Львів став одним із піонерів енергоефективності. В середині 2000-х місто почало впроваджувати енергетичний менеджмент та стимулювати заощадження енергії мешканцями. Зараз Львів економить десятки мільйонів щороку.
Будинок на Кульпарківській, 158Б зараз важко відрізнити від новобудов. Він досі у риштуваннях, робітники на фінішному етапі "обшиття" термоізоляційними плитами.
Жителі шестиповерхівки об'єдналися в ОСББ і ризикнули подбати про свій будинок у кредит, утеплитися від "а до я". Те, що здавалося чимось недосяжним і проблемним, виявилося більш ніж доступним.
Мешканці вже підрахували, кредити "закриють" за п'ять-шість років, не переплачуючи при цьому ні копійки більше, ніж нараховували у попередніх квитанціях від ЖЕКу.
Як таке можливе, береться пояснити голова ОСББ цього будинку Олександра Слободян. Вона час від часу перериває розмову, аби дати якісь вказівки робітникам. Відчувається, що тут люди вже усвідомили: хоч будинок — не особняк, але кожен його мешканець — господар.
Фото автора
"Кредитів у нас вже два, — усміхається Олександра. — Перший був настільки вигідний і мав такі очевидні переваги, що ми взяли ще один. Плата за нього включена у квитанцію, але це не якийсь окремий пункт — сума закладена в оплату за утримання будинку. Для людей нічого не змінилося.
Ми залишили той самий тариф, що був при ЖЕКу. Просто ці гроші йдуть на рахунок ОСББ і на оплату банку. Це реальні гроші на рахунку ОСББ, і кожен мешканець може бачити, куди і як вони витрачені. Цього ніколи не було при ЖЕКах, хоча ми платили за утримання будинку рівно ту саму суму".
Грошима з першого кредиту мешканці оплатили встановлення вікон у під'їздах, поставили новий будинковий теплолічильник і модернізували освітлення.
Опалювальний сезон тоді ще не стартував, тому невідомо, скільки заощадить людям лічильник тепла. Олександра розраховує, що вони платитимуть наполовину менше. Тимчасом нове освітлення уже тішить економією.
У перші місяці після створення ОСББ за освітлення під'їздів віддавали 800 грн щомісяця, а зараз — 150-200 грн. Чим не економія?
"Без міського та державного бюджетів не змогли б"
"Звичайно, без сприяння та участі в оплаті нашого кредиту з міського та державного бюджетів так просто не було б. Ми навіть порахували, що без цих грошей ми могли б ставити одне вікно на місяць, а їх 36", — пояснює Олександра.
За її словами, перший кредит становив 143 тис грн. 30% оплатило місто, ще 43% — держава. "Нам з тієї суми залишилося платити близько 38 тис грн. Це на 66 квартир терміном на п'ять років. Ми цей кредит закриємо вже за місяць-два грошима, які люди платять за утримання будинку", — обіцяє керівник ОСББ.
Інший кредит — на 1 350 тис грн. "Це всі роботи з теплоізоляції, крім даху. За тим же принципом 400 тис грн погасило місто, від держави очікуємо 410 тис грн, і нам залишиться оплатити 540 тис грн. Закриємо за п'ять-шість років, можливо, трошки піднявши тариф на утримання будинку. Може, й не доведеться, адже ми можемо платити грошима від економії на опаленні та освітленні", — каже Олександра.
Наслідки того, що люди взялися за свій будинок, значно вагоміші, ніж вища якість життя, можливість заощадити чи естетичний зовнішній вигляд. Квартири у цьому будинку стали більш привабливим активом. Найкраще свідчення цьому дає ринок нерухомості: вартість помешкань зросла на 3-4 тис дол.
Досвід Львова та інших міст доводить, що фінансова підтримка — важливий каталізатор енергоефективності, а в українських умовах без нього не обійтися.
Якщо Львів та інші міста збільшують цю підтримку, то на загальнонаціональному рівні є суттєві проблеми. Програма "теплих кредитів" від Державної агенції енергоефективності не має підтвердженого фінансування на 2017 рік, а законопроект щодо Фонду енергоефективності лише днями був опублікований на сайті Мінрегіонбуду, тобто шанси на його запуск у 2017 році примарні.
Місто, яке підтримує
Таких майже досконало утеплених будинків у Львові вже три. Це гордість не лише конкретних мешканців, а й усього відділу енергозбереження львівської міськради.
