Міністерство соціальної політики України розробило зміни до Закону України «Про соціальні послуги», якими пропонується встановити вимоги до діяльності надавачів соціальних послуг та вдосконалити систему надання соціальних послуг (ознайомитись із законопроєктом).

 

 

1. Законопроєктом пропонується визначити, що до складу сім’ї отримувача соціальних послуг не включаються особи, які досягли пенсійного віку, та особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника. По-перше, такі норми зменшать середньомісячний сукупний дохід отримувача (сім’ї) соціальних послуг, а отже, це суттєво збільшить чисельність осіб, які отримуватимуть соціальні послуги безкоштовно, що призведе до суттєвих додаткових видатків з місцевих бюджетів. По-друге, така норма суперечитиме підходу у наданні соціальних послуг, який запропонований Законом з 2019 року. По-третє, така норма суперечить державницькому підходу, відповідно до якого при організації надання державної соціальної підтримки враховуються увесь склад сім’ї або домогосподарства.

 

2. Законопроєктом визначається, що до повноважень органів державної влади регіонального рівня належить прийняття рішення та направлення осіб/сімей до надавачів соціальних послуг, що надають комплексні спеціалізовані соціальні послуги на регіональному рівні, за відповідним клопотанням. Зазначене не відповідає діючій системі соціального забезпечення, оскільки Закон не передбачає направлення осіб до надавачів соціальних послуг, що надають неспеціалізовані соціальні послуги на регіональному рівні. Так, на сьогодні органи регіонального рівня організовують надання не тільки комплексних спеціалізованих соціальних послуг, але й комплексних неспеціалізованих соціальних послуг.

 

3. Законопроєктом визначається, що фізичні особи можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі усім потребуючим, а не тільки особам з числа членів своєї сім’ї, як це визначено на сьогодні. Зазначене суттєво розширить категорію надавачів та отримувачів таких послуг та потребуватиме суттєвих додаткових видатків з бюджетів місцевого самоврядування. За приблизними підрахунками такі видатки сягнуть декількох мільярдів гривень в рік, що суперечить статті 142 Конституції України: витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

 

4. Законопроєктом визначається, що вимогою до діяльності з надання соціальних послуг є наявність веб-сторінки/використання електронних засобів комунікації та соціальних мереж/смс-інформування/друкованої продукції для інформування населення про соціальні послуги, які надає надавач соціальних послуг. По-перше, на думку АМУ, наявність або відсутність веб-сторінки чи соціальних мереж взагалі не може бути вимогою до надавача соціальних послуг. Зазначене ніяким чином не впливає на якість надання соціальних послуг та потребує додаткових ресурсів, зокрема, для створення веб-сторінки. По-друге, зі структури речення не зрозуміло яка саме вимога визначається Законом. Це призведе до різного трактування норм законодавства, що, на думку АМУ, є неприпустимим.

 

5. Законопроєктом визначається, що до спеціальних вимог до діяльності з надання соціальних послуг відноситься наявність приміщення для надання соціальних послуг стаціонарно або напівстаціонарно та прилеглої території, що відповідає будівельним нормам, стандартам, обов’язковість застосування яких встановлено нормативно-правовими актами, і правилам щодо забезпечення доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення відповідно до документа про підтвердження фахівцем з питань технічного обстеження будівель і споруд, який має кваліфікаційний сертифікат.

По-перше, Закон не визначає, що робити надавачу соціальних послуг, приміщення якого неможливо повністю пристосувати для потреб осіб з інвалідністю. Зазначене дуже актуально для надавачів соціальних послуг, утворених органами місцевого самоврядування, та які функціонували ще до затвердження нових державних будівельних норм та правил. АМУ пропонує визначити, що у разі, якщо діючі об’єкти неможливо повністю пристосувати для потреб осіб з інвалідністю, за погодженням з громадськими організаціями осіб з інвалідністю здійснюється їх розумне пристосування з урахуванням універсального дизайну.

По-друге, приведення приміщень у відповідність державним правилам і нормам потребує суттєвих фінансових витрат. Оскільки держава встановлює вищезазначені правила і норми, АМУ пропонує у Прикінцевих та перехідних положеннях законопроєкту доручити Кабінету Міністрів України передбачити у Законі України про Державний бюджет України на 2022 рік та наступні роки кошти на приведення приміщень надавачів соціальних послуг, які утворені органами місцевого самоврядування та надають соціальні послуги стаціонарно або напівстаціонарно, у відповідність будівельним нормам, стандартам, обов’язковість застосування яких встановлено нормативно-правовими актами, і правилам щодо забезпечення доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

 

6. Законопроєктом визначається, що до спеціальних вимог до діяльності з надання соціальних послуг відноситься наявність централізованого гарячого та холодного водопостачання та водовідведення, каналізації, припливно-витяжної вентиляції, що відповідають державним будівельним нормам відповідно до документа про підтвердження фахівцем з питань технічного обстеження будівель і споруд, який має кваліфікаційний сертифікат.

По-перше, в більшості територіальних громад відсутнє централізоване гаряче та холодне водопостачання. АМУ пропонує виключити слово «централізованого» із цієї норми.

По-друге, АМУ сумнівається у наявності в усіх приміщеннях надавачів саме припливно-витяжної вентиляції. Встановлення системи такого типу вентиляції дороговартісне. Проте, Мінсоцполітики не надало жодних фінансово-економічних обґрунтувань та не пояснює необхідність саме такого типу вентиляції. АМУ пропонує зазначену вимогу виключити.

По-третє, отримання відповідного документа від фахівця з питань технічного обстеження будівель і споруд потребуватиме додаткових видатків з місцевих бюджетів на проведення зазначеного технічного обстеження, проте Мінсоцполітики не надало жодних фінансово-економічних обґрунтувань. АМУ пропонує визначити, що відповідним документом може бути документ, що є підставою для використання приміщення (актом введення в експлуатацію об’єктів).

 

7. Законопроєктом розширюється перелік категорій громадян, які отримують соціальні послуги за рахунок бюджетних коштів, а саме особами, яким виповнилося 80 років, та одинокими особами з інвалідністю ІІ і ІІІ груп, середньомісячний сукупний дохід яких становить менше трьох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Окрім того, цією ж статтею визначається, що соціальна послуга паліативного догляду надається усім громадянам за рахунок бюджетних коштів. Зазначене суттєво розширить число осіб, які будуть отримувати соціальні послуги за рахунок місцевих бюджетів та потребуватиме суттєвих додаткових видатків з бюджетів місцевого самоврядування. За підрахунками Мінсоцполітики, виконання зазначеної норми потребуватиме видатків з місцевих бюджетів у сумі 8,5 млрд грн щорічно. Зазначене суперечить статті 142 Конституції України: витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

АМУ пропонує надати органам місцевого самоврядування відповідні фінансові компенсатори або залишити чинну норму Закону та включити надання соціальної послуги паліативного догляду за Програмою медичних гарантій.