Консультації
Відповідно до частини третьої статті 53 Конституції України громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Згідно з абзацом другим частини першої статті 4 Закону України «Про вищу освіту» громадяни України мають громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі відповідно до стандартів вищої освіти, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за кошти державного або місцевого бюджету. Окрім того, абзацом третім частини першої статті 4 цього ж Закону передбачено можливість громадянам України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним ступенем освіти, мати право повторно безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах за тим самим ступенем освіти, за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів. Процедура відшкодування передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 658 від 26.08.2015 року «Про затвердження Порядку відшкодування коштів державного або місцевого бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців».
Отже, зважаючи на те, що особа скористалась своїм конституційним правом і здобула першу вищу освіту за бюджетні кошти, другу вищу освіту вона може здобувати за кошти державного бюджету лише за умови відшкодування до державного бюджету коштів за першу вищу освіту.
Поряд із тим зауважуємо, що органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування згідно з статтею 7 Бюджетного кодексу України та статтею 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон) мають право самостійно визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 26 Закону сільські, селищні, міські ради мають право затверджувати програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільові програми з інших питань місцевого самоврядування.
Статтею 91 Бюджетного кодексу України надано право органам місцевого самоврядування передбачати у місцевих бюджетах кошти на фінансування програм, з виконання власних повноважень, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою згідно із законом.
Враховуючи зазначене, фінансування заходів щодо отримання необхідної освіти для фахівців територіальної громади можливе за рахунок власних коштів місцевого бюджету за умови прийняття відповідної програми та передбачення необхідних видатків у рішенні про місцевий бюджет.
Згідно статті 322 Цивільного кодексу України, на власника майна покладається тягар його утримання. Таким чином встановлюється обов'язок власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, зокрема: пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Окремими законодавчими актами, відповідальність власника за збереження належного йому майна передбачається додатково. Так стаття 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» прямо передбачає обов’язок власників приватизованих квартир утримувати їх за свої кошти. А Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлює обов'язок співвласників нести витрати щодо утримання не лише займаних ними приміщень у багатоквартирному будинку, але і щодо їх спільного майна.
Що стосується відповідальності за неналежне виконання власником свого обов’язку – то законодавець передбачив адміністративну відповідальність за такі дії. Так стаття 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, орган місцевого самоврядування повинен розробити та прийняти Правила благоустрою населеного пункту, в яких детально передбачити, зокрема, обов’язки власників об’єктів нерухомого майна щодо належного його утримання. Порушення цих Правил та державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів будуть підставою для притягнення власника до відповідальності, а значить і стимулом до належного утримання майна.
Асоціація міст України розглянула звернення ОТГ щодо процедури передачі закладів соціально-культурної сфери на утримання від органів місцевого самоврядування районного рівня та повідомляє.
Щодо процедури передачі обʼєктів
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, регулюються Бюджетним кодексом України (далі – Кодекс) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.
Згідно з статтею 89 Кодексу, зокрема, видатки на дошкільну освіту та загальну середню освіту належать до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Разом з цим, відповідно до частини 4 пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу видатки визначені підпунктом "а" пункту 2 частини першої статті 89 Кодексу, а також підпунктом "б" пункту 2 в частині утримання навчально-виховних комплексів "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад", за умови, що загальноосвітній навчальний заклад - I ступеня, пунктом 5 частини першої статті 89 Кодексу в частині утримання сільських, селищних та міських палаців і будинків культури, клубів, центрів дозвілля, інших клубних закладів та бібліотек здійснюються сільською, селищною, міською (міста районного значення) радою при прийнятті рішення про передачу коштів на здійснення таких видатків районною радою за зверненням сільської, селищної, міської (міста районного значення) ради шляхом надання міжбюджетного трансферту з районного бюджету бюджетам місцевого самоврядування.
Тобто, у разі відсутності відповідного звернення зазначені вище видатки відповідно до статті 89 Кодексу повинні здійснюватися з районного бюджету. При цьому потрібно обов’язково здійснити передачу закладу з комунальної власності до спільної власності територіальних громад району.
Передача зазначених закладів здійснюється незалежно від стадії бюджетного процесу, адже кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Водночас, відповідно до пункту 31 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон) прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з пунктами 4 та 8 статті 60 Закону районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління обʼєктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших субʼєктів. Обʼєкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим субʼєктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Тобто здійснення утримання закладів з районного бюджету не тягне за собою обов’язкової передачі права власності. Заклад може лишитися у комунальній власності і використовуватися районною радою на підставі договору оренди або позички. Якщо районна рада відмовляється від належного фінансування таких закладів це є порушенням бюджетного законодавства.
