Консультації

Консультації органам місцевого самоврядування надають регіональні консультанти Офісів реформ в РВ АМУ перейти до контактів.

 

Щодо вирішення питання присвоєння рангу службовцю, який переходить до органу місцевого самоврядування з державної служби за умов чинності нового закону "Про державну службу" та закону "Про службу в органах місцевого самоврядування", в яких класифікація категорій та рангів службовців не співпадають

Попередня редакція Закону України «Про державну службу» передбачала класифікацію категорій і рангів державних службовців аналогічну класифікації категорій і рангів службовців місцевого самоврядування, передбаченій чинним на сьогодні Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». За тих умов, відповідно до частини четвертої Перехідних положень до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» за особою, що перейшла з державної служби на службу в органи місцевого самоврядування, мав бути збережений ранг, отриманий за попереднім місцем роботи.

За новим Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. класифікація категорій і рангів державних службовців відрізняється від класифікації категорій і рангів службовців місцевого самоврядування, передбаченої чинним на сьогодні Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Частиною другою статті 39 Закону України «Про державну службу» передбачено, що за цих умов співвідношення між рангами державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування має встановлюватися Кабінетом Міністрів.

Відповідно, Кабінет Міністрів 20.04.2016 р. прийняв постанову № 306, відповідно до якої «співвідношення між рангами державних службовців та рангами посадових осіб місцевого самоврядування визначається з урахуванням категорії посад державної служби та посад в органах місцевого самоврядування». Виходячи з цього, державному службовцю 9 рангу, що вступає на посаду аналогічного рівня в органі місцевого самоврядування, має присвоюватися ранг 15-13.

Таким чином, у цьому питанні виникла колізія між нормами чинного Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» з одного боку та чинних Закону України «Про державну службу» і постанови Кабінету Міністрів від 20.04.2016 р. № 306 з іншого боку. Вона має бути вирішена з прийняттям нового Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», проектом якого передбачено класифікацію категорій і рангів службовців місцевого самоврядування аналогічну класифікації категорій і рангів державних службовців за чинним Законом України «Про державну службу». Законопроект № 2489 перебуває в Комітеті Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування на завершальній стадії підготовки до другого читання.

До прийняття вказаного закону можливості розв’язання зазначеної колізії виглядають суперечливо.

З одного боку, на практиці за наявності колізії між нормативно-правовими актами заведено застосовувати норми акту, прийнятого пізніше. Тобто, оскільки чинний Закон України «Про державну службу» та постанова Кабінету Міністрів від 20.04.2016 р. № 306 прийняті пізніше, ніж Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», при вирішенні питання щодо рангу службовця, який переходить на службу в органи місцевого самоврядування з державної служби, має не зберігатися автоматично ранг, отриманий за попереднім місцем роботи, а враховуватися категорія посади за новим місцем роботи.

З іншого боку, оскільки закон (в даному випадку Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування») має вищу правову силу, ніж підзаконний акт (в даному випадку постанова Кабінету Міністрів від 20.04.2016 р. № 306), має застосовуватися норма закону, і за службовцем має бути збережений ранг, отриманий за попереднім місцем роботи.

Контролюючими органами будь-яке з цих вирішень питання може розцінюватися по різному.

Тому пропонується наступний шлях вирішення зазначеного питання в період до прийняття нового Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»:

1.Службовцю, що переходить з державної служби на службу в орган місцевого самоврядування, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 20.04.2016 р. № 306, присвоюється ранг з урахуванням категорії посади. Наприклад, якщо державний службовець 9 рангу з найнижчої посади на державній службі переходить на найнижчу посаду в органі місцевого самоврядування, йому присвоюється ранг 15-13 з врахуванням стажу попередньої роботи в органах публічної влади.

2.Службовець, якщо бажає, оскаржує це рішення до суду, посилаючись на норму частини четвертої Перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», згідно з якою йому має бути присвоєно такий ранг, який він мав на державній службі.

