Сталий економічний розвиток

Forum:
discuss with collegue

Discuss issues, exchange experiences, create a theme for conversation

Consultation:
ask the expert

After filling the form, get expert advice

About branch:

ПРО ГАЛУЗЬ

Місцевий економічний розвиток (МЕР) найчастіше трактується, як процес стратегічного партнерства місцевої влади, бізнесу та громади, спрямований на заохочення інвестицій в нові та існуючі підприємства з високим потенціалом зростання та створення робочих місць з високою продуктивністю праці. МЕР стосується спільної роботи місцевих громад, задля формування конкурентних переваг території, що приведуть до сталого зростання економіки і підвищення якості життя всіх членів громади, незалежно від віку, статі, соціальної приналежності. Діяльність у сфері МЕР охоплює створення та реалізацію стратегій, програм та проектів, які забезпечують формування такого бізнес-клімату та місцевих умов (тверда та м’яка інфраструктура), що сприяють економічному зростанню.

В умовах глобальної ринкової економіки міста та регіони виступають як окремі ринки. Тому територіальні громади на базі існуючих та створюваних місцевих факторів виробництва – природних, фізичних, людських, інтелектуальних, інституційних, інфраструктурних – будують власну самоокупну конкурентну економічну систему. Вони використовують різноманітні інструменти МЕР і позиціонують себе по відношенню до інших громад, щоб отримати конкурентні переваги у залученні зовнішніх ресурсів та високопродуктивних інвестицій, створити умови для розвитку підприємств та малого бізнесу, забезпечити зростання доданої вартості в містах, розвивати експортне спрямування, поліпшити інфраструктуру, інтегруватися у світову економіку, підвищити доходи та добробут громади.

Стратегія розвитку галузі:

Стратегічний напрям сфери

«Місцевий економічний розвиток»

Вступ

У 2020 році завершено формування нового адміністративно-територіального устрою. 25 жовтня 2020 року на новій територіальній основі відбулися перші вибори сільських, селищних, міських голів та відповідних місцевих рад. Враховуючи загальний вектор розвитку держави, що спрямований на децентралізацію, базові умови для потенційного розвитку регіонів та країни загалом ґрунтуються на успіху кожної із 1469 новоутворених адміністративним шляхом територіальних громад.

Всебічний розвиток територіальних громад можливий за умов сталого економічного розвитку. Залучення інвестицій, розвитку інфраструктури, створення нових робочих місць, сприяння розвитку підприємництва, надання якісних публічних послуг у сфері освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, житлово-комунального господарства забезпечує належний рівень життя людей, може призупинити трудову міграцію, формує сприятливий інвестиційний клімат.

Основними перевагами територіальних громад є кадровий потенціал та природні, фінансові й інфраструктурні ресурси. Практичний досвід вказує, що залучення інвестицій відбувається саме завдяки персональній роботі відповідальних виконавців - посадових осіб ОМС різного рівня. Саме від компетенції кадрів та їх інституційної спроможності залежить місцевий економічний розвиток та розвиток громади в цілому.

Комплексним системним інструментом місцевого економічного розвитку є стратегічне планування, яке повинно базуватися на просторовому плануванні, що і є основою для місцевого економічного розвитку. Без містобудівної документації, яка є графічним вираженням стратегічного бачення розвитку громади неможливо здійснити залучення інвесторів на greenfield brownfield, видати містобудівні умови та обмеження для початку будівництва виробничих потужностей тощо.

Створення умов, в яких органи місцевого самоврядування матимуть фінансову та інституційну спроможність ефективно використовувати власні ресурси (людські, інфраструктурні, природні та ін.) для залучення інвестицій та формування сприятливого бізнес середовища, стимулювання започаткування бізнесу, створення нових робочих місць та місцевого економічного розвитку територіальної громади в цілому і є завданням цього стратегічного напрямку.

Цей стратегічний напрям є планом дій (адвокації) Асоціації міст України у сфері сталого місцевого економічного розвитку.

Опис проблем

Процес децентралізації потребує від органів місцевого самоврядування інституційної та фінансової спроможності. До основних проблем сфери місцевого економічного розвитку можна віднести:

Відсутність у більшості органів місцевого самоврядування інституційної спроможності розробляти якісні стратегії розвитку громад, інвестиційні паспорти, проекти розвитку, здійснювати супровід інвестора тощо.
Недостатній фінансовий ресурс, що перерозподіляється на місцевому рівні та обмежений доступ до додаткових фінансових ресурсів призводять до фактичної відсутності бюджету розвитку територіальних громад і неможливості реалізації інфраструктурних проектів.
Застаріла містобудівна документація, що не враховує динаміки розвитку територій територіальних громад

