Наводимо аргументацію науковців на користь цієї реформи:

«В 11 річній школі мало б бути 34 навчальних тижні (так звана, пʼятиденка). Кожного року у порівнянні з навчальним планом школи до 1991 року (шестиденка) втрачається 20 навчальних днів або 220 днів за 11 років. Проте навчальний рік (два останні навчальні роки) триває 155 днів, а не 190, як це було передбачено Законом України «Про загальну середню освіту» до 2013 року. З цієї причини кожного року з 1990 року втрачається ще 35 днів. При збереженні такої тенденції буде втрачено 385 навчальних днів або два навчальні роки тривалістю 170 навчальних днів кожен! Якщо навчальний рік триватиме 170 днів, то втрати навчального часу за одинадцять років складатимуть 220 днів. З урахуванням 5-денки – 440 днів. Це 2,6 навчальних роки!

Якщо в 11 річній школі, зразка 1984 року, передбачалося 11968 годин, то нині маємо – 10115 годин. Гранично допустиме навантаження є меншим на 152 години, у 1984 – 11562, нині 11410, що призводить до значного щоденного перевантаження учнів. Рівень 9-річної школи зразка 1984 року за кількістю годин був кращим від 11-річки зразка 2013 року. 9 річна школа 10234 години, а сучасна 11 річка 10115».

Отже, якщо залишити тривалість навчання в школі 11 років та одночасно дбати про якість знань школярів, то необхідно не тільки збільшити щоденне навантаження (з чим не погодяться батьки та санстанція, та й самі учні, думаємо, не будуть у захваті), а й повернути 6-денне навчання. Адже, якщо поміркувати: завдання школи не полягає у тому, щоб утримувати дітей до досягнення ними повноліття, а дати дійсно якісну освіту, що сприятиме формуванню життєвої компетентності та допоможе їм себе реалізувати не тільки у вітчизняному, а й світовому освітньому просторі. Можливо, за умови конструктивних змін у змісті освіти, і вирішить реформа 12-річної Нової української школи.