Консультації
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці" заробітня плата складається з основної заробітньої плата, що встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і додаткової заробітньої плати - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.
Відповідно до сатті 3-1 Закону України "Про оплату праці" при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про оплату праці" мінімальний розмір посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року (з 1 січня 2017 року - 1544 гривні)
Враховуючи викладене: мінімальна заробітня плата і посодовий оклад не взаємоповязані а їх розмір встановлюють різні гілки державної влади; нарахування премій та надбавок включається при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру; якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 1032 Бюджетного кодексу України освітня субвенція спрямовується на оплату поточних видатків таких типів навчальних закладів:
1) загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів;
2) шкільні відділення навчально-виховних комплексів “дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад”, “загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад”;
3) спеціалізовані школи (школи-інтернати), включаючи школи-інтернати з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів для поглибленої підготовки дітей в галузі науки і мистецтв, фізичної культури і спорту, інших галузях, ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою; ліцеї (ліцеї-інтернати); гімназії (гімназії-інтернати); колегіуми (колегіуми-інтернати);
5) загальноосвітні навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні санаторні школи-інтернати; спеціальні загальноосвітні школи-інтернати; загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки (крім дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей);
6) спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, навчально-реабілітаційні центри.
Отже, освітня субвенція не може бути спрямована на оплату поточних видатків дошкільних навчальних закладів.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 89 Бюджетного Кодексу України видатки на дошкільну освіту здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Вважаємо, що використання освітньої субвенції на оплату видатків дошкільної освіти буде порушенням бюджетного законодавства і розглядатиметься відповідними органами як нецільове використання коштів.
Центр аналізу та розробки законодавства АМУ
Експертами Асоціації міст України проаналізовано нормативно-правові акти, що регламентують порядок списання багатоквартирних житлових будинків в яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності. При цьому встановлено, що ні Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ні прийнятий на його виконання Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 р., не передбачає прямого механізму списання багатоквартирних будинків з балансів комунальних підприємств. Оскільки комунальні підприємства, як суб’єкти процесу списання не передбачені у переліку балансоутримувачів, визначеному Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», врегулювати цю проблему в підзаконному акті можливості вже немає.
Враховуючи необхідність вирішення проблеми по суті, нами пропонується кілька варіантів її вирішення:
1. Рішення про списання будинків (за переліком) приймається Вашою селищною радою, цим же рішенням затверджується персональний склад комісії та Положення про її діяльність. Цим рішенням також передбачається, що акт про списання багатоквартирного будинку з балансу, після підписання всіма членами комісії, передається на затвердження Варвинській селищній раді;
2. Варвинська селищна рада приймає рішення, яким покладає на відповіде комунальне підприємство обов’язок по організації процесу списання, створенню відповідної комісії, затвердження Положення про комісію. При цьому, акти про списання багатоквартирного будинку з балансу, після підписання всіма членами комісії, передаються на затвердження Варвинській селищній раді. Фактично цей механізм ґрунтується на принципі аналогії права, і забезпечує проведення процедури списання за тим принципом, що й списання багатоквартирних будинків з балансу державних підприємств.
Враховуючи ту обставину, що у Вашій структурі відсутні виконавчі органи місцевого самоврядування – юридичні особи, на які можна покласти організацію процесу списання, ці варіанти є найбільше оптимальними на нашу думку.
Зазначаємо, що запропоновані нами механізми ґрунтуються на тому, що саме рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
З повагою, Центр аналізу та розробки законодавства Асоціації міст України
Проаналізувавши Ваше запитання, Центр аналізу та розробки законодавства АМУ повідомляє наступне:
Так, Порядком застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, який був затверджений постановою НКРЕ від 10.03.1999 р. № 309, передбачався спеціальний тариф на використання електричної енергії для технічних цілей населених пунктів. Але постановою НКРЕ від 23.04.2012 № 496 вказаний Порядок визнано таким, що втратив чинність. Таким чином, на сьогодні діє Порядок застосування тарифів на електроенергію (далі - Порядок), затверджений постановою НКРЕ від 23.04.2012 № 498. Вказаний Порядок відрізняється від попереднього в частині віднесення юридичних осіб до категорії споживачів електроенергії «населення». Так п.2.1.1. Порядку передбачає, що населенню, яке розраховується з ліцензіатом за загальним розрахунковим засобом обліку та об’єднане шляхом створення юридичної особи, відпуск електричної енергії проводиться за тарифами для населення. Оскільки комунальне підприємство, яке створене відповідною сільською радою, не підпадає під дію визначення, даного Порядком, то відпуск електричної енергії для його виробничих потреб за тарифами для категорії споживачів «населення» неможливий.
Відповідно до абзацу першого частини першої «Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття ПОСАД ЯКІ ПЕРЕДБАЧАЮТЬ ЗАЙНЯТТЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО АБО ОСОБЛИВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАНОВИЩА, та ПОСАД З ПІДВИЩЕНИМ КОРУПЦІЙНИМ РИЗИКОМ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 171, «спеціальна перевірка проводиться стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком».
