На розгляді у Комітеті перебуває проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення, заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності та звітування керівників дошкільних, загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів» (реєстр. № 5530 від 12.12.2016 року, н. д. Ю. Бублик) (далі – Законопроект).
Законопроектом пропонується віднести до виключної компетенції сільських, селищних міських рад надання згоди на призначення керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, ініціювання питання про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів та заслуховування звітів керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів про використання коштів місцевих бюджетів (зміни до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»). Аналогічні зміни пропонуються до статті 20 Закону України «Про освіту».
Щодо призначення керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.
Експерти АМУ зауважують, що згідно з частиною четвертою статті 20 чинного Закону України «Про освіту» керівники навчальних закладів, що є комунальною власністю, призначаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, відповідними обласними, міськими, районними органами управління освітою за попереднім погодженням з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Разом із тим у галузі освіти діють спеціальні закони, що регламентують порядок призначення та звільнення керівників навчальних закладів.
Експерти АМУ звертають увагу, що відповідно до частини третьої статті 31 Закону України «Про дошкільну освіту» керівника та заступника керівника державного і комунального дошкільного навчального закладу призначає на посаду та звільняє з посади відповідний орган управління освітою. Відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про позашкільну освіту» керівника позашкільного навчального закладу призначає та звільняє місцевий орган виконавчої влади, у сфері управління якого перебуває позашкільний навчальний заклад. Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» призначення на посаду та звільнення з посади керівника державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює відповідний орган управління освітою. Відповідно до підпункту 1 пункту «а» частини першої статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління закладами освіти, які належать територіальним громадам або передані їм.
Таким чином призначення керівників дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів комунальної власності здійснюється виключно відповідними виконавчими органами сільської, селищної, міської ради (виконавчим комітетом або відділом, управлінням освіти у разі його створення і надання відповідних повноважень радою). Таке призначення оформлюється рішенням виконавчого комітету ради або наказом начальника відділу, управління освіти. Експерти звертають увагу, що чинне законодавство не передбачає додаткових процедур погодження призначення керівників дошкільних, позашкільних та загальноосвітніх навчальних закладів.
На думку АМУ, пропоновані Законопроектом норми щодо запровадження додаткових узгоджувальних процедур представницьким органом призведуть до надмірної політизації питання, що є недопустимим в освітньому середовищі, адже на посаду навчального закладу має призначатись керівник передусім за фаховими критеріями.
Щодо звітування керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.
Змінами до частини сьомої статті 20 Закону України «Про освіту» пропонується щорічне звітування керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів перед сільськими, селищними, міськими радами про використання коштів місцевих бюджетів.
Експерти зауважують, що абзацом другим частини другої статті 14 Закону України «Про освіту» до повноважень виконавчих органів управління освітою органів місцевого самоврядування належить управління навчальними закладами, що є комунальною власністю. Поняття управління передбачає, поряд із іншими завданнями, забезпечення економічної ефективності освітніх установ, а отже, контроль за використанням коштів місцевих бюджетів навчальними закладами.
Абзацом сьомим частини другої статті 14 Закону України «Про освіту» передбачено, що місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою. Процедура підпорядкування передбачає звітування керівника місцевого органу управління освітою перед відповідним органом місцевого самоврядування.
Натомість зазначена Законопроектом редакція частини п’ятдесят дев’ятої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спричинить, зокрема у містах із великою кількістю навчальних закладів, декларативний підхід до звітування керівників навчальних закладів, надмірне навантаження на роботу сільських, селищних, міських, районних у містах рад. Наприклад, згідно з офіційними даними департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації тільки у місті Києві налічується 1339 навчальних закладів комунальної власності у розрізі: 510 загальноосвітніх навчальних закладів; 41 позашкільних навчальних закладів; 734 дошкільних навчальних закладів, 54 дитячо-юнацьких спортивних шкіл.
Щодо заохочення та притягнення до відповідальності керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів
Змінами до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» пропонується до компетенції сільських, селищних, міських рад передати повноваження з ініціювання питання про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів. Експерти зауважують, що частиною третьою статті 140 Кодексу законів про працю України передбачено застосування в необхідних випадках щодо окремих несумлінних працівників заходів дисциплінарного і громадського впливу, а також частиною другою статті 143 Кодексу законів про працю України визначено можливість застосовування до працівників підприємств, установ, організацій будь-яких заохочень, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку. Констатуємо, що частиною першою статті 144 Кодексу законів про працю України визначено, що заохочення застосовуються власником або уповноваженим ним органом разом або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації; частиною другою статті 147 Кодексу законів про працю України − дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Тобто цю компетенцію щодо керівників навчальних закладів надано виключно виконавчому комітету ради або відділу, управлінню освіти.
Експерти звертають увагу, що чинне законодавство не передбачає додаткових процедур заохочення та притягнення до відповідальності керівників навчальних закладів. АМУ вважає також, що додаткове погодження питань трудової дисципліни з сільськими, селищними, міськими радами призведе до порушень термінів притягнення до відповідальності керівників та їх заохочення, що негативно вплине на зміст виконуваних ними повноважень в управлінні навчальними закладами.Враховуючи вищезазначене, Асоціація міст України не підтримує проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення, звільнення, заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності та звітування керівників дошкільних, загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів» (реєстр. № 5530 від 12.12.2016) та просить Комітет його відхилити.
Центр аналізу та розробки законодавства АМУ
