Консультації

Надані консультації
Запитай експерта

Протягом листопада-грудня 2018 року вчителі школи були призначені керівниками команди учнів на олімпіади та конкурси, які проводились у суботу та неділю, тобто у вихідні дні. Чи правомірні дії начальника відділу освіти, який наказом визначив терміни олімпіад та конкурсів у вихідні дні? Чи правомірні дії директора школи щодо призначення керівників та відрядження команд учнів у вихідні дні? І яка процедура компенсації вчителю за їх роботу у вихідні дні?

Щодо відповідності чинному законодавству наказів керівників органу управління освіти та закладів освіти про призначення керівника команди учнів

Відповідно до п. 3.12. Положення про Всеукраїнські учнівські олімпіади, турніри, конкурси з навчальних предметів, конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт, олімпіади зі спеціальних дисциплін та конкурси фахової майстерності (далі ‒ Положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 22.09.11 року № 1099, до місця проведення олімпіад, турнірів і конкурсів учні прибувають організовано у супроводі керівника команди.

Згідно з п. 3.13. Положення керівник команди призначається з числа вчителів, майстрів виробничого навчання, викладачів навчальних закладів, які брали участь у підготовці учнів до олімпіад, турнірів і конкурсів, в їх проведенні і не є членами журі або оргкомітету відповідного етапу змагань.

Обов’язки керівника передбачені пп. 3.12., 3.15., 3.17., 3.18. та 3.20. Положення. Зважаючи на це, накази керівників органу управління освіти та закладів освіти про призначення керівника команди учнів відповідають чинному законодавству.

Щодо відрядження команди учнів та керівника команди у вихідний день

Згідно з пунктом 2.1. Положення Всеукраїнські учнівські олімпіади з навчальних предметів проводяться в чотири етапи:

I (перший) етап - шкільні (міжшкільні, училищні) на базі загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів і міжшкільних навчально-виробничих комбінатів;

II (другий) етап - районні (міські);

III (третій) етап - обласні (в Автономній Республіці Крим - республіканська, у містах Києві та Севастополі - міські);

IV (четвертий) етап - на державному рівні.

Проведення олімпіад I, II, III етапів з різних предметів одночасно забороняється.

Таким чином, встановлюються терміни проведення та завершення кожного етапу олімпіад.

Відповідно до пункту 2.2.2. Положення Порядок проведення, персональний склад оргкомітетів та журі, експерти-консультанти I етапу олімпіад, турнірів, конкурсів з навчальних предметів олімпіад зі спеціальних дисциплін та конкурсів фахової майстерності, а також рішення відповідних оргкомітетів затверджуються наказами керівника навчального закладу. Згідно з пунктом 2.2.4. Положення І етап олімпіад, турнірів, конкурсів з навчальних предметів олімпіад зі спеціальних дисциплін та конкурсів фахової майстерності має завершитись до 1 листопада.

Відповідно за проведення ІІ етапу олімпіад, турнірів, конкурсів з навчальних предметів олімпіад зі спеціальних дисциплін та конкурсів фахової майстерності відповідає орган управління освітою, у Вашому випадку відділ освіти. Цей етап має згідно з п. 2.3.3. Положення має завершитись до 30 грудня.

Отже, конкретні дати проведення І етапу олімпіад визначаються наказом керівника закладу освіти, а ІІ етапу ‒ керівника органу управління освітою.

На нашу думку, проведення олімпіад у вихідний день дозволяє забезпечити конституційне право учасникам олімпіад на здобуття загальної середньої освіти, що може бути порушене у разі їх проведення під час освітнього процесу.

Щодо компенсації вчителю роботи у вихідний день

Питання трудових відносин регулюється Кодексом законів про працю України (далі ‒ Кодекс).

Відповідно до статті 72 Кодексу робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Згідно із статтею 107 Кодексу робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам ‒ за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, ‒ у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, ‒ у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Отже, педагогічному працівнику робота у вихідний день може відшкодуватись у грошовій формі або ж наданням іншого дня відпочинку. Як правило, у наказі прописується форма відшкодування. Загальна практика свідчить про взяття вчителем додаткового вихідного під час канікулярного періоду.

