Уряд за засіданні 6 березня 2019 року ухвалив розпорядження «Про затвердження Національного плану дій боротьби із стійкістю до протимікробних препаратів». Це розпорядження прийнято з метою забезпечення ефективності використання протимікробних препаратів задля зниження тяжкості та тривалості перебігу інфекційних хвороб та забезпечення профілактики інфекційних захворювань.
У рамках зміни підходів до формування системи громадського здоров’я цей напрямок є одним із ключових у профілактиці та лікуванні інфекційних захворювань, раціонального застосування антибактеріальних препаратів у тому числі у харчовій промисловості та в удосконаленні системи епіднагляду за антибіотикорезистентністю.
Зазначений документ розроблено з урахуванням Глобального плану дій боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів, прийнятий резолюцією 68 Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я 26 травня 2015 року. Відповідно до Глобального плану виникає необхідність в узгодженому та комплексному підході на глобальному, національному та регіональному рівнях в рамках концепції «Єдине здоров’я» та участі таких секторів як медицина, ветеринарія, сільське господарство, охорона довкілля та споживачів серед населення.
Відкриття пеніциліну у 1928 році ознаменувало початок нової ери в лікуванні хвороб. І хоча антибіотики і вважають найвидатнішим відкриттям і універсальною зброєю проти більшості бактерій, вони можуть стати й новою «чумою» для людства.
Враховуючи масштабність проблеми, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) розробила документ під назвою «Глобальна стратегія ВООЗ зі стримування антибіотикорезистентності» (WHO Global Strategy for Containment of Antimicrobial Resistance).
Надмірне та нераціональне застосування антибіотиків вважається однією з основних причин поширення резистентності до протимікробних препаратів. У тому числі важливе значення у цьому процесі має їх безрецептурний продаж, часте використання в сільському господарстві й ветеринарії, низький інфекційний контроль, недостатня поінформованість як фахівців сфери охорони здоров’я, так і пацієнтів, та недооцінка ситуації всіма зацікавленими сторонами.
Антибіотикорезистентність призводить до зниження ефективності ліків у доступних варіантах лікування, а отже, і до збільшення смертності. Первісними причинами цього явища є фактори навколишнього середовища, які сприяють генетичній мутації бактеріальної клітини, тим самим пригнічуючи активний інгредієнт антибіотиків, а також нераціональне застосування антибіотиків у ветеринарії, в закладах охорони здоров’я, самолікування та останнім часом - брак інвестицій у розробку нових ліків.
В останній доповіді ВООЗ «Antimicrobial resistance — Global report on surveillance 2014» представлено оцінку економічного навантаження на бюджети країн, що несе антибіотикорезистентність. Тільки в ЄС вартість лікування резистентних патогенів оцінюється приблизно в 1,5 млрд євро на рік. Управління з оцінки технологій (Office of Technology Assessment), США, підрахувало, що витрати на управління резистентністю до антибіотиків у Сполучених Штатах становлять 0,1–10 млрд дол. США на рік.
Профілактика та контроль інфекцій є важливою стратегією для боротьби з ними та подальшим зменшенням застосування антибіотиків. Це передбачає програму інформування суспільства щодо необхідності належної гігієни (у тому числі миття рук), навичок щодо правильної поведінки під час чхання/кашлю, ізоляції інфікованих пацієнтів від здорових осіб тощо.
Національний план передбачає заходи стосовно удосконалення використання протимікробних препаратів у ветеринарній медицині, відпуску протимікробних препаратів аптечними закладами, інфекційного контролю у закладах охорони здоров’я всіх форм власності тощо.
Довідково
Сьогодні ситуація в Україні, як у світі в цілому, невтішна. На прикладі туберкульозної інфекції ми бачимо стрімке поширення мультирезистентних форм туберкульозу в державі. За даними Глобального звіту з туберкульозу 2017 року (ВООЗ), Україна увійшла до 20 країн з найвищим показником кількості випадків захворюваності на мультирезистентний туберкульоз.
Також у даному звіті наводяться дані про 8014 випадків хіміорезистентного туберкульозу в 72 країнах світу, серед яких виділено п'ять країн, які повідомили про найбільше число таких випадків: це Китай (525), Білорусь (572), Південна Африка (967), Україна (1195) та Індія (2464).
Поширення мультирезистентного туберкульозу в Україні становить не тільки епідеміологічну, але й економічну проблему. Загальновідомо, що лікування хіміорезистентного туберкульозу є набагато тривалішим і дорожчим. У 2016 році ВООЗ оцінює вартість лікування одного хворого на звичайний туберкульоз у 100-1000$, а одного хворого на хіміорезистентний туберкульоз у 2000-20000$. Тож у поєднанні із низькою ефективністю лікування і частою інвалідизацією, мультирезистентний туберкульоз є тяжким тягарем для системи громадського здоров’я України.
Аналітичний центр АМУ
