23 листопада 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (2628-VIII), яким зобов’язано Державну фіскальну службу України надавати за запитом органу місцевого самоврядування інформацію про сплачені податки та збори на відповідних територіях, суми податкового боргу по кожному платнику податків.

До Асоціації міст України надходять численні звернення органів місцевого самоврядування про те, що територіальні органи ДФС відмовляють їм у наданні звітності про суми нарахованих та сплачених податків і зборів, суми податкового боргу та надмірно сплачених до місцевих бюджетів податків і зборів у розрізі платників.

ДФС у  листі (№5616/7/99-99-07-02-02-17 від 20.02.2019 р.) до своїх територіальних підрозділів повідомляє, що інформація про сплачені податки та збори на відповідних територіях, суми податкового боргу по кожному платнику податків не може бути надана органам місцевого самоврядування, оскільки є інформацією з обмеженим доступом.

АМУ вважає, що таке трактування чинних законодавчих норм є помилковим і спричиняє невиконання посадовими особами ДФС норм Податкового кодексу України. Адже органи місцевого самоврядування, подаючи органам ДФС запити на податкову інформацію у відповідності до пп.12.3.3 п.12.3 ст. 12 ПКУ, реалізують своє право і виступають як суб’єкти владних повноважень. Тут слід акцентувати, що відповідна інформація без жодних обмежень надається органами місцевого самоврядування до ДФС (пп.70.16.7¹ п.70.16 ст.70 ПКУ). 

Висновок ДФС про віднесення інформації, передбаченої пп.12.3.3 п.12.3 ст. 12 ПКУ до інформації з обмеженим доступом є хибним, оскільки Закон України «Про інформацію» (№2657-XII) відносить до інформації з обмеженим доступом конфіденційну, таємну та службову інформацію (ст.21). Зокрема, до конфіденційної інформації про фізичну особу Закон відносить дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (ст.11).

Також помилковим є ототожнення інформації про виконання платником податків обов’язку із сплати податків з комерційною таємницею, оскільки це різні поняття. При цьому положення частини першої статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (№2939-VI) не передбачає можливості для суб’єктів владних повноважень відносити інформацію до конфіденційної. Такі суб’єкти можуть обмежувати доступ до інформації лише шляхом віднесення її до службової або таємної відповідно до закону. Навіть за умови, що окрема інформація є інформацією з обмеженим доступом, закон дозволяє певним суб’єктам отримувати та використовувати конфіденційну інформацію без згоди особи. У таких випадках суб’єкт діє на виконання установлених повноважень та для досягнення визначеної мети і поширення конфіденційної інформації обмежується положеннями закону. Це повністю узгоджується з положеннями статей 32, 67 Конституції України, статей 18, 28, 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Законами України №2657-XII і № 2939-VI.

АМУ звертає увагу на те, що законами України встановлено категорії інформації, обмеження доступу до яких заборонено будь-яким суб’єктам. До таких категорій, зокрема, належать відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі. З огляду на це, органи ДФС не вправі обмежувати органи місцевого самоврядування в отриманні інформації зокрема щодо: прізвища, імені та по батькові платника податків фізичної особи, назви та ідентифікаційного коду юридичної особи та відомостей, перелік яких зазначено у пп.12.3.3 п.12.3 ст. 12 ПКУ.

Лист АМУ до Глави Уряду (завантажити)