Щодо створення відділів, зокрема органу управління освітою
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання. Отже, рішення про створення відділу освіти (як і інших відділів) приймає рада ОТГ.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління закладами освіти. Однією із функцій управління навчальними закладами (закладами охорони здоровʼя) є розподіл освітньої (як і медичної) субвенції. Згідно з абзацом другим пункту 2 Порядку та умов надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 16, розпорядниками субвенції за місцевими бюджетами є структурні підрозділи з питань освіти і науки, які визначаються рішенням відповідної місцевої ради про такий бюджет, згідно із законодавством. Тобто розпорядник повинен мати статус юридичної особи.
Отже, відділ освіти створюється за рішенням міської ради, а статус юридичної особи повинен мати розпорядник коштів освітньої субвенції, якого визначає міська рада. Зокрема це може бути і виконавчий комітет міської ради, до складу якого входитиме відділ освіти без статусу юридичної особи.
Аналітичний центр АМУ
Асоціація міст України розглянула звернення селищної ради щодо передачі обʼєктів на утримання від органів місцевого самоврядування районного рівня та повідомляє.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, регулюються Бюджетним кодексом України (далі – Кодекс) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.
Згідно з статтею 89 Кодексу видатки, зокрема, на дошкільну освіту та загальну середню освіту належать до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Разом із цим, відповідно до частини 4 пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу видатки визначені підпунктом "а" пункту 2 частини першої статті 89 Кодексу, а також підпунктом "б" пункту 2 в частині утримання навчально-виховних комплексів "дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад", за умови, що загальноосвітній навчальний заклад – I ступеня, пунктом 5 частини першої статті 89 Кодексу в частині утримання сільських, селищних та міських палаців і будинків культури, клубів, центрів дозвілля, інших клубних закладів та бібліотек здійснюються сільською, селищною, міською (міста районного значення) радою при прийнятті рішення про передачу коштів на здійснення таких видатків районною радою за зверненням сільської, селищної, міської (міста районного значення) ради шляхом надання міжбюджетного трансферту з районного бюджету бюджетам місцевого самоврядування.
Тобто у разі відсутності відповідного звернення зазначені вище видатки відповідно до статті 89 Кодексу повинні здійснюватися з районного бюджету.
При цьому потрібно обов’язково здійснити передачу закладу з комунальної власності до спільної власності територіальних громад району. Передача зазначених закладів здійснюється незалежно від стадії бюджетного процесу, адже кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Водночас, відповідно до пункту 31 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон) прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з пунктами 4 та 8 статті 60 Закону районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління обʼєктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших субʼєктів. Обʼєкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим субʼєктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Аналітичний центр АМУ
Асоціація міст України розглянула звернення селищної ради щодо передачі дошкільного навчального закладу на утримання до органів місцевого самоврядування районного рівня та повідомляє.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, регулюються Бюджетним кодексом України (далі – Кодекс) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.
Згідно з статтею 89 Кодексу видатки на дошкільну освіту та загальну середню освіту належать до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Разом із цим, відповідно до частини 4 пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу видатки визначені підпунктом "а" пункту 2 частини першої статті 89 Кодексу, а також підпунктом "б" пункту 2 в частині утримання навчально-виховних комплексів "дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад", за умови, що загальноосвітній навчальний заклад – I ступеня, пунктом 5 частини першої статті 89 Кодексу в частині утримання сільських, селищних та міських палаців і будинків культури, клубів, центрів дозвілля, інших клубних закладів та бібліотек здійснюються сільською, селищною, міською (міста районного значення) радою при прийнятті рішення про передачу коштів на здійснення таких видатків районною радою за зверненням сільської, селищної, міської (міста районного значення) ради шляхом надання міжбюджетного трансферту з районного бюджету бюджетам місцевого самоврядування.
Тобто у разі відсутності відповідного звернення зазначені вище видатки відповідно до статті 89 Кодексу повинні здійснюватися з районного бюджету.
При цьому потрібно обов’язково здійснити передачу закладу з комунальної власності до спільної власності територіальних громад району. Передача зазначених закладів здійснюється незалежно від стадії бюджетного процесу, адже кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Водночас, відповідно до пункту 31 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон) прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з пунктами 4 та 8 статті 60 Закону районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління обʼєктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших субʼєктів. Обʼєкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим субʼєктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Тобто здійснення утримання закладів із районного бюджету не тягне за собою обов’язкової передачі права власності. Заклад може лишитися у комунальній власності і використовуватися районною радою на підставі договору оренди або позички. Окрім того, зазначаємо, що право оперативного управління майном регулюється статтею 137 Господарського кодексу України. Якщо районна рада відмовляється від належного фінансування таких закладів це є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, вважаємо, що дошкільний навчальний заклад комунальної форми власності може бути переданий селищною радою в оперативне управління районної ради за наявності згоди та позитивних рішень обох рад.
