Консультації

Консультації органам місцевого самоврядування надають регіональні консультанти Офісів реформ в РВ АМУ перейти до контактів.

 

Яка процедура переходу на баланс ОТГ закладів культури, освіти, медицини? Створення по ним відділів?

Асоціація міст України розглянула звернення ОТГ щодо процедури передачі закладів соціально-культурної сфери на утримання від органів місцевого самоврядування районного рівня та повідомляє.

Щодо процедури передачі обʼєктів

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, регулюються Бюджетним кодексом України (далі – Кодекс) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Згідно з статтею 89 Кодексу, зокрема, видатки на дошкільну освіту та загальну середню освіту належать до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Разом з цим, відповідно до частини 4 пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу видатки визначені підпунктом "а" пункту 2 частини першої статті 89 Кодексу, а також підпунктом "б" пункту 2 в частині утримання навчально-виховних комплексів "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад", за умови, що загальноосвітній навчальний заклад - I ступеня, пунктом 5 частини першої статті 89 Кодексу в частині утримання сільських, селищних та міських палаців і будинків культури, клубів, центрів дозвілля, інших клубних закладів та бібліотек здійснюються сільською, селищною, міською (міста районного значення) радою при прийнятті рішення про передачу коштів на здійснення таких видатків районною радою за зверненням сільської, селищної, міської (міста районного значення) ради шляхом надання міжбюджетного трансферту з районного бюджету бюджетам місцевого самоврядування.

Тобто, у разі відсутності відповідного звернення зазначені вище видатки відповідно до статті 89 Кодексу повинні здійснюватися з районного бюджету. При цьому потрібно обов’язково здійснити передачу закладу з комунальної власності до спільної власності територіальних громад району.

Передача зазначених закладів здійснюється незалежно від стадії бюджетного процесу, адже кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Водночас, відповідно до пункту 31 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон) прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з пунктами 4 та 8 статті 60 Закону районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління обʼєктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших субʼєктів. Обʼєкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим субʼєктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Тобто здійснення утримання закладів з районного бюджету не тягне за собою обов’язкової передачі права власності. Заклад може лишитися у комунальній власності і використовуватися районною радою на підставі договору оренди або позички. Якщо районна рада відмовляється від належного фінансування таких закладів це є порушенням бюджетного законодавства.

Щодо створення відділів, зокрема органу управління освітою

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання. Отже, рішення про створення відділу освіти (як і інших відділів) приймає рада ОТГ.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління закладами освіти. Однією із функцій управління навчальними закладами (закладами охорони здоровʼя) є розподіл освітньої (як і медичної) субвенції. Згідно з абзацом другим пункту 2 Порядку та умов надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 16, розпорядниками субвенції за місцевими бюджетами є структурні підрозділи з питань освіти і науки, які визначаються рішенням відповідної місцевої ради про такий бюджет, згідно із законодавством. Тобто розпорядник повинен мати статус юридичної особи.

Отже, відділ освіти створюється за рішенням міської ради, а статус юридичної особи повинен мати розпорядник коштів освітньої субвенції, якого визначає міська рада. Зокрема це може бути і виконавчий комітет міської ради, до складу якого входитиме відділ освіти без статусу юридичної особи.

Аналітичний центр АМУ

Під час вирішення питання щодо передачі обʼєктів виникли непорозуміння між селищною радою та районною радою. Якщо громада не вважає на потрібне приймати обʼєкти районного значення, які знаходяться на території селищної ради, чим можна це обґрунтувати?Фінансове управління посилається на статті Бюджетного кодексу, стверджуючи, що за територіальним принципом усе, що знаходиться на території, селищна рада має прийняти на баланс.

