Консультації

Консультації органам місцевого самоврядування надають регіональні консультанти Офісів реформ в РВ АМУ перейти до контактів.

 

Хто приймає рішення про утворення спільної робочої групи з підготовки проектів рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад?

       Статтею 6 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» встановлено, що у разі прийняття рішення про надання згоди на добровільне об’єднання територіальних громад сільський, селищний, міський голова, який ініціював об’єднання, приймає рішення про утворення спільної робочої групи з підготовки проектів рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад та інформує про це Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідні обласну раду, обласну державну адміністрацію. 

       Таким чином, рішення про утворення спільної робочої групи з підготовки проектів рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад приймається сільським, селищним, міським головою, який ініціював об’єднання.

Чи може в.о. старости села бути затверджений заступником селищного голови?

         Ні, не може.

       Відповідно до частини третьої статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.

        Частиною сьомою вказаної статті передбачено, на осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови.

        Слід зазначити, що частиною четвертою статті 12 зазначеного Закону встановлено, що сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

ПРО ПОРЯДОК ПОДАННЯ ДЕКЛАРАЦІЙ З 1.01.2017

Відповідно до статті 10 закону «Про службу в органах місцевого самоврядування»:

«Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті
на  службу  в  органи  місцевого  самоврядування  здійснюється   в
порядку, визначеному законодавством України про державну службу».

Частиною 2 постанови Кабміну від 25.03.2016 № 246 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби» передбачено, що :

« Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 169 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 8, ст. 351), застосовується під час прийняття на службу в органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

Частиною 13 постанови Кабміну від 15.02.2002 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців»  передбачено, що:

 «Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у порядку, визначеному Законом України “Про запобігання корупції”.

За статтею 45 Закону України “Про запобігання корупції”:

«1. Особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

3. Особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду подає в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік».

Відповідно до п. 2 «Прикінцевих положень» Закону України “Про запобігання корупції”, суб’єкти декларування могли подавати декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (тобто неелектронні) лише до початку роботи системи подання та оприлюднення відповідно до Закону “Про запобігання корупції” декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, мало бути прийнято рішення Національного агентства з питань запобігання корупції.

Таке рішення Національним агентством прийнято 10.06.2016 р. під №2.

Відповідно до нього з 1 січня 2017 року система подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування розпочала свою роботу для всіх суб’єктів декларування.

З цього часу інші форми подання декларацій не визнаються.

Чи може староста села міської ОТГ вчиняти нотаріальні дії?

      Відповідно до статті 4 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» добровільне об’єднання територіальних громад не призводить до зміни статусу населених пунктів як сільської чи міської місцевості.

      Згідно зі статтею 37 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії, визначені цією статтею, можуть вчинятися у сільських населених пунктах уповноваженими на це посадовими особами органу місцевого самоврядування. При цьому, деякі нотаріальні дії, визначені вказаною статтею 37 Закону, можуть вчинятися лише у разі відповідності уповноваженої особи певним вимогам (освіта, стаж тощо).

      Статтею 14-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що староста є посадовою особою місцевого самоврядування.

      Таким чином, у села, яке увійшло до складу міської ОТГ, зберігається статус сільського населеного пункту і старосту такого села, у разі його обрання, може бути в установленому порядку уповноважено на вчинення нотаріальних дій.

   

Що є адміністративним центром об'єднаної територіальної громади?

      Відповідно до статті 4 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» адміністративним центром об’єднаної територіальної громади визначається населений пункт (село, селище, місто), який має розвинуту інфраструктуру і, як правило, розташований найближче до географічного центру території об’єднаної територіальної громади. Найменування об’єднаної територіальної громади, як правило, є похідним від найменування населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром.

Працевлаштування виборної посадової особи припиненої сільської ради, якій не запропоновано роботу в раді ОТГ

Якщо колишній виборній посадовій особі (голова, секретар ради) не запропоновано роботу рівня заступника голови ОТГ,  вона може взяти участь у конкурсах на інші посади у виконавчому комітеті ради – наприклад, керівника підрозділу чи спеціаліста. Адже прийняття на ці посади відбувається за відкритим конкурсом.

Крім того, відповідно до частини другої статті 33 закону «Про статус депутатів місцевих рад», «депутату місцевої ради,  який працював у раді на постійній
основі,  після  закінчення  таких  повноважень надається попередня робота (посада),  а за її відсутності  -  інша  рівноцінна  робота (посада)  на  тому  самому  або,  за  згодою  депутата,  на іншому
підприємстві, в установі, організації». Це саме стосується колишнього сільського, селищного, міського голови.

Якщо такої немає, колишня виборна особа має шукати собі іншу роботу на загальних засадах – відповідно до своєї професії за освітою чи іншу. В тому числі  зайнятися підприємницькою діяльністю.

Тією ж частиною другою статті 33 закону про статус депутата місцевої ради передбачено, що «у разі неможливості надання відповідної  роботи  (посади),  на період   працевлаштування  за  колишнім  депутатом  місцевої  ради зберігається,  але не  більше  шести  місяців,  середня  заробітна плата,   яку   він   одержував  на  виборній  посаді  у  раді,  що виплачується  з  відповідного  місцевого  бюджету.  У  разі,  якщо
колишній  депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою  годувальника,  за  вислугу років відповідно до закону, за
ним  не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді». Це ж стосується колишнього сільського, селищного, міського голови.

Очевидно, що в ОТГ цю середню заробітну плату колишній виборній особі має виплачувати зі свого місцевого бюджету рада ОТГ, як правонаступник припиненої сільської ради.