Аналітичний центр АМУ

Чи має права сільська рада (ОТГ) здійснювати перевірку у закладах освіти (техперсонал), якщо є неофіційні відомості про невиконання своїх обов`язків персоналом, або взагалі лише числяться, проте не працюють фактично?

Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 25 Закону України «Про освіту» засновник або уповноважена ним особа, у Вашому випадку сільська рада або орган управління освітою, здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу освіти. Відповідно до статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються, зокрема, з бюджетів об’єднаних територіальних громад належать видатки на освіту. Оплата праці технічного персоналу закладів освіти належить до таких видатків.

Зважаючи на це, забезпечення заходів контролю за ефективним використанням коштів бюджету об’єднаної територіальної громади є обов’язком засновника закладів освіти.

Аналітичний центр АМУ

Відповідно до п. 5.4. «Типового положення про атестацію педагогічних працівників» педагогічним працівникам, які мають базову або неповну вищу педагогічну освіту, можуть присвоюватися педагогічні звання «вихователь-методист» (для музичних керівників, інструкторів з фізкультури та вихователів дошкільних навчальних закладів), «старший учитель», «старший вихователь», якщо стаж їх педагогічної діяльності становить не менш як 8 років та якщо вони мають найвищий тарифний розряд. Чи відповідає освіта, одержана у Кременчуцькому педагогічному училищі (1974 рік закінчення), базовій або неповній вищій педагогічній освіті, а освітній рівень педагогічного училища кваліфікаційному рівню «бакалавр»? Чи може працівнику закладу дошкільної освіти, який має кваліфікацію «вихователь дошкільного садка» та спеціальність дошкільне виховання, бути присвоєно звання «вихователь-методист» при 9 тарифному розряді? Який найвищий тарифний розряд можуть мати працівники закладів дошкільної освіти, якщо закінчили педучилище, при атестації?

Щодо відповідності освіти, здобутої у 1974 році в Кременчуцькому педагогічному училищі, базовій або неповній вищій педагогічній освіті

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» після набрання чинності цим Законом, тобто з 2014 року, диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра. Отже, здобута педагогом освіта відповідає освітньо-професійному ступеню молодшого бакалавра.

Щодо присвоєння звання «вихователь-методист» вихователю

Згідно з абзацом дванадцятим пункту 4.1. Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 року № 930 (далі ‒ Положення), атестація на відповідність займаній посаді з присвоєнням кваліфікаційних категорій проводиться щодо вчителів та викладачів усіх спеціальностей, а також щодо вчителів-дефектологів, методистів, вихователів, вихователів-методистів, соціальних педагогів, практичних психологів, логопедів, вчителів-логопедів, завідувачів логопедичними пунктами, педагогів-організаторів, концертмейстерів, художніх керівників, музичних керівників, інструкторів з фізкультури, праці та слухових кабінетів, які мають вищу педагогічну або іншу вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра (далі - повна вища освіта), зокрема:

вихователі-методисти, вихователі дошкільних навчальних закладів ‒ повну вищу педагогічну освіту зі спеціальності дошкільна освіта, дошкільне виховання або які мають дві освіти, одна з яких ‒ неповна вища педагогічна або базова педагогічна з цієї самої спеціальності, а друга ‒ повна вища педагогічна освіта за іншим фахом.

Тобто для атестації на категорію зазначена особа має додатково здобути повну вищу освіту за цим або іншим фахом.

Умови та порядок присвоєння педагогічних знань регулюються розділом V Положення. Відповідно до пункту 5.2. Положення педагогічне «вихователь-методист» може присвоюватися педагогічним працівникам, які мають кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», здійснюють науково-методичну і науково-дослідну діяльність, мають власні методичні розробки, які пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами або професійними об'єднаннями викладачів професійно-технічних та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти.