3.Суд визначається і приймає рішення, яке є остаточним для позивача, для органу місцевого самоврядування і переконливим для контролюючих органів.

Щодо співфінансування позашкільних НЗ на умовах переказу коштів з бюджету ОТГ у районний бюджет

для цільового забезпечення умов навчання у позашкільних навчальних закладах дітей ОТГ.

Відповідно до підпункту «д» пункту 2 частини першої ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на позашкільну освіту. Відповідно до частини першої ст. 93 Бюджетного кодексу України місцева рада може передати кошти на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів іншій місцевій раді у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету. У такому разі слід користуватись нормою частини третьої ст. 93 Бюджетного кодексу України, якою визначено процедуру перерахування таких видатків, а саме передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною зі сторін, і укладання договору. Усі договори про передачу коштів між місцевими бюджетами згідно з такими рішеннями укладаються до 1 серпня року, що передує плановому. Тобто з метою підтримки здобуття позашкільної освіти дітей, які проживають на території ОТГ, органом місцевого самоврядування ОТГ може бути прийнято рішення щодо передачі коштів у районний бюджет на забезпечення позашкільної освіти вихованців у навчальних закладах, що підпорядковані Козелецькій районній державній адміністрації. У такому разі фінансові нормативи бюджетної забезпеченості обраховуються згідно з нормами частини п’ятої ст. 93 Бюджетного кодексу України.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість співфінансування позашкільних навчальних закладів на умовах передачі коштів із бюджету ОТГ у районний бюджет для цільового забезпечення умов навчання у позашкільних навчальних закладах дітей ОТГ за умов, викладених вище.

Підготовлено аналітиками Центру аналізу та розробки законодавства АМУ на запит відділу освіти Козелецької РДА

Щодо прав позашкільних навчальних закладів, а саме ДЮСШ, БТДЮ та МНВК, зараховувати і проводити навчання з учнями з ОТГ

Відповідно до Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 433, Дитячо-юнацька спортивна школа, Будинок творчості дітей та юнацтва, Міжшкільний навчально-виробничий комбінат належать до позашкільних навчальних закладів та здійснюють свою діяльність відповідно до ст. 53 Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», Положення про позашкільний навчальний заклад, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 433, Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 05.11.2008 р. № 993, та Положення про міжшкільний навчально-виробничий комбінат, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 30.11.1993 р. № 430.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про освіту» громадяни України незалежно від місця їх проживання та інших обставин мають право на безкоштовну освіту в державних навчальних закладах. Це право забезпечується розгалуженою мережею навчальних закладів, заснованих на державній та інших формах власності, а також відкритим характером навчальних закладів. Зауважуємо, що відповідно до частини другої ст. 18 Закону України «Про освіту» навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу, а отже, мають забезпечувати умови для безкоштовного навчання своїм вихованцям.

Згідно з абзацом другим частини другої ст. 6 Положення про позашкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 433, здобуття позашкільної освіти грунтується на принципі добровільності вибору типів закладів та видів діяльності, а також здійснюється за участю батьків або осіб, які їх замінюють. Разом із тим частиною першою ст. 9 Положення забезпечується державна гарантія щодо добровільності вибору типів позашкільних навчальних закладів, форм позашкільного навчання і видів діяльності та правового і соціального захисту вихованців, учнів і слухачів у їх прагненні до вільного, різнобічного розвитку особистості. Тому позашкільні навчальні заклади мають зарахувати дітей і забезпечувати умови для їх навчання, якщо вихованці (або їхні батьки щодо своїх дітей) виявлять бажання одержувати послуги позашкільної освіти у такому закладі, незалежно від їх місця проживання.