Тут намагаються пояснити, чому краще платити не ЖЕКам, а собі на рахунок. Наголошують, що лише будинки з ОСББ або житлово-будівельні кооперативи мають право стати учасниками муніципальної програми "Теплий дім", коли 40% від кредиту на утеплення гасить держава, а 30% — місто.
Результат — у 2016 році у Львові зафіксували рекордну кількість нових ОСББ: 350. Усього їх у місті 1 тис. Тобто кожен сьомий львів'янин живе у будинку з ОСББ.
ФОТО АВТОРА
"ОСББ — це висока якість обслуговування будинку. Мешканці повинні бути задоволені тим, як і де вони живуть. Наш відділ — це рука допомоги від влади мешканцям, як об'єднатися і почати жити енергоефективно", — розповідає керівник міського відділу супроводу ОСББ Сергій Солтис.
Відділ дає людям алгоритм дій, які дозволяють їм економити, а місту ставати енергоефективним. Встановлення будинкового лічильника тепла, зміна вікон та дверей у під'їздах, заміна покрівлі, "обшиття" будинку, встановлення індивідуального теплового пункту дозволяє заощаджувати до 70% коштів.
"На все це можна брати кредити в банку, частину яких буде оплачувати місто. У 2016 році наші ОСББ взяли 18 позик, і міський бюджет компенсував людям загалом 1 700 тис грн", — розповідає Солтис.
Проте і зараз переконати людей в ефективності ОСББ буває складно, скаржиться він. За його словами, найважче міняти "совкову" свідомість, коли люди очікують, що хтось прийде і зробить порядок у домі. "Люди не хочуть визнавати себе господарями, а комунальним службам і без житлових будинків є чим зайнятися: на балансі у міста понад 600 муніципальних споруд", — пояснює чиновник.
Економимо, бо моніторимо
Кожен робочий день завгоспа львівської школи, садка, поліклініки чи іншого комунального закладу вже кілька років починається із занесення даних лічильників до спеціальної програми. Така вимога міського моніторингу, запровадженого ще в 2006 році, хоча щоденним цей моніторинг став лише у 2015 році.
Місто отримує дані з 600 будівель про стан використання там ресурсів за останню добу. Якщо є аномальне споживання, у відділі енергозбереження міста відразу це помітять і з'ясовуватимуть причину.
"У 2014 році ми були одним з перших великих міст, що перейшли на щоденний моніторинг, — пригадує енергоменеджер Львова у 2014-2016 роках Іванка Гаврилко. — Ми виключили можливість підтасування показників, коли спритні завгоспи навчилися вносити місячні результати так, щоб вписатися у ліміт.
Це показало реальний режим споживання. Паралельно ми побачили, які будівлі найбільш енергозатратні. Бачили споживання кожного носія. Без цієї інформації говорити про будь-яку системність дій у сфері енергозбереження просто неможливо, бо нема розуміння, з чого і де починати".
Іванка Гаврилко у Львівській бізнес-школі. Facebook
У 2015 році майже у всіх бюджетних установах Львова були замінені вікна. Маючи попередні результати споживання тепла, відділ енергетичного менеджменту зажадав і зменшення лімітів споживання. Адже якщо є крок до енергозбереження, то і витрачати потрібно менше.
"Нам вдалося зацікавити завгоспів економити, — усміхається Іванка. — Мотивація — велика річ. Ми запровадили щоквартальні премії 50-3500 грн за найпомітніші успіхи в енергоефективності. У них включився азарт. На нарадах вони говорили, що можна економити більше, питали поради. Вони пропонували, як економити. Щоправда, у 2016 році управління освіти преміальну систему скасувало".
У 2015 році енергетичний менеджмент Львова заощадив місту 34 млн грн. Левова частка економії — завдяки системі моніторингу. Достатньо було виявити "дірки" у споживанні кожної будівлі і зрозуміти, чому якогось ресурсу споживається багато.
Іванка пояснює на прикладі дитсадка у центрі міста: "Там заборонено міняти вікна, адже будівля історична. Тож ніхто не дивувався, що будинок споживає багато газу. Проте завдяки моніторингу ми виявили, що найбільша витрата — це газова піч. На приготування їжі вони використовували більше, ніж на опалення. Уявляєте? Достатньо перевести газову піч на електрику. Термін окупності — менше року".
Піонери енергоефективності
Нині слово "енергоефективність" у ратуші вже не викликає здивування. Енергоменеджери міста довели, що економлять у стократ більше, ніж йде на оплату їх праці. Десять років тому, коли все починалося, саме слово "енергоменеджер" та його обов'язки мало кому були зрозумілі.