Асоціація міст України розглянула звернення селищної ради щодо передачі обʼєктів на утримання від органів місцевого самоврядування районного рівня та повідомляє.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, регулюються Бюджетним кодексом України (далі – Кодекс) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Згідно з статтею 89 Кодексу видатки, зокрема, на дошкільну освіту та загальну середню освіту належать до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Разом із цим, відповідно до частини 4 пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу видатки визначені підпунктом "а" пункту 2 частини першої статті 89 Кодексу, а також підпунктом "б" пункту 2 в частині утримання навчально-виховних комплексів "дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад", за умови, що загальноосвітній навчальний заклад – I ступеня, пунктом 5 частини першої статті 89 Кодексу в частині утримання сільських, селищних та міських палаців і будинків культури, клубів, центрів дозвілля, інших клубних закладів та бібліотек здійснюються сільською, селищною, міською (міста районного значення) радою при прийнятті рішення про передачу коштів на здійснення таких видатків районною радою за зверненням сільської, селищної, міської (міста районного значення) ради шляхом надання міжбюджетного трансферту з районного бюджету бюджетам місцевого самоврядування.

Тобто у разі відсутності відповідного звернення зазначені вище видатки відповідно до статті 89 Кодексу повинні здійснюватися з районного бюджету.

При цьому потрібно обов’язково здійснити передачу закладу з комунальної власності до спільної власності територіальних громад району. Передача зазначених закладів здійснюється незалежно від стадії бюджетного процесу, адже кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Водночас, відповідно до пункту 31 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон) прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з пунктами 4 та 8 статті 60 Закону районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління обʼєктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших субʼєктів. Обʼєкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим субʼєктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

 

Аналітичний центр АМУ

Чи можливо дошкільний навчальний заклад селищної ради передати в оперативне управління районної ради?

Асоціація міст України розглянула звернення селищної ради щодо передачі дошкільного навчального закладу на утримання до органів місцевого самоврядування районного рівня та повідомляє.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, регулюються Бюджетним кодексом України (далі – Кодекс) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Згідно з статтею 89 Кодексу видатки на дошкільну освіту та загальну середню освіту належать до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Разом із цим, відповідно до частини 4 пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу видатки визначені підпунктом "а" пункту 2 частини першої статті 89 Кодексу, а також підпунктом "б" пункту 2 в частині утримання навчально-виховних комплексів "дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад", за умови, що загальноосвітній навчальний заклад – I ступеня, пунктом 5 частини першої статті 89 Кодексу в частині утримання сільських, селищних та міських палаців і будинків культури, клубів, центрів дозвілля, інших клубних закладів та бібліотек здійснюються сільською, селищною, міською (міста районного значення) радою при прийнятті рішення про передачу коштів на здійснення таких видатків районною радою за зверненням сільської, селищної, міської (міста районного значення) ради шляхом надання міжбюджетного трансферту з районного бюджету бюджетам місцевого самоврядування.

Тобто у разі відсутності відповідного звернення зазначені вище видатки відповідно до статті 89 Кодексу повинні здійснюватися з районного бюджету.

При цьому потрібно обов’язково здійснити передачу закладу з комунальної власності до спільної власності територіальних громад району. Передача зазначених закладів здійснюється незалежно від стадії бюджетного процесу, адже кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Водночас, відповідно до пункту 31 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон) прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з пунктами 4 та 8 статті 60 Закону районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління обʼєктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших субʼєктів. Обʼєкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим субʼєктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Тобто здійснення утримання закладів із районного бюджету не тягне за собою обов’язкової передачі права власності. Заклад може лишитися у комунальній власності і використовуватися районною радою на підставі договору оренди або позички. Окрім того, зазначаємо, що право оперативного управління майном регулюється статтею 137 Господарського кодексу України. Якщо районна рада відмовляється від належного фінансування таких закладів це є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, вважаємо, що дошкільний навчальний заклад комунальної форми власності може бути переданий селищною радою в оперативне управління районної ради за наявності згоди та позитивних рішень обох рад.

Аналітичний центр АМУ

Яка процедура звільнення та прийому на роботу педагогічних працівників і керівників навчальних закладів, які передані від РДА до ОТГ?

Відповідно до статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Таким чином, факт передачі навчального закладу від РДА до ОТГ не може бути підставою для припинення трудового договору (звільнення працівника).

