Консультації

Консультації органам місцевого самоврядування надають регіональні консультанти Офісів реформ в РВ АМУ перейти до контактів.

 

Після подачі клопотання на землі водного фонду (штучний став) у приватну властність. Мені відмовили силаючись на те, що Громада немає дозволу на передачу таких земель. І аргументує тим, що в них немає Акту передачі даної землі у роспорядження Громади від областної ради. Скажить, чи можу я звернутись в обласну раду за роз'ясненням данної відмови мого клопотання? Або треба писати клопотання в обласну раду? Чи можу я десь ознайомитись з Актами передачі земель у Громади?
Відповідно до ст. 59 Земельного кодексу України (далі - ) землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. 
Зокрема, громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів  місцевого  самоврядування  можуть  безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
На землях водного фонду, що перебувають у державній або комунальній власності, права постійного користування набувають лише підприємства з державною або комунальною формою власності (а саме: ч. 2 ст. 85 Водного кодексу України, у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок в порядку, встановленому ст. 123 ЗК).
 Для рибогосподарських потреб із земель водного фонду можуть передаватися юридичним особам і громадянам на умовах оренди озера, водосховища, інші водойми, а також земельні ділянки прибережних захисних смуг і т. і. Передача таких потреб здійснюється відповідно наданих повноважень статтею 122 ЗК та на умовах відповідно до статті 134 того ж кодексу, тобто на конкурентних засадах (аукціон).
Передача земель з державної до комунальної власності здійснюється відповідно до статті 117 ЗК. За зверненням органу місцевого самоврядування відповідний орган виконавчої влади приймає рішення/розпорядження (може здійснювати розпорядження землями державної власності, у Вашому випадку – це повноваження обласної державної адміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту) відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК.
У рішенні органів виконавчої влади про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються:
  • кадастровий номер земельної ділянки;
  • її місце розташування;
  • площа;
  • цільове призначення;
  • відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади про передачу земельної ділянки у комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади про передачу земельної ділянки у комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади на неї.
Чи має право виконавчий комітет міської ради видати дублікат свідоцтва про право власності на приватний житловий будинок, що був виданий виконавчим комітетом цієї ж ради, у 1980-х роках. Друга копія свідоцтва про право власності зберігається в архівних матеріалах КП БТІ, а не в міській раді. Якщо має право, будь ласка, підскажіть процедуру даної видачі (відповідь по заяві громадянина, через рішення виконкому, чи у будь який інший спосіб). Дякую!
З метою приведення у відповідність до Закону підзаконних нормативно- правових актів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25 грудня 2015 року №1129 «Про внесення змін до Положення про Міністерство юстиції України». У свою чергу, Міністерством юстиції України прийнято наказ від 29 грудня 2015 року № 2791/5 «Про затвердження Змін до положень про територіальні органи Міністерства юстиції України в частині реалізації повноважень у сферах державної реєстрації», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1668/28113.
Відповідно до вищезазначених змін здійснення нормативно-правового та методичного забезпечення діяльності у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України.
Міністерство юстиції України у зв’язку з набранням чинності з 01 січня 2016 року нової редакції Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон) та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою, зокрема, затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – Порядок), та з метою напрацювання єдиної практики застосування законодавства у відповідній сфері довело до відома органів державної реєстрації, утворених Міністерством юстиції України, та суб’єктів державної реєстрації, визначених цим Законом, таку інформацію (Лист Мінюсту від 16.01.2016 року №308/8/32-16):
«….1. Відповідно до підпункту 4 пункту 3 вказаної постанови Кабінету Міністрів України надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державної реєстрації прав) до впровадження програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – ДРРП), створеного відповідно до Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього, здійснюється відповідно до законодавства за допомогою чинного програмного забезпечення ДРРП.
Враховуючи наведене, до впровадження зазначеного програмного забезпечення прийняття заяв здійснюється шляхом їх формування за допомогою програмного, забезпечення автоматизованого, робочого, місця (далі АРМ) «Державний реєстратор» (державними реєстраторами органів державної реєстрації, суб’єктів державної реєстрації).
….
Задля реалізації зазначеної норми Порядку за допомогою чинного програмного забезпечення ДРРП державний реєстратор приймає одне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке передбачає відкриття розділу в ДРРП, та на підставі такого рішення відкриває відповідний розділ, вносить до такого розділу записи по право власності та записи про інші речові права.
в) Законом та Порядком не передбачено видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно на відміну від законодавства, що діяло до 01 січня 2016 року.
При цьому Порядком ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, передбачено, що до ДРРП в обов’язковому порядку вносяться відомості про підставу для виникнення права власності.
У випадках проведення державної реєстрації права власності з видачею відповідного свідоцтва до 01 січня 2016 року, саме відомості про видане свідоцтво вносяться до відомостей про підставу для виникнення права власності.
Водночас на сьогодні, як і до 01 січня 2016 року, для проведення державної реєстрації прав безумовно подаються документи, на підставі яких така реєстрація проводиться.
г) Відповідно до положень статті 18 Закону державна реєстрація прав завершується формуванням інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання її заявником.
Абзацом першим пункту 22 Порядку передбачено, що після внесення відомостей до ДРРП державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення ДРРП формує інформацію з нього, яка розміщується на веб-порталі Міністерства юстиції України для доступу до неї заявника з метою її перегляду та з урахуванням строку державної реєстрації, за який сплачено реєстраційний збір, її завантаження і друк.
Тому, до запровадження функціонування такого порталу надання інформації з ДРРП здійснюється державним реєстратором у паперовій формі у формі інформаційної довідки.
Підставою для формування відповідної інформаційної довідки з ДРРП зазначається номер заяви, за якою проводилася державна реєстрація прав. 
Інформаційні довідки з ДРРП видаються без використання спеціальних бланків, проставлення підпису та печатки державного реєстратора.…»
 
