20 / Вересень, 2021
Асоціація міст України розглянула проєкт Закону України «Про соціальну роботу», який розробило Міністерство соціальної політики України та надіслало АМУ на погодження. Законопроєктом пропонується визначити організаційні та правові засади ведення соціальної роботи в територіальній громаді.
Асоціація міст України надала до законопроєкту ряд зауважень:
1. Законопроєкт частково дублює норми Закону України «Про соціальні послуги». АМУ пропонує Законопроєкт переглянути і виключити норми, які дублюються у інших законодавчих актах, зокрема в частині повноважень уповноважених органів системи ведення соціальної роботи.
2. Законопроєктом пропонується ввести у законодавство поняття «соціальне супроводження прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу». АМУ вважає за недоцільне розширювати термінологію системи соціального забезпечення. На думку АМУ, враховуючи практику здійснення соціальної роботи органів місцевого самоврядування з сім’ями, дітьми та молоддю, здійснення соціального супроводу сімей, у яких виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, яке виконується відповідно до Державного стандарту, повинне повністю задовольняти потреби відповідних сімей і дітей. АМУ пропонує не визначати відповідне соціальне супроводження як окремий напрямок ведення соціальної роботи.
3. Законопроєктом визначається, що Нацсоцслужба здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства під час проведення соціальної роботи. По-перше, Законопроєкт не визначає, що відноситься до проведення соціальної роботи. По-друге, із загального розуміння Законопроєкту можна зробити висновок, що забезпечення надання соціальних послуг якось співвідноситься із проведенням соціальної роботи. В той же час, забезпечення надання соціальних послуг є власним повноваженням органів місцевого самоврядування базового рівня і відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не може контролюватись органами виконавчої влади. АМУ пропонує уточнити норму Законопроєкту в частині суб’єкта та предмета контролю.
4. Законопроєктом визначено, що організацію соціальної роботи в територіальній громаді забезпечує соціальний менеджер. Зазначене, на думку АМУ, передбачає обов’язкове введення у кожній територіальній громаді посади соціального менеджера, що потребує суттєвих додаткових видатків з місцевих бюджетів. Зазначені видатки відповідно до статті 142 Конституції України повинні покриватись державою, в той же час Законопроєкт не передбачає надання додаткових ресурсів або джерел доходів місцевим бюджетам. АМУ пропонує уточнити цю норму.
5. Законопроєктом визначено, що соціальні менеджери, фахівці із соціальної роботи, яких уперше призначено на посаду, впродовж шести місяців після призначення проходять навчання з основних питань ведення соціальної роботи. В той же час, Законопроєктом не визначено, хто проводить ці навчання. Враховуючи логіку Законопроєкту вважаємо не доцільне покладати організацію навчань на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, оскільки більшість з них не мають необхідних кадрових та фінансових ресурсів. АМУ пропонує покласти зазначене повноваження на обласні центри соціальних служб.
6. Законопроєкт визначає окремий напрямок соціальної роботи як «робота із територіальною громадою». Зміст цієї роботи, який визначається статтею 14 Законопроєкту, на думку АМУ, не до кінця зрозумілий та не відноситься повністю до системи соціальної роботи:
-
«розроблення та реалізація соціальних програм, якими визначається системність дій, спрямованих на розв’язання соціальних проблем територіальної громади в цілому та окремих її мешканців» (абзац десятий статті 14): законодавство не визначає таке поняття як «соціальна програма»;
-
«проведення заходів, спрямованих на покращення соціального добробуту як окремих осіб, груп, так і територіальної громади в цілому» (абзац одинадцятий статті 14): покращення соціального добробуту не відноситься до соціальної роботи відповідно до її визначення;
-
«визначення потреб територіальної громади у проведенні соціальної роботи, наданні соціальних послуг та можливостей забезпечення цих потреб» (абзац дванадцятий статті 14): законодавство та Законопроєкт не визначає поняття «визначення потреб територіальної громади у проведенні соціальної роботи»;
-
«надання особам, які перебувають в складних життєвих обставинах, допомоги у визначенні особистих цілей та пошуку шляхів для їх реалізації» (абзац тринадцятий статті 14): зазначене відноситься до індивідуальної соціальної роботи, а не роботи із територіальною громадою;
-
«організація взаємодії між членами територіальної громади та між територіальними громадами» (абзац чотирнадцятий статті 14): не до кінця зрозумілий зміст цієї роботи; організація взаємодії між територіальними громадами по своїй суті не може відноситись до «роботи із територіальною громадою»;
-
«ефективний розподіл ресурсів, наявних у територіальній громаді» (абзац п’ятнадцятий статті 14): норма по своїй суті не відноситься до соціальної роботи.
АМУ не вбачає за доцільне визначати окремо напрям соціальної роботи із територіальною громадою, враховуючи незрозумілість її змісту, який визначається у Законопроєкті.
7. Законопроєкт визначає напрямки роботи із наставництва. В той же час, зазначена стаття Законопроєкту суперечить статті 17-1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Таке дублювання та невідповідність норм, на думку АМУ, є недоцільними. АМУ пропонує виключити із законопроєкту норми щодо наставництва.
8. Законопроєкт визначає, що особи, винні у незабезпеченні проведення соціальної роботи в територіальній громаді, несуть відповідальність відповідно до закону. По-перше, в розумінні Законопроєкту поняття «соціальна робота» є надзвичайно широким і не зрозуміло, що буде матись на увазі під незабезпеченням її проведення. По-друге, коло суб’єктів, які винні у незабезпеченні проведення соціальної роботи, є надзвичайно широким та включає, в тому числі, Мінсоцполітики (не прийнято необхідного для проведення соціальної роботи підзаконного акту), Державну фіскальну службу України (не надання інформації про доходи громадян за останні 6 місяців), Парламент (затягування із прийняттям Державного бюджету України на відповідний рік). По-третє, закони не визначають на сьогодні відповідальність за незабезпечення проведення соціальної роботи. АМУ пропонує виключити із законопроєкту слова «незабезпеченні проведення соціальної роботи в територіальній громаді».
9. Законопроєктом визначається, що спори з питань соціальної роботи, що виникають при її проведенні, розглядаються відповідно до законодавства. Зазначена норма не відповідає загальному підходу у законодавстві, оскільки зазвичай спірні питання вирішуються у судовому порядку чи регулюються законами. АМУ пропонує у статті 24 Законопроєкту слово «законодавства» замінити на «законів».
За результатами опрацювання проєкту Закону України «Про соціальну роботу» Асоціація міст України погодила його із зауваженнями та надіслала Міністерству соціальної політики України офіційне погодження.
Галузь:
