Княгининівську об’єднану територіальну громаду без зайвого лукавства нині можна назвати однією з найперспективніших на Волині. Найбільша громада в області, з чіткими планами розвитку, динамікою до вдосконалення та з керманичем-жінкою – тут уже пишеться своя історія становлення.
У приймальні голови Княгинівської ОТГ Олени Твердохліб, перед кабінетом – людно. Незважаючи на визначені у сільраді дні прийому громадян, зайнятість, спілкуванням з людьми голова ніколи не нехтує. Каже: це найцінніше, що може бути у взаємовідносинах влади та громади. Тому золоте правило Олени Твердохліб – чути людей. Можливо, саме тому на грудневих виборах 2016 року, коли, власне, офіційно створювалася Княгининівська ОТГ, за Олену Олегівну проголосували понад 80 відсотків виборців.
Про це йдеться у матеріалі газети Волинські Новини №22 (70).
– Кінець року – це завжди затвердження бюджету. ОТГ створилася фактично в цей гарячий період.
– У нас було мало часу на «розкачування». 21 грудня 2016 року вже провели першу сесію. А з 1 січня ОТГ вступила у прямі відносини з держбюджетом. Багато хто не вірив у те, що ми зможемо в такий короткий термін із цим упоратися. Теж, скажу відверто, переживала. Але мені дуже пощастило з депутатами, яких обрали люди. Прийшла ініціативна молода команда, яка працює з величезним ентузіазмом. 25 грудня затвердили бюджет. Звичайно, вже зараз ми бачимо деякі його недоліки, вносимо зміни. Фокусуємося не на тому, скільки є грошей, а на тому, що треба змінити в громаді. Міркуємо над тим, аби знайти можливість виділити кошти на ремонт ФАПів. Їхні приміщення нам передали у подекуди жахливому стані, з убиральнями надворі... Коли в лютому прийшли рахунки за електрику, були шоковані сумами, але довелося платити. Ми створили робочу групу з депутатів, члени якої об’їхали всі комунальні об’єкти, склали список, що за чим робити. Тепер виготовляємо кошторисну документацію, згідно зі списками, які затвердили рішенням ради.
До слова, медичну субвенцію ми поділили так: 60 відсотків – на первинну, а 40 – на вторинну ланки. Шкодую лишень, що відразу не забрали собі «первинку». Не було технічних можливостей. На сьогодні ми її віддали комунальному закладу «Луцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги», а це два мільйони гривень. Як їх освоюють, не завжди можу прослідкувати. Хоча додам, що люди з нашої ОТГ розповідають про те, що тепер частину ліків там справді можна отримати безплатно. Прослідкувати процес витрачання коштів можна тоді, коли чітко бачиш, звідки вони надходять. До слова, як ОТГ ми маємо доступ до реєстру тих громадян, які платять податок, а в нас їх багато – близько 400. За нашими підрахунками, близько 7 мільйонів гривень надійдуть як податок на акциз з тютюну та алкоголю. На основі цих даних ми вже можемо прогнозувати конкретні економічні показники.
– Уже цього року держава чимало «повісила» на місцеві бюджети. Аби викрутитися, часто доводиться іти на скорочення в тій чи тій сфері.
– Ми справді не оминули процесу реформування у сфері освіти. Працюємо над тим, аби об’єднати дошкільні та середні освітні заклади у єдиний навчально-виховний комплекс. Коли для Рокинів така форма роботи вже прийнятна давно, то у Княгининку – це досить болюче питання. Освітня субвенція передбачає лише оплату праці педагогам, а от технічним працівникам – з базової дотації. З наступного року фінансування техперсоналу буде за рахунок місцевого бюджету. Нині у Княгининівській школі сім техпрацівників. На мою думку, вони всі потрібні. Адже навчальний заклад у такому стані, що в ньому потрібно постійно щось лагодити. Але якщо за цей рік нам вдасться відремонтувати школи, то потреба у такій кількості техпрацівників відпаде. До слова, європейські школи мають мийні машини. Коли ми зробимо нормальну підлогу в освітніх закладах, також плануємо придбати таку техніку. Час покаже, скільки і яких посад потрібно. Життя змушує нас рахувати кошти. От маємо одну школу утеплену, в іншій встановлено твердопаливний котел, а у рокинівській – котельня на газу, і на неї витрачаються чималі гроші. Зараз міркуємо, як там утеплити школу та перейти на енергоощадні технології. У навчальних закладах стара проводка, вона небезпечна. Сума для придбання світильників, проводки, різних електропристроїв тільки для НВК в Рокинях становить близько 477 тисяч гривень. Але ці витрати вже через три місяці окупляться. Тому я є прихильником створення НВК, адже тоді директор стане і менеджером, він нестиме відповідальність за кошти, які буде витрачено на заклад. На сьогодні і директор, і завідувачка біжать до сільського голови: дайте нам гроші. Це не означає, що школа залишиться без фінансування з бюджету. Кошти виділятимуть лише на основі кошторисів.
– Ви змінили підходи до організації харчування дітей у школах і фактично перші в області довели: учнівські обіди можуть бути і смачні, і дешеві.
– Після переходу освіти в наше підпорядкування першим було питання: чому дітей харчує підприємець? Наші депутати перевірили, чи справді ціна за порцію відповідає її якості. Вдалися до тестування: депутати та працівники сільради ходили на обіди до шкільної їдальні. У результаті зійшлися на думці, що варто повернутися до колишніх методів організації харчування: у штат шкіл повертаємо кухарів, укладаємо напряму договори з постачальниками. У нас зменшиться ціна за порцію. Раніше її вартість становила 16 гривень, 5 з яких доплачували батьки. Зараз вона коштуватиме 8 гривень 50 копійок. Ми замінили хліб на кондитерські вироби, адже діти їх люблять більше. Звичайно, до деяких страв хліб додаватимемо. Відтепер меню складатиме кухар, а медсестра буде контролювати вміст поживних речовин у їжі. Постачальників продуктів ми визначали через систему Prozorro.
– Чимало діток з Княгининівської ОТГ відвідують дитсадки Луцька, в яких теж не завжди знаходиться місце. Чи передбачено зведення нового дошкільного закладу?
– Щодо садочків, то це велика проблема. 102 дитини зі Зміїнця відвідують луцькі ДНЗ. Будівництво садочка зняло б низку питань, які зараз турбують і наших батьків, і луцьку владу. Ми вже виділили кошти на проектно-кошторисну документацію нового ДНЗ. Зараз ведемо відбір фірм, які будуть визначені на умовах внутрішнього тендеру. Наразі знайшли тимчасовий вихід із ситуації – цього року відремонтуємо дві групи у дитсадку в Рокинях. Таким чином, трохи зменшиться черга малюків і в Рокинях, і у Княгининку. Для зведення нового дитсадка потрібно щонайменше три роки й чималі кошти. Цей об’єкт самі не потягнемо. Тому подамо проект на фінансування з фонду регіонального розвитку, шукатимемо підтримки в облраді.
– Спільні проблеми усіх громад – комунальні. Як розв’язуєте інфраструктурні питання?
– Наразі ми працюємо над створенням єдиного комунального підприємства з центром у Княгининку, філіал якого розташовуватиметься в Рокинях. Директором КП має стати людина, яка знається на управлінських процесах і зуміє зробити підприємство рентабельним. Сьогодні в нас є КП у Рокинях та ЖКП у Княгининку, які постійно потребують дотацій. Також ми почали формування вуличних комітетів, об’єднань співвласників багатоквартирних будинків у Княгининку, де їх є шість. Уперше цього року ініціативні групи виявили бажання прибрати сміття, що накопичувалося поблизу їхніх будинків роками, самі попросили в ЖКП машину для його вивезення.
Ми виділили їм кошти для закупівлі сміттєвих баків, визначили, хто буде відповідати за них. Завжди готові допомагати, головне – бажання людей.
Щодо ремонту доріг, то вимога у мене одна: підрядник має нести відповідальність за якість покриття. Тато в мене дорожник, тому я знаю всі нюанси у вкладанні асфальту, яким він має бути. Ямковий ремонт ми не практикуємо. Буде поточний ремонт на вулицях Поліській у Княгининку та Медичній у Зміїнці. Там треба зробити водопровід, а тоді робити дорогу. Все має бути у логічному порядку.
– У Княгининівській ОТГ в селі Брище розташоване луцьке міське сміттєзвалище. Місцеві скаржаться на погану якість води.
– Думаю, що в межах 30-кілометрової зони від полігону твердих побутових відходів вода не може бути хорошою. У Брищі – централізоване постачання, щоправда, з водонапірної башти. Один із депутатів займається фільтрацією води. Зараз будемо перевіряти якість фільтрів, які стоять на водонапірних баштах. Адже люди нарікають на якість води. Її аналіз робитимемо не в Луцьку, бо тамтешній лабораторії не довіряємо.
У Зміїнці вода має високий вміст заліза, тому багато людей хворіють на сечокам’яні хвороби. «Луцькводоканал» дав дозвіл зробити закільцювання в Зміїнці, і ми врізалися у водопровід з Великого Омеляника. Обійшлося це у два мільйони гривень, хоча передбачалося, що буде більш як три.
– Верховна Рада й досі зволікає з ухваленням обіцяного пакету головних десяти децентралізаційних законів. А серед них і той, який стосується управління громадою землею за межами населених пунктів.
– Ми розробляємо зміни меж населених пунктів. Думаю, що зробимо це скоріше, аніж буде ухвалено закон. Витратимо кошти, звичайно, але це варто зробити. На виході вже новий генеральний план району. З нами погоджували його зміни. Ми зацікавлені, щоб населені пункти розширювалися, щоб люди не «кучкувалися» в одному кутку, щоб могли собі запланувати будівництво рекреаційної зони, можливо, відвести якусь ділянку інвестору. У нас була ділянка під житлову забудову, але вона цікавила багатьох. Тому вирішили перевести її під комерційну і залучити бізнес, адже нам треба розвиватися.
– Чи вже пробували сили у грантових проектах?
– У нас взагалі немає парків. Тому в планах – створення рекреаційних зон для відпочинку. Багато людей, в тому числі і з Луцька, їдуть у закинутий сад в Княгининку, де живуть зайці і кабани, ростуть суниці, печериці. Там часто смажать шашлики. Це призводить до пожеж, а полум’я із саду перекидається на сусідню територію. Ми вже беремо участь у транскордонному проекті «Україна-Польща-Білорусь», вийшли в переможці, зможемо отримати два мільйони євро і саме за них зробити пожежну станцію.
– Зараз до вас хочуть приєднатися два села із сусіднього Рожищенського району. Приймете?
– До нас хоче приєднатись Іванчицівська сільська рада – цілком самодостатня з населенням понад 400 людей. Ми з ними межуємо. Якщо у громади, у її депутатів є таке бажання, думаю, наші депутати теж його підтримають. Громада мусить бути великою. Дрібненькі не мають майбутнього.
– Після об’єднання стосунки з районною владою змінилися?
– Я задоволена, що ми стали незалежні від району. Листів з РДА та ОДА поменшало. Мене й досі дивують їхні часом абсурдні накази, які можемо отримати. Не розумію такого, бо працювала довгий час за кордоном, де цього немає. Там люди цінують час.
Ні РДА, ні ОДА, по суті, особливо і раніше нам не допомагали. Неодноразово чула закиди: ви багата сільрада. Ми маємо непоганий бюджет, і нам ним керувати, нічого ні від кого не треба чекати. Пояснюємо людям, що саме робимо за ті податки, які вони сплачують. Тоді формується зовсім інше ставлення і розуміння. До слова, підприємців, які почали легально оформляти своїх працівників після створення ОТГ, побільшало.
На сьогодні бюджет нашої громади – 35 мільйонів разом із субвенціями. Надходження збільшилися уп’ятеро. У 2018 році маємо отримати 8 мільйонів гривень субвенції на інфраструктурний розвиток. На щастя, ми приєднали Рокинівську селищну раду, яка не мала коштів, але мала готову проектно-кошторисну документацію. Тому в нас уже є з чим іти в Мінрегіонбуд – з проектами будівництва колектора, двох доріг, зведенням паливної станції поблизу клубу в Рокинях. Головне – хотіти працювати, мати хорошу команду. Для мене важливо, щоб звернення кожної людини було розглянуто й надано відповідь.
– Робота на посаді голови часом виснажує.
– Деколи шкодую, що прийшла сюди. Але дивлячись на результат, усвідомлюєш, що не марно це робиш. Для мене ця робота – не тягар, а приємні турботи. Я тут виросла і, якби не було цієї громади, нізащо не робила б того, що нині роблю. Ми вже розробили програми розвитку на шість, а не на п’ять років, як планують зазвичай. Люблю ставити цілі і їх досягати.
