Консультації
Щорічне оцінювання службовців МС в ОМС зазвичай проводиться відповідно до
прийнятого відповідною радою Положення на основі Типового положення про
проведення атестації посадових осіб місцевого самоврядування, затвердженого
постановою КМУ від 26 жовтня 2001 р. N 1440.
Пунктом 2 Типового положення визначено, що:
"2. Атестації підлягають посадові особи місцевого
самоврядування УСІХ РІВНІВ, у тому числі ті, які внаслідок
організаційних змін обіймають посади менше ніж один рік, якщо їх
службові обов'язки не змінилися.
НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ атестації сільські, селищні, міські ГОЛОВИ,
голови районних у містах, районних, обласних рад, СЕКРЕТАРІ
сільських, селищних, міських рад, СТАРОСТИ, працівники патронатної
служби, особи, які перебувають на займаній посаді менше ніж один
рік, молоді спеціалісти, вагітні жінки, чи жінки, які працюють
менше ніж один рік після виходу на роботу з відпустки по
вагітності і пологах чи догляду за дитиною, особи, прийняті на
роботу на визначений термін".
Таким чином, керуючий справами, заступник голови, в.о.старости, як не
віднесені Типовим положенням до осіб, що не підлягають, щорічне оцінювання
мають проходити.
Втім, це лише Типове положення, воно носить рекомендаційний характер. І
місцеве положення, прийняте радою, може від нього відрізнятися.
Постановою КМУ від 26 жовтня 2001 р. N 1441 посади керівників відділів
селищних рад віднесено до шостої категорії.
Така можливість є. Але тільки тих, які вступили до НАДУ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2016 р. № 674 "Деякі питання реформування системи професійного навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування та продовжують навчання за спеціальностями "Державне управління", Публічне управління та адміністрування". Вони працевлаштовуються на умовах, що були визначені до набрання чингсті зазначеною постановою, тобто відповідно до Положення про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою КМУ від 01.04.2013 р. № 255. Обгрунтування цього надано Нацдержслужбою в листі від 02.02.2018 р. № 843/13-18 (завантажити).
Випадок в.о. старости є виконанням обов’язків за вакантною посадою. Оскільки законодавством України питання оплати такої праці досі не врегульовано, практики, консультанти продовжують посилатися на затверджене постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 р. № 820/39 Роз’яснення Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 р. № 30/39 «Про порядок оплати тимчасового замісництва». В частині другій цього документа вказано, що «При призначенні працівника … виконувачем обов’язків за вакантною посадою оплата праці здійснюється за цією посадою».
Отже, посадовий оклад в.о. старости, незалежно від того, за яким механізмом (приєднання чи об’єднання) відбулося входження територіальної громади до складу ОТГ, повинен дорівнювати посадовому окладу старости, визначеному у відповідній графі додатку 50 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268.
Для правильного визначення статусу відділів важливо виходити з наступного співвідношення термінів «виконавчий орган ради» та «структурний підрозділ» відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про службу в органах місцевого самоврядування». Оскільки назви виконавчих органів рад та структурних підрозділів є схожими (відділи, управління), на практиці часто трапляються випадки плутанини. Тому при формуванні зовнішньої та внутрішньої структури, розробці положень виконавчих органів та структурних підрозділів важливо чітко розуміти їх відмінності і відповідно їх визначати. Звертаємо увагу, що у постанові Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 терміни «самостійний відділ, управління» є синонімом «відділ, управління-виконавчий орган ради».
Виконавчі органи ради є органами місцевого самоврядування, що наділяються законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону; вони є юридичними особами (частина третя статті 140 Конституції України, частина перша статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Виконавчий орган ради є структурно відокремленим і не може бути частиною іншого виконавчого органу ради або апарату ради.
Абзацом одинадцятим частини першої статті 1, частиною першою статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» уточнено, що виконавчі органи рад – це органи, які відповідно до Конституції України та вказаного Закону створюються сільськими, селищними, міськими радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених законами. Частина третя статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених законами. Повноваження виконавчих органів сільської, селищної, міської ради визначено у главі 2 розділу ІІ Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також у інших законах.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є:
- виконавчий комітет ради;
- відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (далі - інші виконавчі органи ради).
Виконавчий комітет ради може здійснювати всі виконавчі повноваження, що не передані радою до відання інших виконавчих органів, а також у разі створення інших виконавчих органів координувати та контролювати їх діяльність. Інші виконавчі органи ради здійснюють надані їм радою виконавчі повноваження у певній галузі, сфері, на певній території. Розмежування повноважень між виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради в межах повноважень, наданих Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, здійснюється за рішенням ради відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Таке розмежування здійснюється шляхом затвердження радою положень інших виконавчих органів ради з визначенням їх самостійної компетенції (частина четверта статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Окрім структури виконавчих органів ради (зовнішньої структури) існує ще й внутрішня структура виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету. Її поява є логічною у будь-якій організації з досягненням певної кількості службовців для забезпечення керованості органу та спеціалізації службовців. Елементами внутрішньої структури виконавчих органів ради є структурні підрозділи.
