05 / Травень, 2022
Як українські місцеві громади живуть в умовах війни та з якими проблемами стикаються, у тому числі через падіння доходів, припинення роботи бізнесу та незважені дії уряду. Про це в інтерв’ю УНІАН розповів Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан.
Розкажіть, будь ласка, що змінилося у роботі асоціації після початку війни 24 лютого?
З початком вторгнення кількість питань, з якими ми працюємо, тільки збільшилася.
З першого дня війни у нас продовжують працювати 24 регіональні відділення, не переставала працювати ні на день виконавча дирекція, хоча працівники були під обстрілами, в облозі, частина і зараз в зоні бойових дій та у тимчасовій окупації. У нас не було можливості зупинитись, бо цілодобово ми здійснюємо взаємозв’язок і координацію всіх муніципалітетів з найгарячіших для них питань. В умовах війни одним із головних завдань для нас стало доведення об’єктивної інформації на окуповані території, на ті, де йдуть бойові дії, а також отримання звідти реальної інформації для прийняття відповідних об’єктивних рішень органами центральної влади.
Іншим важливим питанням стала координація відправок гуманітарної допомоги між містами та від наших закордонних партнерів. Ми допомагаємо евакуювати та розміщувати у більш спокійних громадах людей, організовуємо реабілітацію дітей з найбільш постраждалих територій та наших військовослужбовців.
А все інше залишилося як у мирний час. Де-факто ми є профспілкою об’єднаних муніципалітетів, які відстоюють свою спільну позицію на регіональному, центральному, міжнародному рівнях, а також організовують взаємодопомогу між собою на різних рівнях та з абсолютно різних питань. До нашого складу входять 978 членів, це понад 70 відсотків тих громад, які сьогодні існують в Україні. Вони структуровані на чотири палати.
Крім того, в асоціації є муніципальні службовці, які працюють по спеціалізованих секціях і готують пропозиції, оформляють їх у вигляді законопроектів, постанов, поправок або аналітичних записок, а потім відстоюють у відповідних структурах – Кабінеті Міністрів, міністерствах, Офісі президента, парламенті, місцевих радах, навчальних закладах. Всі ці функції асоціації продовжують виконуватись.
У вас вже є пропозиції до керівництва держави за підсумками двох місяців війни?
Так, ми постійно узагальнюємо, аналізуємо інформацію та на базі неї формуємо пропозиції щодо вирішення тих чи інших питань, часто на випередження.
Ми перші, хто запропонував змінити підходи до регіональної політики, з урахуванням сформованих на даний момент в Україні чотирьох типів територій. Муніципалітети не є такими, якими вони були до війни, ми їх тепер розрізняємо не тільки за розміром, кількістю мешканців чи виробництвами. Є тилові території (Західна Україна), є прифронтові (наприклад, Кіровоградська та Дніпропетровська області), є території, де безпосередньо йдуть бойові дії, (наприклад, Попасна та Ізюм), а є окуповані території (наприклад, Мелітополь та Генічеськ). Якщо існує чотири типи територій, то зрозуміло, що для них потрібні різні інструменти державної політики.
Чи є загальна інформація, як зараз виконуються місцеві бюджети, працюють комунальні служби, які головні проблеми у місцевої влади?
В умовах війни ми знаходимось в особливому режимі фінансування – зараз через Казначейство фінансуються виключно захищені статті муніципалітетів, в основному це заробітні плати. В цілому обсяг цих видатків у нас складає 384 млрд гривень на рік, це більше половини загального обсягу місцевих бюджетів, дуже багато. Щомісячно для забезпечення мінімальних потреб муніципалітетам всієї країни необхідно 32 млрд гривень.
Сьогодні, на жаль, їх немає. І це не тільки через знищення населених пунктів, виробництв, робочих місць. Парламентом і Кабміном було прийнято низку змін до законодавства, які дуже боляче вдарили по доходах і, відповідно, можливостях муніципалітетів. Це різні податкові пільги, які були запроваджені без врахування різних типів регіонів, які я навів раніше.
Наприклад, добровільна сплата єдиного податку для ФОПів, який зараховується до місцевого бюджету. В окремих муніципалітетах він є третім чи четвертим джерелом надходжень. Дозволили добровільну сплату на всій території України. І склалася ситуація, коли на західній Україні працюють ресторани, магазини, салони, із значно більшим обсягом продажу, адже людей там зараз значно більше, вони там тимчасово живуть, купують одяг, продукти харчування. Але багато продавців, які є "єдинщиками", податок не платять, адже дозволили не платити. Люди з усієї України знаходяться зараз в цих десяти областях, витрачають там кошти, навіть ті 6500 гривень допомоги від держави, але з них єдиний податок частіше не сплачується. А він є виключно місцевим податком, складає 12-15 млрд гривень у цілому по країні.
