Консультації
Права та обовʼязки засновника закладу освіти визначені статтею 25 Закону України «Про освіту», а повноваження керівника закладу освіти частиною третьою статті 25 цього ж закону. У межах своїх компетенцій як керівник закладу освіти, так і засновник або уповноважений ним орган (у Вашому випадку Відділ освіти виконавчого комітету селищної ради), видають розпорядчі документи з метою забезпечення діяльності закладів.
Наведемо приклад щодо преміювання. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298 керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій дано право затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці.
При цьому враховуємо, що преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.
Отже, керівник закладу освіти має готувати наказ на працівників закладу у межах фонду оплати праці, а на керівника закладу освіти наказ готує відповідний орган управління освітою.
Надбавки встановлюються засновником, отже, відповідний наказ видає орган управління освітою. Наказ на відрядження працівників має видавати відряджуюча сторона, тобто, якщо керівник закладу освіти відряджає працівника, то наказ готує керівник закладу освіти; якщо відряджає орган управління освітою, то відповідно Відділ освіти. Наказ на відпустки працівників закладу освіти готує керівник закладу освіти, на керівника закладу освіти – відповідний орган управління освітою.
Аналітичний центр АМУ
Змінами до частини другої статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту», передбаченими Прикінцевими положеннями Закону України «Про освіту», передбачено: керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору строком на шість років (строком на два роки – для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії.
При цьому положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та затверджує засновник на підставі типового положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
На сьогодні чинною є постанова Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 827 «Про затвердження Порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності» (далі – Порядок), на основі якої має бути розроблене і затверджене рішенням сесії міської ради Положення про конкурс на посаду керівника комунального закладу загальної середньої освіти. Відповідно до пункту 4 Порядку Підставою для проведення конкурсного відбору є рішення органу, що призначає керівника навчального закладу. Підставами для прийняття відповідного рішення є: утворення нового навчального закладу; наявність вакантної посади керівника навчального закладу; прийняття рішення щодо припинення (розірвання) трудового договору (контракту) з керівником навчального закладу.
Оскільки Закон України «Про освіту» набув чинності лише у вересні 2017 року, його норми не стосуються осіб, які були призначені до цього часу, тобто вони продовжують працювати відповідно до укладеного під час прийняття на роботу трудового договору.
Випадки розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності передбачені у статті 40 Кодексу законів про працю в Україні. При цьому варто зауважити, що зміна трудового договору, укладеного на невизначений строк, на строковий трудовий договір без згоди працівника може бути оскаржена у судовому порядку.
Аналітичний центр АМУ
Відповідно до статті 1021 Кодексу законів про працю України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час. При цьому відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї постанови для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.
Однак згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Підстави для звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу викладені у статті 40 Кодексу законів про працю України. Зокрема, якщо працівник систематично не виконує без поважних причин обовʼязки, покладені на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, це може бути підставою до звільнення.
Аналітичний центр АМУ
Відповідно до статті 143 Кодексу законів про працю України до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобовʼязаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298 керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій дано право затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці.
При цьому враховуємо, що преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.
Відповідно до пункту 11 додатка до постанови Кабінету Міністрів України «Про ефективне використання державних коштів» від 11.10.2016 № 710 установлення та здійснення нарахування підвищень до посадових окладів (ставок), надбавок, доплат, допомог, винагород, премій, інших заохочувальних виплат працівникам виключно в межах фонду оплати праці, затвердженого в загальному та спеціальному фондах бюджету, або власних доходів, отриманих від провадження господарської діяльності.
Отже, керівник закладу позашкільної освіти має право здійснити преміювання працівників закладу, якщо це передбачено колективним договором та у межах фонду оплати праці. При цьому преміювання самого керівника закладу позашкільної освіти знаходиться в компетенції органу управління освітою.
Аналітичний центр АМУ
Відповідно до статті 1021 Кодексу законів про працю України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час. При цьому відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї постанови для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.Однак згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Звертаємо увагу, що згідно з пунктом 4 цієї постанови, окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій. Оскільки відділ освіти очолює інша особа, а завідувач методичного кабінету не є керівником цієї організації, ця норма його не стосується.
Відповідно до п. 5 Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 4.11.2010 р. № 1055 «Про затвердження Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів», у штатних розписах дошкільних навчальних закладів посада вихователя-методиста на 0,5 ставки передбачена з розрахунку максимально на 5 груп. Норма годин на ставку вихователя-методиста складає 36, тобто при 5-денному робочому тижні 7,2 год. Працюючи в закладі дошкільної освіти на 0,5 ставки зазначена Вами особа має щодня перебувати 3,6 години (тобто 3 години 10 хвилин), що відповідає пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».