Далі там же передбачено, що «час,  коли колишній депутат тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю  надання  йому  попередньої  або  рівноцінної  роботи (посади)  безпосередньо  після закінчення строку його повноважень, зараховується,  але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу  роботи  (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до  обрання  у  місцеву  раду,  де він виконував свої обов'язки на
постійній  основі.»

Чи може директор комунального підприємства селищної ради бути членом виконавчого комітету цієї ради?

Відповідь:
Стаття 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачає обмежень щодо включення до складу виконавчого комітету селищної ради керівника комунального підприємства цієї ради. При цьому звертаємо Вашу увагу на ту обставину, що у керівника комунального підприємства, який входить до складу виконавчого комітету селищної ради, при прийнятті окремих рішень існуватиме можливість виникнення конфлікту інтересів, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції».

З повагою,  Центр аналізу та розробки законодавства Асоціації міст України

Звертається Кагарлицька міська рада з наступним питанням: Відповідно до чинного законодавства тарифи на виробництво теплової енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством. В Кагарлицькій міській раді та її виконкомі відсутні спеціалісти, які б могли перевірити правильність формування вище вказаних тарифів. Хто повинен встановлювати тарифи на виробництво теплової енергії, на транспортування та постачання теплової енергії в межах міста Кагарлика? Хто повинен перевіряти правильність формування тарифів та хто може надати висновок?

Для надання відповіді на Ваші запитання щодо можливості встановлення органами місцевого самоврядування тарифів на окремі комунальні послуги, фахівцями Асоціації міст України були проаналізувані наступні законодавчі акти, які діють у цій сфері:

Пункт 2 частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає право органів місцевого самоврядування затверджувати тарифи на окремі житлово-комунальні послуги, що надаються на відповідній території. При цьому пункт 1 частини першої статті 21 цього Закону вказує, що виробник такої послуги має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подавати їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Відповідно до Законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належить, зокрема, встановлення тарифів на теплову енергію, тарифів на комунальні послуги (централізоване опалення, постачання гарячої води) суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сферах теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією. Підпунктом 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виконавчі органи місцевого самоврядування  встановлюють в порядку і межах, визначених законом, тарифи на «…побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги...».

При цьому звертаємо увагу на ту обставину, що відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг, що затверджуються органами місцевого самоврядування, визначає Кабінет Міністрів України. На виконання цієї норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 01.01.2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу формування тарифів на житлово-комунальні послуги», затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води. Необхідно зауважити, що до прийняття Урядом постанови від 21.07.2014 р. № 269 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», існувала норма щодо необхідності отримання висновку Державної інспекції з контролю за цінами щодо економічної обґрунтованості витрат, пов’язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також вивезення побутових відходів. Та враховуючи внесені зміни до структури центральних органів виконавчої влади, відсутність територіальних органів Держцінінспекції, отримання таких висновків було досить ускладненим та тривалим у часі, тому норма щодо необхідності отримання такого висновку була скасована.

Таким чином, проаналізувавши нормативно-правові акти, що регулюють питання встановлення органами місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги, ми прийшли до наступних висновків:

  1. У разі, якщо підприємство теплопостачання, що виробляє теплову енергію для забезпечення потреб споживачів у Вашому населеному пункті, не є суб’єктом ліцензування Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, то тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання повинен встановлювати виконавчий орган (виконавчий комітет) Кагарлицької міської ради.
  2.  Підприємство теплопостачання самостійно розробляє та подає на затвердження відповідному виконавчому органу місцевого самоврядування розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Орган місцевого самоврядування самостійно (або з залученням на договірних засадах фахівців у цій галузі) перевіряє подані розрахунки на їх відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема, постанові Кабінету Міністрів України від 01.01.2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу формування тарифів на житлово-комунальні послуги», та приймає рішення про встановлення тарифів.
Чи можливо встановлювати посадовим особам сільських, селищних рад ОТГ, їх виконавчих органів надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи?

       Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

       Відповідно до пункту 1 вказаної постанови умови оплати праці посадових осіб об’єднаних територіальних громад визначаються відповідним органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування та схем посадових окладів згідно з додатками 50 і 51 (зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 386).

       Тобто, умови оплати праці посадових осіб рад та їх виконавчих органів ОТГ прирівняні до відповідних умов оплати праці (не тільки щодо визначення розмірів посадових окладів) працівників органів місцевого самоврядування міст обласного значення.

       З урахуванням наведеного, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 386 надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи посадовим особам рад та їх виконавчих органів ОТГ може встановлюватися.

       Більш детальні роз’яснення із порушеного питання читайте у листі Міністерства соціальної політики України від 19.12.2016 № 21289/0/2-16/28 (додається: додаток 1, додаток 2).

Чи підвищення мінімальної заробітної плати до 3200 грн означає відповідне підвищення окладів службовців органів місцевого самоврядування з подальшим нарахуванням премій та надбавок? Виноградівська міська рада, Закарпатської області.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці" заробітня плата складається з основної заробітньої плата, що встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і додаткової заробітньої плати - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.

Відповідно до сатті 3-1 Закону України "Про оплату праці" при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про оплату праці" мінімальний розмір посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року (з 1 січня 2017 року - 1544 гривні)

Враховуючи викладене: мінімальна заробітня плата і посодовий оклад не взаємоповязані а їх розмір встановлюють різні гілки державної влади; нарахування премій та надбавок включається при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру; якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати.

Вертикальні вкладки

 

 

  

Сторінку розроблено в рамках проекту
«Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (ПУЛЬС)