Стратегічні цілі

Розвиток інституційної спроможності ОМС із формування сприятливого інвестиційного клімату територіальних громад.
Залучення інвестицій та розвиток малого та середнього підприємництва.
Розвиток муніципальної інфраструктури та містобудування

Оперативні цілі та план їх досягнення

№	Ціль	Основний зміст	Терміни досягнення	Індикатори
Стратегічна ціль 1:
Розвиток інституційної спроможності ОМС із формування сприятливого інвестиційного клімату територіальних громад
1.1	Підвищення інституційної спроможності представників ОМС із стратегічного планування розвитку територіальних громад	Надання консультацій та методичної підтримки органам місцевого самоврядування, які планують розробляти стратегії розвитку територіальної громади	2021-2023	Кількість територіальних громад, які розробили та затвердили стратегії розвитку
		Налагодження співпраці між територіальними громадами із інституціями, що надають консультаційну та методичну підтримку щодо розробки стратегій розвитку територіальних громад
		Проведення тематичних навчань щодо стратегічного планування розвитку територіальних громад
		Представлення позитивного досвіду розробки та реалізації стратегій розвитку територіальних громад
1.1.1	Визначення правового статусу стратегії розвитку територіальної громади	Внесення змін до Закону України "Про засади державної регіональної політки" щодо визначення правового статусу стратегії територіальної громади	2021	Внесено зміни до законодавства та визначено чіткий правовий статус стратегії розвитку територіальної громади, визначено єдині критерії до написання та звітності із стратегій розвитку територіальних громад
1.1.1		Напрацювання підзаконних актів - методичних рекомендацій із написання та моніторингу виконання стратегій розвитку територіальних громад, що б визначали формальні показники – строки, зміст стратегій розвитку територіальних громад, інші кількісні та якісні показники тощо	2021-2022
1.1.2	Спрощення стратегічної екологічної оцінки для окремих видів документів стратегічного планування	Внесення змін до Закону України "Про стратегічну екологічну оцінку" щодо відміни проведення СЕО проектів програм соціального і економічного розвитку територіальних громад, які приймаються на короткостроковий період від одного до трьох років.	2022	Внесено зміни до законодавства щодо спрощення СЕО
1.2	Підвищення інституційної спроможності представників ОМС із розроблення інвестиційних паспортів територіальних громад	Надання методичної підтримки, щодо розробки та оновлення інвестиційного паспорту громади	2021-2023	Кількість територіальних громад, які розробили інвестиційні паспорти
1.2		Співпраця із інституціями, що надають консультаційну та методичну підтримку щодо розробки інвестиційних паспортів територіальних громад	2021-2023
Стратегічна ціль 2:
2. Залучення інвестицій та розвиток малого та середнього підприємництва
2.1.	Залучення інвестицій та супровід потенційних інвесторів	Розвиток профільних муніципальних інституцій у сфері залучення інвестицій та розвитку територій – агенцій місцевого розвитку, центрів муніципальних інновацій тощо. Взаємодія з обласними Агенціями регіонального розвитку	2022-2024	Кількість створених муніципальних інституцій у сфері залучення інвестицій та розвитку територій
2.2	Консультативне та методичне супроводження бізнесу з боку ОМС	Створення ОМС інституцій з підтримки та розвитку підприємництва	2022-2024	Кількість створених центрів підтримки бізнесу
2.3	Розвиток підприємництва у територіальних громадах	Спрощення надання прямої допомоги шляхом внесення змін до Закону України "Про державну допомогу" шляхом виключення місцевих ресурсів з під його дії	2021	Внесено зміни до Закону України "Про державну допомогу"
		Розробка ОМС цільових програм із підтримки мікропідприємництва, малого та середнього бізнесу	2022-2024	Кількість муніципальних програм з підтримки мікропідприємництва МСБ
		Розробка ОМС цільових програм із підтримки соціального підприємництва	2022-2024	Кількість муніципальних програм з підтримки соціального підприємництва
2.4	Підвищення інвестиційної привабливості індустріальних парків	Внесення змін до Податкового кодексу України у частині розширення пільг та преференцій для учасників індустріального парку	2021-2022	Внесено зміни до Податкового кодексу України, кількість зареєстрованих індустріальних парків
2.5	Розвиток мережі індустріальних парків	Надання ОМС субвенції із державного бюджету на розбудову мережі індустріальних парків	2022-2024	Кількість зареєстрованих індустріальних парків
2.6	Створення ОМС центрів креативних високорентабельних індустрій	Внесення змін до законодавства щодо визначення правового статусу центрів креативної економіки та технопарків	2022
2.6		Надання ОМС субвенції із державного бюджету на розбудову мережі технопарків та центрів креативної економіки	2022-2023	Кількість створених технопарків та центрів креативної економіки
Стратегічна ціль 3:
Розвиток муніципальної інфраструктури та містобудування
3.1	Забезпечення повноважень ОМС у сфері містобудування із дотриманням принципу повсюдності місцевого самоврядування	Надання контрольних функцій щодо об’єктів класу наслідків СС1, СС2 та СС3 на всій території територіальної громади (за винятком вказаної компетенції ДІАМ) на всіх етапах будівництва із правом реагувати на порушення з боку юридичних осіб.	2021-2022	Визначення у законі "Про регулювання містобудівної діяльності"широких повноважень ОМС у сфері містобудування
3.2	Розроблення нової та оновлення застарілої містобудівної документації	Передбачення у Державному бюджеті субвенції на оновлення містобудівної документації (комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів).	2023-2024	Кількість територіальних громад, що оновили містобудівну документацію
3.3	Збільшення обсягів фінансових ресурсів, що перерозподіляються на місцевому рівні для капітальних видатків	Внесення змін до Податкового та Бюджетного кодексів щодо збільшення відсотку зарахування ПДФО до загального фонду місцевих бюджетів до 80%	2022-2024	Внесено зміни до Бюджетного кодексу України
3.4.	Полегшення доступу малих та середніх громад до коштів Державного фонду регіонального розвитку	Спрямування 30% коштів ДФРР бюджетам територіальних громад у вигляді субвенції пропорційно їх площі та кількості сільського населення	2022-2024	Внесено зміни до Бюджетного кодексу України та відповідних постанов КМУ
3.5.	Надання можливості сільським та селищним радам здійснювати муніципальні запозичення для реалізації інфраструктурних проектів	Внесення змін до Порядку здійснення місцевих запозичень	2022	Внесено зміни до Порядку здійсненнямісцевих запозичень
3.6.	Відновлення та створення нової муніципальної інфраструктури за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій (Світовий банк, ЄБРР, ЄІБ, НЕФКО)	Забезпечення сталої взаємодії територіальних громад із МФО тощо	2022-2024	Кількість територіальних громад, що використали кошти МФО для реалізації інфраструктурних проектів

