Консультації

Консультації органам місцевого самоврядування надають регіональні консультанти Офісів реформ в РВ АМУ перейти до контактів.

 

Чи має право ОТГ створювати опорний заклад без створення освітнього округу? Як проводиться ця процедура. Чи враховується думка населеного пункту (колишньої сільської ради) про переведення їхньої ЗОШ І-ІІІ у філію, якщо вони проти?

Щодо створення опорного закладу без освітнього округу

Головним нормативно-правовим актом, що врегульовує питання створення представницьким органом місцевого самоврядування (далі – засновником) опорних закладів та їх філій є Положення про освітній округ, затверджене постановою Кабінету міністрів України від 27 серпня 2010 року №777 (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 20 січня 2016 року № 79) (далі – Положення).

Відповідно до абзацу другого пункту 2 Положення опорним вважається заклад, який має у своєму складі філії та (або) здійснює з урахуванням потреб осіб з інвалідністю (у тому числі тих, що пересуваються на кріслах колісних) організоване підвезення учнів (вихованців) (не менше ніж з трьох селищ, сіл, в яких ліквідовано загальноосвітні навчальні заклади або припинено (зупинено) їх діяльність) і педагогічних працівників (у разі потреби) до опорного закладу і до місця проживання.

Отже, освітній округ може складатись лише з опорної школи, до якої здійснюється підвезення учнів та вчителів не менше ніж з трьох селищ, сіл і може не мати філій.

 

Щодо процедури створення опорного закладу та врахування думки колишньої сільської ради

Засновник визначає опорні заклади серед підпорядкованих йому загальноосвітніх навчальних закладів на конкурсній основі відповідно до затверджених ним умов. Отже, якщо засновник ‒ рада ОТГ, то вона вирішує питання формування мережі закладів освіти. При цьому консультування з радою попереднього засновника не передбачене законодавством.

Під час проведення конкурсу на визначення опорного закладу обов’язково враховується, зокрема, зручність та наявність автомобільних шляхів з твердим покриттям для забезпечення безпечного підвезення учнів (вихованців) і педагогічних працівників до місця навчання, роботи та місця проживання.

Алгоритм створення опорної школи наступний:

  1. Підготовка до ухвалення рішення засновником про створення опорного закладу (п.5 Положення);
  2. Затвердження умов та проведення конкурсу засновником для визначення опорного закладу серед підпорядкованих йому загальноосвітніх навчальних закладів (п.6 Положення);
  3. Ухвалення рішення про створення опорного закладу, його філій (п.7 Положення) у порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування».

Як основний варіант, рішення має бути прийняте про реорганізацію загальноосвітніх навчальних закладів шляхом приєднання – тобто, визначення одного загальноосвітнього навчального закладу (юридичної особи) як опорного, та приєднання до нього інших загальноосвітніх навчальних закладів як структурних підрозділів-філій (з одночасним припиненням їх статусу як юридичних осіб) відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України, а також відповідно до вимог трудового законодавства, оскільки відповідна реорганізація тягне за собою зміни істотних умов праці та скорочення працівників.

Рішення має вирішувати основні питання діяльності опорних закладів та їх філій, у тому числі щодо затвердження установчих документів (статуту, положень) та визначення відповідальних осіб за державну реєстрацію опорного закладу як юридичної особи.

  1. Державна реєстрація опорного закладу як юридичної особи відповідно до вимог закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
  2. Вирішення відповідним органом управління освітою кадрових та фінансових питань діяльності опорного закладу, зокрема затвердження штатного розкладу – призначення директора та його заступників, завідувачів філіями, їх заступників, інших педагогічних працівників відповідно до закону України «Про загальну середню освіту» та трудового законодавства, а також вирішення питань фінансування (затвердження кошторису) та порядку ведення бухгалтерського обліку опорного закладу.

Аналітичний центр АМУ

Чи є обмеження щодо встановлення земельного податку місцевою радою на землі, які знаходяться за територією населеного пункту?

Встановлення ставок земельного податку регулюється статтями 274, 277 Податкового кодексу України.