При цьому звертаємо увагу, що відповідно до пункту 5.4. розділу V Положення педагогічним працівникам, які мають базову або неповну вищу педагогічну освіту, можуть присвоюватися педагогічні звання «вихователь-методист» (для музичних керівників, інструкторів із фізкультури та вихователів дошкільних навчальних закладів), «старший учитель», «старший вихователь», якщо стаж їх педагогічної діяльності становить не менш як 8 років та якщо вони мають найвищий тарифний розряд.

Якщо зазначена Вами особа, відповідає цим вимогам, то їй може бути присвоєне звання «вихователь-методист».

Щодо найвищого тарифного розряду, що може бути встановлений випускникам педагогічного училища

Відповідно до схеми тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298, посади вихователів та вихователів-методистів можуть мати 10-14 розряди за Єдиною тарифною сіткою.

Відповідно до додатка 9 Схеми тарифних розрядів посад керівних та педагогічних працівників дитячих дошкільних навчальних закладів усіх типів і найменувань (крім дитячих будинків), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України 26.09.2005 року № 557, фахівцям, які не мають освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста (до введення в дію Закону України «Про освіту» ‒ середньої спеціальної освіти), установлюється 10 тарифний розряд.

У той же час фахівцям, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра (до введення в дію Закону України «Про освіту» ‒ вищу освіту), установлюється 11 тарифний розряд.

Зважаючи на те, що зазначена Вами особа має диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта), то їй можна встановити 10-11 тарифний розряд, оскільки відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників вона не може мати категорію.

Аналітичний центр АМУ

Як провести реорганізацію (злиття чи приєднання) двох закладів освіти (ЗОШ І-ІІІ ступенів та гімназії 5-9 класів), розташованих на одній території, та оголошення конкурсу на посаду директора?

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності, та крім іншого, утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Згідно з пунктом 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної форми власності відноситься виключно до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до абзацу пʼятого частини другої статті 66 Закону України «Про освіту» повноваження здійснювати реорганізації закладу освіти, у тому числі шляхом злиття, належить до компетенції засновника, тобто, наприклад, міської ради. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про загальну середню освіту» повноваження з реорганізації закладу загальної середньої освіти належить засновнику, який готує відповідне рішення. При цьому відповідно до частини другої цієї ж статті у разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти засновник зобов’язаний забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти.

Звертаємо увагу, що відповідно до частини другої статті 1, частини п’ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обов’язковим має бути доступ громади до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження комунальним майном, яким є комунальні заклади освіти. Тому обов’язковою процедурою у процесі реорганізації навчальних закладів має бути оприлюднення інформації про наміри засновника здійснити реорганізацію закладу шляхом, вказаним у статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Також зауважуємо, що у разі скорочення педагогічних працівників необхідно дотримуватись процедури, викладеної у пункті 1 статті 40, статті 42, абзаці першому статті 49² Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Кодексу законів про працю України у разі реорганізації підприємства, установи, організації колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін. Також згідно з частиною четвертою статті 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Оскільки під час реорганізації змінюються умови праці керівника закладу загальної середньої освіти (у цьому випадку двох керівників), то варто скористатись нормою частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України, а саме: у звʼязку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці ‒ систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших ‒ працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. У такому разі, якщо керівники цих закладів загальної середньої освіти погоджуються зі змінами умов праці, то продовжують свою діяльність на запропонованих їм посадах до внесення нових змін у законодавстві (готується до розгляду новий Закон України «Про загальну середню освіту»). У разі незгоди трудові відносини із керівником закладу загальної середньої освіти припиняються й засновником оголошується конкурс відповідно до Закону України «Про освіту».

Звертаємо увагу, що якщо шляхом реорганізації закладів буде злиття і жоден із керівників не погодиться перейти на іншу посаду (наприклад, заступника), то проведення конкурсу на посаду керівника закладу освіти є обов’язковим; якщо шляхом реорганізації закладів буде обрано приєднання, то на посаді залишиться той керівник, до очолюваного яким закладу приєднується інший заклад освіти. Під скорочення потрапить у такому разі керівник закладу освіти, який приєднується.