Можна ще зрозуміти, коли його не платять на території бойових дій. Але унікальність ситуації у тому, що на окупованих територіях місцевий бізнес платить в український бюджет, вони розуміють, що якщо вони не будуть платити, то ЗСУ значно важче буде звільняти цю територію, тому що на ракети, танки, пальне потрібні гроші.
Також була заборона продажу алкоголю. Ви думаєте, що він не продавався під час дії заборони? Продавався, просто з нього не платився ні загальнодержавний акциз, ні місцевий акциз, ні ПДВ, ні податок на прибуток, ні відповідні інші платежі. Це серйозні втрати як державного, так і місцевих бюджетів.
Ви рахували приблизний рівень втрат від пільг по єдиному податку і заборони на продаж алкоголю?
Треба дивитися у сукупності, адже є ще втрати по платі за землю, податку на майно і так далі. Ми оцінюємо, що приблизні втрати місцевих бюджетів від зміни податкового законодавства складають десь 50-60 млрд гривень. Втрати точно більше 50 мільярдів, адже знизилася податкова активність громадян. Багато представників бізнесу просто закрилася і не платять податки.
Також не треба забувати, що надали пільги по податку на додану вартість різним суб’єктам, знову не враховуючи типи територій. А чому такі пільги не надали житлово-комунальному господарству? Наприклад, у Чернігові, Бучі чи Києві. По-перше, вони продовжують працювати в жахливих умовах. А по-друге, ПДВ здорожчує вартість послуг для громадянина. Зараз житлово-комунальна сфера більш за все страждає. Беремо, наприклад, Миколаїв. Орки підірвали водовід. Ви розумієте, скільки грошей потрібно для його відновлення? Я знаю, як по Херсонській області працювали бригади електриків та під обстрілами ремонтували мережі. У них не закладено це у видатках. Відповідно, замість того, щоб допомогти комунальним підприємствам, які надають послуги, щоб дозволити знизити їх вартість, їх при загальному звільненні від ПДВ не звільнили. А у них могли б бути додаткові обігові кошти для забезпечення населення життєво необхідними послугами.
Крім цього, існують старі борги підприємств місцевого самоврядування перед державою. Вони утворилися до 2014 року і з 2015 року їх постійно обіцяють списати. Кожен рік обіцяють. Бо утворилися вони не з вини місцевого самоврядування, бо до 2014 року була така система планування, що свідомо загнала місцеве самоврядування у борги. Потім ми провели бюджетну децентралізацію, і ті борги мали бути списані. Обсяг цих боргів майже 10 млрд гривень. Мало це чи багато? Звісно, це багато.
Але їхня вартість ще більша – через їх наявність муніципалітетам не надають кредити міжнародні організації. Коли Мінфін обнулить ці борги, то тоді муніципалітети, такі як Чернігів, Суми, Охтирка, Тростянець, Буча, Ірпінь, інші, зможуть звернутися до міжнародних фінансових організацій за допомогою на відновлення.
АМУ почала співпрацю з мерією Таллінна, вони готові так само, як і німці, італійці, французи, вкладати кошти у відбудову українських міст і сіл. Звісно, є організації, які готові надавати кредитні кошти. Але вартість обслуговування кредиту завжди залежить від рейтингу. Як визначається рейтинг? Він визначається по минулих боргам, а у нас "висять" 10 мільярдів умовних боргів. І коли оцінюють кредит, який запропонують тому ж Чернігову, відсоток за ним з боргами буде значно більшим. Хоча державі таке списання не коштуватиме нічого, одна проводка, взаєморозрахунок і борг списаний.
Які ще є гострі проблемні питання на місцях, що потребують вирішення?
З резервного фонду однозначно необхідно направити кошти на підтримку житлово-комунального господарства в муніципалітетах, інакше вони самі з цим не справляться і дуже довго будуть ремонтуватися такі водоводи, як у Миколаєві.
Ми бачимо, що у нас будуть проблеми із виплатою заробітних плат бюджетникам, тому треба приймати рішення на центральному рівні для забезпечення виплат медикам, вчителям, чиновникам.
Є ще проблема, пов’язана з доставкою фінансових ресурсів. Необхідно визначитися, як ми будемо доставляти фінансовий ресурс на окуповані території. Зараз центральна влада молодці, бо вони через виплати дуже чітко демонструють, що це українські території, вони їх забезпечують. Максимально допомагає і Укрпошта. Але це стосується тільки захищених статей, а є багато видатків, які пов’язані із забезпеченням життєдіяльності громадян і це не зарплати, не захищені статті, то ж і тут потрібно визначатися.