У разі, якщо нормативно грошова оцінка земельних ділянок за межами населеного пункту не проведена, ставка податку встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці ріллі площі.

У разі проведення нормативної грошової оцінки за межами населеного пункту ставка податку встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь не ме6нше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання крім державної і комунальної власності.

Таким чином сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формуванням територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків і зборів (ст.12.3 ПКУ).

Звертаємо увагу, що при цьому відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 № 2245-VIII «у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»».

Доброго дня. Перевізники у Львівській області не хочуть перевозити інвалідів 3 групи за вартістю 50% проїзду, цим самим порушують закон і права інвалідів. Що робити в такому випадку і до кого звертатися?

Доброго дня. Відповідно до статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Пільга на проїзд особам з інвалідністю 3 групи загального захворювання не передбачена чинними законами України. У випадку прийняття місцевих програм – просимо звертатись до органу, який прийняв зазначену програму.

Доброго дня, до міської ради звернулася група ліквідаторів ЧАЕС з вимогою провести компенсаційні виплати на продукти харчування ліквідаторам І-ІІ категорії ЧАЕС з міського бюджету. Фінансів у міському бюджеті немає. Чи зобов'язана міська рада виділяти кошти для виплат і який алгоритм їх отримання ліквідаторами.
Доброго дня! Компенсаційні виплати на продукти  харчування ліквідаторам І-ІІ категорії ЧАЕС здійснюються за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Тобто, ОТГ не є розпорядниками коштів державного бюджету із зазначених програм.
Призначення громадянам компенсацій здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги».
Розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорій 1 і 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2018 рік затверджені наказом Мінсоцполітики від 23.01.2018  № 75.
Чи в праві громадянин, що перебуває на квартирному обліку з 1990 року як інвалід війни (Афганістан) отримати від органу місцевого самоврядування 1/3 частини коштів на придбання житла, коли решту він буде оплачувати самостійно з урахуванням 15% знижки будівельної організації, в якій він працює?
Відповідно до Житлового кодексу Української РСР громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках, зокрема, поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення або одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку.
Питання функціонування місцевої програми забезпечення житлом громадян регулюється органами місцевого самоврядування, які прийняли зазначену програму. Зазначаємо про наявність різних особливостей в залежності від програми, наприклад необхідності дотримання черговості, тощо.
Чи обов'язково створювати власну Службу у справах дітей при ОТГ якщо є районна Служба, яка охоплює і наше ОТГ?

Доброго дня! Відповідно до статті 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24.01.1995 № 20/95 штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об’єднану територіальну громаду. Тобто, Законом передбачається створення або окремої служби у справах дітей, або ведення посади працівника з питань захисту прав дітей.

Просимо роз'яснити можливість взяття на облік для надання соціальних послуг відділенням соціальної допомоги вдома територіального центру соціального обслуговування громадян похилого віку чи осіб з інвалідністю у випадку зазначення у п. 2 Медичного висновку про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі – частково не здатний. Чи є обов'язковою умовою зазначення – не здатний.
Відповідно до п. 13 Типового положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 № 1417 відділення соціальної допомоги вдома утворюється для надання соціальних послуг громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв’язку з частковою втратою рухової активності (мають III, IV, V групи рухової активності) та потребують сторонньої допомоги, надання соціальних послуг в домашніх умовах згідно з медичним висновком.
Відповідно до п. 1.4. Державного стандарту догляду вдома, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 13.11.2013  № 760, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2013 за № 1990/24522, соціальна послуга догляду вдома – комплекс заходів, що здійснюються за місцем проживання (вдома) отримувача соціальної послуги протягом робочого дня суб’єкта, що надає соціальну послугу догляду вдома, який спрямований на створення умов забезпечення життєдіяльності осіб, які частково або повністю втратили / не набули здатності до самообслуговування.
Перед наданням зазначеної соціальної послуги особі потрібно визначити її ступінь індивідуальної потреби у наданні соціальної послуги догляду вдома. Відповідно, особи, які мають III, IV, V групи рухової активності, потребують отримання соціальної послуги вдома.
п. 8 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачає повноваження органів місцевого самоврядування щодо здійснення контролю за охороною праці, забезпеченням соціального захисту працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності, у тому числі зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам про охорону праці, за наданням працівникам відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу в шкідливих умовах. В зв’язку з цим, а також враховуючи нові повноваження набуті із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України Порядку здійснення Державного за додержанням законодавства про працю (№ 295 від 26.04.2017 року) та введенням посад інспектора праці в ОТГ чи правомірним буде покласти виконання повноважень, передбачених п. 8 ст. 34 ЗУ «Про місцеве самоврядування», на інспектора праці ОТГ і здійснення ним цих функцій під час перевірок суб’єктів підприємницької діяльності при наявності підстав зазначених вищевказаним Порядком.
Доброго дня! Органи місцевого самоврядування самостійно визначають службовців місцевого самоврядування, на яких будуть покладені ті чи інші повноваження, зокрема і в сфері охорони праці та контролю за дотриманням законодавства про працю.
Так, наприклад відповідно до пункту 3 Постанови № 295 від 26.04.2017 інспекторами праці є посадові особи, виконавчих органів рад, посадовими обов’язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.
При пониженню ступеня закладу загальної середньої освіти, з третього на другий, посада директора, який прийнятий на постійній основі, зберігається, чи приймається на конкурсній основі? Яка процедура реорганізації такого закладу?