Тобто, Вам необхідно звертатись до органів державної реєстрації, утворених Міністерством юстиції України.
Статтею 53 Порядку, визначено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об’єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв’язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).
У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.
Доброго вечора! Надайте, будь ласка, консультацію з приводу терміну дії технічної документації щодо проведення оцінки земель населеного пункту, а саме: 1. Чи є чинною станом на теперішній час технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту в разі її проведення в 2012 році? 2. Яким чином повинні надаватись Управлінням Держгеокадастру Витяги про НГО, в разі проведення оцінки в термін більше 7 років. Заздалегідь вдячні за роз"яснення, відділ з питань регулювання земельних відносин.
Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено обов’язковість проведення нормативної грошової оцінки земель та випадки такої необхідності.
За результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту складається технічна документація, яка затверджується органом місцевого самоврядування.
До запитання 1:
Документація чинна, якщо інша технічна документація на території Вашої ради не затверджувалась.
Відповідно до листа-роз’яснення, отриманого від Держгеокадастру на запит від Асоціації міст України № 26-28-0.22-1539/2-15 (додається), роз’яснено, що періодичність проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів встановлена Законом України «Про оцінку земель». Але нормативно-правовим актом не встановлено термінів дії такої технічної документації. Тобто, територіальний орган Держгеокадастру здійснює видачу Витягів з діючої  технічної документації про нормативну грошову оцінку до того часу, поки не буде розроблено і затверджено (також внесено до бази ДЗК) нову документацію.  
 
До запитання 2:
Звертаємо увагу, що постановою №1058 від 23.11.2016 року (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-2016-%D0%BF) Уряд удосконалив процедуру ведення Державного земельного кадастру. Внесено зміни до Порядку ведення Державного земельного кадастру, які на сьогодні забезпечують наповнення його відомостями про нормативну грошову оцінку земель населених пунктів, удосконалення структури та змісту електронного документа.
Це дозволяє забезпечувати автоматизацію розрахунків нормативної грошової оцінки окремих земельних ділянок та запроваджувати принцип екстериторіальності надання адміністративної послуги щодо видачі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Також, постановою впорядковано повноваження кадастрових реєстраторів в частині ведення Державного земельного кадастру з метою підвищення якості надання відповідних послуг землевласникам та землекористувачам.
Тобто, фактично інформація про нормативну грошову оцінку земель Вашого населеного пункту не внесена до бази ДЗК. Тому, автоматизація таких розрахунків не можлива, кадастровий реєстратор в «ручному режимі» формує такий Витяг.
З 01.01.2019 року для закладів охорони здоров'я, що реорганізуються шляхом перетворення з комунальних ЗОЗ у КНП застосовується обов'язкова оцінка майна, передбачена Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". 1. Це має проводитись оцінка всього майна ЗОЗ? 2. Така оцінка проводиться виключно суб’єктами незалежної оціночної діяльності? 3. Чи можливо в цілях економії коштів провести оцінку СПД будівель і т.д., а оцінку малоцінного майна та речей комісією з припинення? 4. Чим це передбачено?
До запитання 1.:
Так. Незалежна оцінка всього проінвентаризованого майна, яке перебуває на балансі ЗОЗ, що реорганізується, з 01.01.2019 року має бути оцінено відповідно до вимог національних стандартів оцінки з урахуванням положень Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003 року, інших нормативно-правових актів з оцінки майна та міжнародних стандартів оцінки в частині, що не суперечить національним нормативно-правовим актам з оцінки майна.
Звертаємо увагу! Інвентаризація майна здійснюється інвентаризаційною комісією, утвореною за рішенням органу приватизації (або суб’єкту управління об’єктами комунальної власності органу місцевого самоврядування). За результатами інвентаризації складається зведений акт інвентаризації майна за установленою формою та складається перелік необоротних активів, які підлягають незалежній оцінці. Також, така оцінка має бути затверджена рішенням органу приватизації (ОМС).
До запитання 2.:
Так. Практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб'єктами оціночної діяльності, визнаними такими відповідно до статті 5-6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» №2658-ІІІ від 12.07.2001 року.
Незалежний оцінювач, може бути відібраний на конкурсній основі (якщо органом приватизації затверджено порядок відбору таких ліцензованих осіб). Це може бути як фізична особа-підприємець, так і юридична.
До запитання 3-4.:
Ні. Обмеження щодо проведення оцінки майна органом, який утворив комісію чи іншу особу під час проведення реорганізації, встановлено статтею 8 того ж Закону №2658.
Належна мені земельна ділянка площею 8,069 га використовується мною одноосібно з 2015 року. На протязі всього часу землекористувач суміжної ділянки не визнаючи меж моєї ділянки знищує мої посіви використовуючи частину моєї ділянки як профільну дорогу. Профільна дорога проходить між нашими ділянками. При виділені земельних ділянки в натурі та встановленні меж моєї ділянки я повідомляв сільську раду та користувача суміжної ділянки про проведення даних робіт. Надайте, будь ласка, роз'яснення щодо подальших моїх дій для припинення даного правопорушення.
Ураховуючи частину 6 статті 55 Закону України «Про землеустрій»,  власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов’язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.
Також, відповідно до ст.126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ» внесено зміни до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 №15, та визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 №963 визначено повноваження державних інспекторів, де останні мають право:
  • безперешкодно обстежувати  в   установленому   законодавством порядку   земельні   ділянки,   що   перебувають  у  власності  та користуванні юридичних і фізичних осіб,  перевіряти документи щодо використання та охорони земель;
  • давати обов'язкові  для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і  дотримання  вимог  законодавства України про  охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про  зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках,  установлених  законом,  за  рахунок  особи, яка вчинила відповідне  правопорушення,  з  відшкодуванням  завданих  власнику земельної ділянки збитків;
  • складати акти  перевірок  чи  протоколи  про  адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення,  а  також подавати   в   установленому  законодавством  України  порядку  до відповідних органів матеріали перевірок  щодо  притягнення  винних осіб до відповідальності;
  • у разі   неможливості   встановлення   особи   правопорушника земельного  законодавства   на   місці   вчинення   правопорушення доставляти  його  до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого   органу   сільської,   селищної, міської  ради  для встановлення   особи   порушника   та   складення   протоколу  про адміністративне  правопорушення
  • викликати громадян,   у   тому   числі  посадових  осіб,  для одержання  від  них  усних  або  письмових  пояснень   з   питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України;
  • передавати   до   органів   прокуратури,  органів  досудового розслідування  акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються  ознаки  кримінального  правопорушення;
  • проводити у випадках,  встановлених законом,  фотографування, звукозапис,  кіно-  і  відеозйомку   як   допоміжний   засіб   для запобігання порушенням земельного законодавства України;
  • звертатися   до  суду  з  позовом  щодо  відшкодування  втрат сільськогосподарського  і  лісогосподарського виробництва, а також повернення  самовільно  чи  тимчасово  зайнятих земельних ділянок, строк  користування  якими  закінчився. 
 