"Лише завдяки зацікавленості керівництва міста, яке визнало енергоефективність пріоритетним напрямком, нам вдалося почати роботу і досягти успіхів, — пригадує перший енергоменеджер Львова Мар'яна Приступа. — Нам виділяли значні ресурси. У відділі працювало п'ятеро людей, досвіду не було, успішних прикладів в Україні — теж. Ми були піонерами і опиралися на європейський досвід".
Мар'яна Приступа. Фото автора
У перший рік роботи відділ зекономив місту 5 млн грн. З'явилася перша система моніторингу. У комунальних закладах активно встановлювали лічильники. Лише на воді місто стало економити 30-40%. Для мешканців провели рекламну кампанію.
"Уявляєте, людям треба було пояснювати, чому лічильники — це вигідно, — усміхається Мар'яна. — Ми зіграли на українській істині: щоб не гірше, як у сусіда. Брали окрему квартиру, рахували, скільки спожито ресурсів, і ділили сумарну вартість на кількість квадратних метрів. Ідентичні розрахунки — для квартири, де є всі лічильники. Чому ж сусідка за "комуналку" платить менше, а я більше?
На ідентичних прикладах пояснювали, що дає тепловий будинковий лічильник, скільки можна заощаджувати, і за скільки окупиться встановлення цього приладу".
Тоді ж з'явилося поняття лімітів на споживання для кожної будівлі. Маючи лічильники і дані про стан будівлі, можна було вирахувати гіпотетичне споживання ресурсів і встановити межу. Її порушення привертало увагу менеджерів, а існування таких лімітів дозволило більш ефективно планувати міське споживання.
"До нас рахували в грошах. Минулого року ми на тепло витратили 60 млн грн, а цього витратимо 70 млн грн, і ніхто не думає, чому так. Багато міст досі так планують бюджети, — пояснює Приступа. — У Львові та в десятках міст України вже є поняття, скільки енергії споживає кожна комунальна будівля, і можна порахувати витрати загалом. В комплексі з утепленням і встановленням систем, що економлять, місто щороку споживає все менше енергоресурсів".
Львів і ще 70: міста, які економлять
Про енергоефективність в Україні заговорили у 2004 році, коли стало зрозуміло, що енергоресурси — не копійчана справа, як вважалося з радянських часів. Тоді нині покійний Анатолій Копець заснував асоціацію енергоефективних міст України. Він і почав пояснювати міським головам, що економне споживання — це вигідно.
"Тоді Копця ніхто не хотів слухати. Усі сміялися, що з такими цінами на газ і нафту економія не потрібна, — пригадує виконавчий директор асоціації "Енергоефективні міста України" Андрій Кирчів. Коли вдарив грім, всі схаменулися. Зараз членами асоціації є 70 міст, але деякі з них — формальні. З такими будемо прощатися".
Львів, Кам'янець-Подільський, Славутич та Бердянськ — перші чотири міста, що долучилися до проектів асоціації і з яких почалася історія української енергоефективності. Нині всі вони демонструють значні успіхи.
Обов'язкова умова приєднання до проектів — створення у міськвиконкомі відділу енергетичного менеджменту або хоча б призначення одного менеджера.
Українська асоціація тісно співпрацює з європейськими партнерами і залучає українські міста до "Угоди мерів" від Європейської комісії задля боротьби з глобальним потеплінням. Фактично міста беруть на себе зобов'язання скоротити викиди вуглекислого газу на 20% до 2020 року завдяки енергоощадним заходам.
"Учасники угоди мають більше шансів отримати гранти від європейських організацій, бо ті розуміють: місто прийняло стандарти енергоефективності, і цій команді можна довіряти, — зауважує Кирчів. — Можна отримати гроші для термомодернізації у бюджетній сфері, а це найбільша діра для міського бюджету.
Важко працювати з радянським спадком, коли ніхто не думав про енергетичну ефективність. У ЄС з 2020 року є вимога зводити будинки енергонезалежними, щоб вони самі генерували для себе енергію, а ми досі латаємо дірки".
Андрій Кирчів. Фото автора
Досвід Львова на шляху до енергоефективності далекий від ідеалу. Навіть нині правильні ініціативи можуть губитися у традиційній муніципальній бюрократії. Тим не менше, саме Львів став піонером у цій новій для України справі, продемонстрував, що можна економити значні суми для бюджету.
Саме Львів став локомотивом змін. Муніципалітети, що лише думають про енергоефективність, отримали чіткий алгоритм. Ним варто просто скористатися.