Щодо процедури реорганізації закладу загальної середньої освіти

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності, та крім іншого, утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Згідно з пунктом 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної форми власності відноситься виключно до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до абзацу пʼятого частини другої статті 66 Закону України «Про освіту» повноваження здійснювати реорганізації закладу освіти, у тому числі понижувати ступінь, належить до компетенції засновника, тобто районної, міської, селищної та сільської ради. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про загальну середню освіту» повноваження з реорганізації закладу загальної середньої освіти належить засновнику, який готує відповідне рішення. При цьому відповідно до частини другої цієї ж статті у разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти засновник зобов’язаний забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти.

Звертаємо увагу, що відповідно до частини другої статті 1, частини п’ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обов’язковим має бути доступ громади до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження комунальним майном, яким є комунальні заклади освіти. Тому обов’язковою процедурою у процесі реорганізації навчальних закладів має бути оприлюднення інформації про наміри засновника здійснити реорганізацію закладу шляхом, вказаним у статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Також зауважуємо, що у разі скорочення педагогічних працівників необхідно дотримуватись процедури, викладеної у пункті 1 статті 40, статті 42, абзаці першому статті 492 Кодексу законів про працю України.

 

Щодо трудових відносин із керівником закладу загальної середньої освіти після реорганізації закладу

Оскільки під час реорганізації змінюються умови праці керівника закладу загальної середньої освіти, то варто скористатись нормою частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України, а саме: у звʼязку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці ‒ систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших ‒ працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. У такому разі, якщо керівник закладу загальної середньої освіти погоджується зі змінами умов праці, то продовжує свою діяльність на посаді до внесення нових змін у законодавстві (готується до розгляду новий Закон України «Про загальну середню освіту»).

У разі незгоди трудові відносини із керівником закладу загальної середньої освіти припиняються й засновником оголошується конкурс відповідно до Закону України «Про освіту».

Поряд із тим, звертаємо увагу, що у звʼязку із змінами в законодавстві варто звернути увагу на судову практику з цього питання.

Аналітичний центр АМУ

 

При виконавчому комітеті селищної ради створено відділ освіти як юридичну особу, який є розпорядником коштів. Який орган повинен встановлювати надбавку керівникам закладів освіти за престижність праці згідно Постанови КМУ №373 від 23.03.2011- відділ освіти чи селищна рада?

Відповідно до абзацу пʼятого пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Оскільки селищна рада делегувала повноваження сфері управління освіти відділу освіти, який має статус юридичної особи та є розпорядником коштів, то надбавку керівникам закладів освіти встановлює відділ освіти відповідим наказом.

Аналітичний центр АМУ

Вертикальні вкладки

 

 

  

Сторінку розроблено в рамках проекту
«Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (ПУЛЬС)