Консультації

Надані консультації
Запитай експерта

Щодо нової редакції Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна

У зв’язку прийняттям нової редакції Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна (далі - Інструкція), затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001р. №127 (у редакції 2018 року), виникла необхідність міській раді у визначенні зберігача для забезпечення виконання його функцій відповідно до вимог Інструкції. Міська рада просить надати роз’яснення з таких питань:

1. Який порядок прийому-передачі архівних матеріалів від районної ради (якій підпорядковано БТІ) до міської ради, з метою створення зберігача?

Спеціального Порядку передачі матеріалів від районної ради до міської ради не приймалося.

В даному випадку слід керуватися загальними правилами діловодства, що містяться в Правилах організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 року за № 736/27181 або ж в Порядку приймання-передавання документів Національного архівного фонду та інших архівних документів від однієї архівної установи до іншої, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 19 липня 2017 № 2301/5.

2. З якого часу архівні матеріали повинен зберігати зберігач (відповідно до нової редакції Інструкції)?

Інструкція не визначає час, з якого матеріали справ повинні зберігатися у Зберігача. Вирішення даного питання віднесено до компетенції відного органу місцевого самоврядування, який і організовує процес зберігання інвентаризаційних справ.

3. У разі передачі архівних матеріалів (інвентаризаційні матеріали та реєстрові книги) від БТІ до міської ради (зберігач), хто буде надавати відповіді на запити, що наразі надходять до БТІ, як до органу реєстрації, який здійснював державну реєстрацію до 01.01.2013 року? Чи зможе міська рада, після передачі, надавати такі відповіді, як зберігач?

Варто визначитися з тим суб’єктом, який буде визначений як Зберігач. У рішенні органу місцевого самоврядування має бути чітко вказано яка юридична особа визнається Зберігачем з усіма тими правами та обов’язками, які визначені Інструкцією. Лише після рішення органу місцевого самоврядування про визнання особи Зберігачем та передачі їй інвентаризаційних справ, така особа фактично зможе виконувати відповідні функції.

Чи можна вважати посаду заступника голови ради (структура апарату районної у місті ради) тотожною посаді заступника голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів (структура апарату виконавчого комітету) щодо визначення окладу оплати праці?

Запитання:

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №525 «Про внесення змін у додатки до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. №268» внесено зміни, зокрема до Схем посадових окладів керівників і спеціалістів апарату районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад та їх виконавчих комітетів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Посаду заступника голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів віднесено до структури не апарату районної у місті ради, а до її виконавчого комітету, так само як і посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, завідувача відділу, головного бухгалтера тощо.

То чи можна вважати посаду заступника голови ради (структура апарату районної у місті ради) тотожною посаді заступника голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів (структура апарату виконавчого комітету) щодо визначення окладу оплати праці?

Відповідь:

Зазначені у запитання посади не можуть вважатися ні тотожними ні аналогічними як за обсягом повноважень та процедурою обрання, так і відносно визначення посадових окладів.

Це прямо випливає з положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Обидві посади є виборними, але заступник голови районної у місті ради обирається відповідною радою з числа її депутатів, а заступник голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів затверджується радою і не може мати інший представницький мандат. Так само обидва закони наділяють різними повноваженнями зазначені посади та різною процедурою припинення повноважень.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Стаття 53. Організація роботи виконавчого комітету сільської,

селищної, міської, районної у місті ради

Основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць і є правомочними, якщо в них беруть участь більше половини від загального складу виконавчого комітету.

Стаття 56. Заступник голови районної, районної у місті ради та перший заступник, заступник голови обласної ради

1. Районна, районна у місті рада обирає заступника голови ради.

2. Заступник голови районної, районної у місті (у разі її створення) ради, перший заступник, заступник голови обласної ради обираються відповідною радою в межах строку її повноважень з числа депутатів цієї ради шляхом таємного голосування і здійснюють свої повноваження до припинення ними повноважень депутата ради відповідного скликання, крім випадків дострокового припинення їх повноважень у порядку, встановленому частинами третьою та четвертою цієї статті.

Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування»

Стаття 10. Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування

Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється:

на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад шляхом обрання відповідною радою;

на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою.

