16 вересня Уряд вніс зміни до Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2020 році у частині збільшення глобальної ставки на фінансування медичних закладів до 100% та введення коефіцієнту для лікування дітей, хворих на туберкульоз.  З 1 вересня медичному закладу за готовність лікувати мультирезистентний туберкульоз та здійснювати координацію заходів з профілактики та виявлення мультирезистентного туберкульозу на регіональному рівні до тарифу застосовується коригувальний коефіцієнт 1,4.

Нагадаємо, що тариф на медичні послуги з лікування туберкульозу, передбачені специфікаціями, встановлюється як глобальна ставка на дев’ять місяців за готовність надати послуги з лікування туберкульозу, що розрахована на основі капітаційної ставки, яка становить 20663,68 гривні, до якої застосовуються коригувальні коефіцієнти.

ВООЗ вважає туберкульоз найбільш небезпечною хворобою серед усіх інфекційних і паразитарних хвороб. Біля однієї третини населення світу інфіковано мікобактерією туберкульозу. Втім, хвороба розвивається лише у невеликої частки інфікованих людей. Підвищеного ризику розвитку туберкульозу піддаються люди з ослабленою імунною системою. Зокрема, ймовірність розвитку активного туберкульозу у людини з ВІЛ приблизно в 26 – 31 разів вища.

Одним із завдань Цілей сталого розвитку на період до 2030 року, є ліквідація глобальної епідемії туберкульозу. Глобальна Стратегія ліквідації туберкульозу, розроблена ВООЗ та схвалена Всесвітньою асамблеєю охорони здоров'я в 2014 році, закликає знизити рівні смертності від туберкульозу на 90% і захворюваності на туберкульоз на 80% до 2030 року в порівнянні з рівнями 2015 року. Нові дані ВООЗ свідчать про те, що глобальний тягар туберкульозу перевершує раніше передбачуваний рівень. Для досягнення цілей Глобальної стратегії в найближчі 15 років країнам необхідно активізувати зусилля щодо профілактики, виявлення та лікування туберкульозу.

Для того, щоб зупинити епідемію туберкульозу, потрібно подальше розширення масштабів і рівня охоплення заходами лікування і профілактики туберкульозу, розробка і використання нових засобів лікування та профілактики туберкульозу на основі цілеспрямованих наукових досліджень та інновацій. Надзвичайно важливою є політична підтримка, розробка систем і політики для створення сприятливих умов і поділу відповідальності. Про це заявила ВООЗ на своїй 67-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я, яка відбулася в Женеві в травні 2014 року. Нова світова стратегія протидії епідемії  туберкульозу до 2035 року передбачає конкретні дії в тісній взаємодії з усіма заінтересованими сторонами, одними з найважливіших є територіальні громади.

Особливо загрозливим є несвоєчасне звернення хворих за медичною допомогою, пізнє виявлення туберкульозу та його поєднаних форм із ВІЛ, що обумовлює високий рівень смертності від туберкульозу і є результатом відсутності комплексного підходу до поєднання профілактичних та лікувальних програм на державному і місцевому рівнях в єдину дієву систему протидії. В умовах соціально-економічної кризи, яка поглиблюється через військовий конфлікт на Сході країни, спостерігається погіршення епідемічної ситуації з туберкульозу, що потребує проведення додаткових організаційних заходів та фінансових витрат.

Виявлення туберкульозу в Україні відбувається переважно за зверненням громадян, тобто пасивно. Щонайменше 23% нових випадків туберкульозу, виявлених в Україні, вже не піддаються лікуванню звичайними протитуберкульозними препаратами, тобто є резистентними, а більше 40% таких нових випадків мають деструктивну форму. За розрахунками ВООЗ, в Україні щороку своєчасно не виявляється близько 22,5% випадків захворювання на туберкульоз, що сприяє подальшому поширенню туберкульозу серед населення. Навіть, якщо вважати дані ВООЗ лише оціночними, то і половини своєчасно невиявлених випадків захворювання на туберкульоз на кожні 100 тис. населення цілком достатньо для створення в масштабах країни величезного джерела інфекції, невідомого охороні здоров’я та є потенційною небезпекою виникнення важких і часом невиліковних форм захворювання. Україна посідає друге місце в Європейському регіоні за рівнем захворюваності на туберкульоз та входить до п’ятірки країн світу з найвищим тягарем мультирезистентного туберкульозу.

Хворий на відкриту форму туберкульозу активно виділяє бактерії і заражає оточуючих. За наявною медичною статистикою, такий хворий за один рік встигає інфікувати близько 100 осіб, з яких 10 потім захворіють на туберкульоз. Втім, щороку в Україні виліковується менше 60% хворих з новими випадками туберкульозу з бактеріовиділенням. Частина вмирає, проте більше 20% хворих із невдалим або перерваним лікуванням поповнюють вогнище інфекції серед популяції населення. Зазначені результати лікування хворих на туберкульоз є найгіршими серед країн Східної Європи. За критерієм ВООЗ, відсоток виявлення нових випадків туберкульозу, позитивних за мазком, повинен становити не менше 70%, а ефективність лікування нових випадків туберкульозу, позитивних за мазком – не менше 85%, адже лише за таких обставин переривається ланцюг передачі інфекції, що призводить до зниження захворюваності і смертності від туберкульозу.

За таких обставин неконтрольованого поширення захворюваності на туберкульоз,  Україна не спромоглася виконати свої зобов’язання, взяті нею у 2000 році щодо досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття, однією з яких була Ціль Розвитку № 6 «Зменшення та уповільнення поширення ВІЛ/СНІД та туберкульозу». Україна встановила для себе амбіційну ціль зменшити до 2015 року кількість нових випадків туберкульозу на 42%. Станом на 2000 рік в Україні було 60,2 випадків захворювання на туберкульоз на 100 тис. населення. Це означає, що до 2015 року захворюваність на туберкульоз повинна була скоротитися на 25,3 випадків і досягти показника у 35 випадків на 100 тис. населення. Навпаки, станом на початок 2014 року захворюваність на туберкульоз становила 67,9 випадків на 100 тис. населення. Цей показник виявився на 43,2% вищий, аніж у 1995 році.

Серед вперше виявлених хворих на туберкульоз близько 65% становлять особи малозабезпечені, непрацюючі працездатного віку, мігранти, особи, що повернулися із місць позбавлення волі і ті, хто не має постійного місця проживання. Це значно погіршує виявлення хворих і організацію їх лікування внаслідок відсутності оптимальних соціальних та медичних заходів з боку держави. За експертними оцінками фахівців Національного інституту фтизіатрії і пульмонології НАМН України, така ситуація призведе в найближчому майбутньому до підвищення рівня захворюваності на туберкульоз за рахунок мультирезистентного туберкульозу.

Зазначені вище і деякі інші сучасні виклики туберкульозу в умовах соціально-економічної нестабільності несуть в собі особливий тягар для України. Так, за експертними оцінками, сумарний зиск української держави від туберкульозу у вигляді прямих і опосередкованих втрат може сягати щороку від 4 до 6 млрд. гривень. Це є важливим мотивом для невідкладних змін у підходах до розробки та впровадження державної та місцевих політик у сфері протидії туберкульозу.