27 / Червень, 2017
Кабінет Міністрів схвалив проект Основних напрямів бюджетної політики на 2018-2020 роки (читати далі). Основна новація Бюджетної резолюції – запровадження середньострокового бюджетного планування на три роки. Про переваги переходу до трирічного бюджетування розповів Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан.
– Які саме зміни бюджетної політики передбачає Бюджетна резолюція?
– Запровадження середньострокового бюджетного планування – це фактично реалізація положень затвердженої Урядом у лютому цього року Стратегії управління державними фінансами на 2017-2021 роки, яка стала не просто декларацією, а знайшла своє відображення в наступному документі – проекті Основних напрямів бюджетної політики на 2018-2020 роки.
У схваленій Урядом Бюджетній резолюції знайшли відображення положення розробленої АМУ Стратегії розвитку місцевих фінансів на 2016-2021 роки. Зокрема, щодо запровадження середньострокового планування бюджету на три роки.
Основними новаціями, які передбачені у схваленій Урядом Бюджетній резолюції, є зміна підходів до податкової політики, збільшення обсягів місцевих бюджетів, перегляд підходів до міжбюджетних відносин, фіксація положень щодо частини видатків місцевих бюджетів у зведеному бюджеті, закладення основних параметрів секторальних реформ у сфері освіти, охорони здоров’я тощо.
– Які переваги переходу до середньострокового бюджетування?
– В ідеалі формування бюджету на три роки дозволяє місцевим бюджетам бути впевненими у своїй дохідній і видатковій базі. Коли встановлюються трирічні параметри бюджетування, можна розраховувати на реалізацію довгострокових проектів. Серйозний інфраструктурний проект потребує фінансування більше одного року. Але коли наприкінці року раптово змінюється податкова політика, бізнес досить негативно на це реагує, тому інвестори дуже обережно вкладають кошти у серйозні довготривалі проекти. По-друге, місцева влада вимушена постійно мати якусь «фінансову подушку», адже не факт, що через кілька місяців не зміниться податкова політика і вони залишаться без того чи іншого джерела бюджетних надходжень.
У разі запровадження середньострокового бюджетування, можна буде розраховувати на рівномірне використання дохідної бази, прогнозування податкових надходжень. Якщо цього року місцева влада не встигає завершити якийсь великий інфраструктурний проект, то є впевненість, що наступного року буде фінансування з таких джерел, як наприклад Державний фонд регіонального розвитку, інші субвенції.
Другий момент – можна розраховувати на те, що центральна влада наприкінці року не «навантажить» місцеві бюджети додатковими видатками, які не були передбачені раніше. Тому на місцях зможуть планувати за реалізовувати інфраструктурні проекти, впевнено розраховуючи на власні надходження та підтримку з державного бюджету.
Якщо планувати капітальні видатки, видатки розвитку більш прогнозовано, тоді можна реалізовувати проекти розширеного відтворення, які йдуть один за одним. І коли є план реалізації проектів розширеного відтворення, можна спокійно вести боргову політику, так як це роблять США, Німеччина, Японія та інші країни світу. Тоді з’явиться можливість залучати справжні, багатомільйонні інвестиції на середньострокову перспективу, а не лише на один рік. На сьогодні інструмент місцевих запозичень не розвинутий тільки через те, що у нас нестабільна бюджетна політика.
