Консультації

Підготовлено Аналітичним центром АМУ




Встановлення ставок земельного податку регулюється статтями 274, 277 Податкового кодексу України.
У разі, якщо нормативно грошова оцінка земельних ділянок за межами населеного пункту не проведена, ставка податку встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці ріллі площі.
У разі проведення нормативної грошової оцінки за межами населеного пункту ставка податку встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь не ме6нше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки.
Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання крім державної і комунальної власності.
Таким чином сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формуванням територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків і зборів (ст.12.3 ПКУ).
Звертаємо увагу, що при цьому відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 № 2245-VIII «у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»».

Щодо поняття меж внутрішньобудинкових проїздів та їх визначення.
Внутрішньобудинкові проїзди можуть бути частиною прибудинкової території, на якій розміщується багатоквартирний житловий будинок. Віднесення території внутрішньобудинкового проїзду до прибудинкової території або до земель загального користування визначається відповідною документацією (містобудівною та/або землевпорядною). Зокрема це можуть бути такі види документацій:
а) містобудівна: детальний план територій (може бути розроблений за кошти приватних осіб та/або місцевого бюджету, але виключно на замовлення ОМС); проекту розподілу території мікрорайону (кварталу) для визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків, відповідно до ДСТУ-Н Б Б.2.2-9:2013 «Настанова про розподіл території мікрорайону (кварталу) для визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків» (може бути розроблений за кошти приватних осіб та/або місцевого бюджету).
б) документація із землеустрою: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та обслуговування багатоквартирного будинку та прибудинкової території (розробляється за кошти приватних осіб); документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (розробляється за кошти приватних осіб та/або коштів місцевого бюджету).
Щодо порядку передачі територій співвласникам багатоквартирних житлових будинків.
Території внутрішьобудинкових проїздів можуть бути передані співвласникам багатоквартирних житлових будинків у власність або у постійне користування у складі прибудинкових територій у порядку визначеному статтею 42 Земельного кодексу України у разі розробки відповідної документації із землеустрою та її затвердження відповідною міською радою.
При прийнятті відповідного рішення радою про надання у власність або постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку земельних ділянок, які включають території внутрішньобудинкових проїздів, обов’язково мають бути встановлені обмеження, обтяження, сервітути на користь інших землекористувачів щодо проїзду, проходу, доступу до інженерних мереж.
Щодо утримання внутрішньобудинкових проїздів
Утримання внутрішньобудинкових проїздів у разі включення їх до прибудинкових територій здійснюватиметься за рахунок відповідних землекористувачів/землевласників, зокрема співвласників багатоквартирного будинку. У разі віднесення таких територій до земель загального користування їх утримання (благоустрій) здійснюватиметься за рахунок коштів місцевого бюджету.




Частиною першою статті 134 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) визначено, що земельні ділянки комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис) підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частина друга цієї ж статті не містить в переліку земельних ділянок, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) або прав на них, земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. В той же час частина третя цієї ж статті визначає, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтею 121 ЗКУ, тобто у разі безоплатної передачі громадянам земельних ділянок із земель державної або комунальної власності зокрема і для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у відповідних розмірах. В статті 121 ЗКУ не конкретизується, що передача земель стосується саме у приватну власність. В той же час оскільки ця стаття безпосередньо пов'язана з ст. 116, 118 ЗКУ, вважаємо, що вона стосується виключно приватизації (безоплатної передачі) земельних ділянок громадянами України із земель, що перебувають у державній чи комунальній власності.
Таким чином, вважаємо, що передача земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у власність має відбуватися відповідно до статті 118 ЗКУ (тобто без дотримання вимог про продаж на земельних торгах з посиланням на ч. 3 статті 134 ЗКУ), а надання земельних ділянок в оренду для цього ж цільового призначення - виключно з дотриманням процедур встановлених статтями 135-139 ЗКУ, з посиланням на ч.1 ст. 134 ЗКУ.