08 / Січень, 2020
Асоціація міст України проаналізувала проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа», надісланий на погодження Мінсоцполітики.
Законопроєкт зобов’язує органи місцевого самоврядування у разі незабезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа та цих осіб після досягнення ними 23 років:
-
надавати дітям грошову компенсацію за належне їм для отримання жиле приміщення;
-
оплачувати дітям оренду житлового приміщення до забезпечення їх житлом.
АМУ вважає, що визначені законопроєктом повноваження можуть бути реалізовані тільки за рахунок коштів державного бюджету. Так, на 2020 рік у держбюджеті передбачені кошти на забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа в обсязі 795,4 млн грн. Лише підтримка держави може вирішити проблему забезпечення дітей житлом в Україні.
Асоціація міст України звертає увагу на такі проблеми законопроєкту:
По-перше, реалізація визначених законопроєктом повноважень потребує додаткових видатків з місцевих бюджетів.
Згідно з частиною третьою статті 142 Конституції України витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою. Міністерством не запропоновані розрахунки з відповідними джерелами покриття додаткових видатків, що можуть виникнути внаслідок прийняття законопроєкту.
По-друге, не зрозуміло, якого рівня орган місцевого самоврядування відповідальний за реалізацію визначених законопроєктом повноважень.
Відповідно до статті 140 Конституції України до органів місцевого самоврядування належать сільські, селищні, міські ради, їх виконавчі органи, а також районні та обласні ради.
По-третє, реалізація визначених законопроєктом повноважень може мати негативні соціальні наслідки та ставить у нерівне становище інші пільгові категорії громадян.
Відповідно до статті 46 Житлового кодексу Української РСР поза чергою жиле приміщення надається 11 категоріям громадян, зокрема особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав та реабілітованим жертвам репресій комуністичного тоталітарного режиму. Відповідно до статті 46 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку. Тобто, громадяни позачергово отримують жилі приміщення в порядку черговості. Надання грошової компенсації або оплата оренди житла одній категорії громадян ставить у нерівне становище інші 10 категорій, що може призвести до підвищення соціальної напруги в Україні.
По-четверте, визначені законопроєктом повноваження на практиці неможливо буде виконати в більшості територіальних громад.
Спроможність місцевих бюджетів є різною і залежить від багатьох чинників. Наприклад, бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення не мають суттєвих доходів для виконання визначених законопроєктом повноважень, а 71% бюджетів об’єднаних територіальних громад є дотаційними. Фактично, реалізація передбачених законопроєктом прав дітей прямо залежатиме від надходжень місцевих бюджетів.
Асоціація міст України не підтримує законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа» у пропонованій редакції як такий, що створює додаткові навантаження на місцеві бюджети. АМУ вважає, що вирішити проблему забезпечення житлом таких дітей можна вирішити лише за підтримки держави.
Відповідний Лист АМУ направила до Мінсоцполітики.
Аналітичний центр АМУ
Галузь:
