Консультації
Добрий день! По суті Вашого запитання відповідаємо.
Частиною другою статті 49 Конституції України встановлено, що охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. І відповідно до частини третьої статті 142 Конституції України держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.
Згідно з Основами законодавства про охорону здоров'я кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров’я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров’я тощо. Отже у разі потреби може бути прийнята місцева програма охорони здоров’я.
Норми законодавства передбачають можливості фінансової підтримки сфери, додаткове фінансування з місцевих бюджетів, зокрема на місцеві програми надання населенню медичних послуг понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення.
Бюджетним кодексом, зокрема статтею 89 передбачено, що до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать видатки на:
- оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальними закладами охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, та місцеві програми надання населенню медичних послуг з первинної медичної допомоги населенню;
- оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров’я, які належать відповідним територіальним громадам, для забезпечення надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення;
- місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я, які належать відповідним територіальним громадам, місцеві програми надання населенню медичних послуг понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення;
- місцеві програми громадського здоров’я;
Водночас, згідно з частиною п’ятою статті 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції можуть фінансувати місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я, зокрема, щодо оновлення матеріально-технічної бази, капітального ремонту, реконструкції, підвищення оплати праці медичних працівників (програми «місцевих стимулів»), а також місцеві програми надання населенню медичних послуг, місцеві програми громадського здоров’я та інші програми в охороні здоров’я.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування» до власних (самоврядних) повноважень належить, серед інших, управління закладами охорони здоров'я, які належать територіальним громадам або передані їм, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення. До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відповідно до статті 26 зазначеного закону відноситься, серед інших, затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.
Це означає, що у разі підготовки органом місцевого самоврядування програми соціально-економічного та культурного розвитку або цільової програми, її заходами може бути передбачена фінансова підтримка закладів охорони здоров’я за різними напрямками. Такі програми на сьогодні розроблені та затверджені в різних громадах (наприклад, у м.Києві розроблена та затверджена окрема програма - https://kmr.gov.ua/sites/default/files/899-9069.pdf).
Отже, Програма може бути складовою частиною соціальної програми громади, спрямованої серед іншого на покращання медичного обслуговування населення або окремою програмою. Ви можете внести зміни до існуючої програми.
Усі необхідні фінансово-економічні обґрунтування та розрахунки мають підготувати заклади охорони здоров’я, що обслуговують населення на території Вашої територіальної громади.
Законодавство не містить системного підходу при вирішенні питання обсягу та суб’єкта здійснення повноважень сільського, селищного, міського голови у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень. Головною об’єднуючою ознакою випадків неможливості здійснення сільським, селищним, міським головою своїх повноважень виступає їх тимчасовість, обмеженість у часі на період певних обставин. З іншої сторони здійснення замість тимчасово відсутнього сільського, селищного, міського голови його повноважень іншою посадовою особою має обумовлюватись нагальною необхідністю здійснення тих чи інших дій з метою забезпечення належного функціонування органів місцевого самоврядування та недопущення порушення прав і законних інтересів територіальної громади.
Враховуючи викладене вважаємо, що у разі тривалої відсутності міського голови та нагальною необхідністю здійснення певних дій з метою забезпечення функціонування органів місцевого самоврядування, повноваження міського голови стосовно представницького органу може здійснювати секретар ради, а стосовно виконавчих органів ради - відповідний заступник міського голови. Такий висновок можна зробити з аналізу частини другої статті 42, частини шостої статті 46, пунктів 2, 3 частини третьої статті 50, статті 53 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
За наступним посиланням Ви знайдете реєстраційну форму заявки та в презентації контактні телефони.
https://ekarpaty.com/konkurs-initsiativ-mistsevih-karpatskih-gromad-2021/
За посиланням можна переглянути презентацію про Проект.
Закон України від 3 жовтня 2019 року № 157-IX «Про оренду державного та комунального майна» визначає основні засади щодо передачі в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності.
Згідно з частиною другою статті 2 цього Закону передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.
Стаття 5 встановлює Етапність передачі майна в оренду державного та комунального майна, що передбачає:
прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду;
внесення інформації про потенційний об’єкт оренди до ЕТС;
прийняття рішення про включення потенційного об’єкта оренди до одного із Переліків;
опублікування інформації про потенційний об’єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС;
розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду;
проведення аукціону на право оренди майна або передача об’єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.
Слід звернути увагу на те, що частиною другою статті 5 визначено, що Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду визначається Кабінетом Міністрів України.
Також цією статтею встановлено, що Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.
Отже ВАША селищна рада може розробити та затвердити положення про передачу в оренду комунального майна. Таке положення є в багатьох громадах.
Відповідно до статті 6 передбачено положення про Прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду. Частиною другою передбачено деякі аспекти передачі майна в оренду, наприклад в залежності від того, хто є ініціатором оренди майна, в які терміну здійснюється погодження та приймається рішення.
Пропонуємо врахувати, пунктом 29 постанови КМУ від 3 червня 2020 р. № 483 встановлено, що:
29. Не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об’єкти оренди:
майно закладів охорони здоров’я;
майно закладів освіти;
об’єкти соціально-культурного призначення (майно закладів культури, фізичної культури і спорту);
нерухоме майно, в якому розміщені органи державної влади або органи місцевого самоврядування, Збройних Сил, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, правоохоронних органів і органів доходів і зборів;
майно, що було закріплене на праві господарського відання за Національним банком і передане до сфери управління інших державних органів або у комунальну власність або закріплене на праві господарського відання за Національним банком з цільовим функціональним призначенням для зберігання запасів готівки Національного банку та проведення технологічних процесів щодо забезпечення готівкового грошового обігу;
майно, щодо якого відповідним представницьким органом місцевого самоврядування прийняте рішення про його використання за конкретним цільовим призначенням.
Такі об’єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов’язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів.
Обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров’я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об’єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об’єктів протягом трьох років (для об’єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п’яти років (для об’єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об’єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.
Знову ж таки нагадуємо, що вашою громадою може бути затверджене положення про оренду майна з урахуванням норм Закону та постанови КМУ від 3 червня 2020 р. № 483 «Про оренду державного та комунального майна».
2. Ми не рекомендуємо утворювати надавачів соціальних послуг як виконавчі органи ради (їх структурні підрозділи), оскільки в такому випадку орган місцевого самоврядування буде надавати соціальні послуги, а не організовувати їх надання. На сьогодні це не суперечить чинному законодавству, в той же час, доцільніше утворити окремого надавача – підприємство, установу, організацію.
- роботу єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім’ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;
Процедури переведення не існує. Якщо Положенням визначено, що директор установи призначається на конкурсній основі – необхідно проводити конкурс.