Правове регулювання створення та засад діяльності структурних підрозділів здійснюється переважно регламентами рад та положеннями виконавчих органів, у яких вони створенні, а також їх власними положеннями. Структурні підрозділи входять до складу виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету і в межах своєї спеціалізації забезпечують здійснення відповідним органом своєї компетенції. Тобто вони не є самостійними у своїй діяльності на відміну від виконавчих органів ради.
Помітною ознакою структурного підрозділу є відображення у його назві назви виконавчого органу ради, апарату ради та її виконавчого комітету, у якому його створено. Наприклад: юридичне управління апарату виконавчого комітету міської ради, відділ доходів фінансового управління міської ради тощо. У свою чергу назва виконавчого органу містить посилання лише на власну назву відповідної ради. Наприклад: фінансове управління міської ради.
Посадові оклади посадових осіб виконавчих органів ради (у т.ч. самостійних відділів) селищної ради, що представляє інтереси об’єднаної територіальної громади визначаються відповідним органом місцевого самоврядування з урахуванням додатку 51 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268.
Рада та її виконавчий комітет є окремими органами місцевого самоврядування і відповідно окремими юридичними особами (частина перша статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Тому у разі необхідності створюється окремо апарат ради та апарат виконкому. У місцевому самоврядуванні апаратом визнаються всі посадові особи, інші працівники, які перебувають у трудових відносинах з органом місцевого самоврядування, що діє як колегіальний орган, і забезпечують його діяльність.
Якщо обсяг роботи по раді та загальна чисельність працівників по всіх органах місцевого самоврядування територіальної громади є невеликою, то для уникнення дублювання посадових обов’язків спеціалістів, спрощення діловодства та бухгалтерського обліку апарат ради зазвичай не створюється. Достатньо наявності лише апарату виконкому, на який покладено функції забезпечення діяльності ради. У даному випадку голова, секретар ради, керуючий справами, заступники голови та інші посадові особи включаються до апарату виконкому. Посадові оклади посадових осіб апарату виконавчого комітету ради, що представляє інтереси об’єднаної територіальної громади визначаються відповідним органом місцевого самоврядування з урахуванням додатку 50 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268.
Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Законом України «Про службу в органах самоврядування в Україні» (далі – Закон). Статтями 14, 15 Закону передбачено посаду - керуючий справами виконавчого апарату районної ради. Для вказаної посади не передбачено посад заступників. Законом також не передбачено можливості поєднання кількох посад в одній. Вказаний випадок суперечить класифікації посад, за якою посада керуючого справами віднесена до п’ятої категорії, а посади керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районної ради – до шостої.
Творення складних посад вважаємо неправильним. Поєднання кількох посад (правових статусів) в одній посаді (складній посаді) призводить до руйнування логіки побудови ієрархії посад. Тому питання перерозподілу обов’язків повинно вирішуватися зміною затверджених переліків обов’язків відповідних посад (у посадових інструкціях) без зміни назв посад. Покладення обов’язків відсутнього керівника необхідно здійснювати на іншу посадову особу без зміни назви посади останньої. У останній ситуації виплачується доплата за виконання обов'язків тимчасово відсутнього керівника. Загалом питання належної винагороди за займаною посадою варто вирішувати за рахунок преміювання відповідно до особистого вкладу.
Департамент заробітної плати та умов праці Мінсоцполітики на звернення органів місцевого самоврядування щодо реалізації положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100, у зв’язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 353 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» роз’яснює (http://www.msp.gov.ua/news/13503.html):
Перелік випадків в яких обчислення середньої заробітної плати здійснюється з урахуванням положень Порядку визначено пунктом 1.
Пунктом 2 Порядку встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 10 Порядку у випадку підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами) в розрахунковому періоді і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітну плату, включаючи премії та інші виплати, що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати (в тому числі збереження середнього заробітку), за проміжок часу до підвищення коригують на коефіцієнт їх підвищення.
Разом з тим, абзацом сьомим пункту 2 Порядку передбачено, що у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Порядку у разі, коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати (надбавки, премії тощо) та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Зміна складових заробітної плати або їх питомої ваги призводить до зміни структури заробітної плати.
Відповідно до пункту 10 Порядку у випадку підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами) в розрахунковому періоді і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітну плату, включаючи премії та інші виплати, що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати (в тому числі збереження середнього заробітку), за проміжок часу до підвищення коригують на коефіцієнт їх підвищення.
Разом з тим, абзацом сьомим пункту 2 Порядку передбачено, що у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Порядку у разі, коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати (надбавки, премії тощо) та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Зміна складових заробітної плати або їх питомої ваги призводить до зміни структури заробітної плати.
Отже, з прийняттям постанови № 353 відбулася зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів місцевого самоврядування. Тому період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
Якихось особливих для службовців місцевого самоврядування дисциплінарних стягнень законодавством не передбачено.
Відповідно до статті 147 Кодексу законів про працю,
"За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки
один з таких заходів стягнення:
1) догана;
2) звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути
передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні
стягнення".
Тобто, статутом територіальної громади та/або Положенням про дисципліну, що
затверджується виконкомом, можуть бути передбачені й інші стягнення.
Якщо буде бажання такі інші стягнення запровадити, можна розглянути
доцільність запровадження тих стягнень, які передбачені чинним законом "Про
державну службу", стаття 66:
"1) зауваження;
2) догана;
3) попередження про неповну службову відповідність;
4) звільнення з посади ".