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Підвищення інституційної спроможності ОМС у частині планування стратегічного розвитку – розробки стратегій розвитку громад та інвестиційних паспортів.

Підвищення інвестиційної привабливості територій шляхом створення сприятливого бізнес клімату.

Розвиток мікропідприємництва, соціального підприємництва, малого та середнього бізнесу. Підвищення можливостей прямого впливу ОМС на розвиток малого та середнього бізнесу.

Створення мережі індустріальних парків, технопарків та центрів креативної економіки у територіальних громадах та відповідно створення нових робочих місць.

Чітке визначення компетенції ОМС у сфері містобудування із дотриманням принципу повсюдності місцевого самоврядування. Оновлення містобудівної документації територіальних громад.

СПРИЯТЛИВІ ФАКТОРИ

Підтримка в реалізації Стратегії зі сторони парламенту центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Наявність зацікавленості бізнесу у зазначених змінах до законодавства.

Грантова політика донорів та міжнародних фінансових організацій, спрямована на фінансування окремих оперативних цілей.

ЗАГРОЗИ ТА ПЕРЕШКОДИ

Відсутність політичної волі влади до прийняття окремих змін до нормативно-правової бази.

Нерозуміння необхідності та як наслідок не бажання органів місцевого самоврядування фінансувати розробку документів стратегічного планування та оновлення містобудівної документації.

Слабка кадрова спроможність окремих органів місцевого самоврядування, зумовлена перебуванням на етапі становлення інституцій.

Ця стратегія була підготовлена за підтримки Європейського Союзу і його держав-членів Німеччини, Швеції, Польщі, Данії, Естонії та Словенії. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю її авторів та не може жодним чином сприйматися як такий, що відображає погляди Програми «U-LEAD з Європою», уряду України, Європейського Союзу і його держав-членів Німеччини, Швеції, Польщі, Данії, Естонії та Словенії.

Проблеми та шляхи вирішення:

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

№ п/п	Головні проблеми	Можливі шляхи вирішення	Примітки та коментарі
А. Організаційно-правові та політичні
1.	А.1. Адміністративно-територіальні	Створення фінансово спроможних територіальних громад; Завершення процесу об‘єднання територіальних громад; Затвердити зміни до Конституції, які дозволять забезпечити продовження реформи децентралізації, забезпечивши їй конституційний фундамент; Максимальне впровадження інструменту МЕР - міжмуніципальне співробітництво; Запровадження принципів повсюдності місцевого самоврядування.
2	А.2. Фінансово-бюджетні	Ресурси та повноваження органів місцевого самоврядування у сфері МЕР є вкрай обмежені. Вирішення проблеми можливе тільки шляхом докорінної реформи системи управління на регіональному та місцевому рівні одночасно з проведенням реформи місцевого самоврядування з метою уникнення дублювання функцій та повноважень між органами влади різних рівнів, запровадженням принципів субсидіарності, адмінтерреформою та глибинними змінами Бюджетного, Податкового, Земельного кодексів. Ці зміни повинні передбачати розширення частки місцевої бази оподаткування, при якій більшість надходжень від податків та зборів повинна залишатися «на місцях». При цьому у міських бюджетах має суттєво зменшитись частка субвенцій та дотацій. Крім того, на перспективу, необхідно закріпити повноваження з адміністрування місцевих податків та зборів за органами місцевого самоврядування, що сприятиме більш ефективному збору місцевих податків і зборів	Основні проблеми: 1. Незначний перелік визначених чинним законодавством надходжень до спеціального фонду бюджетів міст. Особливо актуалізується у зв‘язку із скасуванням пайових внесків з 2021 року, в результаті чого місцеві бюджети втратять значний ресурс до бюджету розвитку. 2. Декларативність та незначна роль місцевих податків та зборів у формуванні доходної бази місцевих бюджетів. 3. Незначна частка доходів місцевих бюджетів, обсяг надходжень за якими може регулюватись рішеннями органів місцевого самоврядування. 4. Обмежений доступ органів місцевого самоврядування до кредитних ресурсів (запозичень). 5. Обмежені можливості органів місцевого самоврядування із залучення неподаткових ресурсів для фінансування розвитку міст. 6. Перекладення відповідальності за надання гарантованих державою послуг на органи місцевого самоврядування без забезпечення належного фінансування. 7. Недостатня фінансова база для реалізації органами місцевого самоврядування інвестиційних проєктів та програм на рівні міст. 8. Утримання неефективної мережі бюджетних установ, яка переважно не відповідає потребам територіальних громад, замість безпосереднього фінансування послуг населенню. 9. Значна залежність місцевих бюджетів від офіційних трансфертів з державного бюджету. 10. Домінування у структурі трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам так званих “соціальних субвенцій” та дотацій на покриття соціальних видатків. 11. Недосконалість Формули розподілу цільових субвенцій, що передаються з державного бюджету до місцевих бюджетів. 12. Непрозорість та неефективність механізму надання з державного бюджету місцевим бюджетам субвенцій на соціально-економічний розвиток, розвиток інфраструктури.
В. Управлінські
3	В.1. Інформаційні та ментально-психологічні	Досягнення цієї цілі вимагає тривалого періоду часу і системних впливів, оскільки подолання стереотипів відбувається досить повільно. Процес вимагає потужної промоційної та інформаційної підтримки. АМУ та члени-АМУ повинні здійснювати промоцію ідей самоврядування та самоорганізації населення, залучати громади до спільної активності. Значну допомогу може надати «третій сектор» Розвитку самоврядування та самоорганізації населення	Значною перешкодою є відсутність традицій на навичок в ОМС щодо стратегічного управління. Більшість управлінців орієнтується лише на термін каденції ради та наступні вибори, практично не розглядаючи триваліші перспективи, оскільки зміна складу ради та особи міського голови, як правило, призводить до зміни навіть середньої ланки управлінців. Призначення на посади часто здійснюється за політичною, а не фаховою ознаками.
4	В.2. Планувальні	Прийняття Закону України «Про державне стратегічне планування» дозволить територіальним громадам розробляти власні середньо та довгострокові плани розвитку. У даний час громади можуть прогнозувати та планувати доходи бюджетів розвитку тільки на трирічний період (при цьому, що стратегічні плани розраховані, як правило на 5-10 років). Щодо просторового планування міст, то тут існує проблема взаємного поєднання інтересів регіону (регіональних та районних) схем планування територій з генпланами міст. При розробці Генпланів міст не враховуються перспективи розвитку міст та міських агломерацій. Вирішення проблеми можливе після проведення адмінтерреформи та внесення змін до Земельного кодексу. Доцільною є розробка містобудівельного кодексу, який мав би врахувати цю проблематику.	Стратегії розвитку –короткострокові та не забезпечені ресурсно. Практика просторового планування міст - проблемна, оскільки розвиток міст відповідно до Генпланів обмежується чинними межами, хоч діючі ДБН-360-92** вимагають планувати територію в межах зон містобудівельного впливу, тобто фактично, в межах міських агломерацій.
