У вересні 2015 року містечко Гусятин та дві сільських ради по обидві його сторони згуртувалися в об’єднану територіальну громаду. Вже понад рік громада має свої відділи освіти й культури, створює нові проекти, щоб самій заробляти на себе.
Гусятинська громада небагата. Основне наповнення бюджету – податок на прибуток від господарських організацій та фізичних осіб. Однак найбільшим багатством Гусятина є мінеральна вода. Родовище «Новозбручанське» нагадує за свої типом знамениту Трускавецьку «Нафтусю». Солона вода типу «Ропа» схожа на мінводи Моршина, а також на води Прибалтійського курорту Друскіненка. Прибутків від славнозвісних джерел немає, бо ліцензії на їх використання закінчилися. А відомі в минулому санаторії занепали.
Журналісти сайту doba.te.ua відвідали містечко та його околиці аби на власні очі глянути, як живеться в Надзбручанському краї. Чи є перспектива в умовах децентралізації зазвучати Гусятину з новою славою санаторно-лікувального центру на Збручі?
«Другий сорт. Боротьба громади за перший»
Стратегічним проектом Гусятинської громади є відновлення бальнеологічної лікарні. В процесі децентралізації лікарню, а по факту лиш порожню будівлю, районна рада передала на баланс селищної ради.
Ми, не міняючи цільового призначення, розробили проект реконструкції будівлі, бо вона перебувала у жалюгідному стані. Першого липня маємо запустити лікарню в експлуатацію. Правда, не все вдалося зробити, що хотіли, бо вода буде привозна, – каже заступник Гусятинського селищного голови Роман Анкудінов.
Воду постачатимуть з джерел, які майже поряд медзакладу на віддалі до ста метрів. Їх свого часу використовував санаторій «Збруч». З 2010 року санаторій не працює, хоч і перебуває у відомстві Державного управління справами.
Сьогодні ліцензії на воду одна втратила чинність, в іншої теж термін закінчується, а отримати їх в Києві важко. Ми хочемо від джерел до лікарні приєднати трубопровід, щоб не возити машиною. Бо ж одна вода на ванни, а інша пити. До нас поки відносяться як до другого сорту, тому не знаю коли це вдасться, – зазначав посадовець про стосунки з верхівками влади.
«Підтримки серед депутатів не отримали»
У Гусятині є санаторій «Медобори», який розвалюється на очах, відмітив Роман Анкудінов. Санаторій належить обласній раді. Селищна рада неодноразово зверталася з листом до голови і депутатів облради з проханням передати приміщення колишнього оздоровчого центру. Місцевій громаді вдалося знайти людей, які готові взяти з боргами цей санаторій, оплатити всі податки, зарплату колишнім працівникам і відновити роботу згідно з цільовим призначенням.
Але підтримки серед обласних депутатів ми не отримали. Добре, що знайшли людину, яка готова вкладати гроші та нехай вкладає, але санаторій буде нашим, – так відповіла обласна рада. Ну вибачте, ви будете мою хату ремонтувати? Вам здається, я не сповна на розум. Так само я відреагував на їх слова.
«Зробити б променад, як у Єгипті...»
У Бальнеологічній лікарні робота кипить. Ремонтні роботи проводяться за кошти місцевого бюджету громади. Чекають також на допомогу державного фонду регіонального розвитку. У штаті новоствореного комунального медзакладу поки один працівник – директор. Євген Пожарнюк колись працював у санаторії «Збруч». Саме він координує роботу і знає, що буде в кожному куточку лікарні. Він називає її соціальним проектом, бо оздоровлюватимуться люди за помірними цінами.
Тут стоятимуть столики, люди питимуть чай під приємну музику. Далі – лікувальна сауна й басейн. Поставимо гідромасажну ванну. В інші – наливатимемо «Ропу». Людина має 15 хвилин перебувати у такій ванній. Покращується стан при остеохондрозах, болях в спині, вода лікує першу стадію гіпертонії, – каже Євген Пожарнюк.
