Консультації

Консультації органам місцевого самоврядування надають регіональні консультанти Офісів реформ в РВ АМУ перейти до контактів.

 

Зі вступом в дію нового Закону України "Про державну службу" та закріплення в ньому положення ст.22 п.6 "Під час передачі або делегування повноважень і функцій від державного органу до органу місцевого самоврядування переведення державного службовця на посаду служби в органах місцевого самоврядування здійснюється без обов’язкового проведення конкурсу в разі відповідності його професійної компетентності кваліфікаційним вимогам до відповідної посади та за умови вступу на службу вперше за результатами конкурсу." , виникло питання, чи можна перевести людину з державної служби на службу в органах місцевого самоврядування за звичайною процедурою (тобто так, як було раніше)?

Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 3 чинного Закону України «Про державну службу», дія цього закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування мають далі керуватися у відповідній діяльності чинним Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до абзацу четвертого статті 10 чинного Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», прийняття на службу в органи місцевого самоврядування «на посади   керівника   секретаріату   (керуючого   справами) районної,  обласної ради,  керуючого справами виконавчого  апарату обласних і районних рад,  керівників відділів,  управлінь та інших працівників органів місцевого  самоврядування  шляхом  призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті,  обласної ради на конкурсній основі чи за  іншою процедурою, передбаченою законодавством України».

Таким чином, поки ця норма залишається чинною, працівників, у тому числі державних службовців, можна приймати на службу в органи місцевого самоврядування і за процедурами, які застосовувалися досі.

В.о. старости в результаті виборів старостою не обраний . Чи зберігається за ним заробітна плата до моменту його працевлаштування, але не довше шести місяців, як це передбачено чинним законодавством України для виборних осіб місцевого самоврядування?

Згідно п.2 ст.33 закону України „Про статус депутатів місцевих рад", депутату, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота(посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада), на тому самому, або за згодою депутата, на іншому підприємстві, установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи(посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середньомісячна заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Відповідно до пункту 5 ст. 12 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені Законом України „Про статус депутатів місцевих рад", поширюються на сільських, селищних, міських голів, якщо інше не передбачено законом.

На в.о. старости, як бачимо, зазначені норми не поширюються. І, очевидно, не можуть поширюватися, бо в них ідеться про виборних осіб, а в.о. старости виборною особою не є.

В.о. старост зазвичай   є колишніми сільськими головами. Однак після припинення їхніх повноважень на виборній посаді ці колишні сільські голови, як і передбачено пунктом 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», отримали іншу рівноцінну роботу – роботу в.о. старости. Тому право на збереження за ними на період не більше шести місяців середньомісячної заробітної плати, яку вони отримували, будучи сільськими головами, на тих із них, що стали в.о. старости, не поширюється.

Чи зараховується період роботи на посаді директора загальноосвітньої школи комунальної форми власності до стажу державної служби?

    Асоціація міст України розглянула Ваше звернення від 31.10.2016 № 2593 щодо зарахування періоду роботи на посаді директора загальноосвітньої школи комунальної форми власності до стажу державної служби і повідомляє наступне.

   Питання державної служби регулюється Законом України «Про державну службу», прийнятим Верховною Радою України від 10.02.2015 № 889-ІІІ. Статтею 46 цього Закону визначаються поняття стажу державної служби та час, що зараховується до цього стажу.

    Порядок обчислення стажу державної служби регулюється відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229. Зокрема пункт 4 цього Порядку передбачає, що до стажу державної служби зараховуються:

час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону;

час перебування на посаді народного депутата України;

час перебування на посадах працівників дипломатичної служби;

час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування”;

час перебування на посадах суддів;

час перебування на посадах прокурорів;

час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання;

час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу, крім випадків, установлених законом;

період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом;

час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі, коли дитина потребує домашнього догляду, – у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку;

час перебування на посадах радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем’єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також на посадах патронатних служб в інших державних органах.

Отже, період роботи на посаді директора загальноосвітньої школи комунальної форми власності не може бути зарахований до стажу державної служби.

Центр аналізу та розробки законодавства

Асоціації міст України

 

Скажіть будь-ласка, після об'єднання громади села з містом працівники апарату сільської ради скорочуються повністю чи в сільраді мають залишитися окремі ставки, крім звісно старости?

  Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (далі - Закон) повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об’єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об’єднаною територіальною громадою. Після завершення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об’єдналися, їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною об’єднаною територіальною громадою, персонального складу її виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку сільський, селищний, міський голова, обраний об’єднаною територіальною громадою, очолює такі виконавчі комітети та входить до їх персонального складу.

  Частиною 4 статті 8 Закону встановлено, що з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об’єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об’єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об’єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об’єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом.

  Також частиною 8 статті 8 Закону встановлено, що з дня затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною об’єднаною територіальною громадою, персонального складу її виконавчого комітету у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - виконавчих комітетів відповідних сільських, селищних, міських рад, розміщених поза адміністративним центром об’єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об’єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад припиняються у порядку, визначеному цим Законом.

  При цьому, згідно зі статтею 141 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що у селах, селищах, визначених за рішенням місцевої ради об’єднаної територіальної громади, утвореної відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», за винятком її адміністративного центру, обирається староста на строк повноважень місцевої ради. Староста є посадовою особою місцевого самоврядування. Староста є членом виконавчого комітету ради об’єднаної територіальної громади за посадою.

  З урахуванням наведеного, діяльність сільської ради, обраної територіальною громадою, що об’єдналася, та розміщена поза адміністративним центром об’єднаної територіальної громади, припиняється внаслідок її реорганізації шляхом приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об’єднаної територіальної громади.

Прийняття на роботу в ОТГ, де вибори відбудуться у грудні 2016 р. Як регулюються ці питання?

Про прийняття на роботу до органів місцевого самоврядування ОТГ:

1.Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування ОТГ нових працівників на різні посади здійснюється відповідно до статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

2.Щодо службовців, що працювали в тих органах місцевого самоврядування колишніх територіальних громад, які приєднуються до органів місцевого самоврядування ОТГ в порядку реорганізації відповідно до частин четвертої та п’ятої статті 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», рекомендуємо керуватися наступним порядком:

Процедура «легалізації» працівників у новій установі

Відповідно до частини третьої ст. 36 КЗпП України, у разі реорганізації установи, в тому числі шляхом приєднання, дія трудового договору працівника продовжується. Зміна підпорядкованості установи не припиняє дії трудового договору, і в новій установі зберігаються трудові відносини з працівниками (частина друга ст. 36 КЗпП). У цьому разі накази (розпорядження) про продовження трудових відносин не видаються.

У кожній установі кількість працівників, які підлягають персональному обліку, визначається штатним розписом. Отже, в новій установі необхідно внести зміни і доповнення до штатного розпису з урахуванням посад приєднаної установи і оформити їх відповідними наказами.

Якщо структура установи зазнає істотних змін (з'являються нові структурні підрозділи), доцільно затвердити і ввести в дію новий штатний розпис, який має затвердити керівник установи.

Для «легалізації» працівників у новій установі потрібне відповідне рішення керівника установи. Для цього кадрова служба установи, до якої приєднано іншу установу, має видати наказ. Він може бути такого змісту:

«Про зарахування до штатного складу

У зв'язку з реорганізацією (назва колишньої установи) шляхом приєднання до (назва даної установи) в зв’язку з утворенням (назва ОТГ) та на підставі частин 4 і 5 статті 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад»

НАКАЗУЮ:

1. Зарахувати з 5 червня 2009 року до штатного складу (назва установи)

ПІБ – (назва посади);

ПІБ – (назва посади);

.........

2. Відділу кадрів внести відповідні записи до трудових книжок працівників».

 

Копія цього наказу передається до бухгалтерії установи для внесення відомостей на нових працівників.

У трудові книжки працівників вноситься відповідний запис. Про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис, як-от:

«(Назва колишньої установи) з «___» _____ 201_  року реорганізоване шляхом приєднання до (назва даної установи)»

 У графі 4 проставляється підстава про реорганізацію. Такий запис робиться лише у трудових книжках працівників, у яких не змінилася назва професії та істотні умови праці.

Трудові книжки, особові справи та особові картки працівників типової форми № П-2 слід передати установі-правонаступнику за актом приймання-передавання (при цьому вказується кількість аркушів у особових справах).