Аналітичний центр АМУ

Яким є порядок створення ліцею на базі закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів?

Відповідно до підпункту пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про освіту» переоформлення установчих документів закладів освіти з метою приведення їх у відповідність із цим Законом здійснюється протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про освіту» «повна загальна середня освіта має три рівні освіти: початкова освіта тривалістю чотири роки (початкова школа); базова середня освіта тривалістю п’ять років (гімназія); профільна середня освіта тривалістю три роки (ліцей)». Згідно з частиною шостою статті 22 Закону України «Про освіту» статус, організаційно-правова форма, тип закладу освіти визначаються засновником і зазначаються в установчих документах закладу освіти, а відповідно до частини четвертої цієї статті заклад освіти може здійснювати освітню діяльність одночасно на різних рівнях освіти та за різними видами освіти, утворювати для цього структурні підрозділи.

Оскільки статут закладу загальної середньої освіти затверджується на тривалий час, то організаційно-правова форма його діяльності має враховувати всі рівні, за якими надаватиметься у ньому освіта, незалежно від термінів впровадження нових програм.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про освіту» заклад загальної середньої освіти, що реалізує освітні програми на декількох рівнях загальної середньої освіти, має тип закладу вищого рівня, на якому провадиться освітня діяльність.

Отже, якщо у на базі закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів буде утворено заклад освіти, що здійснюватиме надання освітніх послуг на трьох рівнях: початкова школа, гімназія, ліцей, – то при затвердженні Статуту в новій редакції назву закладу буде визначено як Ліцей (№, власна назва) / назва міської ради / назва області.

Наприклад, Ліцей «Перспектива» імені Лесі Українки (назва) міської ради (назва) області.

Примірний статут закладу загальної середньої освіти затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 29.04.2002 року № 284. Цим документом можна користуватись під час розроблення статуту ліцею у частині, що не суперечить законам України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту».

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про освіту» засновник закладу освіти або уповноважена ним особа затверджує установчі документи закладу освіти, їх нову редакцію та зміни до них. Таким чином, рада, як засновник, затверджує статути закладів освіти.

Аналітичтиний центр АМУ

Чи оголошується конкурс на посаду керівника закладу під час переведення ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 (педагогічного та учнівського колективу) у нову збудовану школу № 5?

Відповідно до статті 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Зважаючи на це, оголошувати конкурс на керівника закладу не потрібно, оскільки трудовий договір із чинним керівником не розірвано.

Аналітичний центр АМУ

При розрахунку субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об'єднаних територіальних громад враховується: Xi - кількість сільського населення об’єднаної громади; X – кількість сільського населення всіх об’єднаних територіальних громад; Yi - площа території об’єднаної територіальної громади; Y - площа територій усіх об’єднаних територіальних громад. Дані органів місцевого самоврядування та КМУ відрізняються. З яких джерел (державні статистичні дані, дані органів місцевого самоврядування...) КМУ бере дані щодо кількості сільського, міського населення? Яка правова основа взятих даних?

Для здійснення розподілу субвенції використовувалися статистичні дані щодо чисельності наявного населення (за оцінкою) станом на 01.01.2016, надіслані Держстатом листом від 06.01.2017 № 10.2-15/4-17.

Відповідно до Положення про Державну службу статистики України (далі - Держстат), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 р. № 481 Держстат відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, організовує і проводить статистичні спостереження за соціально-економічними та демографічними явищами і процесами, екологічною ситуацією в Україні та її регіонах шляхом збирання форм державної статистичної звітності та проведення спеціально організованих статистичних спостережень (переписів, одноразових обліків, опитувань, вибіркових обстежень, у тому числі населення (домогосподарств). Для виконання покладених на нього завдань Держстат має право застосовувати під час проведення державних статистичних спостережень щодо фізичних осіб, які підлягають таким спостереженням, методи опитування з використанням телефонного, поштового зв’язку, а також безпосереднього відвідування працівниками органів державної статистики та тимчасовим персоналом, який залучається до проведення статистичних спостережень, їх житлових і господарських приміщень і будівель, земельних ділянок тощо; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв’язку та іншими технічними засобами.

