17 / Вересень, 2020

16 вересня Уряд вніс зміни до Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2020 році у частині збільшення глобальної ставки на фінансування медичних закладів до 100% та введення коефіцієнту для лікування дітей, хворих на туберкульоз.  З 1 вересня медичному закладу за готовність лікувати мультирезистентний туберкульоз та здійснювати координацію заходів з профілактики та виявлення мультирезистентного туберкульозу на регіональному рівні до тарифу застосовується коригувальний коефіцієнт 1,4.
Нагадаємо, що тариф на медичні послуги з лікування туберкульозу, передбачені специфікаціями, встановлюється як глобальна ставка на дев’ять місяців за готовність надати послуги з лікування туберкульозу, що розрахована на основі капітаційної ставки, яка становить 20663,68 гривні, до якої застосовуються коригувальні коефіцієнти.
ВООЗ вважає туберкульоз найбільш небезпечною хворобою серед усіх інфекційних і паразитарних хвороб. Біля однієї третини населення світу інфіковано мікобактерією туберкульозу. Втім, хвороба розвивається лише у невеликої частки інфікованих людей. Підвищеного ризику розвитку туберкульозу піддаються люди з ослабленою імунною системою. Зокрема, ймовірність розвитку активного туберкульозу у людини з ВІЛ приблизно в 26 – 31 разів вища.
Одним із завдань Цілей сталого розвитку на період до 2030 року, є ліквідація глобальної епідемії туберкульозу. Глобальна Стратегія ліквідації туберкульозу, розроблена ВООЗ та схвалена Всесвітньою асамблеєю охорони здоров'я в 2014 році, закликає знизити рівні смертності від туберкульозу на 90% і захворюваності на туберкульоз на 80% до 2030 року в порівнянні з рівнями 2015 року. Нові дані ВООЗ свідчать про те, що глобальний тягар туберкульозу перевершує раніше передбачуваний рівень. Для досягнення цілей Глобальної стратегії в найближчі 15 років країнам необхідно активізувати зусилля щодо профілактики, виявлення та лікування туберкульозу.
Для того, щоб зупинити епідемію туберкульозу, потрібно подальше розширення масштабів і рівня охоплення заходами лікування і профілактики туберкульозу, розробка і використання нових засобів лікування та профілактики туберкульозу на основі цілеспрямованих наукових досліджень та інновацій. Надзвичайно важливою є політична підтримка, розробка систем і політики для створення сприятливих умов і поділу відповідальності. Про це заявила ВООЗ на своїй 67-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я, яка відбулася в Женеві в травні 2014 року. Нова світова стратегія протидії епідемії  туберкульозу до 2035 року передбачає конкретні дії в тісній взаємодії з усіма заінтересованими сторонами, одними з найважливіших є територіальні громади.
Епідемію туберкульозу в Україні оголошено в 1995 році. Відтоді минуло більше 20 років, але не тільки не досягнуто до епідемічного рівня захворюваності, а й за усіма епідемічними показниками ситуація значно погіршилася. Так, за період, що минув від початку епідемії, населення України скоротилося майже на 6 млн. чоловік, в той же час суттєво погіршився показник, що вказує на кількість хворих на туберкульоз, що припадає на загальну кількість населення. Якщо у 1995 році 1 особа, що захворіла на туберкульоз, припадала на 2104 особи при загальній чисельності населення у 51,7 млн. чоловік, то у 2018 році цей показник погіршився на 343 пункти і становив 1 хворий на 1761 особу при загальній чисельності населення у 37,5 млн. чоловік.
Особливо загрозливим є несвоєчасне звернення хворих за медичною допомогою, пізнє виявлення туберкульозу та його поєднаних форм із ВІЛ, що обумовлює високий рівень смертності від туберкульозу і є результатом відсутності комплексного підходу до поєднання профілактичних та лікувальних програм на державному і місцевому рівнях в єдину дієву систему протидії. В умовах соціально-економічної кризи, яка поглиблюється через військовий конфлікт на Сході країни, спостерігається погіршення епідемічної ситуації з туберкульозу, що потребує проведення додаткових організаційних заходів та фінансових витрат.
Виявлення туберкульозу в Україні відбувається переважно за зверненням громадян, тобто пасивно. Щонайменше 23% нових випадків туберкульозу, виявлених в Україні, вже не піддаються лікуванню звичайними протитуберкульозними препаратами, тобто є резистентними, а більше 40% таких нових випадків мають деструктивну форму. За розрахунками ВООЗ, в Україні щороку своєчасно не виявляється близько 22,5% випадків захворювання на туберкульоз, що сприяє подальшому поширенню туберкульозу серед населення. Навіть, якщо вважати дані ВООЗ лише оціночними, то і половини своєчасно невиявлених випадків захворювання на туберкульоз на кожні 100 тис. населення цілком достатньо для створення в масштабах країни величезного джерела інфекції, невідомого охороні здоров’я та є потенційною небезпекою виникнення важких і часом невиліковних форм захворювання. Україна посідає друге місце в Європейському регіоні за рівнем захворюваності на туберкульоз та входить до п’ятірки країн світу з найвищим тягарем мультирезистентного туберкульозу.