Особові картки працівників краще заповнити нові, бо сама типова форма № П-2 передбачає найменування установи, табельний номер, назву структурного підрозділу.

В особові справи працівників потрібно вкласти копію наказу про зарахування до штатного складу установи.

На практиці може статися, що після реорганізації установи (приєднання) у вже діючій установі зміняться посадові обов'язки, посадові оклади, режим роботи і найменування посад працівників, тобто істотні умови праці, або ж у штатному розписі не буде передбачено тих чи інших посад. Про це працівників мають попередити за два місяці. Одночасно їм мають запропонувати іншу роботу.

Якщо неможливо зберегти колишні істотні умови праці, а працівник не погоджується продовжувати працювати в нових умовах, трудовий договір припиняється і працівника може бути звільнено за пунктом 6 статті 36 КЗпП.

Працівників можна звільнити з попередньої установи за п. 1 ст. 40 КЗпП у разі, якщо реорганізація супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальностями.

Складено на основі джерела:

Олена Губар. Порядок реорганізації юридичної особи шляхом приєднання:

дії кадрової служби. «Довідник кадровика», жовтень 2009 р., № 10 (88), с. 64

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/DG090868.html

- Чи поширюється обмеження щодо терміну відрядження за кордон для державних службовців, визначених у ст.42 ЗУ "Про державну службу" на посадових осіб місцевого самоврядування? - Чи потрібно рішення сесії для відрядження міського голови за кордон?
  1. В статті 42 Закону України «Про державну службу» відсутнє обмеження щодо терміну відрядження державних службовців саме за кордон. У ньому встановлено обмеження 60 календарними днями загального строку всіх відряджень  протягом календарного року. При цьому зазначено, що час перебування службовця у відрядженнях може бути і більш тривалим за його письмовою згодою.
  2. Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 3 Закону України «Про державну службу» дія всього цього Закону, а значить і норми його статті 42, на депутатів місцевих рад та посадових осіб місцевого самоврядування не поширюється.
  3. Законами «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування», іншими законами дозвіл сесії на відрядження голови не передбачений. Роль сесії полягає в затвердженні річного місцевого бюджету з передбаченим у ньому певним обсягом коштів, які можуть бути використані на відрядження протягом бюджетного року. Міський голова їздить у відрядження чи направляє туди працівників виконавчого комітету в межах коштів місцевого бюджету, виділених на подібні цілі.

     

 

Щодо кола посадових осіб місцевого самоврядування осіб, які подають у 2016 році декларації за минулий рік через електронну систему подання та оприлюднення декларацій

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» у 2016 році службові особи, які на день початку роботи системи подання та оприлюднення декларацій займають згідно зі статтею 50 цього Закону відповідальне та особливо відповідальне становище, зобов’язані подати щорічні декларації за минулий рік у порядку, встановленому цим Законом, протягом 60 календарних днів після початку роботи системи.

Відповідно до примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» у сфері місцевого самоврядування до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, віднесено осіб, посади яких частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесені до першої - третьої категорій. Тобто мова йде про посади:

Київського, Севастопольського міського голови, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення);

  • голів обласних, районних, районних у містах рад;
  • перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад;
  • заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;
  • керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад.

Вважаємо для даного випадку вказаний перелік посадових осіб вичерпним.

У абзаці третьому пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» не передбачено відповідного обов’язку для суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків. Тому не вбачаємо підстав поширювати такий обов’язок на посадових осіб місцевого самоврядування передбачених пунктом 6 переліку, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 17.06.2016 № 2.

Чи належить міський голова міста районного значення до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні статті 50 Закону України «Про запобігання корупції»?

Таке питання  задається у зв’язку з необхідністю заповнювати е-декларації.

У примітці до частини другої статті 50 зазначеного закону вказано, що «під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються … особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій».

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про запобігання корупції» посада міського голови міста районного значення до першої-третьої категорії не віднесена. Її віднесено до четвертої категорії посад.

Виходячи з зазначеного, міський голова міста районного значення до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні статті 50 Закону України «Про запобігання корупції», не належить. 

Роз’яснення окремих положень Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» у частині процедури відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою

Чи можливо вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою за відсутності підстав для відкликання, визначених у статті 37 Закону та чи будуть легітимними та законними збори виборців з ініціювання про відкликання депутата народною ініціативою за таких обставин?