Ураховуючи вище викладене, Асоціація міст України пропонує Вам, у разі виявлення ознак правопорушення у використанні земель, звертатись до територіальних органів виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду за дотриманням земельного законодавства Держгеокадастру. 
Громадянин України має у користуванні три земельні ділянки, для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га. У 2012 році за рішенням сесії сільської ради він отримав, безоплатно, у приватну власність дві земельні ділянки, для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,63 га. на які виготовив правостановчі документи (державний акт). Чи має право даний громадянин на безоплатне отримання третьої земельної ділянки площею 1,37 га для ведення особистого селянського господарства, в межах норм безоплатної приватизації, за новим рішенням сесії сільської ради? (попереднє рішення тільки на дві земельні ділянки). Дякую!

Відповідно до частини 4 статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. 

У випадку, якщо громадянин раніше за рішенням ради отримав ділянку для ведення особистого підсобного господарства (дія старого кодексу, прийняті рішення рад до 01.01.2002 року), але загальний розмір менший ніж 2,00 га, то він має право доприватизувати безоплатно до такого розміру (до 2,00га) для ведення особистого селянського господарства в межах   норм,   установлених статтею 121 Земельного кодексу України. 

Такі норми визначено пунктом 7 статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство».

У Вашому випадку потрібно звернути увагу на інформацію,  наявну в Державному Акті.  Якщо цільове призначення прописано «для ведення особистого підсобного господарства» і підставою для такої видачі стало прийняте рішення ради до 01.01.2002 року, то громадянин має право доприватизувати до 2,00га.

В інших випадках - ні.

Плануємо звертатися до ЦНАПУ для того щоб поставити безхазяйну земельну ділянку на облік як безхазяйне майно Власник земельної ділянки помер у 2003 році Кадастрового номера у земельної ділянки немає Який пакет документів необхідно підготувати селищній раді,для того щоб звернутися до держреєстратора поставити її на облік?

Відповідно до частини 1 статті 335 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), безхазяйною річ (земельна ділянка) може бути в тому випадку, коли власник невідомий або взагалі відсутній.

Оскільки, земельна ділянка все ж таки мала власника (зазначено у Вашому листі), а спадкоємці до цього часу не з’явились, на думку Аналітичного Центру Асоціації міст України -  таке майно вважається відумерлою спадщиною (стаття 1277 ЦКУ).

Порядок оформлення органом місцевого самоврядування відумерлої спадщини регламентується Цивільним кодексом України, Законом України від 20.09.16 р. № 1533-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли», яким викладено у новій редакції п. «в» ч. 5 ст. 83 Земельного кодексу України, згідно з яким відтепер територіальні громади набувають землю у комунальну власність у тому числі у разі переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною.

Отже, у такому випадку, якщо спадкодавець помер, а спадкоємці протягом шести місяців не звернулися ні до місцевої ради, ні до відповідного нотаріуса із заявами про успадкування майна, орган місцевого самоврядування повинен:

1. Прийняти необхідні заходи щодо збереження майна померлої особи (якщо ваш населений пункт, де немає нотаріуса – обов’язок охорони спадкового майна покладається на орган місцевого самоврядування).

2. По закінченні річного терміну з дня відкриття спадщини, звернутися із заявою до місцевого суду про визнання спадщини відумерлою.

3. Отримати рішення суду про визнання спадщини відумерлою та перехід права власності на майно до територіальної громади та в установленому порядку ці права зареєструвати.

4. Якщо навіть згодом з’явиться спадкоємець і в судовому порядку доведе, що строки на успадкування він пропустив з поважних причин і має право на успадкування майна, яке вже визнано як відумерла спадщина, орган місцевого самоврядування передає йому таке майно (за його наявності), або ж виплачує грошову компенсацію, або ж пропонує іншу рівноцінну земельну ділянку. Однак, місцева рада має право вимагати від спадкоємця компенсації всіх витрат, у тому числі пов’язаних із охороною спадкового майна (відповідно до ст.1238 ЦКУ).

З моменту вступу рішення у законну силу спадщина, визнана судом відумерлою, за місцем її відкриття і розташування майна, переходить у власність територіальної громади, тобто у комунальну власність.

