Гончарівська об’єднана територіальна громада утворилася однією з перших у Чернігівському районі. Люди добивалися об’єднання цілий рік, оббиваючи пороги чиновників, доводячи всім, що вони самодостатня громада. І їм таки вдалося!
11 грудня 2016 року в цій громаді відбулися вибори депутатів та голови. Тому в новий рік жителі Гончарівського, Смолина, Жеведі та Козерогів увійшли з новим адміністративним устроєм і з вірою в краще майбутнє.
Реформа місцевого самоврядування триває вже два роки. І Чернігівщина не пасе задніх. У грудні минулого року відбулися перші вибори депутатів і голів одинадцяти об’єднаних територіальних громад. Тож з початку 2017 року в нашій області вже їх шістнадцять.
На виборах голови Гончарівської об’єднаної територіальної громади балотувалося п’ять кандидатів. А перемогу здобув на той час діючий голова селища Гончарівське Віталій Рудник. Саме йому люди довірили розвивати свою громаду.
Віталій Миколайович – людина скромна і розповідає про свої плани та здобутки неохоче, бо, як сам каже, краще мовчки робити, щоб потім люди помітили твою роботу. На стінах у кабінеті голови не висять грамоти та нагороди, зате висить ксерокопія Розпорядження про надання позитивного рішення на створення Гончарівської ОТГ. Саме це рішення він вважає найголовнішою нагородою для громади і для себе особисто.
«Наша громада складається з двох сільських і однієї селищної ради, – розповідає Віталій Рудник. – Згідно з перспективним планом мала б увійти ще й Максимівська сільська рада Козелецького району (три населені пункти). Та зараз ми вирішили йти на вибори без них, бо села в двох різних районах і ЦВК нам би не призначила виборів. У майбутньому Максим, скоріш за все, таки приєднається до Гончарівської ОТГ. Варто лише дочекатися закону. На етапі створення нашої громади ми пропонували приєднатися і Слабину, і Дніпровському, і Ковпиті. Але ці села не бачили себе в складі нашої громади…».
Плани є, але…
«Перспективних планів багато, але всі карти розкривати не буду, – жартує голова. – Та й працювати є над чим. Адже у нас чимало молоді, тому наше головне завдання — зробити все, щоб молоді люди могли себе реалізувати удома. Будуть залишатися молоді сім'ї, то й громада буде!
Зараз чекаємо на розподіл державної інфраструктурної субвенції на об’єднані громади. Вже знаємо, що медична субвенція буде 3 мільйони 664 тисячі, освітня – майже 5 мільйонів гривень, плює освітня дотація майже 2,5 мільйона. Поки що всю медичну субвенцію віддаватимемо нагору, допоки не створимо свій центр медичної допомоги».
Школи закривати не планують
«Ми зберігаємо мережу всіх закладів соціально-культурної сфери, – запевняє Віталій Миколайович. – У нашій громаді три навчальні заклади: початкова школа І ступеня в селі Жеведь, школа І-ІІ ст. у Смолині і Гончарівська гімназія. Також є два садочки. Дітей із Жеведі та Козерогів возять до Слабинської школи. Але Слабин не входить до нашої громади, тому будемо розмовляти з батьками, щоб школярів возили до 9 класу в Смолин, а десятикласників і одинадцятикласників – до Гончарівської гімназії. На жаль, шкільного автобуса поки що немає. Якщо будуть кошти, то купимо. Та в будь-якому разі цей навчальний рік діти закінчать у рідних школах».
Децентралізація спонукатиме до розвитку
«Децентралізація сприятиме розвитку сіл, – продовжує голова об’єднаної громади. – Звичайно, деякі чиновники гальмують цей процес, але він невідворотний. На моє переконання, чиновники просто бояться втратити контроль над фінансовими ресурсами. Бо в об’єднаній громаді податки залишаються на місцях. Вона сама розпоряджається тими надходженнями, які має. Вже не потрібно буде йти до фінансового департаменту та вибивати кошти. Голови райдержадміністрацій, щоб вберегтись на своїх місцях, переконують сільське населення, що потрібно створювати в одному районі одну громаду. Тут, звичайно, ні про яку децентралізацію мови йти не може».
«Усі скептичні настрої стосовно нашої громади невиправдані, – коментує Віталій Миколайович. – У 2016 році бюджет лише нашої Гончарівської селищної ради складав 600 тисяч гривень. До того ж, є у нас виробництва, які успішно розвиваються і забезпечують людей робочими місцями. Це і військовий лісгосп, і Смолинський торфобрикетний завод. Навесні планується відкриття ще одного виробництва, яке забезпечить громаду ще приблизно тридцятьма робочими місцями. Тому, як в народі кажуть, курчат по осені рахують. Отож діждемось осені, щоб зробити перші підсумки життєздатності нашої об’єднаної територіальної громади».