5	В. 3. Контрольні та моніторингові	Необхідно збільшити кількість ОМС, які вноситимуть статистичні дані до Муніципальної статистики та забезпечити таке внесення на системній основі. Необхідно запровадити системний моніторинг з боку ОМС над сферами МЕР При формуванні структури виконавчих органів доцільно планувати створення відділів економічного розвитку	На базі АМУ вже створено Муніципальну статистику, до якої ОМС вносять інформацію про бюджетні показники.Відсутність контролю та моніторингу за рядом важливих для місцевого розвитку сфер суттєво зменшує можливості ОМС управляти процесами розвитку на своїх територіях. На жаль, через обмеженість ресурсів та повноважень більшість малих міст (у першу чергу міст районного значення) не мають можливості створювати такі підрозділи через відсутність таких позицій в «типових штатах». Доцільно лобіювати перед Мінфіном та МЕРіТ необхідність створення таких підрозділів або хоча б «резервування» окремих штатних одиниць спеціалістів з економічного розвитку
6	В.4. Кадрові	З метою вирішити актуальну проблему – відсутність якісних кадрових ресурсів в ОМС (особливо, що стосується стратегічного розвитку громад, розробки проєктних заявок на грант, налагодження співпраці з інвесторами тощо), необхідно на постійній основі проводити навчання, тренінги для ОМС Доцільно змінити підходи до системи оплати праці працівників ОМС таким чином, щоб її розміри залежали від результатів розвитку громади	значна частина службовців ОМС не володіє сучасними знаннями про МЕР має місце висока плинність кадрів преміальні доплати втратили мотивуючу складову відсутній взаємозв’язок рівня оплати праці службовців з динамікою розвитку економіки міста
7	В.5. Менеджмент бізнесу недооцінює «корпоративну соціальну відповідальність» (КСВ)	Доцільно ініціювати розробку законопроєкту «Про корпоративну соціальну відповідальність»	Позитивна практика КСВ не набула поширення через причини ментального характеру значної частини бізнесу, відсутність законодавчих процедур та стимулів (хоча б моральних) щодо таких підприємств
С. Соціальні
8	С. 1. Високий рівень міграції населення	Вирішення проблеми міграції населення можливе за умови проведення глибоких реформ перш за все на державному рівні, зокрема прийняттям ряду законів у сферах регіонального розвитку, направлених на вирівнювання рівня диспропорцій розвитку територій та, зокрема створення ТПР інноваційного напряму в регіонах і містах з ознаками депресивності, загальним покращенням бізнес-клімату та інвестиційного середовища, реформою освіти, антимонопольного законодавства. Позитивним змінам також сприятиме децентралізація повноважень та збільшення компетенцій і дохідної бази органів місцевого самоврядування, а також доступ бізнесу до доступних кредитних ресурсів
D. Інфраструктурні
9	D. 1. Залежність МЕР від розвитку інфраструктур (дорожньої, інженерної, комунікаційної)	Вирішення проблеми можливе лише за умови наявності ефективної державної регіональної політики. Міста не можуть впливати на розвиток інфраструктур, що знаходяться за їх межами, але суттєво впливають на МЕР. Вплив міст на розвиток інфраструктури приватних операторів (навіть в межах цих міст) є дуже обмеженим. Розвитку комунальної інфраструктури перешкоджає чинна тарифна політика, проблеми з отриманням субвенційних платежів з Держбюджету та загальний занепад сфери ЖКГ. Вирішення проблеми можливе за умови глобальної реформи системи ЖКГ.
10	D 2. Відсутність на законодавчому рівні механізму участі портів у фінансуванні розвитку інфраструктури припортових міст	Необхідно запровадити механізм фінансової підтримки припортових територій за рахунок спрямування до місцевих бюджетів частини чистого прибутку, що відраховується адміністрацією морських портів України та портовими операторами (стивідорними компаніями) державної форми власності у вигляді субвенції з державного бюджету на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання об’єктів припортової інфраструктури. Вирішення цієї проблеми сприятиме розвитку інфраструктури припортових територій, покращенню транспортної доступності до морських портів	На сьогодні органи місцевого самоврядування припортових територій самостійно займаються питаннями будівництва, ремонту доріг, мостів; ремонту очисних споруд; утримання інфраструктурних об‘єктів без участі в цьому морських портів. Хоча саме їх наявність в місті відіграє неабиякий вплив на всю інфраструктуру та стан навколишнього природного середовища. Відповідно необхідно розробити і прийняти чіткий механізм фінансової підтримки припортових територій та чіткий механізм використання таких коштів.