Добрий день! Я працюю в Інклюзивно-ресурсному центрі з 26.03.2019 року. Чи маю я право піти у відпустку в літній період і на який термін? Дякую!
Згідно з Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, посади працівників інклюзивно-ресурсного центру належать до посад педагогічних працівників.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про відпустки» керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України. Чинний Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам (далі ‒ Порядок) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.1997 № 346.
Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку керівним, педагогічним, науковим і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів щорічна основна відпустка повної тривалості, визначеної в додатку до цього Порядку, у перший та наступні роки надається у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.
Згідно з додатком до Порядку у розділі VI. Інші заклади освіти та установи, що провадять освітню діяльність до визначеної категорії осіб належать посади працівників інклюзивно-ресурсних центрів.
Згідно з абзацом четвертим пункту 2 Порядку основна щорічна відпустка може надаватись протягом навчального року лише у разі необхідності санаторно-курортного лікування.
Згідно з пунктом 4 Порядку перенесення щорічної основної відпустки, поділ її на частини та відкликання з відпустки провадиться відповідно до умов, передбачених статтями 11 та 12 Закону України «Про відпустки». Педагогічним і науково-педагогічним працівникам невикористана частина щорічної основної відпустки, за умови її поділу, повинна бути надана, як правило, в період літніх канікул, а в окремих випадках, передбачених колективним договором, ‒ в інший канікулярний період.
Отже, Вам незалежно від часу прийняття на роботу мають надати відпустку у період літніх канікул тривалістю 56 календарних днів.
Аналітичний центр АМУ
Працюю на посаді асистента вчителя інклюзивного класу на умовах строкового договору (з 03.09.2018 по 24.05.2019 року). Строки зазначила у заяві (інакше взагалі відмовлялись брати). Зараз хочу продовжити трудовий договір, однак мені відділ освіти відмовляє, мотивуючи це тим, що «асистент ‒ не вчитель, доки діти у школі, доти і посада діє». Я навіть не можу працювати протягом червня у пришкільному таборі з моїми особливими дітьми. Я розумію. що відмова обумовлена економією коштів (невиплата допомоги на оздоровлення). Я не впевнена взагалі, чи буду працювати у новому навчальному році (хоча батьки учнів вже подали відповідні заяви на інклюзію і клас буде працювати і надалі). Під час роботи на посаді я не мала жодного стягнення, підготувала багато документів, брала участь в оформленні класної кімнати за власний кошт. Допоможіть.
Щодо належності асистента вчителя до педагогічних посад
Відповідно до абзацу третього Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, посада «асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням» належить, як і посада «вчителя», до посад педагогічних працівників, тому всі гарантії, передбачені законодавством України для працівників, які перебувають на цих посадах, мають бути однаково забезпечені.
Посаду асистента вчителя введено до Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 року № 1205. Ця посада вводиться у школах, де запроваджене інклюзивне навчання, для роботи з учнями з особливими освітніми потребами з розрахунку 1 ставка на клас, у якому навчаються такі діти. Відповідно до пункту 1 цього документа Типові штатні нормативи закладів загальної середньої освіти поширюються на усі типи закладів загальної середньої освіти, в тому числі опорні заклади загальної середньої освіти та їх філії (далі - школи), крім шкіл-інтернатів усіх типів, спеціальних, санаторних шкіл, шкіл соціальної реабілітації та вечірніх (змінних) шкіл, та визначають максимальну кількість посад (штатних одиниць). Формування штатів шкіл передбачається з урахуванням їх контингенту учнів, кількості класів, режиму роботи, площ та санітарного стану приміщень, будівель і споруд. Таким чином, посада асистента вчителя має бути внесена до штатного розвитку закладу загальної середньої освіти за наявності у мережі цього закладу класів із інклюзивною формою навчання.
Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 2 акта штатний розпис школи розробляється в межах затвердженого центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування фонду заробітної плати, дотримуючись найменування посад, передбачених цими Типовими штатними нормативами.
Щодо гарантій педагогічним працівникам
Права педагогічних працівників визначені частиною першою статті 54 Закону України «Про освіту» та передбачають:
  • академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі;
  • педагогічну ініціативу;
  • розроблення та впровадження авторських навчальних програм, проектів, освітніх методик і технологій, методів і засобів, насамперед методик компетентнісного навчання;
  • користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;
  • підвищення кваліфікації, перепідготовку;
  • вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників;
  • доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;
  • відзначення успіхів у своїй професійній діяльності;
  • справедливе та об’єктивне оцінювання своєї професійної діяльності;
  • захист професійної честі та гідності;
  • індивідуальну освітню (наукову, творчу, мистецьку та іншу) діяльність за межами закладу освіти;
  • творчу відпустку строком до одного року не більше одного разу на 10 років із зарахуванням до стажу роботи;
  • забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва;
  • забезпечення службовим житлом з усіма комунальними зручностями у порядку, передбаченому законодавством;
  • безпечні і нешкідливі умови праці;
  • подовжену оплачувану відпустку;
  • участь у громадському самоврядуванні закладу освіти;
  • участь у роботі колегіальних органів управління закладу освіти;
  • захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю.
У статті 57 Закону України «Про освіту» передбачені державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам.
Так, згідно з частиною першою статті 57 Закону України «Про освіту» держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам:
  • належні умови праці та медичне обслуговування;
  • оплату підвищення кваліфікації;
  • правовий, соціальний, професійний захист;
  • диференціацію посадових окладів (ставок заробітної плати) відповідно до кваліфікаційних категорій, встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за педагогічні звання, надбавок за почесні звання, доплат за наукові ступені та вчені звання;
  • виплату педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов’язків;
  • виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки;
  • надання пільгових довгострокових кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла або надання службового житла у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України;
  • пенсію за вислугу років;
  • інші гарантії, визначені законом України.
Щодо оплати праці асистента учителя
Відповідно до статті 1032 Бюджетного кодексу України на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників у загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів спрямовується освітня субвенція, що є трансфертом з державного бюджету місцевим бюджетам.
Згідно з Формулою розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1088, передбачено два коефіцієнти:
  • коефіцієнт приведення для асистентів вчителя в інклюзивних класах (обраховується на клас), що становить 9,72;
  • кількість інклюзивних класів.
Зважаючи на це, зауважуємо, що кошти на заробітну плату асистентів учителів закладені в обсягах освітньої субвенції на весь рік.
Поряд із тим, необхідність економії коштів має місце у діяльності органів місцевого самоврядування. Завдяки діям Асоціації міст України (далі ‒ АМУ) було внесено зміни до формульного розрахунку освітньої субвенції. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 року № 65 «Про внесення змін до формули розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами» вже було внесено важливі зміни до формули, що враховували значну частину пропозицій АМУ. Завдяки цьому та співпраці АМУ з Міністерством освіти і науки України та Міністерством фінансів України було досягнено таких позитивних результатів:
  • Збільшено на 13% порівняно з 2018 роком обсяг освітньої субвенції;
  • Зменшився у 6 разів дефіцит освітньої субвенції (за інформацією міст обласного значення та ОТГ) з 4,4 млрд грн у 2018 році до 740,7 млн грн у 2019 році.
  • Зменшився вдвічі відсоток громад, які заявляли про дефіцит освітньої субвенції (зі 177 до 91 громади).
Поряд із тим АМУ констатувала, що 48% міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад (91 орган місцевого самоврядування з 177 опитаних) мають дефіцит освітньої субвенції на виплату заробітної плати педагогічним працівникам у розмірі в середньому по Україні 9%. Загальний дефіцит освітньої субвенції для їх бюджетів складає 740,7 млн. гривень.
Однак спостерігаємо динаміку збільшення контингенту учнів в інклюзивних класах. Як наслідок, Формула не враховує реальної потреби збільшення одиниць педагогічного персоналу.
Зважаючи на це, економія коштів може бути викликана наявністю дефіциту освітньої субвенції.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту» педагогічне навантаження асистента вчителя інклюзивних класів закладів загальної середньої освіти ‒ 25 годин на тиждень, що становить тарифну ставку.
З метою додержання Державних стандартів загальної середньої освіти та забезпечення досягнення особами з особливими освітніми потребами результатів навчання, передбачених у відповідному Державному стандарті загальної середньої освіти, на виконання частини четвертої статті 33 Закону України «Про загальну середню освіту» до штату закладу освіти вводиться посада асистента вчителя. Отже, ця норма є обов’язковою для виконання.
 
