції на 2018 рік та спрямувати на заклади охорони здоров’я у містах. Врешті в кінці року тричі було здійснено перерозподіл коштів медичної субвенції для забезпечення препаратами інсуліну хворих на цукровий діабет, фінансування на лікування хворих на ниркову недостатність та виплату заборгованості по заробітним платам медикам. Неодноразово Асоціація зверталася до Міністерства охорони здоров'я з проханням збільшити фінансування для забезпечення хворих на цукровий діабет необхідним лікуванням.
Асоціація міст України отримала відповідь Міністерства охорони здоров'я України назвернення АМУ щодо забезпечення фінансування на лікування хворих на діабет. У червні 2018 року МОЗ повідомило, що обсяг фінансування лікування хворих на цукровий та нецукровий діабет у розмірі 701,5 млн гривень забезпечує потребу лише на 44%. Через це органи місцевого самоврядування змушені були постійно шукати кошти на фінансування цих напрямків.
У січні 2019 року АМУ отримала відповідь МОЗу, яка свідчить про те, що проблема недофінансування лікування хворих на цукровий діабет залишається актуальною і в 2019 році. При потребі у 969,2 млн гривень у Держбюджеті на цей напрямок передбачено 841,2 млн гривень, про що свідчить розподіл цільових коштів на лікування хворих на цукровий та нецукровий діабет у розрізі адміністративно-територіальних одиниць Водночас, МОЗ підтвердило зібрані АМУ дані від органів місцевого самоврядування про те, що потреба галузі у 2019 році складає 92,6 млрд гривень, а дефіцит медичної субвенції становить 36,8 млрд грн (40%).
З листами Міністерства та обсягом цільового фінансування лікування цукрового діабету Ви можете ознайомитися на сайті АМУ за наступними посиланнями:
http://www.auc.org.ua/novyna/amu-otrymala-vidpovid-moz-shchodo-zabezpech...
http://www.auc.org.ua/novyna/moz-pidtrymuye-pozyciyu-amu-shchodo-neobhid...
Незастосування вимог регуляторного законодавства до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів врегульовано шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23 листопада 2018 року №2628-VIII у Прикінцевих та перехідних положеннях прийнято:
«3. Установити, що у 2019 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".»
Щодо назв закладів освіти
Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про освіту» «повна загальна середня освіта має три рівні освіти: початкова освіта тривалістю чотири роки (початкова школа); базова середня освіта тривалістю п’ять років (гімназія); профільна середня освіта тривалістю три роки (ліцей)». Згідно з частиною шостою статті 22 Закону України «Про освіту» статус, організаційно-правова форма, тип закладу освіти визначаються засновником і зазначаються в установчих документах закладу освіти, а відповідно до частини четвертої цієї статті заклад освіти може здійснювати освітню діяльність одночасно на різних рівнях освіти та за різними видами освіти, утворювати для цього структурні підрозділи.
Оскільки статут закладу загальної середньої освіти затверджується на тривалий час, то організаційно-правова форма його діяльності має враховувати всі рівні, за якими надаватиметься у ньому освіта, незалежно від термінів впровадження нових програм.
Відповідно до абзаців девʼятнадцятого-двадцятого підпункту 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про освіту» «початкова школа, гімназія і ліцей можуть функціонувати як окремі юридичні особи або як структурні підрозділи іншого закладу освіти (зокрема закладу загальної середньої освіти I-II, II-III чи I-III ступенів). Ліцеї функціонують, як правило, як самостійні юридичні особи.
Заклад загальної середньої освіти, що реалізує освітні програми на декількох рівнях загальної середньої освіти, має тип закладу вищого рівня, на якому провадиться освітня діяльність».
Отже, якщо у Вас функціонує заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів на трьох рівнях: початкова школа, гімназія, ліцей, – то при затвердженні Статуту в новій редакції назву закладу буде визначено як Ліцей (№, власна назва) / назва сільської ради назва області. Якщо І-ІІ ступенів, то назва закладу відповідно буде як Гімназія.
Наприклад, Ліцей «Перспектива» імені В. Стефаника Тячівської міської ради Закарпатської області, або Гімназія № 1 Тетерівської сільської ради Житомирської області, або Початкова школа Новопсковської селищної ради Луганської області.
Звертаємо увагу, що типи закладів визначені спеціальними законами України «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту», в які внесені відповідні зміни після набуття чинності Закону України «Про освіту».
Щодо чинності наказу Міністерства освіти і науки України від 17.02.2004 року № 120 та інших нормативних актів, що вийшли до прийняття Закону
На виконання Закону України «Про освіту» вносяться зміни у підзаконну нормативну базу, однак їх внесення потребує часу. Оскільки Закон України має вищу юридичну силу, варто дотримуватись його норм. Окрім того, зміни статутів закладів освіти спричинені саме набуттям чинності Закону України «Про освіту».
Аналітичний центр АМУ
