В більшості країн Західної Європи починаючи з 80-х років минулого століття в політиці та економіці головувала концепція неолібералізму – теорія про те, що ринок завжди являється оптимальним рішенням будь-якої проблеми, а діяльність сектора громадського обслуговування є неефективною та являється непосильним тягарем для економіки держави. 

Приватизація стала розглядатися як панацея від усіх бід, як найважливіший інструмент неоліберальної політики, оскільки вона, на думку ідеологів цієї політики, розширює ринок, водночас зменшує роль держави в регулюванні економіки, вивільняє з передачею підприємств, які надають громадські послуги у приватні руки, виконавчі органи влади від рутинної роботи з споживачами цих послуг.  Концепція неолібералізму була підтримана і законодавчо закріплена  і на рівні Європейського Союзу, що негативно позначилося на надані громадських послуг муніципальними структурами більшості країн – учасників ЄС.

Разом з тим звіт, підготовлений Дослідницькою групою Інтернаціоналу громадського обслуговування (РSIPV) за ініціативою Європейської федерації профспілок громадського обслуговування  у травні 2012 року показав, що після тривалого періоду, коли приватизація, передача робіт з надання послуг субпідрядникам і залучення сторонніх трудових ресурсів були основними пріоритетами в секторі громадського обслуговування, в даний час спостерігається наростання зворотних тенденцій. Це насамперед стосується водо- та енергопостачання.

 

Не дивлячись на фінансові труднощі в таких країнах Європи, як Німеччина, Франція, Великобританія, муніципалітети реалізовують програми зворотної муніципалізації  у сфері послуг.

Дослідження, проведені 2011 року Лейпцігським університетом на підставі даних, які були отримані від більше ніж 100 муніципалітетів Німеччини, показали, що в цій країні «спостерігається тенденція все більшого надання послуг підприємствами державного сектора». Особливо чітко ця тенденція відслідковується в енергетичному секторі. З 2007 року в Німеччині було засновано 44 нових підприємств комунальної власності, а управління понад 100 концесіями в галузі енергопостачання  знову  здійснюється громадським сектором. Майже усі нині діючі концесії в енергетичному секторі будуть переглядатися до 2016 року, і  біля двох третин усіх територіальних громад планують  викупити генератори енергії та розподільчі мережі. Розгортається кампанія та проведення референдумів за муніципалізацію  енергетики в таких містах, як Гамбург, Штуттгарт, Більфельд, Бремен, Франкфурт та Берлін.

Муніципалітети Німеччини також поновлюють самостійне надання послуг  з утилізації відходів, обслуговування житлового сектору, громадського транспорту. Головним факторами, які спонукають до ремуніципалізації послуг є неефективність роботи приватних підприємств, високі ціни та тарифи, необхідність підвищення контролю.

У Франції, на «батьківщині» приватних компаній у сфері водокористування, зростає кількість муніципалітетів , які здійснюють ремуніципалізацію підприємств цієї галузі.  Міська рада Парижу прийняла рішення про заміну приватних компаній муніципальними службами водокористування ще у 2010 році. Завдяки цьому  місто зекономило тільки за перший рік 35 млн. євро та змогло знизити тарифи на воду на 8 відсотків. Ще 40 французьких муніципалітетів, серед яких и такі міста як Бордо і Брест також вирішили муніципалізувати службу водокористування. Органи місцевого самоуправління повертають у свою власність і громадський транспорт. Муніципалізовано громадський транспорт, який раніше  управляла компанія Веолія у місті Сомюр. Планують зробити теж саме і ряд інших департаментів. У Франції є приклади коли утилізація відходів була віддана у володіння муніципалітетів після довгих років роботи за приватними договорами.

Навіть в Великобританії, де федеральні органи до цього часу виступають за приватизацію в секторах охорони здоров»я та пенітенціарних служб, громадського транспорту, утилізації відходів та прибирання будинків і територій,   муніципалітети часто повертаються до системи самостійного надання послуг в якості способу економії фінансових ресурсів.

Моніторинг проведений у 2011 році однією з дослідницьких організацій показав, що 80 з 140 місцевих рад Великобританії  повернулися до самостійного надання таких послуг як збір сміття, його переробка, прибирання вулиць, житлове будівництво, інформаційне забезпечення тощо. Проведена ефективна ремуніципалізація частини громадського транспорту в Лондоні, де були ліквідовані два державно-приватних підприємства. Замість них ці послуги надають зараз напряму муніципалітети. Причиною цього стала економічна нерентабельність та неефективне витрачання  коштів. Взагалі державне підприємство Transport for London, яке відповідає за транспортне обслуговування столиці Великобританії розірвало договори з 4 державно-приватними підприємствами.

Схожа тенденція спостерігається і в Фінляндії. Огляд, здійснений профспілкою громадського обслуговування та життєзабезпечення Фінляндії в 2011 році виявив, що 20 відсотків місцевих органів влади відмовляються від послуг підрядних організацій. Головною послугою, яка була віддана у володіння муніципалітетів стало прибирання;  поступового вони перебирають на себе й інші соціальні послуги – громадське харчування, служби теплопостачання та швидкої медичної допомоги. Основною причиною муніципалізації тут також є – можливість економії коштів та підвищення якості послуг. Опитування громадської думки засвідчило, що населення ставиться до передачі послуг підрядним організаціям з недовірою, 76 відсотків з них висловлюються проти масштабного аутсорсингу в секторі громадського обслуговування.