Щодо відповідності до законодавства строкових трудових угод
Передусім трудові відносини в освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до абзацу п’ятого частини другої статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» асистента учителя, як педагогічного працівника закладу загальної середньої освіти, призначає на посаду та звільняє з посади керівник цього закладу. При цьому керівник закладу загальної середньої освіти має право оголосити конкурс на вакантну посаду.
Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно із статтею 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Укладання з Вами строкового трудового договору, на нашу думку, вмотивоване тим, що мережа інклюзивних класів не є сталою, адже залежить від кількості учнів із особливими освітніми потребами у закладі освіти.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі ‒ підприємство).
Звертаємо увагу, що відповідно до статті 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Таким чином, з Вами має бути продовжена дія строку трудового договору на період повної або часткової відпустки. У випадку надання часткової відпустки (не менше 14 днів) різниця має бути відшкодована відповідно до чинного законодавства. Тут також застосовуємо норму статті 57 Закону України «Про освіту» щодо виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.
Зауважуємо, що відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про відпустки» керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Порядком надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 346, асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням повинен мати відпустку тривалістю 56 календарних днів.
Зважаючи, що кошти заробітної плати з нарахуваннями економляться лише фактично за півтора місяці календарного року, вважаємо, що Вас доцільно взяти на посаду на умовах строкового трудового договору, у якому прописати умовою розірвання з Вами трудових відносин лише у випадку змін у мережі інклюзивних класів, що дозволить не призначати Вас та не розривати трудовий договір із Вами щороку. При цьому згідно з трудовим законодавством про такі зміни в мережі та пов’язане з цим розірвання з Вами трудового договору Вам мають повідомляти не пізніше, ніж за два місяці.