Перелік підстав для відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, визначений у статті 37 Закону, є вичерпним. Отже, ініціативи з відкликання депутата за відсутності таких підстав чи з інших підстав слід вважати такими, що суперечать Закону, а відповідні збори – нелегітимними.

Якщо немає рішень судів про порушення депутатом місцевої ради законів України, чи мають право виборці вносити пропозицію про відкликання депутата за народною ініціативою?

За відсутності таких рішень судів виборці мають право ініціювати відкликання депутатами з інших підстав, визначених статтею 37 Закону, а саме:

 - пропуск  депутатом  місцевої  ради  протягом  року більше половини  пленарних  засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин, передбачених статтею 10 цього Закону, обов’язків депутата місцевої ради у виборчому окрузі;

-  невідповідність  практичної  діяльності депутата місцевої ради  основним принципам і положенням його передвиборної програми, невиконання  депутатом місцевої ради передбачених статтею 16 Закону зобов’язань звітувати перед виборцями та проводити зустрічі з ними.

Підтвердження судовими рішеннями цих підстав для відкликання депутата закон не передбачає.

Рішення судів про порушення депутатом місцевої ради законів України, які можуть бути підставою для відкликання депутата за народною ініціативою, повинні бути датовані періодом його депутатської каденції чи можуть стосуватися інших періодів?

Підставою для відкликання депутата можуть бути лише такі рішення судів, якими встановлено порушення депутатом закону в період виконання депутатських повноважень під час поточної каденції.

Чи мають право виборці вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою з підстав невідповідності практичної діяльності депутатам основним принципам і положенням його програми, якщо така програма у депутата була відсутня, та враховуючи те, що за Законом України «Про місцеві вибори» наявність такої програми у депутата не є обов’язковою?

Депутати міських рад обираються за списками політичних партій і наявності у них індивідуальних передвиборних програм законодавством не передбачено. Частиною першою статті 38 Закону України «Про місцеві вибори» передвиборна програма не вимагається також від списку кандидатів політичної партії при його реєстрації. Невиконання депутатом програми політичної партії, за виборчим списком якої він балотувався, не може бути підставою для його відкликання за народною ініціативою, оскільки в пункті 3 частини першої статті 37 Закону однозначно йдеться про «його», тобто самого депутата, передвиборну програму.

Якщо депутат місцевої ради обраний у багатомандатному окрузі та був закріплений за своїм територіальним виборчим округом, то виборці якого виборчого округу – багатомандатного чи територіального – можуть збиратися на збори для внесення ініціативи про відкликання депутата за народною ініціативою?

Частиною першою статті 38 Закону однозначно не визначено, про який з округів – багатомандатний чи територіальний – у ній ідеться. Не дає однозначної відповіді на це питання також інші норми Закону. Тому процес відкликання депутата за народною ініціативою може ініціюватися виборцями як багатомандатного, так і територіального округу – тим більше, що останні є водночас і виборцями багатомандатного округу.

Якою має бути відповідно до закону процедура відкликання за народною ініціативою депутата місцевої ради, якщо такий депутат у виборчому списку місцевої організації партії був визначений як перший кандидат?

Якщо такий кандидат під час виборів не закріплювався за територіальним виборчим округом, відкликання такого депутата може ініціюватися лише зборами виборців багатомандатного округу. Для відкликання такого депутата кількість зібраних підписів виборців на підтримку відкликання має бути вищою за виборчу квоту, яка була визначена у   відповідному   багатомандатному   виборчому   окрузі  під  час проведення  виборів  депутатів місцевої ради згідно із Законом України «Про місцеві  вибори».

Чи мають право вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою виборці відповідного виборчого округу, які на час обрання депутата виборцями цього округу не були?

Закон не містить обмежень щодо участі у процесі відкликання депутата виборців залежно від терміну їхнього проживання на території виборчого округу.

Чи можливо вносити на одні збори виборців пропозицію щодо відкликання одночасно двох і більше депутатів місцевої ради? Якщо так, то яка кількість учасників зборів виборців повинна підтримати рішення щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою?