Лікар веде нас на другий поверх, який має бути діагностичним. Тут люди проходитимуть кардіограму, спірографію, тут будуть відпочинкові палати.
Ми маємо лікувати три стратегічних напрямки: урологічні захворювання, гасроентерогічні та хвороби опорно-рухового апарату. Також цукровий діабет першого і другого типу. Існує така практика, що завдяки нашій мінеральній воді люди при першому типі зменшували кількість введення інсуліну з 40 до 10 одиниць, – розповідає директор лікарні.
Неподалік лікарні є три свердловини: дві з Нафтусею, одна з Ропою. До цих джерел тягнеться вниз широка стежка.
Дорогою до них зробити б променад, як у Єгипті, поставити лавочки, насадити дерев, щоб було приємно йти по воду, – посміхається лікар.
Ми розраховуємо на лікарню. Думаю, тут ми розвиватимемося, буде створено біля 60 робочих місць, а це немало для такого містечка як Гусятин. Попри цю структуру, розвивалися б й інші, – зауважив заступник селищного голови.
«У людей з’явилася надія»
З комунальними установами не все добре. Типове явище для багатьох міст України. На день приїзду журналістів в Гусятині вже другу добу не було води, прорвало систему водопостачання. Труби в містечку повністю використали свій амортизаційний термін, їх треба міняти.
До реформи децентралізації не було замінено жодного метра водопроводу. Торік пожежники проводили свої комунікації й громада приєдналися до них. Так замінили біля 500 метрів труби.
Втім, помітні зрушення в процесі децентралізації відчули мешканці сусідніх сіл, які об’єдналися з районним центром в громаду. У 2016 році на розвиток двох населених пунктів Вільхівчик і Суходіл селищна рада виділила понад мільйон гривень.
У людей з’явилася надія, що все ж таки можна щось змінити, покращити. До нас вже просяться інші села, бо бачать, що їм важко, – говорив заступник селищного голови Роман Анкундінов.
«За два роки зроблено більше, ніж за цілих шість»
Невеличке село Вільхівчик за п’ять кілометрів до райцентру у вересні 2016-го стало частиною Гусятинської об’єднаної територіальної громади. У ньому мешкає майже 600 осіб у 180-ти дворах. Вибори в селі не проводилося, бо потрібні були великі кошти.
Коли вирішувалося питання об’єднання, я вагалася. Зібрала депутатів, жителів села, та ніхто не знав наперед чи буде це на краще. Але розуміли, що виходу аж такого немає, бо коштів у нашій сільраді не було, доходів теж. Тепер я задоволена, за два неповних роки зроблено більше, ніж за попередніх п’ять, – розповідає колишня голова сільради й теперішня виконуюча обов’язки старости села Оксана Чичун.
У селі тільки позитивні зміни, зазначає Оксана Чичун. Раніше село таких грошей не мало, відповідно, можливості зробити дійсно щось вартісне не було. Розпочали в 2016 році із зупинки, у якій перекрили дах. До того, як стати сільським головою, шість років назад, пані Оксана завідувала дитсадком. Вона особливо гордиться тим, що вдалось зробити для маленьких дітей свого рідного села.
Дитсадок колись горів. Та вже за децентралізації ми відновили його роботу не тільки на 4 години, як було до пожежі, а вже на весь повний робочий день. Поставили нову гірку, павільйон. Павільйон ще повністю не зроблений, але цього роки ми його завершимо.
Минулого року по всьому селі доробили освітлення. Раніше було лише сім ліхтарів на центральній вулиці, а тепер – 50. Дорогу від Гусятина до Вільхівчика підсипають чим можуть, минулоріч взялися навіть за ті вулиці, на яких болото роки.
Сільський клуб будувався приблизно в 50-ті. З того часу жодних ремонтних робіт у ньому не проводилося. Стеля перегнила, дах протікав. Торік об’єднана громада виділила кошти на ремонт. Дах клубу перекрили металевою черепицею, відремонтували стелю, поміняли двері і поставили нові вікна.