До основних завдань Держстату, зокрема належить надання державним органам та органам місцевого самоврядування статистичної інформації в обсягах, за формами і в строки, визначені планом державних статистичних спостережень або окремими рішеннями Кабінету Міністрів України та проведення моніторингу і задоволення потреб користувачів у статистичній інформації.

У міжпереписний період Держстат відповідно до плану державних статистичних спостережень, який щорічно затверджується постановою Кабінету Міністрів України та згідно із Методикою проведення розрахунків (оцінок) чисельності населення, затвердженою наказом Держстату від 25 грудня 2014 року № 402, здійснює поточні розрахунки (оцінки) чисельності наявного населення по Україні в цілому, областях, районах, міськрадах, міських населених пунктах на підставі даних останнього перепису населення, а також адміністративних даних про реєстрацію народжень, смертей, які надають територіальні органи Міністерства юстиції України, та реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання, які надають територіальні підрозділи Державної міграційної служби України.

Наразі Асоціація міст України спільно з Міністерством регіонального розвитку опрацьовує питання щодо проведення розрахунків субвенції на основі даних про чисельність населення з реєстру територіальної громади, який ведуть виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (статтею 37¹ Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

До міської ради надходять численні листи з проханням від надавача ПМД стосовно фінансування на придбання медикаментів, заробітної плати та загальне скрутне матеріальне становище надавача ПМД. Підкажіть, будь ласка, що повинна обов’язково фінансувати ОТГ у сфері первинної медицини, яка не на балансі громади? За рахунок яких коштів первинна медицина закуповує ліки? Порадьте законодавчі акти стосовно відносин громада - надавач ПМД.

Статтею 4 Закону України «Про державні фінансові гарантії» передбачено, що програмою медичних гарантій визначаються перелік та обсяг медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України.

У свою чергу пунктом 4 Порядку реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на 2019 рік затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 р. № 1117 зазначено, що «перелік послуг з медичного обслуговування населення (медичних послуг), пов’язаних з первинною медичною допомогою, оплату надання яких держава гарантує в межах програми медичних гарантій на 2019 рік, визначається Порядком надання первинної медичної допомоги, затвердженим МОЗ.

Та пунктом 12 цього Порядку зазначено, що оплата за надані медичні послуги здійснюється відповідно до договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного з Національною службою здоров’я України.

Переліком визначеному Додатком 1 до Порядку надання первинної медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.03.2018 № 504 «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 березня 2018 року № 348/31800) передбачено медичні послуги з надання первинної медичної допомоги. У рамках здійснення медичного обслуговування населення, надавач ПМД організовує забезпечення пацієнтів медичними послугами, у тому числі лабораторними та інструментальними діагностичними дослідженнями, відповідно до додатків 2, 3 до цього Порядку.

Стосовно запитання, що повинна обов’язково фінансувати ОТГ у сфері первинної медицини, яка не на балансі громади?

Якщо на території об’єднаної громади недостатньо бюджетних установ, інших суб’єктів господарювання комунальної власності, які забезпечують надання гарантованих послуг, визначених п. 2 частини першої ст. 86 Бюджетного кодексу України (далі - БКУ), в обсязі, визначеному фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, обрахований обсяг видатків на здійснення цих послуг враховується при визначенні міжбюджетного трансферту бюджету, з якого утримуються бюджетні установи, що надають гарантовані послуги.

Стаття 93 Бюджетного кодексу України дозволяє передачу коштів між місцевими бюджетами на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів у вигляді міжбюджетного трансферту. Згідно з п.5 Порядку та умов надання медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 січня 2015 р. № 11, передбачено, що місцеві ради мають право передавати кошти субвенції у вигляді міжбюджетного трансферту іншим бюджетам для надання медичних послуг за місцем обслуговування населення.