Якщо після прийняття навчального закладу, ОТГ буде здійснювати упорядкування структури закладу, скорочення його чисельності або штату, то за умови дотримання порядку, передбаченого ст. 49-2 КЗпП України, звільнення працівника можливо.

У ситуації, коли після передачі закладу нічого не міняється, підстави для звільнення працівників відсутні.

Про зміну назви навчального закладу робиться відповідний запис у трудову книжку відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої у Мінюсті 17.08.1993 за № 110.

Так, пунктом 2.15 вказаної Інструкції передбачено:

«2.15. Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування – наказ (розпорядження), його дата і номер.».

Процедура прийняття на роботу працівників визначається нормами КЗпП України (ст.ст. 21, 24, 25, 26, 27 тощо).

Аналітичний центр АМУ

Чи мають право підприємства – надавачі комунальних послуг надрукувати у засобах масової інформації список боржників за адресами, не вказуючи прізвище, ім’я та по-батькові таких боржників?

Законодавство України передбачає певні обмеження щодо використання отриманої, у тому числі й органами місцевого самоврядування та їх комунальними підприємствами, інформації про фізичну особу. Так  стаття 11 Закону України «Про інформацію» передбачає, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом. При цьому визначається, що інформація про фізичну особу (персональні дані) -  це відомості  чи сукупність відомостей про фізичну особу, за якими вона ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Оскільки Ви плануєте публікувати лише список квартир з адресами, не вказуючи при цьому прізвище, ім’я та по-батькові власника (або користувача об’єкту нерухомості), за цими відомостями неможливо ідентифікувати фізичну особу. Таким чином, Ваші дії не будуть порушувати вимоги Закону України «Про інформацію».

Відповідь підготована на запит працівника органу місцевого самоврядування

До міської ради звернувся депутат міської ради з депутатським зверненням, щодо надання йому даних відносно літнього оздоровлення дітей пільгових категорій з наданням причини оздоровлення ( діти -інваліди та інше). Чи має право міська рада надавати будь-яку інформацію щодо статусу дітей?
Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані – відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Відповідно до статті 10 цього Закону використання персональних даних працівниками суб'єктів відносин, пов'язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов'язків. Ці працівники зобов'язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків, крім випадків, передбачених законом.
Тобто, можна надавати інформацію про статус дітей, якщо дитину за сукупністю наданих депутатові даних не можна ідентифікувати.
Також, зазначаємо, що відповідно до статті 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація, яка містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі її знеособлення.
Чи треба подавати декларації керівникам комунальних підприємств та місцевих закладів бюджетної сфери?

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», декларації повинні подавати особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону.

У пункті 1 зазначені, зокрема, сільські, селищні, міські голови, інші посадові особи місцевого самоврядування, депутати місцевих рад.

У пункті 2 зазначені  особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У підпункті «а» до пункту 2 вказано, що це, зокрема, посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої статті 3.

Комунальні підприємства, як такі, що утворюються місцевими радами і належать до комунальної власності, є юридичними особами публічного права.

Частиною третьою статті 65 Господарського кодексу України  до посадових осіб підприємства віднесено керівника підприємства, головного бухгалтера,  членів наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту. Передбачено, що статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Таким чином, керівник комунального підприємства, його головний бухгалтер, інші посадові особи підприємства, визнані такими законом або статутом підприємства, мають подавати декларації.

Щодо завідувачів комунальних дошкільних навчальних закладів, то,  відповідно до частини п’ятої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», на посадових осіб закладів, установ та організацій, які здійснюють основну діяльність у сфері освіти (крім керівників вищих навчальних закладів та їх заступників), дія цього закону в частині подання декларацій не поширюється.

Це саме стосується:

посадових осіб сфери охорони здоров’я (крім керівників закладів охорони здоров’я центрального, обласного, районного, міського (міст обласного значення, міст Києва та Севастополя) рівня);

посадових осіб сфер соціального обслуговування населення, культури, фізичної культури та спорту.

