Консультації
Доброго дня! Відповідно до статті 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24.01.1995 № 20/95 штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об’єднану територіальну громаду. Тобто, Законом передбачається створення або окремої служби у справах дітей, або ведення посади працівника з питань захисту прав дітей.
Щодо процедури реорганізації закладу загальної середньої освіти
Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності, та крім іншого, утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Згідно з пунктом 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної форми власності відноситься виключно до компетенції сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до абзацу пʼятого частини другої статті 66 Закону України «Про освіту» повноваження здійснювати реорганізації закладу освіти, у тому числі понижувати ступінь, належить до компетенції засновника, тобто районної, міської, селищної та сільської ради. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про загальну середню освіту» повноваження з реорганізації закладу загальної середньої освіти належить засновнику, який готує відповідне рішення. При цьому відповідно до частини другої цієї ж статті у разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти засновник зобов’язаний забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти.
Звертаємо увагу, що відповідно до частини другої статті 1, частини п’ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обов’язковим має бути доступ громади до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження комунальним майном, яким є комунальні заклади освіти. Тому обов’язковою процедурою у процесі реорганізації навчальних закладів має бути оприлюднення інформації про наміри засновника здійснити реорганізацію закладу шляхом, вказаним у статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Також зауважуємо, що у разі скорочення педагогічних працівників необхідно дотримуватись процедури, викладеної у пункті 1 статті 40, статті 42, абзаці першому статті 492 Кодексу законів про працю України.
Щодо трудових відносин із керівником закладу загальної середньої освіти після реорганізації закладу
Оскільки під час реорганізації змінюються умови праці керівника закладу загальної середньої освіти, то варто скористатись нормою частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України, а саме: у звʼязку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці ‒ систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших ‒ працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. У такому разі, якщо керівник закладу загальної середньої освіти погоджується зі змінами умов праці, то продовжує свою діяльність на посаді до внесення нових змін у законодавстві (готується до розгляду новий Закон України «Про загальну середню освіту»).
У разі незгоди трудові відносини із керівником закладу загальної середньої освіти припиняються й засновником оголошується конкурс відповідно до Закону України «Про освіту».
Поряд із тим, звертаємо увагу, що у звʼязку із змінами в законодавстві варто звернути увагу на судову практику з цього питання.
Аналітичний центр АМУ
Відповідно до абзацу пʼятого пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.
Оскільки селищна рада делегувала повноваження сфері управління освіти відділу освіти, який має статус юридичної особи та є розпорядником коштів, то надбавку керівникам закладів освіти встановлює відділ освіти відповідим наказом.
Аналітичний центр АМУ
Така можливість є. Але тільки тих, які вступили до НАДУ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2016 р. № 674 "Деякі питання реформування системи професійного навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування та продовжують навчання за спеціальностями "Державне управління", Публічне управління та адміністрування". Вони працевлаштовуються на умовах, що були визначені до набрання чингсті зазначеною постановою, тобто відповідно до Положення про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою КМУ від 01.04.2013 р. № 255. Обгрунтування цього надано Нацдержслужбою в листі від 02.02.2018 р. № 843/13-18 (завантажити).
Щодо поняття меж внутрішньобудинкових проїздів та їх визначення.
Внутрішньобудинкові проїзди можуть бути частиною прибудинкової території, на якій розміщується багатоквартирний житловий будинок. Віднесення території внутрішньобудинкового проїзду до прибудинкової території або до земель загального користування визначається відповідною документацією (містобудівною та/або землевпорядною). Зокрема це можуть бути такі види документацій:
а) містобудівна: детальний план територій (може бути розроблений за кошти приватних осіб та/або місцевого бюджету, але виключно на замовлення ОМС); проекту розподілу території мікрорайону (кварталу) для визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків, відповідно до ДСТУ-Н Б Б.2.2-9:2013 «Настанова про розподіл території мікрорайону (кварталу) для визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків» (може бути розроблений за кошти приватних осіб та/або місцевого бюджету).
б) документація із землеустрою: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та обслуговування багатоквартирного будинку та прибудинкової території (розробляється за кошти приватних осіб); документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (розробляється за кошти приватних осіб та/або коштів місцевого бюджету).
Щодо порядку передачі територій співвласникам багатоквартирних житлових будинків.
Території внутрішьобудинкових проїздів можуть бути передані співвласникам багатоквартирних житлових будинків у власність або у постійне користування у складі прибудинкових територій у порядку визначеному статтею 42 Земельного кодексу України у разі розробки відповідної документації із землеустрою та її затвердження відповідною міською радою.
При прийнятті відповідного рішення радою про надання у власність або постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку земельних ділянок, які включають території внутрішньобудинкових проїздів, обов’язково мають бути встановлені обмеження, обтяження, сервітути на користь інших землекористувачів щодо проїзду, проходу, доступу до інженерних мереж.
Щодо утримання внутрішньобудинкових проїздів
Утримання внутрішньобудинкових проїздів у разі включення їх до прибудинкових територій здійснюватиметься за рахунок відповідних землекористувачів/землевласників, зокрема співвласників багатоквартирного будинку. У разі віднесення таких територій до земель загального користування їх утримання (благоустрій) здійснюватиметься за рахунок коштів місцевого бюджету.
Погіршення погодних умов, необхідність запровадження карантину та інші проблеми стихійного характеру ‒ це зовнішні чинники, які впливають на благополуччя населення, у тому числі на дітей. Рішення, викликані такими проблемами, мають прийматись не керівником закладу освіти, оскільки до його повноважень це не належить.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» у разі виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень населення органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за поданням відповідних головних державних санітарних лікарів у межах своїх повноважень можуть запроваджувати у встановленому законом порядку на відповідних територіях чи об'єктах особливі умови та режими праці, навчання, пересування і перевезення, спрямовані на запобігання та ліквідацію цих захворювань та уражень.
Отже, міський, селищний та сільський голова видає розпорядження про призупинення освітнього процесу у закладах освіти відповідно до зазначеної вище норми та/або у звʼязку з іншими причинами згідно з частинами девʼятнадцятою-двадцятою статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». При цьому зауважуємо, що прийняття такого рішення ніяким чином не суперечить автономії закладів освіти, визначеної у статті 25 Закону України «Про освіту».
Аналітичний центр АМУ
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 33 Кодексу законів про працю України закінчення строку трудового договору є підставою для його припинення. Засновник або уповноважений ним орган (у Вашому випадку відділ освіти) має повідомити особу про припинення з нею трудового договору.
Змінами до частини другої статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту», викладеними у Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про освіту», передбачено, що керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу за результатами конкурсного відбору.
При цьому положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та затверджує засновник на підставі типового положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
На сьогодні чинною є постанова Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 827 «Про затвердження Порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності» (далі – Порядок), на основі якої має бути розроблене і затверджене рішенням сесії міської ради Положення про конкурс на посаду керівника комунального закладу загальної середньої освіти. Відповідно до пункту 4 Порядку Підставою для проведення конкурсного відбору є рішення органу, що призначає керівника навчального закладу. Підставами для прийняття відповідного рішення є: утворення нового навчального закладу; наявність вакантної посади керівника навчального закладу; прийняття рішення щодо припинення (розірвання) трудового договору (контракту) з керівником навчального закладу.
Отже, з 15 березня 2018 року ви маєте припинити трудовий договір із керівником закладу загальної середньої освіти й оголосити конкурс. При цьому відповідно до розпорядчого документа (наказу) зазначена особа може виконувати обовʼязки керівника закладу освіти на період тривалості конкурсу, а також брати участь у конкурсі на загальних підставах.
Аналітичний центр АМУ