Підпункти г), ґ), д) пункту 3 Стаття 89 Бюджетного кодексу України визначають видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад.

Згідно ст. 93 Бюджетного кодексу України передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору. Умови надання субвенцій, зазначених у ст.101 БКУ, визначаються відповідним договором сторін, який укладається одночасно з прийняттям рішення про передачу коштів і є невід’ємною частиною рішень про внесення змін до відповідних місцевих бюджетів. Усі договори про передачу коштів між місцевими бюджетами згідно з такими рішеннями укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.

З 1 квітня 2019 р. реімбурсація лікарських засобів здійснюється виключно за електронними рецептами, виписаними через електронну систему охорони здоров’я, відповідно до Порядку реімбурсації лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2017 р. № 152 “Про забезпечення доступності лікарських засобів”. Реімбурсація лікарських засобів здійснюється для лікування в амбулаторних умовах серцево-судинних захворювань, цукрового діабету II типу та бронхіальної астми. Відпуск лікарських засобів за електронним рецептом здійснюється в аптеках чи аптечних пунктах, які здійснюють відпуск лікарських засобів згідно з договором про реімбурсацію, укладеним між НСЗУ та суб’єктом господарювання, незалежно від місця проживання пацієнта чи місця надання медичних послуг.

Крім того, на сайті Асоціації міст України Ви можете ознайомитися з актуальною нормативно-правовою базою за посиланням: http://www.auc.org.ua/galuz/ohorona-zdorovya.

Відповідно до вимог наказу МОЗ №157 від 26.01.2018 у лікарні відмінено диспенсаризацію населення. У зв’язку з цим зупинено безкоштовне надання медичних препаратів пацієнтам неврологічного профілю (епілепсія та хворобу Паркінсона), пільгові рецепти цій категорії хворих не виписуються. Направляють цих пацієнтів до КНП "Центр первинної медико- санітарної допомоги" щодо безкоштовного надання медикаментів. КНП фінансується згідно договору Національною службою здоров’я України. Питання: чи має право лікар КНП виписувати безкоштовні рецепти хворим неврологічного профілю? За рахунок яких коштів здійснюється оплата за вищезазначені засоби?

Порядок диспансеризації, що був затверджений наказом МОЗ України від 27 серпня 2010 року №728 «Про диспансеризацію населення», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1396/18691, втратив чинність на підставі наказу МОЗ України від 19.03.2018 № 504 «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21 березня 2018 р. за № 348/31800.

Щодо безоплатного або пільгового відпуску лікарських засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року №1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» затверджено Перелік груп населення, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються безоплатно або на пільгових умовах, та Перелік категорій захворювань, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безоплатно. Зокрема другим Переліком передбачено такі хвороби як епілепсію та хворобу Паркінсона, про які Ви згадуєте у запитанні, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безоплатно за рецептами лікарів.

Пунктом 2 постанови визначено, що відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах у разі амбулаторного лікування осіб провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб.

Виписувати пільгові рецепти можуть як лікарі в закладах охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, так і лікарі, які спостерігають таких хворих в закладах охорони здоров’я, що надають вторинну медичну допомогу. Це залежить від рішення прийнятого у Вашому місті. А особи, які обслуговуються у відомчих лікувально-профілактичних закладах і мають право на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів, отримують їх у аптеках, закріплених за цими закладами.

Відповідно до зазначеної постанови витрати, пов'язані з відпуском лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах, провадяться за рахунок асигнувань, що передбачаються державним та місцевими бюджетами на охорону здоров’я.

З якого бюджету фінансується освіта в ОТГ, в даному випадку я маю на увазі села, з власного чи державного? Дайте, будь ласка, чітку і повну відповідь.