Чи може бути присвоєно черговий ранг посадовій особі місцевого самоврядування в межах п’ятої категорії посад, проти якої в серпні 2018 року було відкрито кримінальне провадження?

Визначаючи правові підстави присвоєння чергового рангу посадовій особі органу місцевого самоврядування, насамперед, необхідно керуватися загальними принципами служби, зазначеними в статті 4 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон № 2493-III). Серед основоположних принципів – це верховенства права, демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування; самостійності кадрової політики в територіальній громаді.

Частиною 7 статті 15 Закону № 2493-III встановлений виключний перелік умов, невідповідність яким може бути підставою для затримки присвоєння чергового рангу – це успішне відпрацювання на займаній посаді протягом періоду, який не менший за 2 роки.

Отже, якщо протягом 2 років і більше обіймання посади особа не мала дисциплінарних стягнень за невиконання посадових обов’язків, пройшла успішну атестацію, має заохочення за сумлінне виконання обов’язків, то законні підстави не присвоювати черговий ранг відсутні.

Щодо наявного кримінального провадження, то відповідно до тієї ж частини 7 статті 15 Закону № 2493-III та статті 62 Конституції України, відповідно до якої «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду», наявність такого провадження не означає винуватість особи у вчиненні злочину.

Оскільки інші додаткові умови для присвоєння чергового рангу аніж ті, які зазначені в частині 7 статті 15 Закону № 2493-III законодавством не передбачені, їх дотримання є підставою для призначення чергового рангу посадовій особі місцевого самоврядування.

Щодо правомірності ведення відеозйомки та оприлюднення відеоматеріалів. Щодо правомірності відмови в прийомі у неприйомні дні.

Запитання: Останнім часом до посадових осіб селищної ради почав звертатися голова громадської організації (з 5 членів) щоразу з іншими питаннями (виділення коштів обласній лікарні на придбання апаратури, здійснення розмітки доріг та іх негайного ремонту протягом двох тижнів, забезпечення побудови пандусів у барах та магазинах селища, ремонту ванної кімнати особи з особливими потребами та забезпечення особи інвалідним візком та іншими) вимагаючи негайного, протягом тижня або двох їх вирішення, відволікаючи посадових осіб від виконання обов'язків у прийомні, а в основному і не в прийомні дні. Розмови ведуться не в конструктивному руслі, а з постійним перебиванням відповіді і з висловлюванням суб'єктивної думки голови ГО. Під час цього постійно ведеться відеозйомка моб. тел. супроводжуючою особою, а відзняті матеріали оприлюднюються у блозі голови ГО у форматі, який вибирає голова ГО (відрізки відеоматеріалу). Наскільки правомірне здійснення та оприлюднення такої зйомки? Чи правомірна відмова в прийомі у неприйомні дні?

Аналітичний центр АМУ роз'яснює.

Щодо правомірності ведення відеозйомки та оприлюднення відеоматеріалів.

Статтею 34 Конституції України передбачено:

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Закон України «Про інформацію»

Стаття 5. Право на інформацію

1. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Цивільний кодекс України

Стаття 302. Право на інформацію

1. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.

Під час виконання службових обов'язків посадова особа органу місцевого самоврядування є не фізичною особою, а суб'єктом владних повноважень, визначення якого надано в статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

У цьому аспекті особливе значення має рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 р. № 2-рп/2012, в п.3.3 якого зазначено, що, вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім’ї, Конституційний Суд України виходить з того, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається у кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов’язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не лише гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження.

Таким чином, здійснення відеозйомки посадових осіб місцевого самоврядування під час виконання ними службових обов’язків, є правомірною дією, якщо при цьому не порушуються права таких осіб як приватних осіб та не здійснюються перешкоди у діяльності органу місцевого самоврядування.

Отже, оприлюднення відеоматеріалів, які були отримані правомірно, не буде вважатися протиправними діями, якщо інформація в них достовірна, не спотворена та не містить протиправних закликів. В іншому випадку орган місцевого самоврядування чи посадова особа може звернутися до суду за захистом про спростування недостовірної інформації.

Щодо правомірності відмова в прийомі у неприйомні дні.

Обов’язок проводити особистий прийом громадян покладено на керівників та інших посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян Законом України «Про звернення громадян» (ст. 22).