Аналітичний центр АМУ
Відповідно до статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Таким чином, факт передачі навчального закладу від РДА до ОТГ не може бути підставою для припинення трудового договору (звільнення працівника).
Якщо після прийняття навчального закладу, ОТГ буде здійснювати упорядкування структури закладу, скорочення його чисельності або штату, то за умови дотримання порядку, передбаченого ст. 49-2 КЗпП України, звільнення працівника можливо.
У ситуації, коли після передачі закладу нічого не міняється, підстави для звільнення працівників відсутні.
Про зміну назви навчального закладу робиться відповідний запис у трудову книжку відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої у Мінюсті 17.08.1993 за № 110.
Так, пунктом 2.15 вказаної Інструкції передбачено:
«2.15. Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування – наказ (розпорядження), його дата і номер.».
Процедура прийняття на роботу працівників визначається нормами КЗпП України (ст.ст. 21, 24, 25, 26, 27 тощо).
Аналітичний центр АМУ
Законодавство України передбачає певні обмеження щодо використання отриманої, у тому числі й органами місцевого самоврядування та їх комунальними підприємствами, інформації про фізичну особу. Так стаття 11 Закону України «Про інформацію» передбачає, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом. При цьому визначається, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, за якими вона ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Оскільки Ви плануєте публікувати лише список квартир з адресами, не вказуючи при цьому прізвище, ім’я та по-батькові власника (або користувача об’єкту нерухомості), за цими відомостями неможливо ідентифікувати фізичну особу. Таким чином, Ваші дії не будуть порушувати вимоги Закону України «Про інформацію».
Відповідь підготована на запит працівника органу місцевого самоврядування
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», декларації повинні подавати особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону.
У пункті 1 зазначені, зокрема, сільські, селищні, міські голови, інші посадові особи місцевого самоврядування, депутати місцевих рад.
У пункті 2 зазначені особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У підпункті «а» до пункту 2 вказано, що це, зокрема, посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої статті 3.
Комунальні підприємства, як такі, що утворюються місцевими радами і належать до комунальної власності, є юридичними особами публічного права.
Частиною третьою статті 65 Господарського кодексу України до посадових осіб підприємства віднесено керівника підприємства, головного бухгалтера, членів наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту. Передбачено, що статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
Таким чином, керівник комунального підприємства, його головний бухгалтер, інші посадові особи підприємства, визнані такими законом або статутом підприємства, мають подавати декларації.
Щодо завідувачів комунальних дошкільних навчальних закладів, то, відповідно до частини п’ятої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», на посадових осіб закладів, установ та організацій, які здійснюють основну діяльність у сфері освіти (крім керівників вищих навчальних закладів та їх заступників), дія цього закону в частині подання декларацій не поширюється.
Це саме стосується:
посадових осіб сфери охорони здоров’я (крім керівників закладів охорони здоров’я центрального, обласного, районного, міського (міст обласного значення, міст Києва та Севастополя) рівня);
посадових осіб сфер соціального обслуговування населення, культури, фізичної культури та спорту.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 5 закону "Про статус депутатів місцевих рад" у разі обрання депутата депутатом іншої ради його повноваження припиняються на підставі офіційних документів (ці слова у множині стосуються всіх наступних пунктів разом) чи офіційного документа, що стосується саме цієї підстави, без прийняття рішення радою.
Обов'язковим офіційним документом тут має бути особиста заява депутата. "Особисто" ми розуміємо так, що депутат пише її від руки, ставить підпис і особисто приносить в раду. До заяви може бути додано копію рішення обласної ТВК про обрання його депутатом обласної ради. Але це, на нашу думку, необов'язково. Адже прямо законом не вимагається.
Заяву слід зареєструвати в заведеному в раді порядку.
Невідкладно, як це вимагається частиною першою статті 49 закону "Про місцеве самоврядування в Україні", про припинення повноважень депутата необхідно надіслати офіційне повідомлення міській ТВК.
Про складення депутатом повноваження доцільно оголосити на найближчому пленарному засіданні міської ради і це зафіксувати в протоколі сесії.