Відповідно до частини другої статті 78 Закону України «Про освіту фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Щодо фінансування освіти з бюджету ОТГ

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються, зокрема, з бюджетів об’єднаних територіальних громад, належать видатки на освіту:

а) дошкільну освіту;

б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади (у тому числі: загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів, спеціалізовані школи (школи-інтернати) (крім шкіл, визначених у підпункті "а" пункту 7 частини першої статті 87 та у підпункті "а ^-1" пункту 2 частини першої статті 90 цього Кодексу), ліцеї (ліцеї-інтернати), гімназії (гімназії-інтернати), колегіуми (колегіуми-інтернати) (крім загальноосвітніх навчальних закладів, визначених у підпункті "а ^-1" пункту 2 частини першої статті 90 цього Кодексу), вечірні (змінні) школи); навчально-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад";

в) навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри (якщо не менше 70 відсотків кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячих будинків, навчально-реабілітаційних центрів припадає на територію відповідного міста, району чи об’єднаної територіальної громади), інклюзивно-ресурсні центри;

г) інші державні освітні програми;

ґ) вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації державної та комунальної власності відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів);

д) позашкільну освіту.

Щодо фінансування освіти з державного бюджету

Відповідно до частини першої статті 97 Бюджетного кодексу України у Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам, зокрема у сфері освіти:

4^-2) додаткова дотація на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров’я;

6) освітня субвенція;

6^-1) субвенція на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами;

12) інші додаткові дотації та інші субвенції.

Звертаємо увагу, що згідно з статтею 103² Бюджетного кодексу України освітня субвенція спрямовується на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників у таких типах навчальних закладів:

1) загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів;

2) шкільні відділення навчально-виховних комплексів "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад";

3) спеціалізовані школи (школи-інтернати), включаючи школи-інтернати з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів для поглибленої підготовки дітей в галузі науки і мистецтв, фізичної культури і спорту, інших галузях, ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою; ліцеї (ліцеї-інтернати); гімназії (гімназії-інтернати); колегіуми (колегіуми-інтернати);

4) вечірні (змінні) школи;

5) загальноосвітні навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні санаторні школи-інтернати; спеціальні загальноосвітні школи-інтернати; загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки;

6) спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, навчально-реабілітаційні центри, інклюзивно-ресурсні центри;

7) професійно-технічні навчальні заклади державної та комунальної власності в частині забезпечення видатків на здобуття повної загальної середньої освіти;

8) вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації державної та комунальної власності в частині забезпечення видатків на здобуття повної загальної середньої освіти.

Відповідно до частини першої статті 103⁶ Бюджетного кодексу України додаткова дотація на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров’я спрямовується на 1) видатки навчальних закладів, визначених у частині першій статті 103^-2 цього Кодексу (крім видатків на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників навчальних закладів, визначених пунктами 1-6 частини першої статті 103^-2 цього Кодексу, а також навчальних закладів, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 103^-2 цього Кодексу, в частині здобуття повної загальної середньої освіти).

Згідно із статтею 103³ Бюджетного кодексу України субвенція на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами спрямовується на надання державної підтримки для здобуття освіти дітьми сліпими та із зниженим зором, глухими та із зниженим слухом, з тяжкими порушеннями мовлення, із затримкою психічного розвитку, з порушеннями опорно-рухового апарату, з порушенням інтелектуального розвитку, із складними порушеннями розвитку (у тому числі з розладами аутичного спектра) у закладах та установах освіти відповідно до частини другої цієї статті.

Відповідно до додатка 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачені у 2019 році такі види трансфертів місцевим бюджетам (інші види трансферів), як:

субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на модернізацію та оновлення матеріально-технічної бази закладів професійно-технічної освіти у розмірі;
субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти «Нова українська школа»;
субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на створення та ремонт існуючих спортивних комплексів при загальноосвітніх навчальних закладах усіх ступенів;
субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію заходів, спрямованих на підвищення якості освіти.

Напрями та цільове призначення цих субвенцій передбачені порядками та умовами надання їх місцевим бюджетам, що затверджуються відповідними актами Кабінету Міністрів України.

Аналітичний центр АМУ

Вертикальні вкладки

Пошукова форма