Закон не містить обмежень щодо кількості депутатів, відкликання за народною ініціативою яких може ініціюватися одними зборами виборців. Однак, щоби не створювати підстав для оскарження рішення зборів, пропозиції щодо ініціювання відкликання кожного депутата мають голосуватися окремо, і результати голосування мають зазначатися окремо в протоколі зборів. Для прийняття зборами рішення про відкликання окремого депутата за це повинні проголосувати абсолютна більшість учасників зборів.

Що повинно бути вказано у «змісті звернення виборців» та «змісті обговорення» під час складання протоколу зборів виборців, на яких розглядається питання про внесення пропозиції про відкликання депутата за народною ініціативою?

У «змісті звернення виборців» повинні бути відображені та обґрунтовані підстави для відкликання депутата, повідомлення виборцям про прийняте рішення про початок процедури відкликання депутата, там може бути заклик до виборців округу підтримати відкликання депутата своїми підписами у підписних листах. У «змісті обговорення» має бути відображено зміст виступів учасників під час зборів та їхні пропозиції.

Чи буде вважатися дійсним та законним протокол зборів, на яких було прийнято рішення про внесення пропозиції про відкликання депутата за народною ініціативою, якщо такі збори проводилися в місці надання благодійної допомоги?

Проведення зборів з ініціювання відкликання депутата у місцях надання благодійної допомоги прямо заборонено частиною восьмою статті 38 Закону, і протокол таких зборів може бути оскаржено в судовому порядку.

Чи можливо розглядати в цілому підприємство як місце видачі заробітної плати, на якому забороняється проводити збори виборців щодо відкликання депутата?

Виборці, що розглядають подібне питання, не повинні перебувати під тиском влади, адміністрації свого підприємства, можливості отримання в залежності від прийнятого рішення якоїсь винагороди чи загрози утисків. Тому не варто проводити такі збори на підприємстві, зокрема і через можливість їхнього оскарження.

Чи може територіальна виборча комісія (ТВК) приймати до розгляду протокол зборів виборців, на яких було прийнято рішення про внесення пропозиції про відкликання депутата за народною ініціативою, якщо ці збори проводилися в місці надання благодійної допомоги?

ТВК не повинна приймати до розгляду такого протоколу, оскільки проведення таких зборів у місці надання благодійної допомоги прямо заборонено частиною восьмою статті 38 Закону. У разі прийняття нею такого протоколу до розгляду, це її рішення може бути оскаржено до суду.

Чи обов’язково ТВК при перевірці вимог статей 38-40 Закону України «Про місцеві вибори» при ініціюванні відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою залучати орган ведення Державного реєстру виборців для перевірки достовірності відомостей про громадян, що містяться в підписних листах, та правоохоронні органи для вибіркової перевірки їхніх підписів?

Абзацом другим частини другої статті 41 Закону однозначно передбачено, що ТВК «з залученням  органів  ведення  Державного реєстру виборців здійснює перевірку  достовірності  відомостей  про громадян, що містяться в підписних  листах,  та  із  залученням  правоохоронних  органів  - вибіркову  перевірку  їхніх  підписів  (не  менше 10 відсотків від загальної кількості)». Отже, без залучення зазначених органів така перевірка здійснюватися не може, а в разі порушення цієї норми протокол ТВК, в якому узагальнюються підсумки  збору  підписів  на підтримку пропозиції про відкликання депутата місцевої ради, може бути оскаржено до суду.

Які саме правоохоронні органи мають здійснювати вибіркову перевірку підписів у підписних листах і в які терміни вони мають це робити?

Йдеться, фактично, про вибіркову почеркознавчу експертизу підписів. Такий вид експертизи здійснюється спеціалізованими закладами, які перебувають у підпорядкуванні Міністерства юстиції, або спеціалізованими експертними підрозділами (установами), підпорядкованими МВС. Оскільки в Законі йдеться про правоохоронні органи, то для організації такої перевірки підписів ТВК має звернутися до міського Управління Національної поліції.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 41 Закону при відкликанні за народною ініціативою депутата міської (міста обласного значення) ради ТВК здійснює перевірку  достовірності  відомостей  про громадян, що містяться в підписних  листах,  та  із  залученням  правоохоронних  органів  - вибіркову  перевірку  їхніх  підписів  (не  менше 10 відсотків від загальної кількості) протягом двадцяти днів з дня отримання матеріалів. Тобто вибіркова перевірка підписів має вкладатися в цей термін.