Виходячи зі змісту статті 22 Закону до обов’язків посадових осіб віднесено здійснення прийому громадян у порядку, визначеному селищним головою. Оскільки посадові особи органів місцевого самоврядування виконують і інші обов’язки, покладені на них законодавством та посадовими інструкціями, не здійснення особистого прийому громадян поза затвердженим порядком та графіком такого прийому не може вважатися неправомірними діями.

Працівник селищної ради під час позачергових виборів народних депутатів був обраний головою ДВК, розпорядженням голови був увільнений від виконання службових обов'язків на період виборчого процесу, з 05.07.2019 до дня припинення повноважень виборчої комісії. Чи потрібно оформлювати розпорядження про початок виконання службових обов’язків де прописувати що працівник вважається таким, що приступив до виконання службових обов’язків з 10 серпня 2019 року. Чи достатньо буде надати у бухгалтерію довідку про виконання обов’язків члена виборчої комісії, де вказано період роботи голови ДВК.

Оскільки у розпорядженні голови було зазначено, що службовець тимчасово увільняється від виконання службових обов’язків на період виборчого процесу, а саме до припинення повноважень виборчої комісії, достатньо буде надати належним чином оформлену довідку, в якій буде зазначена дата припинення повноважень комісії. Поновлення виконання службових обов’язків у такому випадку буде відбуватися автоматично.

Доброго дня! Просимо надати консультацію з наступного питання. Згідно абзацу 4 статті 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради приймаються шляхом затвердження відповідною радою. Чи може міський голова, своїм розпорядженням , звільнити керуючого справами виконавчого комітету за невиконання його доручень та обовязків визначених рішенням виконавчого комітету "Про розподіл функціанальних обовязків, між міським головою, секретарем... та керуючим справами виконкому"?

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Частиною третьою статті 147-1 КЗпП України визначено, що працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (абз. 3 ч.1 ст. 10) визначено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою.

Таким чином звільнення з посади керуючого справами виконавчого комітету міської ради, як захід дисциплінарного стягнення, має відбуватися на підставі рішення відповідної ради.

Додатком 52 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №525 «Про внесення змін у додатки до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. №268» передбачено посаду лише заступника голови ради. Посада заступника голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів в даному додатку відсутня. Чи правомірно вважати відсутність посади у додатку 52 Постанови як крок до скорочення посади у штатному розписі?

Організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Конституцією України, Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Усі інші питання, не врегульовані законодавчими актами, регулюються підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ієрархії нормативно-правових актів за їх юридичною силою у правовій системі України, підзаконні нормативно-правові акти не можуть суперечити актам законодавства і застосовуються до тих правовідносин, які не врегульовані законодавчими актами.

Законами України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (№ 2493-III) та «Про місцеве самоврядування в Україні» (№ 280/97-ВР) не передбачено і не було передбачено в структурі районних у містах радах такої посади як «Заступник голови ради з питань діяльності виконавчого органу». Зокрема, статтею 56 Закону № 280/97-ВР чітко встановлено, що районна, районна у місті рада обирає заступника голови, а обласна рада – заступників голови, виключно з числа депутатів відповідної ради. З цього положення випливає, що призначення/обрання інших заступників голови відповідної ради не з числа депутатів, не відповідає приписам Закону № 280/97-ВР.

Постанова Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 р. (зі змінами) є підзаконним нормативно-правовим актом, який регулює виключно правовідносини у сфері оплати праці посадових та службових осіб органів місцевого самоврядування. Даним нормативно-правовим актом не регулюються правовідносини щодо системи місцевого самоврядування, організації та діяльності, правового статусу органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Внесення Постановою КМУ від 19.06.2019 р. № 525 змін до Постанови КМУ від 09.03.2006 р. № 268, є приведенням положень останньої у відповідність з положеннями Закону № 280/97-ВР.

Таким чином, штатний розпис районної у місті ради має бути приведений у відповідність до законодавства шляхом затвердження його у новій редакції без посади «Заступника голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів ради».

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №525 «Про внесення змін у додатки до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. №268» внесено зміни у додатки до постанови №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Додатком 52 Постанови передбачено оклад для посади лише заступника голови ради, посада заступника голови районної в місті ради з питань діяльності виконавчих органів в даному додатку відсутня. Чи можна вважати дані посади аналогічними та встановлювати їм однаковий посадовий оклад?

