Цьогорічна вступна кампанія добігає кінця. Тепер на порядку денному Міносвіти –  організація початку нового навчального року. Він стане особливим насамперед для першокласників. Вони з 2018-го навчатимуться за новим державним стандартом.

У розмові з «Главкомом» пані Міністр розповідає, чому зникають приватні виші та як змусити випускників шкіл обирати дефіцитні робочі спеціальності замість «модних», але нікому непотрібних.

Чим цьогорічне ЗНО відрізняється від попередніх? Наскільки активно оскаржувались його результати?

Воно відрізнялось тим, що на ЗНО з української мови і літератури прийшли також учні професійно-технічних навчальних закладів. Вони вперше зобов’язані складати ЗНО, аби отримати атестат про повну загальну середню освіту. Як наслідок, ми маємо більшу кількість тих, хто не склали ЗНО з української мови. Цього року це 14%, а минулого року було 7,55%, тобто майже вдвічі менше. Ми також вперше додали аудіювання з іноземної мови. Без сумніву, тривожність щодо аудіювання вилилась у велику дискусію про те, що «діти не чули», «не розуміли», «було заскладно». Але результати показали зовсім іншу картину – лише 0,02% від загальної кількості учасників не змогли дати жодної правильної відповіді при аудіюванні. Це близько 18 осіб з більше ніж 86 тис. учасників. При цьому усі відповіді правильно дали 1,4% учасників.  Аналіз демонструє, що крива отриманих результатів абсолютно традиційна, тобто низькі, середні та високі результати з аудіювання пропорційно отримала типова для таких тестів кількість учасників. Окрім складності завдань, були нарікання на умови проведення тесту. Так от, їх оскаржили 66 учасників. Коли розглянули ці апеляційні заяви, то виявилося, що лише в чотирьох аудиторіях був збій, технічні проблеми. Тобто проблеми тільки технічні? Так, а саме аудіювання за змістом, за швидкістю начитки було правильним і мало різні рівні складності. Але ця тривожність щодо аудіювання також демонструє, що в школах мало вчать дітей слухати мову і розуміти її на слух. А це дуже важлива комунікаційна навичка. За великим рахунком, ми ще повинні забезпечити, щоб на іспиті була можливість говоріння і його перевірки. Але це дуже дорого, бо треба навчити величезну кількість людей, які будуть вислуховувати це та  оцінювати за спільними критеріями. Наприклад, відкриті завдання з української мови перевіряють два незалежних екзаменатори і дивляться, чи збігається оцінка. Якщо ні, то виконане завдання має оцінити третій екзаменатор, що й вирішить, яка оцінка найбільш правильна. Це дуже серйозно і збільшує вартість тестування, але я впевнена, що рано чи пізно ми прийдемо до того, що зможемо протестувати ще й говоріння. Я не можу сказати, що цьогорічне ЗНО мало якісь особливості, окрім цих двох моментів. Однак, більш глибокий аналіз результатів буде в серпні. Зараз можна сказати, що на засіданні апеляційної комісії 13 липня апеляцій було не більше, ніж щороку. Просто багато питань ми знімаємо ще до отримання результатів. Зокрема, в англійській мові був нюанс – в одному з запитань була помилка у слові. Оскільки це слово треба було використати у відповіді, була тривога, що дитина, навіть якщо знала, як правильно пишеться слово, може записати як у завданні. Комісія Українського центру оцінювання якості освіти одразу вирішила не зараховувати цю відповідь як помилкову. Тож і апеляцій з цього приводу не подавали. Чи доводилось вам під час ЗНО особисто втручатися в ситуацію? Чи були випадки, які потрібно було розрулювати саме міністру? Я персонально втручаюся тільки через медіа, щоб людям висловити позицію, зняти незрозумілі питання, або ж, наприклад, коли у нас було стільки галасу навколо тесту з англійської мови, я звернулася на нараді до директора центру оцінювання і попросила особливу увагу оперативному вирішенню цих питань. Але я не можу, як міністр, прийняти жодного рішення щодо ЗНО, тому що всі питання контенту, змісту, відповідей, апеляцій – це компетенція незалежної комісії. Інформації про успішність випускників у кожній конкретній школі ще немає? Така аналітика завжди презентується наприкінці серпня-на початку вересня. При цьому ще розраховуються різні показники кожного завдання. Таким чином щороку ми удосконалюємо тестування. Ідея ЗНО полягає в тому, щоб знайти ті завдання, які найкраще розрізняють учасників та демонструють, хто має кращі навчальні досягнення, а хто гірші. Щороку виходять такі досить товсті аналітичні звіти, які є в доступі на сайті. 

Які висновки робите після того, як бачите, що з року в рік випускники однієї школи показують погані результати. Заходи має вживати міністерство чи місцева влада?