Я розумію, що зараз для українців діє режим добровільної сплати за комунальні послуги, що у майбутньому стане проблемою для підприємств ЖКГ…
Ми розбирали тематику комунальних підприємств і запропонували шляхи виходу з ситуації, що склалася. Частину пропозицій я вже озвучив. Тут все просто – нульова ставка з ПДВ, спеціальна програма з підтримки комунальних підприємств і списання минулих боргів. Як пам’ятаєте, ми підписували меморандуми про стабільну ціну на газ для теплогенеруючих підприємств, щоб не зростали тарифи на тепло. І це був дуже вдалий інструмент, але зараз дія цього меморандуму закінчилась і, відповідно, треба думати над новими інструментами. В принципі, зараз, в умовах війни, "Нафтогазу" значно простіше буде списати минулі борги, адже повноцінної компенсації різниці в тарифах не відбулося.
Українські міста до війни працювали за програмами міжнародної підтримки та мали сплачувати за використання кредитних коштів. Зараз вони продовжують діяти?
Було багато кредитних ресурсів Європейського банку реконструкції і розвитку, Європейського інвестиційного банку та інших. В умовах війни виплати на обслуговування таких кредитів мали б бути призупинені. Сьогодні це робота юристів за кожним договором окремо, а мали б бути дії загальні, на центральному рівні. Ніхто ж не відмовляється їх сплачувати, але маємо форс-мажорні обставини. Старі програми функціонують, вони не згорнуті, але стоїть питання спроможності муніципалітетів. У нас є таке поняття, як вилучення з місцевих бюджетів, воно працює автоматично. Є бюджети-донори, це в основному обласні центри, великі міста, хоча є багато маленьких громад. Вилучення – це коли у території багатої вилучається частина її фінансового ресурсу на потреби інших території. Уявіть, що бомблять Маріуполь, Чернігів, а у них щоденно вираховуються кошти з їхнього місцевого бюджету на потреби центрального. Мінфін це призупинив на час війни. На наш погляд, це було своєчасне та мудре рішення. Тому таке саме рішення потрібно ухвалити по так званих кредитних канікулах для муніципалітетів.
Крім того, у нас є програма кредитування "5-7-9", і було б непогано включити муніципалітети у цю програму. Але все це пов’язано з обнулінням минулих боргів. Після їх списання і наші банки змогли б кредитувати муніципалітети під низькі відсотки.
Проблема в тому, що Кабмін зосереджений на проблемах центрального бюджету, на проблеми муніципальної влади менше звертають уваги, хоча ми й кричимо про це. Але потрібно зробити на цьому акцент, тому що місцева влада більше наближена до громадян, і все одно вони будуть отримувати більшість послуг на місцях. Є соціальні допомоги, спеціальні виплати, але більшість послуг вони отримують від місцевого самоврядування.
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль каже про те, що Захід затвердив необхідність фінансової допомоги Україні на рівні 5 млрд доларів щомісяця. У цю суму входить підтримка місцевих бюджетів? Кабмін до вас звертався, щоб визначити потреби місцевих бюджетів?
Так, в цю цифру входять мінімальні потреби місцевих бюджетів, консультації з цього приводу відбувалися. Нам конче необхідні ці кошти. Але я знову нагадую про те, що нас міжнародні партнери підтримують і одночасно запитують, навіщо було запроваджувати таку кількість податкових пільг без врахування типологізації територій. Нам потрібно змінити фіскальну політику з урахуванням типів громад, активності бізнесу, можливостей місцевого самоврядування.
Які ще є можливості у вітчизняних муніципалітетів по залученню міжнародної допомоги? Чи йде робота у цьому напрямку?
Ми співпрацюємо з усіма нашими партнерами, з різними міжнародними об'єднаннями. Є двосторонні угоди, є Рада європейських муніципалітетів і регіонів. Вони допомагають напряму містам, селам, селищам, ми в даному випадку виступаємо координаторами. В першу чергу тут йде мова про гуманітарну допомогу, вони в цьому напрямку працюють дуже активно.
Багато було розмов, що західні країни можуть взяти шефство над відновленням тих чи інших українських міст. Наприклад, президент Володимир Зеленський запропонував Данії долучитися до відновлення Миколаєва…
Ми були ініціаторами цієї пропозиції, це так звана програма "Рівний – рівному", коли муніципальна влада однієї країни допомагає муніципальній владі іншої країни. Робота в цьому напрямку активно рухається.
фото Дмитро Альохін, УНІАН
