Парламент 28 лютого 2019 року прийняв Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (9461-д) щодо застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині».
З 1 січня 2019 року було введено в дію Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» від 17 травня 2018 року № 2427-VIII (далі - Закон № 2427), яким визначено нову систему правовідносин у сфері трансплантації та пов’язаної з нею діяльності. Одночасно з цим втратив чинність Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» від 16 липня 1999 року № 1007-XIV. Пунктом 4 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2427 Кабінету Міністрів України було доручено до введення в дію цього Закону забезпечити розробку та затвердження низки підзаконних актів, необхідних для його належної реалізації, а також забезпечити утворення та функціонування Єдиної державної інформаційної системи трансплантації (далі - ЄДІСТ), з роботою якої безпосередньо пов’язано практичне виконання норм вказаного Закону.
Однак, станом на 1 січня 2019 року не забезпечено створення ЄДІСТ та ухвалення пакета відповідних нормативно-правових актів у зв’язку з чим виник правовий вакуум, який практично унеможливлює застосування трансплантації як методу лікування в Україні, що в прямому сенсі врятує життя значній кількості наших важкохворих співвітчизників (близько 5 тис. осіб). Також потребує додаткового врегулювання питання можливості донорства гемопоетичних стовбурових клітин неповнолітніми особами з метою приведення у відповідність з міжнародними вимогами у сфері застосування трансплантації.
Законом № 2427 передбачено, що живим донором гемопоетичних стовбурових клітин може бути лише повнолітня дієздатна фізична особа. Водночас, згідно з положеннями статті 20 Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину від 4 квітня 1997 року (підписана Україною 22.03.2002 р.), передбачено ряд виняткових випадків, коли може бути це дозволено. Така процедура може бути проведена при виконанні таких вимог: i) відсутність сумісного донора, який є дієздатним давати відповідну згоду; ii) реципієнт є братом або сестрою донора; iii) трансплантація здійснюється для збереження життя реципієнта; iv) дозвіл, передбачений у пунктах 2 і 3 статті 6, було надано конкретно та у письмовій формі відповідно до закону та за погодженням із компетентним органом; v) відсутність заперечень з боку відповідного потенційного донора.
Крім того, з метою створення сприятливих умов для здійснення волевиявлення громадян щодо згоди або незгоди на посмертне донорство розширено визначений законом № 2427 перелік суб’єктів, уповноважених на отримання згоди або незгоди на посмертне донорство, лікарями загальної практики - сімейними лікарями, які є лікарями первинного контакту та охоплюють послугами з медичного обслуговування переважну більшість населення країни.
До початку роботи ЄДІСТ, але не пізніше 1 січня 2020 року положення цього Закону щодо використання вказаної системи для організація надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації не застосовуються. Для того, щоб не було зупинено наповнення реєстру донорів організація трансплантації здійснюється на основі інформації, що міститься на паперових носіях.
Внесені зміни до деяких законодавчих актів України щодо застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині створять більш сприятливі умови для запровадження в Україні сучасної системи трансплантації та базові засади доступної та сучасної трансплантації органів для населення відповідно до міжнародних вимог.
Аналітичний центр АМУ
