Консультації
Змінами до частини другої статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту», передбаченими Прикінцевими положеннями Закону України «Про освіту», передбачено: керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору строком на шість років (строком на два роки – для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії.
При цьому положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та затверджує засновник на підставі типового положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
На сьогодні чинною є постанова Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 827 «Про затвердження Порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності» (далі – Порядок), на основі якої має бути розроблене і затверджене рішенням сесії міської ради Положення про конкурс на посаду керівника комунального закладу загальної середньої освіти. Відповідно до пункту 4 Порядку Підставою для проведення конкурсного відбору є рішення органу, що призначає керівника навчального закладу. Підставами для прийняття відповідного рішення є: утворення нового навчального закладу; наявність вакантної посади керівника навчального закладу; прийняття рішення щодо припинення (розірвання) трудового договору (контракту) з керівником навчального закладу.
Оскільки Закон України «Про освіту» набув чинності лише у вересні 2017 року, його норми не стосуються осіб, які були призначені до цього часу, тобто вони продовжують працювати відповідно до укладеного під час прийняття на роботу трудового договору. Таким чином, у Вашому випадку немає жодної підстави оголошувати конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти.
Окрім того, відповідно до статті 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Отже, утворення опорного навчального закладу не може бути підставою для звільнення керівника закладу освіти, на базі якого утворено опорний заклад.
Випадки розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності передбачені у статті 40 Кодексу законів про працю України. При цьому варто зауважити, що зміна трудового договору, укладеного на невизначений строк, та розірвання безстрокового трудового договору без згоди працівника можуть бути оскаржені у судовому порядку.
Наразі у Міністерстві освіти і науки України готується новий проект Закону України «Про загальну середню освіту», яким буде визначено особливості призначення керівників закладів загальної середньої освіти.
Аналітичний центр АМУ
Відповідно до підпункту 1 пункту «а» статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, управління закладами освіти, які належать територіальним громадам або передані їм, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення. Згідно з пунктом 22 частини першої статті 26 цього Закону виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.
Отже, з метою прогнозування видатків на належне матеріально-технічне та фінансове забезпечення закладів освіти наявність цільової програми є необхідною передумовою утримання та розвитку мережі закладів освіти. При цьому зауважуємо, що вона може бути розроблена та затверджена як окрема програма, а може увійти до комплексної програми соціально-економічного та культурного розвитку громади окремою частиною.
Аналітичний центр АМУ
Щодо створення опорного закладу без освітнього округу
Головним нормативно-правовим актом, що врегульовує питання створення представницьким органом місцевого самоврядування (далі – засновником) опорних закладів та їх філій є Положення про освітній округ, затверджене постановою Кабінету міністрів України від 27 серпня 2010 року №777 (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 20 січня 2016 року № 79) (далі – Положення).
Відповідно до абзацу другого пункту 2 Положення опорним вважається заклад, який має у своєму складі філії та (або) здійснює з урахуванням потреб осіб з інвалідністю (у тому числі тих, що пересуваються на кріслах колісних) організоване підвезення учнів (вихованців) (не менше ніж з трьох селищ, сіл, в яких ліквідовано загальноосвітні навчальні заклади або припинено (зупинено) їх діяльність) і педагогічних працівників (у разі потреби) до опорного закладу і до місця проживання.
Отже, освітній округ може складатись лише з опорної школи, до якої здійснюється підвезення учнів та вчителів не менше ніж з трьох селищ, сіл і може не мати філій.
Щодо процедури створення опорного закладу та врахування думки колишньої сільської ради
Засновник визначає опорні заклади серед підпорядкованих йому загальноосвітніх навчальних закладів на конкурсній основі відповідно до затверджених ним умов. Отже, якщо засновник ‒ рада ОТГ, то вона вирішує питання формування мережі закладів освіти. При цьому консультування з радою попереднього засновника не передбачене законодавством.
Під час проведення конкурсу на визначення опорного закладу обов’язково враховується, зокрема, зручність та наявність автомобільних шляхів з твердим покриттям для забезпечення безпечного підвезення учнів (вихованців) і педагогічних працівників до місця навчання, роботи та місця проживання.
Алгоритм створення опорної школи наступний:
- Підготовка до ухвалення рішення засновником про створення опорного закладу (п.5 Положення);
- Затвердження умов та проведення конкурсу засновником для визначення опорного закладу серед підпорядкованих йому загальноосвітніх навчальних закладів (п.6 Положення);
- Ухвалення рішення про створення опорного закладу, його філій (п.7 Положення) у порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування».
Як основний варіант, рішення має бути прийняте про реорганізацію загальноосвітніх навчальних закладів шляхом приєднання – тобто, визначення одного загальноосвітнього навчального закладу (юридичної особи) як опорного, та приєднання до нього інших загальноосвітніх навчальних закладів як структурних підрозділів-філій (з одночасним припиненням їх статусу як юридичних осіб) відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України, а також відповідно до вимог трудового законодавства, оскільки відповідна реорганізація тягне за собою зміни істотних умов праці та скорочення працівників.
Рішення має вирішувати основні питання діяльності опорних закладів та їх філій, у тому числі щодо затвердження установчих документів (статуту, положень) та визначення відповідальних осіб за державну реєстрацію опорного закладу як юридичної особи.
- Державна реєстрація опорного закладу як юридичної особи відповідно до вимог закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
- Вирішення відповідним органом управління освітою кадрових та фінансових питань діяльності опорного закладу, зокрема затвердження штатного розкладу – призначення директора та його заступників, завідувачів філіями, їх заступників, інших педагогічних працівників відповідно до закону України «Про загальну середню освіту» та трудового законодавства, а також вирішення питань фінансування (затвердження кошторису) та порядку ведення бухгалтерського обліку опорного закладу.
Аналітичний центр АМУ
Встановлення ставок земельного податку регулюється статтями 274, 277 Податкового кодексу України.
У разі, якщо нормативно грошова оцінка земельних ділянок за межами населеного пункту не проведена, ставка податку встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці ріллі площі.
У разі проведення нормативної грошової оцінки за межами населеного пункту ставка податку встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь не ме6нше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки.
Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання крім державної і комунальної власності.
Таким чином сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формуванням територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків і зборів (ст.12.3 ПКУ).
Звертаємо увагу, що при цьому відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 № 2245-VIII «у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»».
Доброго дня. Відповідно до статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Пільга на проїзд особам з інвалідністю 3 групи загального захворювання не передбачена чинними законами України. У випадку прийняття місцевих програм – просимо звертатись до органу, який прийняв зазначену програму.
Доброго дня! Відповідно до статті 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24.01.1995 № 20/95 штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об’єднану територіальну громаду. Тобто, Законом передбачається створення або окремої служби у справах дітей, або ведення посади працівника з питань захисту прав дітей.