11	D 3. Низька якість доріг та вулиць населених пунктів	Необхідно: забезпечити більший обсяг фінансування доріг комунальної власності, зокрема, з Державного дорожнього фонду (на рівні не менше 20%). Особливо актуалізується в контексті зменшення у 2020 році надходжень до місцевих бюджетів акцизу з нафтопродуктів через його 100% зарахування до Державного дорожнього фонду; забезпечити системний та формульний підхід до розподілу субвенції на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання доріг загального користування та комунальної власності; вивести комунальні підприємства з під дії ЗУ «Про державну допомогу суб‘єктам господарювання»; завершити практику списання невикористаних коштів в кінці року, що стосується субвенцій з державного бюджету місцевим, реалізація проєктів яких потребує довготривалого періоду.	З 1 січня 2018 року в Україні почав функціонувати Державний дорожній фонд. З цього Фонду кошти на будівництво, ремонт вулиць і доріг комунальної власності в населених пунктах здійснюються у розмірі не більше 20% обсягу такої субвенції. За результатами 2018 року стало чітко зрозуміло, що розподіл субвенції здійснювався на упередженій, суб‘єктивній та несправедливій для ОМС основі. Ці кошти фактично «осіли» на рівні обласних бюджетів і лише в мізерному обсязі були спрямовані до бюджетів громад. У 8 областях взагалі не виділено коштів на вулиці та дороги населених пунктів, а у 6 такий обсяг не перевищує 10% від загального обсягу, передбаченого на область. В цілому загальний обсяг розподілених коштів субвенції на вулиці та дороги населених пунктів склав 1 млрд гри або 9,6 %. При цьому розпорядниками таких коштів були визначені переважно органи виконавчої влади. Лише у 7 областях розпорядниками такої субвенції були безпосередньо бюджети ОМС
12	D 4. Ризики збереження культурної спадщини	врегулювати правила забудови населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місця України; затвердити на території всіх історичних населених пунктів історико-архітектурні опорні плани; підвищити відповідальність за порушення у сфері охорони об'єктів культурної спадщини; запровадження державної інформаційної системи нерухомої культурної спадщини, спроможної збирати, накопичувати, здійснюваи обробку, захист, облік та надання інофрмації про об'єкти культурної спадщини.	Наразі розвиток міст України дуже часто здійснюється без врахування його історичного вигляду та об'ємно-просторової структури. Із 401 історичного населеного пункту лише у 25% є містобудівна документація, у складі якої є затверджені історико-архітектурні опорні плани. А це не відповідає вимогам статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
13	D 5. Низький рівень соціально економічного розвитку гірських територій	розширити у Законі України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" державні гарантії соціально-економічного розвитку гірських та високогірних населених пунктів; визначити у Законі України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" чіткі принципи та пріоритети державної підтримки розвитку гірських та високогірних населених пунктів; передбачити на законодачому рівні створення державного фонду інвестування у проєкти розвитку гірських територій; передбачити у Законі України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" закріплення за Кабміном повноваження здійснювати моніторинг виконання державних цільових програм розвитку гірських населених пунктів та забезпечує оновлення таких програм або затвердження нових з метою комплексного вирішення проблемних питань розвитку гірських та високогірних населених пунктів.	На сьогодні вже затверджено Концепцію розвитку гірських територій українських Карпат (розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 р. № 232-р) та Державну програму розвитку регіону українських Карпат на 2020—2022 роки (постанова Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2019 р. № 880). Норми Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» на практиці не створюють умови до соціально-економічного розвитку гірських та високогірних населених пунктів. Свідченням того є: тенденції до скорочення фермерських господарств порівняно із середнім значенням по Україні (наприклад, у Чернівецькій області такий показник знизився на 4,5% за січень-червень 2019 р. порівняно із січнем-червнем 2018 року, у Львівській області з 3,6% до 3,1%, тоді як по Україні відбулося зростання на 10,8%); нижчий рівень зайнятості економічно активного населення в Івано-Франківській (55,6%), Закарпатській (54,5%) та Львівській (56,8%) областях порівняно із середнім показником по Україні (57,1%); низьке значення показника питомої ваги дітей, охоплених позашкільною освітою. За І півріччя 2019 р. він знизився у гірських населених пунктах Закарпатської області на 3,1%, Чернівецької області — на 0,1%, в Івано-Франківській та Львівській залишився на рівні попереднього року (56% та 20,4 % відповідно).
Е. Економічні
14	Е.1. Тіньова економіка та корупція	Це комплексна, системна проблема, що не вирішується прийняттям кількох законів чи постанов. Її можливо вирішувати у першу чергу на державному рівні та тільки системно. Міста, які зацікавлені у динамічному МЕР повинні прийняти місцеві програми, направлені на мінімізацію корупції та місцеві кодекси етики та доброчесності, поширивши їх не лише на службовців органів місцевого самоврядування	Можливості місцевої влади щодо подолання проблеми – незначні, але негативний вплив цих факторів на місцеву економіку є вагомим. Суттєві зміни ситуації можливі за умов наявності сильної політичної волі на центральному рівні