Звичайно, засновники закладу (в основному це органи місцевого самоврядування), а також керівництво школи повинні з’ясовувати причини таких результатів. Вони можуть бути, наприклад, в неефективному викладанні конкретного вчителя. Треба також пам’ятати, що не можна абсолютизувати ЗНО – його результати не завжди є релевантним показником якості роботи школи. Наприклад, батьки в багатших сім’ях наймають репетиторів, і так звані престижні школи, де навчаються діти з дуже багатих родин, можуть мати дуже високий рейтинг. Але що за цим стоїть – праця вчителів чи дорогих репетиторів? Ніхто не знає.

Це якщо результати дуже хороші. А якщо погані?

Причини поганих результатів можуть біти різні. Наприклад, у нас знову цього року, як і минулого, понад 70% випускників шкіл Берегівського району, які навчаються у закладах з угорською мовою навчання, не змогли скласти тест з української мови і літератури. В цьому винен вчитель? Очевидно, що ні. Ми втручаємось в цю ситуацію. Потрібно просто збільшувати кількість годин на викладання української, а також поступово для дітей старшого віку, які вже краще вивчили українську мову, впроваджувати частину предметів нею. Тому що у чинній системі наші діти угорського походження не розвивають термінологічну базу, не практикують, дуже мало говорять українською. Вони вдома говорять угорською, на вулиці угорською, потім в школі весь час угорською. У них фізично не вистачає годин на оволодіння українською мовою. Ми зараз маємо величезні дискусії, в т.ч. міжнародні, навколо цілком правильного положення нашого закону «Про освіту» – про те, що ми мусимо збільшити кількість годин української мови зокрема на викладання предметів українською в школах з мовами національних меншин. Це є, між іншим, реакцією на погані результати ЗНО.

Якось проробляєте систему контролю цього процесу?

Раніше і частково зараз контроль належить до функції місцевої влади. Місцеві органи політично є дуже строкатими і часто мають свої стосунки зі школами. Наприклад, на сході країни є представники політичних партій, які не є провладними. Так само і на заході. Це нормально, ми – демократична країна. Але нам також потрібен незалежний контроль, який може надавати об’єктивну інформацію в центр. Так от, на базі інспекції навчальних закладів створена Державна служба якості освіти. Якщо раніше вона була тільки в Києві, то зараз матиме регіональні підрозділи, які зможуть на місцях моніторити ситуацію і збирати адекватну інформацію. 

Яких новацій чекати у новому навчальному році в школах?

Цей рік для нас дуже важливий. Стартує нова українська школа. 1 вересня всі першокласники навчатимуться за новим державним стандартом початкової школи, який орієнтований не лише на знання, а на розвиток компетентностей. Це і знання, і вміння їх застосовувати для життя, і формування цінностей. Стандарт також передбачає розвиток критичного мислення та потребує впровадження активних методів навчання, які відповідають віковим особливостям дітей. 22 тисячі вчителів-класоводів і 18,5 тисяч вчителів іноземних мов, які працюватимуть в перших класах, пройшли спеціальне навчання. Це було змішане навчання, у них був дистанційний курс і очні тренінги щодо цих методик навчання. Ми віддали владі на місця мільярд гривень для обладнання перших класів. Вони повинні ще дофінансувати зі своїх бюджетів: якщо це село – 10% коштів мають додати, якщо велике місто – 30%. Треба поміняти парти там, де вони застаріли, купити навчальне обладнання. Тобто ми серйозно вклалися в цю реформу і зараз важливо, щоб вона правильно розпочалася. У нас є зміни, які пов’язані зі школами нацменшин, де ми робимо акцент на вивченні української мови в початковій школі. У нас продовжилася програма щодо опорних шкіл. Ми надали кошти місцевим громадам, щоб вони купили додаткові автобуси, забезпечили доступ до кращої освіти дітям, особливо старшокласникам. Бо якщо подивитися на результати ЗНО, все ще прослідковується погана тенденція: у нас вступає до вишів тільки орієнтовно 12,2% сільських дітей (це дані минулого року). Це при тому, що ми зробили їм підвищувальний коефіцієнт 1,02. Масштаб проблеми якості освіти на селі дуже серйозний. Бажання зберегти маленькі школи, в яких 10-класники навчаються в класах до 10-ти дітей, а один вчитель викладає одночасно п’ять предметів, призводить до ситуації, яка впливає потім на долі цих дітей. А за всім стоїть просте бажання директора цієї школи і вчителів зберегти місце роботи, аби не їздити на роботу в іншу сусідню школу. Звичайно, ми маємо зараз багато питань і проблемних ситуацій всередині громад. Особливо коли включаються політики в цю історію: всі вони, особливо напередодні виборів, хочуть показати, як захищають інтереси громад. Але орієнтуються вони на вузькі інтереси групки виборців, зокрема,  директора і вчителів конкретної школи. І пишаються – «ми зберегли школу»! Тому голосуйте за нас. Але результати таких дій вкрай сумні.

Джерело: https://glavcom.ua/interviews/liliya-grinevich-otrimavshi-osvitu-v-ptu-m...