Консультації
Чинним станом на лютий 2017 року законом "Про службу в органах місцевого самоврядування" таке не передбачено.
Однак див. закон "Про державну службу", стаття 22 частина 6:
"6. Під час передачі або делегування повноважень і функцій від державного органу до органу місцевого самоврядування переведення державного службовця на посаду служби в органах місцевого самоврядування здійснюється без обов’язкового проведення конкурсу в разі відповідності його професійної компетентності кваліфікаційним вимогам до відповідної посади та за умови вступу на службу вперше за результатами конкурсу".
Наприклад, утворилася ОТГ, виконавчий орган якої тепер виконує на своїй території функції, які раніше виконувала РДА. Значить службовець, що займався цим в РДА, може бути переведений для виконання тих самих функцій до виконавчого органу ОТГ.
Частиною першою статті 134 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) визначено, що земельні ділянки комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис) підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частина друга цієї ж статті не містить в переліку земельних ділянок, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) або прав на них, земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. В той же час частина третя цієї ж статті визначає, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтею 121 ЗКУ, тобто у разі безоплатної передачі громадянам земельних ділянок із земель державної або комунальної власності зокрема і для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у відповідних розмірах. В статті 121 ЗКУ не конкретизується, що передача земель стосується саме у приватну власність. В той же час оскільки ця стаття безпосередньо пов'язана з ст. 116, 118 ЗКУ, вважаємо, що вона стосується виключно приватизації (безоплатної передачі) земельних ділянок громадянами України із земель, що перебувають у державній чи комунальній власності.
Таким чином, вважаємо, що передача земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у власність має відбуватися відповідно до статті 118 ЗКУ (тобто без дотримання вимог про продаж на земельних торгах з посиланням на ч. 3 статті 134 ЗКУ), а надання земельних ділянок в оренду для цього ж цільового призначення - виключно з дотриманням процедур встановлених статтями 135-139 ЗКУ, з посиланням на ч.1 ст. 134 ЗКУ.
Відповідно до статті 10 закону «Про службу в органах місцевого самоврядування»:
«Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті
на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в
порядку, визначеному законодавством України про державну службу».
Частиною 2 постанови Кабміну від 25.03.2016 № 246 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби» передбачено, що :
« Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 169 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 8, ст. 351), застосовується під час прийняття на службу в органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.
Частиною 13 постанови Кабміну від 15.02.2002 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців» передбачено, що:
«Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у порядку, визначеному Законом України “Про запобігання корупції”.
За статтею 45 Закону України “Про запобігання корупції”:
«1. Особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
3. Особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду подає в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік».
Відповідно до п. 2 «Прикінцевих положень» Закону України “Про запобігання корупції”, суб’єкти декларування могли подавати декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (тобто неелектронні) лише до початку роботи системи подання та оприлюднення відповідно до Закону “Про запобігання корупції” декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, мало бути прийнято рішення Національного агентства з питань запобігання корупції.
Таке рішення Національним агентством прийнято 10.06.2016 р. під №2.
Відповідно до нього з 1 січня 2017 року система подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування розпочала свою роботу для всіх суб’єктів декларування.
З цього часу інші форми подання декларацій не визнаються.
Якщо колишній виборній посадовій особі (голова, секретар ради) не запропоновано роботу рівня заступника голови ОТГ, вона може взяти участь у конкурсах на інші посади у виконавчому комітеті ради – наприклад, керівника підрозділу чи спеціаліста. Адже прийняття на ці посади відбувається за відкритим конкурсом.
Крім того, відповідно до частини другої статті 33 закону «Про статус депутатів місцевих рад», «депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній
основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому
підприємстві, в установі, організації». Це саме стосується колишнього сільського, селищного, міського голови.
Якщо такої немає, колишня виборна особа має шукати собі іншу роботу на загальних засадах – відповідно до своєї професії за освітою чи іншу. В тому числі зайнятися підприємницькою діяльністю.
Тією ж частиною другою статті 33 закону про статус депутата місцевої ради передбачено, що «у разі неможливості надання відповідної роботи (посади), на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо
колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за
ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді». Це ж стосується колишнього сільського, селищного, міського голови.
Очевидно, що в ОТГ цю середню заробітну плату колишній виборній особі має виплачувати зі свого місцевого бюджету рада ОТГ, як правонаступник припиненої сільської ради.
Далі там же передбачено, що «час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов'язки на
постійній основі.»
Відповідь:
Стаття 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачає обмежень щодо включення до складу виконавчого комітету селищної ради керівника комунального підприємства цієї ради. При цьому звертаємо Вашу увагу на ту обставину, що у керівника комунального підприємства, який входить до складу виконавчого комітету селищної ради, при прийнятті окремих рішень існуватиме можливість виникнення конфлікту інтересів, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції».
З повагою, Центр аналізу та розробки законодавства Асоціації міст України
Для надання відповіді на Ваші запитання щодо можливості встановлення органами місцевого самоврядування тарифів на окремі комунальні послуги, фахівцями Асоціації міст України були проаналізувані наступні законодавчі акти, які діють у цій сфері:
Пункт 2 частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає право органів місцевого самоврядування затверджувати тарифи на окремі житлово-комунальні послуги, що надаються на відповідній території. При цьому пункт 1 частини першої статті 21 цього Закону вказує, що виробник такої послуги має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подавати їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Відповідно до Законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належить, зокрема, встановлення тарифів на теплову енергію, тарифів на комунальні послуги (централізоване опалення, постачання гарячої води) суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сферах теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією. Підпунктом 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виконавчі органи місцевого самоврядування встановлюють в порядку і межах, визначених законом, тарифи на «…побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги...».