15	Е.2. Нерівномірність розвитку територій та розміщення продуктивних сил	Проблема не може бути вирішена на локальному рівні. Слід розробити на затвердити ефективну державну програму регіонального розвитку. Прийняти Закони: «Про депресивні території та розвиток малих (у першу чергу моно профільних) міст» Необхідно активізувати кластерні підходи до регіонального розвитку. Слід внести зміни до Бюджетного і Податкового кодексів, які б створити систему пільг та стимулів для територій з ознаками депресивності. Всі субвенції на розвиток громад повинні розподілятися між місцевими бюджетами на прозорій та справедливій формулі.	Система державних субвенцій на виконання інвестиційних програм має ряд недоліків, які стосуються, в першу чергу, неповного покриття видатків (освітня, медична субвенції) через недоліки формули розподілу, що відволікає кошти місцевих бюджетів, які могли б спрямовуватися на розвиток громад. Друга проблема, це осідання коштів субвенцій розвитку на обласному рівні, які розподіляються не за формулою, а за суб‘єктивним підходом. А це призводить на практиці до непрозорого розподілу таких коштів, що зменшує рівень якості у використанні таких субвенцій.
16	Е. 3. Низька інвестиційна привабливість та проблеми впровадження інновацій	Проблема не може бути вирішена тільки на місцевому рівні. Міста через політику системної промоції територій можуть впливати на власну інвестиційну привабливість, але їх вплив на інноваційну політику - практично дуже обмежений (крім комунальних підприємств), однак відсутність необхідних обігових коштів у КП, переважно через існуючу тарифну політику фактично, різко обмежує такі можливості. Для інноваційних підприємств проблемою є доступні кредитні ресурси.
17	Е. 4. Недооцінка ролі маркетингу	Містам доцільно розробити і впровадити окремі Програми розвитку маркетингу міст та підтримки локальних брендів. Причиною відсутності таких програм є переважно брак коштів та невміння залучати зовнішні ресурси для цих цілей	Місцевий менеджмент ОМС якщо і готовий працювати в цій сфері, то лише на рівні «зовнішнього маркетингу», тобто промоції міста в зовнішньому середовищі (переважно використовується містами, які розвивають туризм). Маркетингова і брендингова політика як інструмент МЕР використовується менш ніж 10-ма містами України (більшість проєктів виконано за підтримки проєктів міжнародної технічної допомоги). Маркетинг же локальних торгових марок є несистемним і розвивається обмежено, переважно лише самими підприємствами
18	E. 5. Тривала процедура погодження органами місцевого самоврядування значного обсягу фінансування з місцевих бюджетів із Антимонопольним комітетом України	Необхідно внести зміни до Закону України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», які стосуються: виключення із форм державної допомоги надання пільг зі сплати місцевих податків та зборів, а також місцевих гарантій; виключення зі сфери дії Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» діяльність органів місцевого самоврядування, пов’язаної з наданням послуг через комунальні підприємства та установи.	Реалізація норм Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» вкрай негативно впливає на діяльність органів місцевого самоврядування у частині виконання власних повноважень. Немає чіткого бачення, яку державну допомогу, надану через місцеві бюджети, слід погоджувати з Антимонопольним комітетом України (АМКУ). Крім того, з моменту прийняття рішення органом місцевого самоврядування надати державну допомогу до моменту надання позитивного рішення АМКУ може пройти більше 8 місяців. Хоча, відповідно до постанови Кабміну № 1141 від 27.12.2018 р. «Про внесення зміни до переліку послуг, що становлять загальний економічний інтерес», послуги у сфері централізованого теплопостачання, опалення, водовідведення та поводження з побутовими відходами не потребують погодження з Антимонопольним комітетом у частині компенсації обґрунтованих витрат на надання таких послуг (рівень обґрунтованості визначає АМКУ), проте інша частина житлово-комунальних послуг, які надають комунальні підприємства, повинні проходити таке погодження. Окрім цього, до форм державної допомоги включаються також надання пільг зі сплати місцевих податків та зборів, місцевих гарантій, збільшення фінансування програм більш ніж на 20% та ін. За інформацією, отриманою АМУ від міських голів, приблизно третина повноважень, які виконують органи місцевого самоврядування міст, слід погоджувати із Антимонопольним комітетом України, що порушує базові принципи місцевого самоврядування та призупиняє реалізацію важливих місцевих програм розвитку.