Підготовлено аналітиками Центру аналізу та розробки законодавства АМУ на запит відділу освіти Козелецької РДА

Про орган, уповноважений приймати рішення про викуп земельних ділянок (паїв), які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо викупу земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб визначені у статях 8 та 9 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (далі Закон). Так, відповідно до статті 9 цього Закону сільські, селищні, міські ради, в межах території здійснення їх повноважень, приймають рішення щодо викупу земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для таких суспільних потреб, як створення кладовища. Чинне законодавство не дає чіткої відповіді на питання чи обмежується територія, в межах якої здійснює повноваження сільська, селищна, міська рада, межами населеного пункту. Враховуючи той факт, що органи виконавчої влади (районні державні адміністрації) відповідно до цього Закону не наділені повноваженнями здійснювати викуп для таких суспільних потреб, як створення кладовища, в даному випадку, рішення про викуп земельної ділянки для створення кладовища мають прийняти органи місцевого самоврядування тих територій, на яких здійснюється викуп (сільська та районна рада), а також міська рада, оскільки викуп здійснюється у комунальну власність територіальної громади за її кошти.

Оскільки відповідні земельні ділянки планується в подальшому використовувати для розташування кладовища (суспільних потреб), ініціатором зміни цільового призначення може міська рада, а відповідне рішення потрібно приймати після укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою АРК, Радою міністрів АРК, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. В той же час, відповідно до частини першої статті 122 цього Кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Таким чином, рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб – облаштування кладовища, прийматиме її власник, а саме -  міська рада.

Підготовлено аналітиками ПУЛЬСу на запит Радивилівської міської ради, якою заплановано викуп земельних ділянок (паїв) приватної власності для облаштування кладовища на території Бугаївської сільської ради Радивилівського району.

Щодо умов оплати праці державних реєстраторів виконавчих органів рад

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абзацу шостого пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації у разі прийняття відповідною радою такого рішення. Звертаємо увагу, що набуття таких повноважень є не обов’язком, а правом. Відповідні повноваження можуть набуватися у разі потреби і можливості забезпечити їх надання.

У разі прийняття вказаного рішення сільською, селищною та міською радою, для виконання відповідних повноважень до штатного розпису апарату виконавчого комітету ради вводиться необхідна кількість посад державних реєстраторів. Їх місячні посадові оклади встановлюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 р. № 99.

Додаток 50 до постанови № 268 передбачає місячний посадовий оклад державних реєстраторів у містах з чисельністю населення понад 15 тис.чол. -- 613-642 грн., до 15 тис.чол. -- 554-584 грн. Додаток 54 передбачає місячний посадовий оклад державних реєстраторів у селах, селищах залежно від кількох груп за чисельністю населення – 600-652 грн.

Щодо можливості укладання договорів міни у випадку викупу об'єктів нерухомості для суспільних потреб територіальної громади

Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності визначаються Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Так, відповідно до частини першої статті 12 цього Закону викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу, що підлягає нотаріальному посвідченню. У разі надання особі у власність земельної ділянки чи іншого майна замість викупленого може укладатися договір міни. Таким чином, укладання договору міни будинку, що є у комунальній власності територіальної громади, на житловий будинок, що є у приватній власності, для суспільних потреб територіальної громади не суперечить чинному законодавству.

При цьому, відповідно до статті 9 цього Закону міські ради в межах території здійснення їх повноважень приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, у порядку, визначеному цим Законом, для таких суспільних потреб:

  • будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури, пов'язаних з обслуговуванням відповідної територіальної громади села, селища, міста (доріг, мостів, естакад, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв'язку, аеропортів, нафтових та газових терміналів, електростанцій), та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;
  • розташування об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення;
  • створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ.
Роз’яснення положень законодавства про місцеве самоврядування та про боротьбу з корупцією в частині конфлікту інтересів

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про запобігання корупції» правила врегулювання конфлікту інтересів в діяльності міських, сільських, селищних голів, секретарів міських, сільських, селищних рад, депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів. Щодо вказаних осіб, таким Законом є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено такі правила врегулювання конфлікту інтересів.

Сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

Здійснення контролю за дотриманням вимог щодо публічного оголошення, надання зазначеним консультацій та роз’яснень щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, поводження з майном, що може бути неправомірною вигодою та подарунками, покладається на постійну комісію, визначену відповідною радою.

