З 10 червня 2018 року вступає в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який вносить суттєві зміни у систему та принципи надання житлово-комунальних послуг. Для реалізації норм цього закону необхідно розробити та прийняти 34 нормативно правових акти, зокрема: 19 постанов Уряду, 11 наказів Мінрегіону, 2 накази Міненерговугілля, 2 постанови НКРЕКП.  На виконання цих підзаконних актів органи місцевого самоврядування та надавачі послуг мають реалізувати організаційно-технічні заходи з метою запровадження вимог нового законодавства, що також займе певний період часу.

Оскільки станом на сьогодні, 5 червня, такі акти не прийнято, з 10 червня 2018 року виникне  вкрай проблемна ситуація - підприємства не зможуть надавати житлово-комунальні послуги за нормами вже не чинного закону, а для надання послуг за новим законом немає необхідної нормативної бази.

 

Також потребує відтермінування введення в дію окремих положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».  Однією із основних вимог цього закону є стовідсоткове оснащення будівель, приєднаних до зовнішніх інженерних мереж, вузлами комерційного обліку у такі строки:

Обов’язок забезпечити таке оснащення покладений на операторів зовнішніх інженерних мереж, якими переважно  є комунальні підприємства, а за недотримання термінів передбачені фінансові санкції.

За даними Мінрегіону на початок 2018 року фактичний рівень оснащення будівель приладами обліку є доволі низьким. Так, лічильниками теплової енергії  оснащено 79,9% будівель, холодної води -26,7%, гарячої води – 14,8%.

За попередніми підрахунками Мінрегіону, на забезпечення стовідсоткового встановлення  приладів комерційного обліку потрібно ще близько 4,6 млрд грн.

Ці витрати раніше передбачалися у складі тарифів на комунальні послуги,  а наразі -  їх виключено зі структури тарифів. Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачає, що заходи з забезпечення комерційного обліку в мають бути здійснені за рахунок внесків за встановлення обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку. Але, враховуючи відсутність підзаконної нормативно-правої бази до цього закону, таке джерело на сьогодні відсутнє. Отже, підприємства можуть забезпечувати встановлення лічильників виключно за власний рахунок або за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Через ряд негативних  чинників, станом на 01.01.2018 року збитки підприємств  тепло- та водопостачання за 2017 рік склали 5,3 млрд грн (3,3 млрд грн по підприємствах комунальної теплоенергетики, 2,0 млрд грн по підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства); дебіторська заборгованість - 19,4 млрд грн, кредиторська заборгованість – 36,7 млрд грн.

Зрозуміло, що за такого стану підприємства не мають можливості виконати покладені на них законом зобов’язання за рахунок власних коштів (місцеві бюджети передбачили надання фінансової підтримки підприємствам на здійснення відповідних заходів у розмірі 8% від потреби, але це не забезпечує вирішення проблеми в цілому) і підпадають під покарання.  

 

Представник Голови АМУ у парламенті народний депутат України Оксана Продан з групою народних депутатів вже підготували та зареєтрували два законопроекти №8428 та №8429 від 05.06.2018, якими відтерміновується дія вищеназваних законів.

Також у парламенті зареєстровано законопроект №8424 від 04.06.2018 (автори народний депутат України А.Бабак та група народних депутатів).