Таким чином, у структурні і штаті районної у місті ради посада «Заступника голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів ради» не передбачена законодавством України. Відповідно не можна вважати посаду «Заступника голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів ради» аналогічною посаді «Заступника голови районної у місті ради».

Просимо надати розяснення з наступного питання. Селищна рада відповідно до свого рішення утворила комунальний заклад " Селищний центр фізичної культури і спорту", даний заклад не є позашкільним навчальним закладом. До штатного розпису закладу введено посади інструкторів з фізкультури. Наразі готуєм колективний договір даного заклуду. Підскажіть яку додаткову відпустку ми можем визначити для інструкторів фізкультури, чи у них буде тільки щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні.

Статтею 74 Кодексу законів про працю України (далі ― КЗпП) і ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР , передбачено надання громадянам, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, щорічні (основна та додаткові) відпустки. Якщо спеціальним законом для певної категорії працівників не встановлена інша тривалість щорічної основної відпустки, то її тривалість має становити 24 календарних дні.

Надання певним категоріям працівників більш тривалої щорічної відпустки можливе за рахунок надання щорічної додаткової відпустки.

Види щорічних додаткових відпусток

Згідно зі ст. 76 КЗпП України і ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки» до щорічних додаткових відпусток належать відпустки:

за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці відповідно до Списку № 1 (ст. 7 Закону про відпустки);
за особливий характер праці згідно зі Списком № 2 і працівникам із ненормованим робочим днем (ст. 8 Закону про відпустки);
інші відпустки, передбачені законодавством.

Оскільки посада інструктора з фізкультури передбачена у комунальному закладі, який не є позашкільним навчальним закладом, вона не входить до затверджених Списків № 1 та № 2. Відповідно не можливо надати такій категорії працівників додаткову щорічну відпустку з цих підстав. У даному випадку, на наш погляд, залишається варіант надання щорічної додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем.

У режимі ненормованого робочого дня працівники виконують роботу понад нормальну тривалість робочого часу. У законодавстві не встановлена тривалість перепрацювань, що допускаються для виконання трудових обов’язків та кількість випадків таких перепрацювань понад нормальний робочий день. Усе залежить від характеру і обсягу виконуваної роботи.

Разом з тим, як зазначено в Рекомендаціях № 7, такі перепрацювання не можуть бути систематичними.

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності може застосовуватися для керівників, фахівців і працівників, а саме для осіб:

праця яких не піддається точному обліку в часі;
робочий час яких за характером роботи ділиться на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Конкретний перелік професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, на кожному підприємстві визначається колективним договором (п. 7 Рекомендацій № 7).

Зазвичай список професій, посад працівників з ненормованим робочим днем із зазначенням конкретної тривалості відпустки у межах її семиденної тривалості, тобто від 1 до 7 днів включно, затверджується на підприємстві як додаток до колективного договору.

Заступника міського голови (виборна посада, затверджувалась на сесії міськради) було обрано народним депутатом. Як правильно перевести посадовця на іншу посаду? Чи потрібно скликати сесію для звільнення (переведення) посадовця?

У даному випадку правовідносини щодо реалізації права на зайняття виборної посади та припинення перебування на виборній посаді врегульовано законодавством України про працю та спеціальними законами: «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 № 2790-XII, «Про вибори народних депутатів України» від 17.11.2011 №4061-VI, «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III.

Пункт 5 частини першої статті 36 КЗпП України містить дві загальні самостійні підстави для припинення трудового договору – переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

При цьому, спеціальна норма, що міститься в Законі України №4061-VI (частина друга статті 100), передбачає, що «офіційне оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів є підставою для звільнення з роботи (посади), не сумісної з депутатським мандатом, та прийняття рішення про припинення дії іншого представницького мандата особи, обраної депутатом.»

Оскільки посада заступника міського голови є виборною (абз. 4 ч. 1 ст. 10 Закону № 2493-III), хоч і без представницького мандату, рішення про припинення служби на цій посаді має прийматися тим органом, який затверджував особу на відповідну посаду, тобто радою.

Поряд з цим звертаємо увагу, що у даному випадку не може йти мова про переведення працівника, а виключно у зв’язку з переходом на виборну посаду.

Вертикальні вкладки

Пошукова форма