Інших положень щодо вказаної ситуації законами не передбачено.

На посадових осіб місцевого самоврядування, які не є сільським, селищним, міським головою, секретарем, депутатом відповідної місцевої ради, на час розгляду, підготовки та прийняття рішень відповідною радою поширюються загальні вимоги врегулювання конфлікту інтересів, передбачені Законом України «Про запобігання корупції».

 

Чи є конфліктом інтересів голосування посадових осіб місцевого самоврядування за питання, яке визначає умови оплати праці цих осіб?

Чи є конфліктом інтересів голосування депутата місцевої ради з питання, яке визначає умови оплати праці секретаря місцевої ради, якщо його було обрано на цій сесії попереднім рішенням на дану посаду, але призначено на цю посаду розпорядженням міського голови пізніше?

Посадові особи місцевого самоврядування, які є одночасно депутатами відповідної ради, при розгляді питання про їх особисті умови оплати праці мають конфлікт інтересів. Відповідно до частини першої статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вони можуть брати участь у розгляді, підготовці та прийнятті таких рішень радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

 

Чи є конфліктом інтересів голосування депутатів місцевої ради з питань встановлення місцевих податків, зборів, орендної плати на нерухоме та рухоме майно, земельні ділянки тощо, якщо депутати або члени їх сімей є власниками такого майна?

Чи є конфліктом інтересів голосування депутатів з питань, які є загальними щодо регулювання взаємовідносин місцевої влади та приватного бізнесу, якщо депутати або члени їх сімей є підприємцями?

Якщо йдеться про нормативно-правові акти, то вони стосуються не окремих фізичних чи юридичних осіб, пов’язаних з депутатом, а певного знеособленого кола осіб. Тобто дії депутата лише у своїх інтересах виключається. Вважаємо, що не може бути визнано конфліктом інтересів конкретного депутата певні дії, які торкаються інтересів великої групи осіб, а не лише такого депутата.

Подібні та інші види нормативно-правових актів сільських, селищних, міських рад об’єктивно стосуються у тій чи іншій мірі більшості депутатів місцевих рад. Тому на нашу думку розгляд, підготовка та прийняття рішень нормативно-правових актів не повинно кваліфікуватися як конфлікт інтересів також суто з організаційної точки зору.

Однак законом прямо не застережно такого випадку. Оскільки є велика ймовірність віднесення правоохоронними органами таких випадків до конфлікту інтересів, радимо дотримуватися загального порядку, передбаченого частиною першою статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». З огляду на масовість таких повідомлень, їх можна робити перед початком розгляду радою відповідного питання порядку денного шляхом внесення головою пропозиції про повідомлення присутніми депутатами про наявність у них конфлікту інтересів з відповідного питання. Вважаємо прийнятним якщо таке повідомлення здійснюватиметься шляхом підняття рук із фіксуванням цього у протоколі пленарного засідання ради.

У випадках прийняття індивідуального-правових актів стосовно орендної плати на нерухоме та рухоме майно, земельні ділянки необхідно діяти відповідно до частини першої статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

 

Чи є конфліктом інтересів голосування депутатами місцевої ради з питань, які стосуються комунальних підприємств, якщо депутати або члени їх сімей є керівниками або працівниками даних підприємств?

Якщо рішення стосується комунального підприємства як юридичної особи в цілому, а не його чітко визначених працівників, то конфлікт інтересів не вбачаємо. Діяльність комунальних підприємств здійснюється в інтересах територіальної громади, а не їх керівників, інших працівників. Інші випадки потребують індивідуального підходу у залежності від рішення, яке приймається.

 

Яким чином (усно чи письмово) посадові особи місцевого самоврядування та депутати місцевої ради повинні самостійно публічно оголосити про запобігання та врегулювання конфлікту інтересів і де дана заява повинна бути зафіксована?