Отже, завідувач методичного кабінету відділу освіти може працювати на посаді вихователя-методиста закладу дошкільної освіти на 0,5 ставки за сумісництвом.
Аналітичний центр АМУ
Відповідно до чинного законодавства у сфері соціального захисту населення відсутня відмінність між сільською, селищною та міською ОТГ (окрім деяких питань соціального захисту дітей, визначених Сімейним кодексом). З метою загального розуміння повноважень ОТГ у сфері соцзахисту, розподілу повноважень між РДА та ОТГ та розроблення положення про структурний підрозділ з питань соціального захисту населення доцільно ознайомитись із наступними документами (додаються):
- Методичні рекомендації щодо виконання власних (самоврядних) повноважень об’єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення, затверджені наказом Мінсоцполітики від 19.01.2016 № 26.
- Методичні рекомендації щодо діяльності об'єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, затверджені наказом Мінсоцполітики від 21.06.2017 № 1030 (у редакції наказу № 457 від 13.09.2017).
- Проект Закону України про внесення змін до статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (напрацьований Мінсоцполітики та Асоціацією міст України проект, який розділяє повноваження у сфері соціального захисту населення між ОТГ та РДА).
- Примірне положення про управління праці та соціального захисту населення, яке розроблено Асоціацією та опубліковано у Практичному посібнику з питань організації роботи органів місцевого самоврядування об’єднаних територіальних громад «Модуль 3: Організація роботи виконавчих органів місцевого самоврядування. Примірні положення структурних підрозділів» (видання друге).
Щодо оплати праці працівників методичних служб
Відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 974 від 14.12.2016 року, оплата праці методиста встановлюється у межах 10-14 тарифного розряду, а завідувача – 15-18 тарифного розряду.
Окрім того, посади завідувача навчально-методичної, науково-методичної та методичної установи, методистів належать посад педагогічних працівників відповідно до абзаців першого та третього розділу «Посади педагогічних працівників» Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963.
Аналітичний центр АМУ
Статтею 25 Закону України «Про запобігання корупції» встановлені обмеження для державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 25 вищезазначеного Закону, особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Відповідно до статті 1021 Кодексу законів про працю України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час. Звертаємо увагу, що відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї постанови для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно. При цьому варто врахувати, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день.
Однак, як правило, викладацька діяльність здійснюється під час робочого дня посадової особи органів місцевого самоврядування.
Переліком робіт, які не є сумісництвом (додається до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, що затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 28.06.93 №43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій») передбачено, що всі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом. Зокрема пунктом 3 вищезазначеного Переліку зазначена педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більше як 240 годин на рік.
Останнім абзацом пункту 12 Переліку установлено, що виконання робіт, зазначених у пунктах 2-7, допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати.
Таким чином, посадові особи місцевого самоврядування можуть здійснювати викладацьку діяльність в основний робочий час в обсязі не більше 240 годин на рік із погодинною оплатою праці, якщо дозвіл на таку роботу надав керівник відповідного органу.
Аналітичний центр АМУ
Відповідно до абзацу третього пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 04.11.2010 № 1055 «Про затвердження Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів» керівникам дошкільних навчальних закладів надається право у разі виробничої необхідності змінювати штати або вводити посади (крім керівних), не передбачені штатними нормативами для цього закладу, в межах фонду оплати праці, доведеного лімітними довідками на відповідний період. Заміна посад працівників може здійснюватись лише в межах однієї категорії персоналу (педагогічний, господарсько-обслуговуючий).
Зважаючи на те, що відповідно до абзацу третього Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06. 2000 № 963, посада викладача іноземної мови належить до педагогічних посад і не передбачена Типовими штатними нормативами дошкільних навчальних закладів, вона може бути введена в штатний розпис закладу дошкільної освіти замість іншої посади педагогічного працівника у межах фонду оплати праці. Крім того, згідно з абзацом другим пункту 3 наказу Міністерства освіти і науки України від 04.11.2010 № 1055 «Про затвердження Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів» у разі виробничої необхідності за рахунок спеціального фонду дошкільними навчальними закладами можуть бути введені додаткові посади, до яких, зокрема, може належати посада викладача іноземної мови. При цьому зауважуємо, що викладач іноземної мови має знати Базовий компонент дошкільної освіти, володіти методикою навчання дітей дошкільного віку та звати вікові особливості таких вихованців.
Аналітичний центр АМУ