Який порядок припинення повноважень депутата міської ради в зв'язку із обранням його депутатом районної, обласної ради

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 5 закону "Про статус депутатів місцевих рад" у разі обрання депутата депутатом іншої ради його повноваження припиняються на підставі офіційних документів (ці слова у множині стосуються всіх наступних пунктів разом) чи офіційного документа, що стосується саме цієї підстави, без прийняття рішення радою.
Обов'язковим офіційним документом тут має бути особиста заява депутата. "Особисто" ми розуміємо так, що депутат пише її від руки, ставить підпис і особисто приносить в раду. До заяви може бути додано копію рішення обласної ТВК про обрання його депутатом обласної ради. Але це, на нашу думку, необов'язково. Адже прямо законом не вимагається.
Заяву слід зареєструвати в заведеному в раді порядку.
Невідкладно, як це вимагається частиною першою статті 49 закону "Про місцеве самоврядування в Україні", про припинення повноважень депутата необхідно надіслати офіційне повідомлення міській ТВК.
Про складення депутатом повноваження доцільно оголосити на найближчому пленарному засіданні міської ради і це зафіксувати в протоколі сесії.
 

Чи можуть працювати у виконавчому комітеті близькі особи - одна на посаді керуючого справами, інша - головним спеціалістом в управлінні, підпорядкованому заступнику міського голови з виконавчої роботи?

За умов чинного  на березень 2017 року законодавства - можуть. Адже сьогодні керуючий справами не є прямим начальником головспеца управління, наприклад, економіки. Він його не наймає на роботу, не звільняє, не преміює, не рухає по службі.
Однак за новим законом "Про службу в органах місцевого самоврядування", набуття яким чинності очікується з 1 травня ц.р., відносини змінюються.
Керуючий справами стає прямим начальником усіх службовців цієї категорії (до якої належить головспец будь-якого підрозділу у виконкомі). Він їх призначає, звільняє, підписує їм премії... І тоді робота головспеца в
підпорядкуванні близької особи - керуючого справами стане суперечити статті 27 закону "Про запобігання корупції". Когось з них треба буде або вивести поза межі цього службового зв'язку, або звільнити.

Доброго дня! Підкажіть, будь ласка, якщо АТОвець бажає стати на квартирний облік, а в його дружини є квартира, яка за договором довічного утримання належить їй (договір укладений під час шлюбу), а площа квартири перевищує норму жилої площі на кожного члена сім"ї для прийняття на квартирний облік. 1) Чи має право виконком міськради поставити дану сім’ю на квартоблік не зважаючи на квартиру дружини і 2) чи можна не зважати на дану квартиру за договором довічного утримання, оскільки розпоряджатися такою квартирою сім’я ще не має права.
Доброго дня!
Відповідно до статті 744 Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації (стаття 745 ЦК).
Момент виникнення прав та обов'язків між сторонами, передбачених договором утримання (догляду), настає з нотаріального посвідчення договору. У цей момент також виникає і право власності у набувача щодо майна, яке йому передасться за договором, окрім нерухомого майна, виникнення права власності щодо якого чинне законодавство пов'язує з державною реєстрацією правочину (ст. 334 ЦК). Право власності на майно, яке підлягає державній реєстрації, повинно бути зареєстровано у відповідних державних органах, про що у договорі здійснюється відповідний запис.
Таке майно переходить у власність набувача, проте розпоряджатися ним набувач за життя відчужувача не зможе, оскільки при посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору.
Відповідно до статті 34 Житлового кодексу Української РСР потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному законодавством.
Зазначаємо, що право проживати у будинку, тобто право користування, не відноситься до права розпоряджання майном. Тобто, у цьому випадку громадяни не потребують поліпшення житлових умов (за умови забезпечення відповідною житловою площею).
Враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що сім’я не потребує поліпшення житлових умов.
Водночас, зазначене питання потребує детальнішого вивчення із врахуванням особливостей підписаного договору довічного утримання та наявних житлово-побутових умов.

Вертикальні вкладки

 

 

  

Сторінку розроблено в рамках проекту
«Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (ПУЛЬС)