Частиною першою статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено лише самостійне публічне оголошення про конфлікт інтересів під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання. Тобто відповідний депутат повинен однозначно, відкрито і доступно донести для інших депутатів відповідну інформацію. Найбільш простим способом є усна форма, але залежно від обставин можлива письмова і конклюдентна (дії депутата, що виражають його волевиявлення, - прикладом є голосування підняттям руки або за допомогою електронної системи) форми. Усі юридично значимі факти, які відбуваються під час пленарного засідання ради повинні фіксуватися у протоколі пленарного засідання.

 

Чи мають право посадові особи місцевого самоврядування та депутати місцевої ради приймати участь у розгляді, підготовці та голосувати «за» з питань, що відносяться до конфлікту інтересів, після самостійного публічного оголошення про це?

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про запобігання корупції», частини першої статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання. Вважаємо, що вказані особи мають таке право у разі дотримання вказаної умови.

На посадових осіб місцевого самоврядування, які не є сільським, селищним, міським головою, секретарем, депутатом відповідної місцевої ради, на час розгляду, підготовки та прийняття рішень відповідною радою поширюються загальні вимоги врегулювання конфлікту інтересів, передбачені Законом України «Про запобігання корупції».

Підготовлено експертами Проекту ПУЛЬС на запит Кремінського міського голови Прокопенка Ю.О.

Про правові підстави продажу житлового будинку комунальної власності

Відповідно до пункту 30 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради відноситься прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна. Відповідно до частини п’ятої статті 60 цього ж Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

У зверненні зазначено, що право комунальної власності на житловий будинок набуто як відумерла спадщина. В такому разі житловий будинок не відноситься до майна, відчуження якого здійснюється згідно з Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»  (частина перша статті 1 «Сфера застосування Закону»). Таким чином законодавством не встановлено спеціального порядку продажу органом місцевого самоврядування саме такого майна. В цьому випадку, на нашу думку варто користуватися загальними нормами Цивільного кодексу України (Параграфом 1 Глави 54 ). Зокрема, звертаємо увагу на норми статті 657 Цивільного кодексу України, відповідно до яких договір купівлі-продажу житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Таким чином рекомендуємо розробити Положення (порядок) про порядок передачі в оренду, відчуження та списання комунального майна, що є комунальною власністю територіальної громади, та затвердити його на сесії сільської ради. Таке положення може включати наступні розділи:

1. Загальні положення (визначення термінів, сфери застосування положення)

2. Порядок передачі в оренду комунального майна, що є комунальною власністю територіальної громади (визначення термінів; формування конкурсної комісії, оцінка майна, вимоги до оголошення, умови проведення конкурсу; укладання договору оренди; суборенда; умови ремонту об’єкта, переданого в оренду; припинення та розірвання договору оренди; контроль за використання майна, переданого в оренду)

3. Порядок продажу (відчуження) об’єктів комунальної власності (визначення термінів; формування конкурсної комісії; підготовка та проведення конкурсу, аукціону; оцінка майна; відчуження комунального майна)

Разом з тим, якщо такий продаж це одиночний випадок, таке положення можна не приймати, а врегулювати це питання окремим рішенням ради. При відчужені житлово будинку, звертаємо увагу на необхідність врахування вимог частини сьомої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. З метою дотримання таких норм, радимо відчуження майна проводити на аукціонах або конкурсах самостійно або через спеціалізований суб’єкт господарювання, який здійснює продаж таких об’єктів (товарну біржу).

Враховуючи практику інших органів місцевого самоврядування, пропонуємо такий продаж житлового будинку комунальної власності доручити здійснити товарній біржі, яка зможе професійно надати допомогу з організації та проведення оцінки майна та його продажу. Визначення такого спеціалізованого суб’єкта господарювання не потребує спеціальної процедури, окрім випадків на які розповсюджуються норми Закону України «Про здійснення державних закупівель».

 

Підготовлено експертами Проекту ПУЛЬС

на звернення Яськівської сільської ради Одеської області

Вертикальні вкладки

 

 

  

Сторінку розроблено в рамках проекту
«Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (ПУЛЬС)