Аналітичний центр АМУ

Учитель (спеціаліст другої категорії) з певних причин не пройшов курси підвищення кваліфікації до засідання атестаційної комісії. Курсова підготовка закінчилась 19.04.2019 року. Чи має право атестаційна комісія атестувати вчителя за умови проходження курсів? Як здійснювати оплату праці?
Атестація педагогічних працівників здійснюється відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників (далі – Положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 року № 930.
Відповідно до пункту 1.8. Положення умовою чергової атестації педагогічних працівників є обов’язкове проходження не рідше одного разу на п’ять років підвищення кваліфікації на засадах вільного вибору форм навчання, програм і навчальних закладів.
При цьому звертаємо увагу, що ця вимога не розповсюджується на педагогічних працівників, які працюють перші п’ять років після закінчення вищого навчального закладу.
Згідно з п. 3.16. Положення педагогічний працівник визнається таким, що відповідає займаній посаді, якщо:
1) має освіту, що відповідає вимогам, визначеним нормативно-правовими актами у галузі освіти;
2) виконує посадові обов'язки у повному обсязі;
3) пройшов підвищення кваліфікації.
Оскільки педагогічний працівник не пройшов підвищення кваліфікації, рекомендуємо скористатись нормою п. 3.13. Положення, що дозволяє за результатами атестації атестаційні комісії прийняти, окрім інших, таке рішення: педагогічний працівник відповідає займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією. Таким заходом може бути проходження педагогічним працівником до визначеного атестаційною комісією терміну підвищення кваліфікації.
Це рішення прописується у протоколі засідання атестаційної комісії. Сам педагогічний працівник не одержує атестаційний лист до того часу, як не подасть у встановлені атестаційною комісією терміни посвідчення про підвищення кваліфікації. При цьому оплата праці йому здійснюється без змін.
Після одержання секретарем атестаційної комісії підтвердження про проходження педагогічним працівником підвищення кваліфікації атестаційна комісія знову скликається та приймає рішення про виконання педагогічним працівником визначених раніше заходів. На підставі протоколу цього засідання атестаційної комісії готується наказ, що є підставою для змін в оплаті праці педагогічного працівника. Після цього працівник одержує на руки атестаційний лист.
Звертаємо увагу, що відповідно до абзацу сьомого частини першої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право, зокрема, на вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників.
Аналітичний центр АМУ

Вертикальні вкладки

 

 

  

Сторінку розроблено в рамках проекту
«Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (ПУЛЬС)