При цьому звертаємо увагу на ту обставину, що відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг, що затверджуються органами місцевого самоврядування, визначає Кабінет Міністрів України. На виконання цієї норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 01.01.2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу формування тарифів на житлово-комунальні послуги», затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води. Необхідно зауважити, що до прийняття Урядом постанови від 21.07.2014 р. № 269 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», існувала норма щодо необхідності отримання висновку Державної інспекції з контролю за цінами щодо економічної обґрунтованості витрат, пов’язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також вивезення побутових відходів. Та враховуючи внесені зміни до структури центральних органів виконавчої влади, відсутність територіальних органів Держцінінспекції, отримання таких висновків було досить ускладненим та тривалим у часі, тому норма щодо необхідності отримання такого висновку була скасована.
Таким чином, проаналізувавши нормативно-правові акти, що регулюють питання встановлення органами місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги, ми прийшли до наступних висновків:
- У разі, якщо підприємство теплопостачання, що виробляє теплову енергію для забезпечення потреб споживачів у Вашому населеному пункті, не є суб’єктом ліцензування Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, то тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання повинен встановлювати виконавчий орган (виконавчий комітет) Кагарлицької міської ради.
- Підприємство теплопостачання самостійно розробляє та подає на затвердження відповідному виконавчому органу місцевого самоврядування розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Орган місцевого самоврядування самостійно (або з залученням на договірних засадах фахівців у цій галузі) перевіряє подані розрахунки на їх відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема, постанові Кабінету Міністрів України від 01.01.2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу формування тарифів на житлово-комунальні послуги», та приймає рішення про встановлення тарифів.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці" заробітня плата складається з основної заробітньої плата, що встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і додаткової заробітньої плати - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.
Відповідно до сатті 3-1 Закону України "Про оплату праці" при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про оплату праці" мінімальний розмір посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року (з 1 січня 2017 року - 1544 гривні)
Враховуючи викладене: мінімальна заробітня плата і посодовий оклад не взаємоповязані а їх розмір встановлюють різні гілки державної влади; нарахування премій та надбавок включається при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру; якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 1032 Бюджетного кодексу України освітня субвенція спрямовується на оплату поточних видатків таких типів навчальних закладів:
1) загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів;
2) шкільні відділення навчально-виховних комплексів “дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад”, “загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад”;
3) спеціалізовані школи (школи-інтернати), включаючи школи-інтернати з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів для поглибленої підготовки дітей в галузі науки і мистецтв, фізичної культури і спорту, інших галузях, ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою; ліцеї (ліцеї-інтернати); гімназії (гімназії-інтернати); колегіуми (колегіуми-інтернати);
5) загальноосвітні навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні санаторні школи-інтернати; спеціальні загальноосвітні школи-інтернати; загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки (крім дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей);
6) спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, навчально-реабілітаційні центри.
Отже, освітня субвенція не може бути спрямована на оплату поточних видатків дошкільних навчальних закладів.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 89 Бюджетного Кодексу України видатки на дошкільну освіту здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Вважаємо, що використання освітньої субвенції на оплату видатків дошкільної освіти буде порушенням бюджетного законодавства і розглядатиметься відповідними органами як нецільове використання коштів.
Центр аналізу та розробки законодавства АМУ
Експертами Асоціації міст України проаналізовано нормативно-правові акти, що регламентують порядок списання багатоквартирних житлових будинків в яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності. При цьому встановлено, що ні Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ні прийнятий на його виконання Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 р., не передбачає прямого механізму списання багатоквартирних будинків з балансів комунальних підприємств. Оскільки комунальні підприємства, як суб’єкти процесу списання не передбачені у переліку балансоутримувачів, визначеному Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», врегулювати цю проблему в підзаконному акті можливості вже немає.
Враховуючи необхідність вирішення проблеми по суті, нами пропонується кілька варіантів її вирішення:
1. Рішення про списання будинків (за переліком) приймається Вашою селищною радою, цим же рішенням затверджується персональний склад комісії та Положення про її діяльність. Цим рішенням також передбачається, що акт про списання багатоквартирного будинку з балансу, після підписання всіма членами комісії, передається на затвердження Варвинській селищній раді;
2. Варвинська селищна рада приймає рішення, яким покладає на відповіде комунальне підприємство обов’язок по організації процесу списання, створенню відповідної комісії, затвердження Положення про комісію. При цьому, акти про списання багатоквартирного будинку з балансу, після підписання всіма членами комісії, передаються на затвердження Варвинській селищній раді. Фактично цей механізм ґрунтується на принципі аналогії права, і забезпечує проведення процедури списання за тим принципом, що й списання багатоквартирних будинків з балансу державних підприємств.
Враховуючи ту обставину, що у Вашій структурі відсутні виконавчі органи місцевого самоврядування – юридичні особи, на які можна покласти організацію процесу списання, ці варіанти є найбільше оптимальними на нашу думку.
Зазначаємо, що запропоновані нами механізми ґрунтуються на тому, що саме рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
З повагою, Центр аналізу та розробки законодавства Асоціації міст України