Приклади муніципалізації громадських послуг можна навести і по іншим країнам. В Угорщині в містах Будапешт та Печ відбулася ремуніципалізація служб водокористування. В Литві відмінено приватизацію енергетично системи, яка відбулася на початку 2000-х років і завершено процес її націоналізації.

Важливим фактором та одною з переваг самостійного надання послуг муніципальними службами є відсутність або зменшення витрат і складностей при співробітництві з приватними підприємствами. Процес проведення тендера та необхідність контролювати діяльність тої чи іншої компанії потребує додатково 10 і більше відсотків до вартості укладених  договорів. Деякі місцеві органи влади  в Німеччині, Франції, Великобританії відкрито заявили, що «підвищення контролю» та «спрощення управління» стали основними аргументами на користь ремуніципалізації.

Не менш важливими у цій справі являються - вартість залученого капіталу та прибуток.  Надання багатьох видів послуг потребують значних інвестицій, і державні органи майже завжди мають можливість одержати необхідний кредит під менші відсотки, ніж приватні підприємства. Зворотна муніципалізація прибуткового енергетичного  чи водопостачального підприємства дозволяє державним органам отримувати додатковий прибуток від майбутніх дивідендів.

Наведені факти та аргументи переконливо доводять, що приватизація громадських послуг стає все більш непопулярною у суспільстві. В окремих країнах виникають рухи проти неї, які підтримуються активно членськими організаціями Європейської федерації профспілок громадського обслуговування та органами самоврядування. Керуючись багаторічним досвідом значна кількість  муніципальних рад вже не вважають, що приватизація та приватні концесії є корисними для суспільства та муніципалітетів.

 

В процесі ремуніципалізації громадських послуг можуть виникати деякі проблеми у працівників цієї сфери, адже переміна роботодавця створює певну невизначеність для них. У цьому відношенні муніципалізація схожа з приватизацією. Зміни викликають питання про майбутню зайнятість, перспективи кар’єри, розмір оплати та умови праці тощо.

Більша частина профспілок працівників сектору громадського обслуговування перевагу надають державному (муніципальному) володінню підприємствами перед приватними і готові розробляти політику та стратегію роботи в умовах муніципалізації, так само, як вони розробляли політику для процесів приватизації, включаючи політичні процедури до того, як будуть прийняті рішення. Тобто серйозних проблем тут немає.

 

Які уроки необхідно зробити Україні, її гілкам влади і профспілкам, з урахуванням вище приведеного аналізу тенденцій розвитку громадського обслуговування в країнах Західної Європи та Євросоюзу?

Насамперед, не повторювати тих помилок, які мали місце в цих та інших країнах і враховувати, що ідея приватизації громадського обслуговування досить живуча. Так,  запровадження заходів жорсткої економії в окремих країнах Південної Європи стало новим поштовхом для приватизації. Не здають свої монопольні позиції також великі Європейські приватні компанії водо- та енергопостачання.

На жаль, після здобуття незалежності в нашій країні окремі політичні сили постійно і наполегливо пропагують та нав»язують суспільству ідею суцільної приватизації галузях громадського обслуговування, а інформація про негативні наслідки цих процесів не розголошується. Звісно, що за усім цим стоять інтереси окремих олігархічних груп, які розраховують на отримання чималого постійного та стабільного прибутку. Окрім того,  держава, місцеві органи влади,  як свого часу і в країнах Західної Європи, хочуть якого швидше  позбутися лишнього клопоту та перекласти тягар турбот і витрат на розвиток сектору  громадського обслуговування – на населення, залишити споживача один на один з приватними підприємствами.

Профспілки разом з іншими прогресивними силами повинні активно протистояти цій політиці і послідовно проводити в життя свою, яка ґрунтується насамперед  на соціальних аспектах. Громадські послуги мають бути доступними для усіх верств населення, підконтрольні людям, адже під словом «громадські» ми розуміємо служіння загальним інтересам, а не приватним чи особистим.

Для призупинення процесів приватизації необхідно провести значну  роз»яснювальну роботу серед населення, інформувати його  про факти розбазарювання людських коштів та корупційні схеми приватних компаній, про переваги надання життєво необхідних послуг  підприємствами державної та комунальної власності; пропагувати досвід організації робіт з якісного обслуговування населення  міських голів та виконкомів окремих міст. А такі приклади в Україні є. 

Громадським інституціям потрібно наполегливо добиватися від усіх гілок влади належного фінансування державних програм, які стосуються розвитку громадського обслуговування, залучення додаткових інвестицій у цю сферу. Приклад сусідньої Польщі показує, що самим активним інвестором у наведенні порядку в житловому фонді став сам споживач комунальних послуг – населення. Це можливо зробити і в інших сферах громадського обслуговування. Для цього необхідно небагато – напрацювати алгоритм (договір) про співпрацю та спів фінансування конкретних заходів в яких зацікавлені мешканці населених пунктів та міська влада  і, що саме головне – повернути, заслужити  довіру до цієї влади, щоб кошти вкладені людьми були використані за призначенням, спрацювали на покращення благоустрою, житлового фонду на якість комунальних та інших громадських послуг.