Хворий на відкриту форму туберкульозу активно виділяє бактерії і заражає оточуючих. За наявною медичною статистикою, такий хворий за один рік встигає інфікувати близько 100 осіб, з яких 10 потім захворіють на туберкульоз. Втім, щороку в Україні виліковується менше 60% хворих з новими випадками туберкульозу з бактеріовиділенням. Частина вмирає, проте більше 20% хворих із невдалим або перерваним лікуванням поповнюють вогнище інфекції серед популяції населення. Зазначені результати лікування хворих на туберкульоз є найгіршими серед країн Східної Європи. За критерієм ВООЗ, відсоток виявлення нових випадків туберкульозу, позитивних за мазком, повинен становити не менше 70%, а ефективність лікування нових випадків туберкульозу, позитивних за мазком – не менше 85%, адже лише за таких обставин переривається ланцюг передачі інфекції, що призводить до зниження захворюваності і смертності від туберкульозу.
За таких обставин неконтрольованого поширення захворюваності на туберкульоз,  Україна не спромоглася виконати свої зобов’язання, взяті нею у 2000 році щодо досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття, однією з яких була Ціль Розвитку № 6 «Зменшення та уповільнення поширення ВІЛ/СНІД та туберкульозу». Україна встановила для себе амбіційну ціль зменшити до 2015 року кількість нових випадків туберкульозу на 42%. Станом на 2000 рік в Україні було 60,2 випадків захворювання на туберкульоз на 100 тис. населення. Це означає, що до 2015 року захворюваність на туберкульоз повинна була скоротитися на 25,3 випадків і досягти показника у 35 випадків на 100 тис. населення. Навпаки, станом на початок 2014 року захворюваність на туберкульоз становила 67,9 випадків на 100 тис. населення. Цей показник виявився на 43,2% вищий, аніж у 1995 році.
Нинішню епідемію туберкульозу називають триєдиною епідемією. Це означає, що сьогодні реєструється три різновиди туберкульозу. Перший різновид туберкульозу – такий, який був ще до відкриття протитуберкульозних препаратів і майже 96% таких хворих можна вилікувати. Друга складова епідемії – це епідемія хіміорезистентного туберкульозу. Такий туберкульоз погано лікується, бо виліковується близько 60% хворих. Третя складова епідемії включає туберкульоз у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. У 40 – 45% ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД розвивається туберкульоз, який дуже тяжко перебігає та практично не виліковується. Нажаль, особливого загострення в Україні набули дві останні складові.
Серед вперше виявлених хворих на туберкульоз близько 65% становлять особи малозабезпечені, непрацюючі працездатного віку, мігранти, особи, що повернулися із місць позбавлення волі і ті, хто не має постійного місця проживання. Це значно погіршує виявлення хворих і організацію їх лікування внаслідок відсутності оптимальних соціальних та медичних заходів з боку держави. За експертними оцінками фахівців Національного інституту фтизіатрії і пульмонології НАМН України, така ситуація призведе в найближчому майбутньому до підвищення рівня захворюваності на туберкульоз за рахунок мультирезистентного туберкульозу.
Зазначені вище і деякі інші сучасні виклики туберкульозу в умовах соціально-економічної нестабільності несуть в собі особливий тягар для України. Так, за експертними оцінками, сумарний зиск української держави від туберкульозу у вигляді прямих і опосередкованих втрат може сягати щороку від 4 до 6 млрд. гривень. Це є важливим мотивом для невідкладних змін у підходах до розробки та впровадження державної та місцевих політик у сфері протидії туберкульозу.
У рамках Меморандуму про співпрацю між Асоціацією міст України, Фундацією «Громадський рух «Українці проти туберкульозу», Всеукраїнською коаліцією ГО «Зупинимо туберкульоз разом» та Всеукраїнською асоціацією людей, які перехворіли на туберкульоз «Сильніші за ТБ» та з метою підвищення поінформованості партнери продовжимо корисні публікації про сучасне епідемічне становище щодо туберкульозу та ефективні, перевірені міжнародною практикою підходи до протидії цьому небезпечному захворюванню. Наступна публікація буде присвячена темі: Туберкульоз в умовах пандемії COVID-19.
Довідково
• Туберкульоз є однією з 10 провідних причин смерті в світі.
• У 2017 році на туберкульоз захворіли 10 мільйонів осіб і 1,6 мільйона осіб (в тому числі 0,3 мільйона чоловік з ВІЛ) померли від цієї хвороби.
• Туберкульоз – головна причина смертності ВІЛ-позитивних людей.
• За оцінками, в 2017 році 1 мільйон дітей захворіли на туберкульоз, та 230 000 дітей померли від нього (включаючи дітей з ВІЛ-асоційованим туберкульозом).
• Туберкульоз з множинною лікарською стійкістю (МЛС-ТБ), як і раніше, являє собою кризу в галузі громадського здоров'я. За оцінками ВООЗ, сталося 558 000 нових випадків туберкульозу із стійкістю до рифампіцину – найефективнішого препарату першої лінії, з яких в 82% випадків були МЛС-ТБ.
• У глобальному масштабі захворюваність на туберкульоз знижується приблизно на 2% на рік. Для досягнення контрольних показників у 2020 р., передбачених Глобальною стратегією, ці темпи зниження необхідно прискорити до 4 – 5% на рік.
• За оцінками ВООЗ, за період з 2000 по 2017 р. завдяки діагностиці та лікуванню туберкульозу було врятовано 54 мільйони людських життів.
• Одне із завдань в галузі охорони здоров'я в рамках Цілей сталого розвитку полягає в тому, щоб до 2030 року покінчити з епідемією туберкульозу.
Ааналітичний центр АМУ

 

 

  

Сторінку розроблено в рамках проекту
«Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (ПУЛЬС)