19	E.6. Ризик збереження об’єктів культурної спадщини	З метою вирішення проблемних питань у сфері збереження та охорони об’єктів культурної спадщини пропонується: спростити процедури отримання дозвільної документації для проведення першочергових ремонтно-реставраційних робіт; спростити процедури накладання штрафних санкцій як на фізичних, так і на юридичних осіб; збільшити суми штрафів для фізичних осіб в залежності від нанесеної шкоди для пам’ятки; розробити процедури позбавлення прав власності осіб, які вчинили правопорушення щодо пам’ятки, яке призвело до її пошкодження або знищення.	Відсутнє законодавче регулювання у сфері збереження та охорони об’єктів культурної спадщини, як наслідок, існують ризики, що такі об‘єкти можуть бути пошкоджені чи знищені. Збереження на території громади об‘єктів культурної спадщини є важливим як в контексті розвитку культурних цінностей у громадян, так і в питанні розвитку туризму
20	E. 7. Відсутня дієва координація між органами державної влади та малими і середніми підприємствами	Необхідно підготувати та подати Кабміну змін до Положення про Раду підприємців при Кабінеті Міністрів України (пост.№ 54 від 13.02.2008) в частині взаємодії з регіональними та місцевими МСП, їх об’єднаннями консультативно-дорадчими органами з питань підприємництва місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Вирішення цієї проблеми сприятиме розвитку малого та середнього бізнесу, створенню додаткових робочих місць, збільшенню надходжень податків до державного та місцевих бюджетів	Відсутність дієвої координації між органами державної влади, до повноважень яких відноситься розвиток малого і середнього підприємництва, та малими і середніми підприємствами з метою вирішення проблемних питань та задоволення потреб малого і середнього бізнесу
21	E. 8. Відсутність підтримки соціального підприємництва	Необхідно розробити зміни до законів України щодо визначення соціального підприємництва в Україні; розробити нормативно-правові акти, що визначають механізм та розміри державної підтримки розвитку соціального підприємництва. Вирішення цієї проблеми сприятиме розвитку підприємницького сектору, створення додаткових робочих місць, збільшення надходжень податків до державного та місцевих бюджетів	На сьогодні відсутнє законодавче визначення «соціальне підприємництво» в Україні та державної підтримка його розвитку, що призводить до труднощів розвитку даного напрямку
22	E. 9. Відсутній реальний розвиток індустріальних парків	Необхідно вирішити наступні проблеми для того, щоб забезпечити належний розвиток індустріальних парків в Україні: нерозвиненість інфраструктури та відсутність необхідних ресурсів для фінансування розбудови індустріальних парків; можливість, а не обов’язковість надання державної підтримки за рахунок державного та місцевих бюджетів і відсутність чітких процедур її отримання; нормативно не врегульоване питання щодо податкових преференцій для суб’єктів індустріальних парків; відсутні гарантії щодо стабільності законодавчо гарантованих умов функціонування та державної підтримки діяльності індустріальних парків; не унормоване питання надання пільгових кредитів, а також цільового фінансування для облаштування індустріальних парків; неврегульованість питання із підключенням індустріальних парків до мереж централізованого водопостачання та водовідведення, газопостачання, електроенергетики.	В Україні функціонує 42 індустріальних парків, проте лише одиниці з них функціонують. В умовах України на територіях індустріального парку зареєстровано одне підприємство, а не їх група, як це притаманно для зарубіжних кран. Через це індустріальні парки поки-що не створюють свій потужній сектор. Однією із важливих проблем розвитку промислових парків в Україні є відсутність реальних інвесторів. Тому, фактично, вони ледь виживають. Основне джерело фінансування індустріальних парків — це кошти Державного фонду регіонального розвитку та кошти місцевих бюджетів
23	E. 10. Нерозвинутість сфери стартапів	Для розвитку стартап руху в Україні необхідне: прийняття законопроєктів, які сприятимуть розвитку інноваційного підприємництва, державна підтримка, створення якісних механізмів техніко-економічного обґрунтування проєктів; повне інформаційне забезпечення потенційних підприємців та інвесторів; надання інвесторам гарантій, що мотивуватимуть їх інвестувати в стартапи; спрощення процедур реєстрації тощо. До важливих факторів, які гальмують розвиток ринку стартапів в Україні, слід віднести:	інвестиційні компанії не готові вкладати кошти на етапах, коли існує велика ймовірність ризику, а лише на етапах зростання; банки, перестраховуючи свою діяльність, не виявляють ініціативи фінансувати нові ризикові проєкти; венчурні фонди в більшості фінансують проєкти в сфері високих технологій; відсутня підтримка держави, українське законодавство не пристосоване для роботи зі стартапами, ринком венчурного інвестування; відсутній ринковий попит вітчизняних компаній на втілення в їх діяльності інноваційних ідеї. Тому більшість з стартапів купуються зарубіжними корпораціями. Довідково: За даними світового рейтингу стартапів сервісу Startup Ranking, Україна посідає 33 місце серед 150 країн. В Україні у 2016 р. зареєстровано щонайменше 141 стартап-компаній

Forum:discuss with collegue

Laws:develops, implements

Consultation:ask the expert

Search form

Forum:
discuss with collegue

Laws:
develops, implements

Consultation:
ask the expert