Консультації

Асоціація міст України розглянула звернення селищної ради щодо передачі дошкільного навчального закладу на утримання до органів місцевого самоврядування районного рівня та повідомляє.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, регулюються Бюджетним кодексом України (далі – Кодекс) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Згідно з статтею 89 Кодексу видатки на дошкільну освіту та загальну середню освіту належать до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Разом із цим, відповідно до частини 4 пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу видатки визначені підпунктом "а" пункту 2 частини першої статті 89 Кодексу, а також підпунктом "б" пункту 2 в частині утримання навчально-виховних комплексів "дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад", за умови, що загальноосвітній навчальний заклад – I ступеня, пунктом 5 частини першої статті 89 Кодексу в частині утримання сільських, селищних та міських палаців і будинків культури, клубів, центрів дозвілля, інших клубних закладів та бібліотек здійснюються сільською, селищною, міською (міста районного значення) радою при прийнятті рішення про передачу коштів на здійснення таких видатків районною радою за зверненням сільської, селищної, міської (міста районного значення) ради шляхом надання міжбюджетного трансферту з районного бюджету бюджетам місцевого самоврядування.

Тобто у разі відсутності відповідного звернення зазначені вище видатки відповідно до статті 89 Кодексу повинні здійснюватися з районного бюджету.

При цьому потрібно обов’язково здійснити передачу закладу з комунальної власності до спільної власності територіальних громад району. Передача зазначених закладів здійснюється незалежно від стадії бюджетного процесу, адже кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Водночас, відповідно до пункту 31 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон) прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з пунктами 4 та 8 статті 60 Закону районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління обʼєктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших субʼєктів. Обʼєкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим субʼєктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Тобто здійснення утримання закладів із районного бюджету не тягне за собою обов’язкової передачі права власності. Заклад може лишитися у комунальній власності і використовуватися районною радою на підставі договору оренди або позички. Окрім того, зазначаємо, що право оперативного управління майном регулюється статтею 137 Господарського кодексу України. Якщо районна рада відмовляється від належного фінансування таких закладів це є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, вважаємо, що дошкільний навчальний заклад комунальної форми власності може бути переданий селищною радою в оперативне управління районної ради за наявності згоди та позитивних рішень обох рад.

Аналітичний центр АМУ

Законодавство України передбачає певні обмеження щодо використання отриманої, у тому числі й органами місцевого самоврядування та їх комунальними підприємствами, інформації про фізичну особу. Так  стаття 11 Закону України «Про інформацію» передбачає, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом. При цьому визначається, що інформація про фізичну особу (персональні дані) -  це відомості  чи сукупність відомостей про фізичну особу, за якими вона ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Оскільки Ви плануєте публікувати лише список квартир з адресами, не вказуючи при цьому прізвище, ім’я та по-батькові власника (або користувача об’єкту нерухомості), за цими відомостями неможливо ідентифікувати фізичну особу. Таким чином, Ваші дії не будуть порушувати вимоги Закону України «Про інформацію».

Відповідь підготована на запит працівника органу місцевого самоврядування

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», декларації повинні подавати особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону.

У пункті 1 зазначені, зокрема, сільські, селищні, міські голови, інші посадові особи місцевого самоврядування, депутати місцевих рад.

У пункті 2 зазначені  особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У підпункті «а» до пункту 2 вказано, що це, зокрема, посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої статті 3.

Комунальні підприємства, як такі, що утворюються місцевими радами і належать до комунальної власності, є юридичними особами публічного права.

Частиною третьою статті 65 Господарського кодексу України  до посадових осіб підприємства віднесено керівника підприємства, головного бухгалтера,  членів наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту. Передбачено, що статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Таким чином, керівник комунального підприємства, його головний бухгалтер, інші посадові особи підприємства, визнані такими законом або статутом підприємства, мають подавати декларації.

Щодо завідувачів комунальних дошкільних навчальних закладів, то,  відповідно до частини п’ятої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», на посадових осіб закладів, установ та організацій, які здійснюють основну діяльність у сфері освіти (крім керівників вищих навчальних закладів та їх заступників), дія цього закону в частині подання декларацій не поширюється.

Це саме стосується:

посадових осіб сфери охорони здоров’я (крім керівників закладів охорони здоров’я центрального, обласного, районного, міського (міст обласного значення, міст Києва та Севастополя) рівня);

посадових осіб сфер соціального обслуговування населення, культури, фізичної культури та спорту.

За умов чинного  на березень 2017 року законодавства - можуть. Адже сьогодні керуючий справами не є прямим начальником головспеца управління, наприклад, економіки. Він його не наймає на роботу, не звільняє, не преміює, не рухає по службі.
Однак за новим законом "Про службу в органах місцевого самоврядування", набуття яким чинності очікується з 1 травня ц.р., відносини змінюються.
Керуючий справами стає прямим начальником усіх службовців цієї категорії (до якої належить головспец будь-якого підрозділу у виконкомі). Він їх призначає, звільняє, підписує їм премії... І тоді робота головспеца в
підпорядкуванні близької особи - керуючого справами стане суперечити статті 27 закону "Про запобігання корупції". Когось з них треба буде або вивести поза межі цього службового зв'язку, або звільнити.