П’ятим абзацом зазначеної частини названого Порядку визначено, що ПОСАДАМИ ЯКІ ПЕРЕДБАЧАЮТЬ ЗАЙНЯТТЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО АБО ОСОБЛИВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАНОВИЩА, є, зокрема, «посади, які частиною першою статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” віднесені до першої - третьої категорій»;
Якщо ваша посада належить до названих категорій, то ви спецперевірці підлягаєте.
Якщо посада, на зайняття якої ви претендуєте, до першої-третьої категорій не належить, то треба перевірити, чи не віднесено її до посад з підвищеним корупційним ризиком.
Щодо ПОСАД З ПІДВИЩЕНИМ КОРУПЦІЙНИМ РИЗИКОМ, то останнім абзацом частини першої «Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком» передбачено, що перелік таких посад затверджується Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК).
Такий «Перелік посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків» затверджений Рішенням НАЗК від 17.06.2016 р. № 2.
Якщо посада, на яку ви претендуєете, у цьому переліку є, то спецперевірці ви підлягаєте. Якщо вона в переліку відсутня, то ви спецперевірці не підлягаєте.
6 грудня Верховною Радою прийнято закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (проект був внесений Кабінетом Міністрів 15.09.2016 та зареєстрований за №5130), а станом на 27 грудня він був підписаний Президента України.
Зазначеним Законом змінено частину шосту статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» і викладено її в наступній редакції:
Стаття 21. Оплата праці, відпустки та пенсійне забезпечення
...
Пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Тимчасово, у період по 31 грудня 2017 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та осіб, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії призначені відповідно до законодавства України, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
1. Щодо поставлення на квартирний облік
Відповідно до статті 39 Житлового кодексу Української РСР громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання – виконавчим органом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому органі;
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» об’єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село, - сільською.
Тобто, новостворена ОТГ є єдиною адміністративно-територіальною одиницею із одним виконавчим органом ради. Тому, відповідно, виконавчий комітет ради має право ставити на квартирний облік усіх жителів територіальної громади.
2. Щодо квартирних черг в ОТГ
Оскільки ОТГ є однією адміністративно-територіальної одиницею, по всій громаді функціонує єдиний облік громадян, потребуючих поліпшення житлових умов.
Зазначаємо, що відповідно до Житлового кодексу Української РСР наявні 3 «черги»: чергове надання жилих приміщень (стаття 43), першочергове надання жилих приміщень (стаття 45), позачергове надання жилих приміщень (стаття 46). Іншого чинним законодавством не передбачено.
1. Щодо виплату коштів за «лікарняний»
Відповідно до Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 09.04.2008 № 189, непрацездатність - це стан здоров'я людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я.
Тимчасова непрацездатність – це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності, яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).
Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності передбачено статтею 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Наприклад, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби.
Якщо особа може здійснювати громадські роботи, то існує підозра щодо правдоподібності діагнозу «хворого» та доцільності виплати допомоги.
2. Щодо продовження роботи такого працівника у службі у справах дітей.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
Якщо розглядати профілактику насильства в сім’ї як виховну функцію, то особа вчинила проступок, не сумісний з продовженням даної роботи.
Водночас, тлумачення посадових обов’язків може бути не однозначним, тому це питання потребує більш детального правового вивчення.
Доброго дня!
Умови оплати праці працівників закладів соціального захисту дітей, закладів соціального обслуговування і центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді регулюються:
- постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»;
- наказом Міністерства соціальної політики України від 18.05.2015 № 526 «Про умови оплати праці працівників закладів соціального захисту дітей, закладів соціального обслуговування і центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді».
На сьогодні розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 9-р «Про віднесення посад працівників системи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді до відповідних категорій посад державних службовців та органів місцевого самоврядування» втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 889, отже, вищезазначені посади працівників не можуть залишатись посадовими особами органів місцевого самоврядування.
Шановний дописувачу!
На Ваше звернення щодо можливості створення в обʼєднаній громаді органу управління освітою без статусу юридичної особи Асоціація міст України повідомляє наступне.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання. Отже, рішення про створення відділу освіти приймає міська рада.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління закладами освіти. Однією із функцій управління навчальними закладами є розподіл освітньої субвенції. Згідно з абзацом другим пункту 2 Порядку та умов надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 16, розпорядниками субвенції за місцевими бюджетами є структурні підрозділи з питань освіти і науки, які визначаються рішенням відповідної місцевої ради про такий бюджет, згідно із законодавством. Тобто розпорядник повинен мати статус юридичної особи.
Отже, відділ освіти створюється за рішенням міської ради, а статус юридичної особи повинен мати розпорядник коштів освітньої субвенції, якого визначає міська рада. Зокрема це може бути і виконавчий комітет міської ради, до складу якого входитиме відділ освіти без статусу юридичної особи.
З повагою
Центр аналізу та розробки законодавства АМУ