Звертаємо увагу, що Асоціація міст України не уповноважена давати офіційні тлумачення законодавчим актам, тому наведені відповіді на звернення відображають лише особисту фахову позицію експертів Асоціації.

Щодо вирішення питання присвоєння рангу службовцю, який переходить до органу місцевого самоврядування з державної служби за умов чинності нового закону "Про державну службу" та закону "Про службу в органах місцевого самоврядування", в яких класифікація категорій та рангів службовців не співпадають

Попередня редакція Закону України «Про державну службу» передбачала класифікацію категорій і рангів державних службовців аналогічну класифікації категорій і рангів службовців місцевого самоврядування, передбаченій чинним на сьогодні Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». За тих умов, відповідно до частини четвертої Перехідних положень до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» за особою, що перейшла з державної служби на службу в органи місцевого самоврядування, мав бути збережений ранг, отриманий за попереднім місцем роботи.

За новим Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. класифікація категорій і рангів державних службовців відрізняється від класифікації категорій і рангів службовців місцевого самоврядування, передбаченої чинним на сьогодні Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Частиною другою статті 39 Закону України «Про державну службу» передбачено, що за цих умов співвідношення між рангами державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування має встановлюватися Кабінетом Міністрів.

Відповідно, Кабінет Міністрів 20.04.2016 р. прийняв постанову № 306, відповідно до якої «співвідношення між рангами державних службовців та рангами посадових осіб місцевого самоврядування визначається з урахуванням категорії посад державної служби та посад в органах місцевого самоврядування». Виходячи з цього, державному службовцю 9 рангу, що вступає на посаду аналогічного рівня в органі місцевого самоврядування, має присвоюватися ранг 15-13.

Таким чином, у цьому питанні виникла колізія між нормами чинного Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» з одного боку та чинних Закону України «Про державну службу» і постанови Кабінету Міністрів від 20.04.2016 р. № 306 з іншого боку. Вона має бути вирішена з прийняттям нового Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», проектом якого передбачено класифікацію категорій і рангів службовців місцевого самоврядування аналогічну класифікації категорій і рангів державних службовців за чинним Законом України «Про державну службу». Законопроект № 2489 перебуває в Комітеті Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування на завершальній стадії підготовки до другого читання.

До прийняття вказаного закону можливості розв’язання зазначеної колізії виглядають суперечливо.

З одного боку, на практиці за наявності колізії між нормативно-правовими актами заведено застосовувати норми акту, прийнятого пізніше. Тобто, оскільки чинний Закон України «Про державну службу» та постанова Кабінету Міністрів від 20.04.2016 р. № 306 прийняті пізніше, ніж Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», при вирішенні питання щодо рангу службовця, який переходить на службу в органи місцевого самоврядування з державної служби, має не зберігатися автоматично ранг, отриманий за попереднім місцем роботи, а враховуватися категорія посади за новим місцем роботи.

З іншого боку, оскільки закон (в даному випадку Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування») має вищу правову силу, ніж підзаконний акт (в даному випадку постанова Кабінету Міністрів від 20.04.2016 р. № 306), має застосовуватися норма закону, і за службовцем має бути збережений ранг, отриманий за попереднім місцем роботи.

Контролюючими органами будь-яке з цих вирішень питання може розцінюватися по різному.

Тому пропонується наступний шлях вирішення зазначеного питання в період до прийняття нового Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»:

1.Службовцю, що переходить з державної служби на службу в орган місцевого самоврядування, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 20.04.2016 р. № 306, присвоюється ранг з урахуванням категорії посади. Наприклад, якщо державний службовець 9 рангу з найнижчої посади на державній службі переходить на найнижчу посаду в органі місцевого самоврядування, йому присвоюється ранг 15-13 з врахуванням стажу попередньої роботи в органах публічної влади.

2.Службовець, якщо бажає, оскаржує це рішення до суду, посилаючись на норму частини четвертої Перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», згідно з якою йому має бути присвоєно такий ранг, який він мав на державній службі.

3.Суд визначається і приймає рішення, яке є остаточним для позивача, для органу місцевого самоврядування і переконливим для контролюючих органів.

Вертикальні вкладки

 

 

  

Сторінку розроблено в рамках проекту
«Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (ПУЛЬС)